Чим характеризується економічний розвиток західноукраїнських земель в другій половині 19 ст – початку 20 ст.

У західноукраїнських землях, що входили до складу Австро-Угорщини, зберігається велика земельна власність, яка становила більше 40% у Галичині та Буковині, і 70%. — на Закарпатті. Ска­сування кріпацтва та ряд інших реформ середини XIX ст. відкри­ли шлях капіталістичним перетворенням і в цьому регіоні. З ча­сом великі панські латифундії почали переходити до рук підпри­ємців, різних банків, багатих селян. Панські фільварки почина­ють здавати в оренду. Посилюється диференціація селянських господарств, все більше селян позбавляється землі на користь ба­гатих, відбувається процес подрібнення господарств. У результа­ті цього на рубежі XIX—XX ст. тут було близько 5% багатих та більше 90% дрібних селянських господарств, які володіли відпо­відно 27% та близько 40% землі. Проте у великих господарствах, з метою підвищення їх при­бутковості, починають застосовувати сільськогосподарські ма­шини та вдосконалені знаряддя праці, поліпшувалися сівозміни, почали застосовувати органічні та мінеральні добрива. Зміни, як; відбуваються в аграрному секторі, перебудова орга­нізації сільськогосподарського виробництва сприяють підвищен­ню врожайності зернових (на 20—25%). розширенню посівних площ, зростанню валової продукції землеробства. Але через зро­стання кількості населення, зайнятого в сільському господарстві, продуктивність праці не лише не зростає, а навіть знижується. Кінець XIX ст. характеризується становленням фабрично-за-водської промисловості в західноукраїнських землях, але найпо­ширенішими залишаються дрібні підприємства; великих підпри­ємств з сотнями робітників було одиниці. Фабричне виробництво було поширене насамперед у галузях видобувної промисловості та первинного перероблення сировини (нафтодобувна, озокерит­на, соледобувна, а також паперова, тютюнова, цегельна промис­ловість тощо). Досить велику роль відігравав іноземний капітал, за рахунок якого створюються великі підприємства; переважаю­чою була його роль і в оптовій торгівлі.

Дайте порівняльний аналіз основних характеристик економічного розвитку українських земель в складі Австро-Угорської і Російської імперіїї.

Російська Імперія.

Унаслідок цього в пореформений час в Україні в 70—80 рр. завершується промисловий переворот, фабрика остаточно витіс­няє мануфактуру. Економіка починає розвиватися циклічно: під­несення, кризи, депресії.

60-ті роки — початок 70-х позначилися піднесенням у роз­витку промисловості. Будувалося багато залізниць. Це було викликано необхідністю доставки хліба, вугілля, інших товарів до чорноморських і азовських портів. Спорудження першої за­лізниці в Україні почалося у 1863 році, і на кінець 80-х років XIX ст. тут була створена ціла система залізниць. Після реформи 1861 р. занепадає головна паливно-металур­гійна база Росії — Урал, і наперед виходить Донецько-Придніп-ровський вугільно-металургійний регіон. Набирає великого зна­чення Південно-Західний цукровий район. Україна стає одним із головних і найбільш розвинутих центрів імперії.

У зв'язку з розвитком промисловості підвищилась потреба в паливі. Це сприяло розвитку кам'яновугільної промисловості Донбасу. Донбас починає витісняти інші райони видобутку ву­гілля. В Україні починається розвиток залі­зорудної промисловості. Україна стає центром видобутку залізної руди. Поєднання донецького вугілля і криворізької руди сприяло розвитку металургії. На початок 1900 р. в Донбасі й Кривому Розі було 17 великих чавуноливарних заводів і близько 100 дрібних. Україна стала центром виробництва рейок: в 1900 р. тут було виготовлено 76% загального виробництва рейок Росії. Найбільш розвиненою галуззю в промисловості було сільсь­когосподарське машинобудування, що було викликано розвитком капіталізму в сільському господарстві й зростаючим попитом на машини. Центром сільськогосподарського машинобудування ста­ли: Олександрівськ, Харків, Одеса, Бердянськ, Миколаїв, Київ, Херсон. Усі великі заводи належали іноземним капіталістам. Розгорталося суднобудівництво й судноремонтна промисло­вість (Херсон, Миколаїв, Київ, Одеса.)

Малорозвинутими були: хімічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів тощо. На першому місці за розвитком в Україні стояли галузі, по­в'язані з переробкою сільськогосподарської продукції: цукрова, спиртова, борошномельна, олійна, тютюнова. Найпоширенішим було цукроваріння, де промисловий переворот відбувся ще до реформи 1861 р. Цукрова промисловість України стала головним постачальником цукру для всієї Російської імперії. В 1885р. Україна виробляла 87,8% усього цукру Росії. Упроваджувалась нова техніка, парові машини, йшла концен­трація виробництва у винокурінні, борошномельному виробниц­тві, олійному, тютюновому.

Промислове піднесення 60-х — початку 70-х років XIX ст. за­кінчилося економічною кризою 1873—1874 рр. Після незначного піднесення в 1875—1880рр. криза знов охопила економіку України в 1881—1883 рр. З кінця 80-х років XIX ст. почалось но­ве промислове піднесення, яке тривало протягом усього остан­нього десятиріччя XIX ст. Розвивалося торговельне тваринництво. На продаж вирощува­ли велику рогату худобу, коней, свиней, овець. Деяку частину вивозили навіть за кордон

Західна Україна

В економіці Західної України переважало сільське господарс­тво. Після реформ 1848 р. тут збереглася велика землевласність поміщиків, монастирів. Розвивалося торговельне тваринництво. На продаж вирощува­ли велику рогату худобу, коней, свиней, овець. Деяку частину ^вивозили навіть за кордон. Промисловість у Західній Україні розвивалась занадто повіль­но. Переважала дрібна промисловість. Австрійський уряд не сприяв розвиткові промисловості в західноукраїнських землях, не надавав ніяких пільг, допомоги та ін. Стримував розвиток промис­ловості й брак підприємців, котрі мали б великі капітали, втрата інтересу до промислової діяльності з боку поміщиків, також ім­порт промислової продукції з більш розвинених провінцій імперії.

Саме через імпорт якісної продукції фабрично-заводської промисловості західних провінцій Австрії занепадають скляна, фаянсово-порцелянова, цукрова, шкіряна, текстильна, паперова, сірникова галузі промисловості в Західній Україні. В кращому стані були галузі, які не зазнавали конкуренції і навіть експорту­вали частину своєї продукції (борошномельна, спирто-горілчана, тютюнова, лісопильна, соляна.) опильну промисловість. У 70—80-ті роки в лісопильну промисловість, найбільш роз­винену й технічно оснащену, почали вкладати капітали австрій­ські і німецькі капіталісти. Вони скуповували величезні масиви галицьких лісів, засновували парові тартаки, вивозили одержану продукцію на європейські ринки.

Важкої промисловості в Західній Україні майже не існувало. Деякого розвитку набула металообробна і машинобудівна проми­словість. Інші галузі промисловості були розвинені дуже нерівно­мірно. Досить успішно розвивався видобуток солі, цегляне виро­бництво.