Тема. Економічні категорії та закони 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема. Економічні категорії та закони



Економічні теорії

(назва дисципліни)

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів

спеціальності 5.02010501 «Діловодство»

 

Викладач: Т.В.Прибилович

 

м. Кривий Ріг

Вступ

Підготовка спеціалістів у навчальному закладі здійснюється згідно з навчальними планами, у яких особливо місце належить вивченню дисципліни “Економічні теорії”, що вивчається студентами спеціальності “Діловодство”.

Мета вивчення дисципліни формувати у студентів глибокі теоретичні знання з питань закономірностей розвитку суспільного виробництва, механізму дії та ефективного використання економічних законів людини для найбільше повного задоволення їх матеріальних і загально – економічних потреб. У зв’язку з цим передбачено вивчення таких економічних проблем: загальні засади економічного розвитку; загальні основи ринку; суб’єкти ринкової економіки; економічне зростання і соціальний прогрес, формування і розвиток соціально-економічних систем; світове господарство і міжнародні економічні відносини.

Студенти повинні знати: системи економічних відносин в їх єдності з продуктивними силами та іншими суспільними відносинами, економічні закони, їх дії та використання на практиці, теоретичні основи підприємницької діяльності та шляхи досягнення успіху в ній, проблеми використання обмежених ресурсів і управління ними з метою досягнення максимального соціально-економічного ефекту, стратегічні тенденції розвитку економіки країни.

Студенти повинні вміти:

- розраховувати прибуток, земельну ренту, грошову масу, зарплату, мікро- і макроекономічні показники виробництва, рівень безробіття, соціальні наслідки, валютний курс;

- враховувати основні економічні закони. У процесі професійних діяльності домагатись, щоб на основі аналізу наявних споживчих благ класифікувати та визначати потреби суспільства;

- на основі аналізу наявних економічних та природних ресурсів визначати альтернативні варіанти використання економічних ресурсів; робити висновки, приймати самостійні рішення.

Вказані завдання можливо виконати лише при умові високої компетенції спеціалістів в питаннях економічної політики підприємства. Допомогти здобути такі знання – призначення даного методичного забезпечення. Матеріал викладається логічно, системно, цілісно. Кожна тема містить питання для самоконтролю різного рівня складності (* - середній,** - достатній,***- високий), що полегшить роботу студентам і викладачу при проведені індивідуальних, консультаційних занять.

Самостійна робота є важливим способом самостійності в засвоєнні знань, яка реалізує лише в самовиявленні внутрішньої потреби в знаннях, пізнавальних інтересах, захопленості, творчому мисленні студентів.

Самостійна робота студентів по вивченню дисципліни „Економічна теорія” включає:

- знайомство з програмою вивчення предмету;

- вивчення опорного курсу лекцій;

- придбання навиків визначення економічних показників в процесі розв’язання завдань.

Студенти мають можливість в процесі самостійної роботи використовувати електронний посібник - «Портфель знань студента», електронний підручник або користуватись матеріалами онлайн - бібліотек на сайтах:

- http://pidruchniki.ws/politekonomiya/ Основи економічної теорії - Ажнюк М.О.; Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д.;

- http://studentam.kiev.ua/content/category/3/59/66/ Політична економія (К.Т.Кривенко)

Питання для самоконтролю.

1. Що відображають економічні закони і категорії?*

2. Охарактеризуйте науковий шлях пізнання економічних законів.**

3. Які критерії відображають суть економічної категорії?**

4. Який існує зв'язок між економічними законами і категоріями?***

 

Тема. Гроші

1. Сутність і функції грошей.

2. Грошові системи.

3. Інфляція.

Література:

3.Ст. 128 - 148

На ранніх етапах розвитку людства відбувався безпосередній обмін товару на товар. Гроші з’явились в зв’язку з розвитком форм вартості:

1)П роста або випадкова форма, коли один товар А обмінювався на інший товар Б випадково, епізодично. Це було пов’язано з першим поділом праці.

2) Повна, або розгорнута. Коли один товар знаходився у відносній формі, а багато товарів в еквівалентній, тобто один товар А можна обміняти на товар Б, або В або інший. З`явилась з другим поділом праці (з появою ремесла).

3) З третім поділом праці виникла третя форма вартості, загальна або грошова форма. Коли багато товарів знаходилось у відносній формі, а один товар знаходився в еквівалентній, роль еквіваленту виконували різні товари (худоба, риба, рис, хутро, зброя, раби, золото).

Поступово роль грошей закріпилась за золотом та сріблом, дорогоцінним камінням. Вони (благородні метали) є товаром, так як мають вартість і споживну вартість. Для їх видобутку необхідно затратити певну працю. З металів почали карбувати монети.

Золото в якості грошей використовувалось до 1978 р. Проте золото продовжує залишитись особливими товаром, який легко конвертується в будь – яку валюту.

Гроші – це товар, що є еквівалентом вартості усіх інших товарів.

Види грошей:

1. Товарні гроші.

2. Символічні гроші (паперові гроші, казначейські білети, розмінна монета), вони є неповноцінні.

3. Кредитні гроші (товарні і грошові векселя, чеки, банківські депозити).

4. Електронні гроші (комп`ютерна система безготівкових, символічних грошей, кредитні картки).

Гроші виконують такі функції:

1. Міра вартості, визначає вартість всіх товарів. Для цього існує масштаб цін, тобто гривна має певну визначену вартість та розмінну монету.

2. Засіб обігу - виконують в процесі купівлі – продажу, коли товар міняють на гроші(продають), а потім на гроші купують інший товар..

3. Засіб накопичення – коли гроші залишають сферу обігу, накопичують для купівлі дорогих товарів, створюють скарб (злитки золота, срібла, дорогоцінне каміння).

4. Засіб платежу – здійснюють у сфері товарного обігу(продаж товарів у кредит), так і поза ним – сплата зарплати, податків, комунальних послуг.

5. Світові гроші - використовуються в міжнародних розрахунках у вільноконвертованій валюті (долар, євро).

На сучасному етапі економісти вказують (Кривенко, Філіпченко), що існує три функції:

1. Міра вартості.

2. Засіб обігу, платежу, світові гроші.

3. Засіб нагромадження, створення скарбів.

Кількість грошей, необхідних для обігу, та форми грошей визначають певні закони.

Закони грошового обігу – закони, що виражають внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між кількістю грошей і швидкістю їх обігу, цінами товарів і вартістю грошей.

Загальний закон кількості грошей в обігу з урахуванням перших двох функцій грошей виражається формулою: К = Ц / О,

де К – кількість грошей, необхідних для товарного обігу в певному році,

Ц – сума цін товарів,що реалізуються в певному році,

О – середнє число оборотів за рік грошової одиниці.

З розвитком функції грошей як засобу платежу ця формула набуває складнішого вигляду: К = (СЦ- Кр +П-ВВ) / О,

де СЦ – сума товарних цін,

Кр – сума цін товарів,проданих в кредит,

П – сума платежів за борговими зобов’язаннями,

ВВ – сума взаємопогашуваних безготівкових платежів,

О - середня кількість оборотів грошової одиниці.

Коли функціонували повноцінні гроші, в обігу перебувала лише необхідна кількість грошей. Функція грошей як засобу нагромадження скарбів була регулятором грошового обігу, адже коли потреба в грошах зменшувалась, частина їх випадала із обігу, перетворюючись на скарб.

З появою в обігу паперово – кредитних грошей почав діяти закон обігу паперових грошей, який передбачає, що кількість грошей в обігу повинна дорівнювати кількості золотих грошей. Кожен паперовий долар прирівнювався до золотого.

Згідно із сучасною кількісною теорією грошей і цін, основоположником якої є економіст Фішер, кількість грошей в обігу визначається за формулою:

К= P×Q/ О,

де Р – абсолютний рівень цін,

Q – реальний обсяг виробництва,

О – швидкість обігу грошей.

Ця формула виведена із рівняння Фішера: М×V=P×Q,

Де М – грошова маса,

V – швидкість обороту грошової одиниці.

Отже, у підтриманні рівноваги в економіці, збалансованості попиту та пропозиції, важливу роль відіграє грошова маса

Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів в готівковій і безготівковій формі, що знаходиться в розпорядженні держави. В структурі грошової маси виділяється активна частина, до якої відносяться грошові засоби, що реально обслуговують господарський оборот, і пасивна частина, що включає грошові нагромадження, залишки на банківських рахунках.

Грошова маса повинна відповідати потребам обігу. В обігу повинно бути така кількість грошей, яка відповідає товарній масі, що знаходиться в обігу.

Грошова маса включає кілька агрегатів:

1. М0 - готівка (банкноти і розмінна монета).

2. М1 (готівка + поточні рахунки в банках).

3. М2 (це сума М1 + термінові строкові вклади в ощадних банках).

4. М3 (М2 + великі банківські страхові рахунки, державні цінні папери).

Порушення грошового обігу веде до незбалансованості грошової і товарної маси.

Інфляція – знецінення грошей внаслідок порушення законів грошового обігу та диспропорцій в суспільному виробництві, що проявляється через процес зниження їх купівельної спроможності та зростання загального рівня цін.

За умов інфляції виникає надлишок грошей, що приводить до їх знецінення.

Інфляція є небезпечним для економіки явищем, особливо при високому її рівні. Рівень інфляції вимірюється індексом цін, який визначається як співвідношення цін поточного періоду і базисного:

Іц = Цп/ Цб, або

Іц=∑Рпі×Qпі / ∑Рбі×Qпі

 

Темп інфляції показує швидкість зростання цін за певний період:

Ті= (Іц п- Іц б) /І ц п,

Де Цп, Цб – ціни поточного, базового року,

Рпі – ціна на певний товар в поточному році

Рбі - ціна на певний товар в базовому році

Qпі – обсяг виробництва певного продукту в поточному році.

За темпами інфляційного процесу розрізняють:

Повзучу(природна) інфляцію - до 10% в рік.

Галопуючу інфляцію - більше 10% в рік.

Гіперінфляція - понад 1000% в рік.

Існує також стагфляція – коли інфляція супроводжується значним падінням обсягів виробництва.

Інфляцію не можна пов’язувати з одним фактором чи конкретною причиною, вона відбиває всі недуги економіки. В умовах природного рівня інфляції деякі економісти вказують на її позитивне значення – стимулювання конкуренції, збалансування попиту та пропозиції та інші. Більшість вчених вказують на умовну позитивність інфляції або взагалі заперечують цей ефект.

Розрізняють 2 типи інфляції: відкриту і приховану.

Відкрита інфляція розгортається на вільному ринку і не руйнує механізму ціноутворення. Вона здійснюється у формах

інфляції попиту - коли зростають доходи покупців при нормальному функціонуванні виробництва, а це збільшує попит і як слідство – ціни за незмінного рівня виробництва)

інфляції витрат - зростають ціни через витрати виробництва – коли підвищується зарплата або вартість витрат на енергію, сировину.

Прихована інфляція виникає завдяки блокуванню цін з боку держави, тобто через неправильну економічну політику. При цьому виникає товарний дефіцит і процвітає «чорний ринок».

Перехід інфляційного процесу за природні межі має руйнівні наслідки, породжує гострі соціально – економічні проблеми. Серед основних негативних проявів інфляції слід зазначити:

1. переповнення каналів грошового обігу паперовими грошима, що приводить до їх знецінення.

2. підвищення цін на продукцію масового вжитку, що призводить до падіння купівельної спроможності національних грошей.

3. загальне тривале зниження реальних доходів усіх верст населення, особливо осіб з відносно фіксованими номінальними доходами.

4. знецінення грошових заощаджень населення.

5. хаотичність виробництва, затримка реалізації товарів внаслідок скорочення платоспроможності населення.

6. підрив грошової, фінансово – кредитної, податкової системи.

7. посилення тіньової економіки.

8. затримка інвестиційного процесу.

9. підвищення курсів іноземних валют, послаблення зовнішньоекономічних позицій країни.

10. спотворення економічної інформації, показників,

11. соціально – політичне напруження в суспільстві.

Інфляція створює небезпеку для економічного розвитку. Населення, що очікує зростання цін, збільшує свої закупівлі і не робить грошових заощаджень. Це веде до зростання сукупного попиту і підвищення рівня цін.

 

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте процес розвитку форм вартості.**

2. Як виникли гроші?**

3. Які функції виконують сучасні гроші?***

4. Чому виникає інфляція?**

Ринкова рівновага

Ринкова економіка в умовах вільної конкуренції, постійної зміни цін, регулювання економічних процесів на основі зміни співвідношення попи­ту і пропозиції здатна уникнути хаотично­го розвитку і досягти загальної рівноваги. Хоча в ринковій економіці можливі певні прорахунки, але ціна на кожний то­вар встановлюється на основі рівноваги між попитом і пропозицією.

У кожний конкретний момент виникає певна рівновага між попитом і пропозицією. І ця рівновага досить ефективна.

Точка А – точка ринкової рівноваги, в якій попит дорівнює пропозиції і встановлюється ціна, що задовольняє і покупця і продавця.

 

 

 

S

 

А D

 

 

 


 

 

У разі встановлення такої рівноваги випуск продукції досягає економіч­но доцільного рівня. В результаті, як дотепно зауважує П. Самуельсон, людям, які люблять яблука, ніхто не пропонує апельсини, і навпаки».

Відомий французький економіст Л. Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноважної ціни (або ціни рівноваги)Рівноважна ціна — це така ціна на конкурентному ринку, за якої попит дорівнює пропозиції, відсутні товарний дефіцит і надлишок то­варів і послуг

Така ціна не впливає на зміну обсягів виробництва. Рівновага досягається в результаті діяльності всіх учасників ринку і сприяє забезпечення максимально високого рівня задоволення потреб.

Питання для самоконтролю.

1. В чому суть ринкової рівноваги?Завдяки чому існує ринкова рівновага?*

2. Охарактеризуйте попит та фактори впливу на нього.**

3. Охарактеризуйте пропозицію та фактори впливу на неї.**

4. Поясніть,як ефект доходу впливає на ринковий попит.***

 

Тема. Ціна, ціноутворення

1. Суть та види цін.

2. Процесс ціноутворення: методи.

Література:

1.Розд. 17

2. Тема 13

Ціна – це грошовий вираз вартості товару або кількість грошей, що сплачується або одержується за товар.

Ціна відображає споживчі властивості товару, купівельну спроможність грошової одиниці, силу конкуренції, державного контролю та інші суб’єктивні моменти.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. Крім того, до складу ціни можуть входити: акцизний збір, ПДВ, націнки збутових організацій, торговельні надбавки або знижки.

Залежно від особливостей процесу купівлі продажу та сфери економіки розрізняють такі ціни:

1. Гуртові (відпускні) – ціни підприємств-виробників

2. Закупівельні – в сільському господарстві

3. Кошторисні – в будівництві

4. Роздрібні – для продажу товарів населенню.

5. Тарифи – на транспортні та за платні послуги

6. Світові – за якими реалізують товари на світовому ринку.

За способом встановлення ціни поділяються на:

- державні – на продукцію державних підприємств, соціально значимі товари, ресурси;

- договірні – встановлюються за домовленістю між продавцем і покупцем товару;

- вільні – встановлюються підприємствами самостійно, орієнтовані на економ. зацікавленість виробників, враховують попит і пропозицію.

Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів.

Використовують такі методи ціноутворення:

1) Метод «витрати + прибуток»: Ц = С + П

Прибуток встановлюється у відсотках до собівартості.

2) Забезпечення беззбитковості: Ц = Взм + (Впост + П / N), де

N – обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

Взм, Впост – витрати постійні, змінні.

3) Пропорційне ціноутворення – метод, при якому фірми виходять не стільки з власних витрат, скільки з цін конкурентів.

4) Оцінка споживчої вартості – метод, що ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від товару.

Існують ще інші методи ціноутворення, але при використанні будь-якого з них у подальшому ціна коригується, використовується рід знижок і доплат до ціни. Практично фірми встановлюють цілу систему цін, щоб продавати свій товар на різних ринках.

Так виділяють такі типи цін:

1. Територіальні – різні по регіонам.

2. Ціни зі знижками – сезонні, за обсяг покупки.

3. Ціни стимулюючі – щоб привернути увагу.

4. Пільгові ціни – для деяких категорій.

5. Ціни на нові товари – або дуже високі, або дуже низькі.

Формування цінової політики на конкретному підприємстві охоплює наступні основні етапи:

1. Вибір визначальних цілей формування цінової політики здійснюється за допомогою;

а) орієнтира на покупця,

б) орієнтира на поточні витрати,

в) орієнтира на прибуток.

2. Оцінка споживчого ринку здійснюється в процесі аналізу кон'юнктури ринку на підставі трьох видів можливостей:

- диференціацією цін на товари в рамках сформованого "конкурентного полю" чи на даному сегменті;

- диференціацією цін на окремі товари в розрізі окремих категорій покупців з урахуванням диференціації рівня їхнього торгового обслуговування;

- розширенням обсягу продажу за рахунок зниження цін.

 

Питання для самоконтролю.

1. Суть ціни, її види.*

2. Що означає процес ціноутворення?**

3. Які методи ціноутворення існують?**

4. Охарактеризуйте формування цінової політики.***

 

 

Питання для самоконтролю.

1. Суть фінансів,їх види.**

2. Охарактеризуйте фінансову систему України.**

3. Як відбувається формування елементів фінансової системи Укдаїни?***

Функції податків

Фіскальна функція — є найважливішою, оскільки згідно з цією функцією податки виконують своє головне призначення — наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. Основна ознака цієї функції — її стабільність, що дозволяє формувати надходження податків до бюджету на постійній, стабільній засаді.

Регулююча функція — виявляється в наданні пільг з оподаткування окремим галузям та виробникам, враховуючи їхні перспективи, діяльність, рівень прибутковості та інше.

Розподільча функція — своєрідне відображення фіскальної функції — наповнити скарбницю держави, щоб потім розподілити одержані кошти. Ця функція дуже щільно переплітається з регулюючою; наприклад, через непрямі податки створюються умови для перерозподілу коштів одних платників іншим (акцизи).

Стимулююча функція — створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, ця функція може бути пов'язана із застосуванням пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням бази оподаткування.

Контрольна функція — забезпечує нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні.

Податки поділяють на такі види:

  • непрямі — податки на товари й послуги, установлювані центральними й місцевими органами влади у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу на послуги й незалежні від доходів платників податків. Виробники й продавці виступають у ролі збирачів непрямих податків, уповноважених на те державою, а покупець стає платником непрямого податку. Найпоширеніші непрямі податки у вигляді акцизів, податку із продажів, мит, митних зборів.
  • прямі — податок, що стягується безпосередньо з доходів і майна платника податків. До прямих податків належать прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно.
  • місцеві податки та збори.

За рівнем державних структур, що встановлюють податок:

  • загальнодержавні
  • місцеві

Функціонування податкової системи в Україні пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Податкова система в кожній країні є однією з основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки - це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними. Саме тому побудова чіткої податкової системи - це одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється найтісніший зв'язок між державою і юридичними та фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їх доходів.

Державний бюджет – це баланс грошових доходів і витрат держави. Він є річним планом державних витрат і джерел їх фінансового забезпечення.

Сукупність усіх бюджетів країни в їх взаємодії утворює бюджетну систему країни. Функціонування цієї системи залежить від державного устрою країни, її підсистем і охоплює дві або три ланки – державний бюджет та бюджети інших рівнів державної влади (місцеві).

На державний бюджет покладаються функції оборони, управління н/г, зовнішні зв’язки держави, пошта, зв'язок, залізниця, грошовий обіг, освіта тощо. Місцеві бюджети виконують функції розвитку комунального господарства, будівництва певних елементів інфраструктури, розвитку охорони здоров'я, утримання поліції.

Доходна частина державного бюджету формується за рахунок податків, доходів від державних позик, приватизації, внесків до державних фондів соціального страхування, пенсійного фонду. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок окремих податків (майнового), ренти об’єктів муніципальної власності, окремих акцизів тощо.

Отже, бюджет має дві складові: дохідна частина і витратна. Бюджет повинен бути збалансованим, тобто доходи повинні дорівнювати витратам. Перевищення видатків над доходами призводить до утворення бюджетного дефіциту, який покривається державними позиками або додатковою емісією грошей.

Проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом – парламентом країни.

 

Питання для самоконтролю.

1. Охарактеризуйте податки,їх функції.**

2. Види податків.**

3. Які джерела фінансування бюджетних видатків?**

Тема. Валютна система

1. Суть валютної системи, її складові.

2. Види валютних систем.

3. Фіксований та гнучкий курс валюти.

Література:

1.Розд. 27,5.

2. Теми 30,31.

Валюта – це грошова одиниця будь – якої держави або платіжні документи, виражені в грошових одиницях іноземних держав.

Поняття валюти використовується в таких значеннях:

- національна валюта — грошова одиниця певної країни;

- іноземна валюта — грошові знаки іноземних держав, кредитні та пла­тіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях, які використову­ються в міжнародних розрахунках;

- міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця, засіб плате­жу: СДР — спеціальні права запозичення,ЕКЮ (згодом — ЄВРО).

Валютна система – це сукупність форм грошових розрахунків і фінансово – кредитних інструментів організації валютних відносин.

Національна валютна система – це це сукупність форм і інструментів організації валютних відносин даної країни з іншими країнами. Вона має такі елементи:

національна валюта;

золото – валютні резерви;

валютний паритет і курс національної валюти;характер валютних обмежень;

форми та організації міжнародних розрахунків;

статус національних установ, які регулюють валютні відносини.

Світова валютна система – це форма організації міжнародного грошового обігу.

Світова валютна система включає с укупність національних валютних систем і міжнародних валютних відносин. Ця системає формою організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена між­державною домовленістю.

Світову валютну систему характеризують такі ознаки: наявність міжнародного валютного ринку; узгоджений порядок взаємних міжнародних платежів.

Валютні відносини -складова частина міжнародних економічних відносин, що виникають у процесі функціонування грошей у сфері економіки обігу між країнами.

Світова валютна система розвивалась в кілька етапів.

Першим із них стало створення (на початку 19 ст.) системи золотого стандарту на таких основних умовах:

- функціонування золота як світових грошей,

- фіксація золотого вмісту національних валют та їх здатність вільно обмінюватись на золото,

- наявність на цій основі фіксованих валютних курсів.

За цих умов золото як засіб платежу на світовому ринку приймалось на вагу, а валютний курс національних паперових грошей визначався співвідношенням їх золотого вмісту, який встановлювала держава. Кожна країна повинна була забезпечувати тверде співвідношення між наявними запасами золота та кількістю грошей в обігу. Завдяки цьому забезпечувалась повна конвертованість світових грошей, сталість їх купівельної спроможності та валютних курсів, стабільність світових цін. Недоліки даної системи:

Ø Фіксований валютний курс змінював грошову масу в країні незалежно від державної економічної політики

Ø Золотий стандарт може функціонувати лише за наявності золотого запасу, при його вичерпанні в країні ця система не функціонує

Ці причини й зумовили крах цієї системи після світової кризи 1929-1933 рр.

З розвитком світового господарства і зростанням його суперечностей відбувся перехід до нового етапу еволюції світової валютної системи.

В 1944 році була скликана конференція, на якій була досягнута домовленість про введення системи регульованих пов’язаних валютних курсів - Бреттон-Вудська система і створення Міжнародного валютного фонду (МВФ).

Основою цієї системи став золото доларовий стандарт, за якого Міністерство фінансів США гарантувало іноземним центральним банкам чи урядам обмін доларів на золото, тобто долар і золото були світовими грошами. Прирівнювання долара до золота відбувалось на основі фіксованої ринкової ціни на золото (одна унція золота =31.1 г =35 дол.), вміст долара дорівнював 0.88 г золота. Органом валютного регулювання став МВФ.

З часом ситуація почала змінюватись – посилилась економічна могутність Європейських країн, зросла ринкова ціна золота, наростав дефіцит державного бюджету США та платіжного балансу. Інші країни почали відмовлятись від долара, вимагаючи його обміну на золото, внаслідок чого США скасували обмін долара на золото для іноземних урядів, що спричинило крах золото доларового стандарту.

У 1976 р. У Кінгстоні на Ямайці члени МВФ оголосили про перехід до якісно нової валютної системи - регульованих гнучких валютних курсів- Ямайська. За цією угодою з 1978р. золото було вилучено з обігу, валютний курс відірвався від золотого паритету, золотий вміст валют було відмінено. Новою основою став валютний паритет, що встановлюється на валютних ринках шляхом котирування валют, тобто встановлення ціни однієї валюти в інших валютах. Цей курс значною мірою визначається попитом і пропозицією валют і стає основою для їх обміну.

За рішенням МВФ паритети валют встановлюються за СДР(міжнародна грошова одиниця).СДР – це світовий грошовий еталон, заснований на «плаваючих валютних курсах». Валютний кошик СДР включав 5 валют (долар – 40 %, німецька марка – 21 %, японська єна – 17, французький франк і англійський фунт стерлінгів – по 11 %), а зараз включає 3 валюти: долар США, японську єну, євро.

У системі державного регулювання економічного життя виділяють су­купність заходів, які здійснюються країнами і їхніми центральними бан­ками у сфері грошового обігу та валютних відносин з метою впливу на купівельну спроможність грошей, валютні курси та на економіку зага­лом. У цьому полягає сутність певної валютної політики. Ця політика здій­снюється переважно у двох формах — обліковій (дисконтній) та девізній.

Облікова політика у сфері міжнародних валютних відносин спрямова­на на регулювання валютного курсу шляхом зміни відсоткових ставок за кредит. Підвищення їх призводить до припливу капіталів із країн, де такі ставки нижчі, що підвищує курс національної валюти і поліпшує стан її платіжного балансу. І, навпаки, зниження відсоткових ставок у країні призводить до відпливу капіталу в інші країни і зниження курсу національ­ної валюти.

Девізна політика спрямована на регулювання валютного курсу шля­хом купівлі або продажу іноземної валюти (девіз).

Валютна політика нерідко набуває форми валютної інтервенції — пря­мого втручання держави через центральний банк або державну скарбни­цю в операції на валютному ринку для впливу на курс валюти своєї краї­ни чи іноземної шляхом продажу або купівлі іноземної валюти чи золота з одночасним уведенням обмежень у сфері валютних операцій на внутріш­ньому ринку.

Двома основними операціями на валютному ринку є операції на умовах «Спот» та форвардні операції.

Операції «Спот» передбачають валютні угоди, згідно з якими поставка валюти здійснюється переважно впродовж 24 год. Відповідно до цього встановлюється і валютний курс «Спот», який є базовим курсом на момент укладення угоди. Різниця в часі між поставкою та оплатою валюти зумовлена необхідністю проведення банківських операцій по розрахунках.

Форвардні операції – позабіржові строкові угоди, розрахунки за якими здійснюються через певний період часу на заздалегідь узгоджену дату. Переважно такі операції здійснюють банки, промислові, торговельні компанії, щоб уникнути можливих збитків від коливань валютних курсів. Форвардні валютні курси відрізняються від попередніх курсів на величину «скидки», пов’язаних з відстрочкою платежів.

Різновидом строкових угод є опціонні операції, за якими суб’єкти валютного ринку мають право купити або продати валюту у заздалегідь встановленому обсязі за твердою ціною впродовж певного періоду.

 

Питання для самоконтролю.

1.Дайте визначення валютної системи.*

2. Охарактеризуйте валютний ринок.**

3. Валютні системи, їх розвиток.**

4. Валютна політика держави.**

Економічні теорії

(назва дисципліни)

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів

спеціальності 5.02010501 «Діловодство»

 

Викладач: Т.В.Прибилович

 

м. Кривий Ріг

Вступ

Підготовка спеціалістів у навчальному закладі здійснюється згідно з навчальними планами, у яких особливо місце належить вивченню дисципліни “Економічні теорії”, що вивчається студентами спеціальності “Діловодство”.

Мета вивчення дисципліни формувати у студентів глибокі теоретичні знання з питань закономірностей розвитку суспільного виробництва, механізму дії та ефективного використання економічних законів людини для найбільше повного задоволення їх матеріальних і загально – економічних потреб. У зв’язку з цим передбачено вивчення таких економічних проблем: загальні засади економічного розвитку; загальні основи ринку; суб’єкти ринкової економіки; економічне зростання і соціальний прогрес, формування і розвиток соціально-економічних систем; світове господарство і міжнародні економічні відносини.

Студенти повинні знати: системи економічних відносин в їх єдності з продуктивними силами та іншими суспільними відносинами, економічні закони, їх дії та використання на практиці, теоретичні основи підприємницької діяльності та шляхи досягнення успіху в ній, проблеми використання обмежених ресурсів і управління ними з метою досягнення максимального соціально-економічного ефекту, стратегічні тенденції розвитку економіки країни.

Студенти повинні вміти:

- розраховувати прибуток, земельну ренту, грошову масу, зарплату, мікро- і макроекономічні показники виробництва, рівень безробіття, соціальні наслідки, валютний курс;

- враховувати основні економічні закони. У процесі професійних діяльності домагатись, щоб на основі аналізу наявних споживчих благ класифікувати та визначати потреби суспільства;

- на основі аналізу наявних економічних та природних ресурсів визначати альтернативні варіанти використання економічних ресурсів; робити висновки, приймати самостійні рішення.

Вказані завдання можливо виконати лише при умові високої компетенції спеціалістів в питаннях економічної політики підприємства. Допомогти здобути такі знання – призначення даного методичного забезпечення. Матеріал викладається логічно, системно, цілісно. Кожна тема містить питання для самоконтролю різного рівня складності (* - середній,** - достатній,***- високий), що полегшить роботу студентам і викладачу при проведені індивідуальних, консультаційних занять.

Самостійна робота є важливим способом самостійності в засвоєнні знань, яка реалізує лише в самовиявленні внутрішньої потреби в знаннях, пізнавальних інтересах, захопленості, творчому мисленні студентів.

Самостійна робота студентів по вивченню дисципліни „Економічна теорія” включає:

- знайомство з програмою вивчення предмету;

- вивчення опорного курсу лекцій;

- придбання навиків визначення економічних показників в процесі розв’язання завдань.

Студенти мають можливість в процесі самостійної роботи використовувати електронний посібник - «Портфель знань студента», електронний підручник або користуватись матеріалами онлайн - бібліотек на сайтах:

- http://pidruchniki.ws/politekonomiya/ Основи економічної теорії - Ажнюк М.О.; Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д.;

- http://studentam.kiev.ua/content/category/3/59/66/ Політична економія (К.Т.Кривенко)

Тема. Економічні категорії та закони

1. Суть економічних категорій.

2. Суть та види економічних законів.

3. Економічні принципи.

Література:

3. Теми 1,3.

4. Теми 1,2.

електронний посібник - «Портфель знань студента»

 

Законвнутрішньо необхідні, сталі й істотні зв'язки між проти­лежними сторонами, властивостями явищ, процесів, елементів матеріальної системи.

Механізм використання економічних законівкомплекс заходів, спрямованих на подолання антагоністичних форм розвитку суперечностей (які пронизують закони), формування науково обґрунтованої системи управління народним господарством, передусім шляхом використання правових таадміністративних важелів.

Усі поняття, що вивчаються в економічній теорії, можна поділи­ти на загальні та специфічні на специфічних поняттях економічної теорії, до яких належать економічні закони і категорії. В економічному законі перехід від процесу-при-чини до процесу-наслідку являє собою особливу форму руху, де один економічний процес пор



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 140; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.207.218.95 (0.188 с.)