Професійні захворювання вчителів

Кожна професія має свої як позитивні так і негативні сторони. Григорій Сковорода казав, що для того, щоб бути щасливо, людина має займатися “сродною працею”, тобто тією, від якої б вона отримала задоволення, але у нашому світі не існує білого без чорного, отож окрім задоволення, людина на додачу отримує ще й купу стресів.

Професія вчителя вимагає значного інтелектуального напруження з метою найкращого викладання освітнього матеріалу, яке у свою чергу, може спричинити стресову ситуацію. В школі багато чинників можуть викликати стрес вчителя – це неповага учнів до вчителі, гомін і неслухняність, зірвані уроки, невивчений матеріал, відсутність дисципліни на уроці, іноді навіть хуліганські витівки, постійні зміни в освітньому процесі, незрозумілі вказівки керівництва закладу та багато іншого. А якщо до цього додати рівень оплати праці вчителя, можливі домашні потреби та й незадовільний рівень життя в країні, то взагалі складається велика вірогідність отримати стрес.

Професійним називається захворювання, спричинене впливом на працівників шкідливих умов праці; це - паталогічний стан людини, обумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих чинників [4, 52].

Професійне захворювання, яке виникає на протязі малого проміжку часу (однієї зміни або доби) називається гострим, а яке виникає на протязі більш тривалого часу - хронічним.

 

Стрес – дуже розповсюджене явище в сучасному світі. Основою виникнення стресу в сучасних умовах життя є синдром розумово-емоційного напруження. Короткочасні емоції переважно не є шкідливими, лише тривалі приводять до нервового напруження. У професії вчителя стресорів вистачає. При постійному виникненні стресових ситуацій формується синдром розумово-емоційного (нервового) перенапруження, який може перейти в хворобу. серед основних хвороб, які пов’язують із стресом є атеросклероз, гіпертонія та різноманітні захворювання шлунково-кишкового тракту. Для того аби уникнути негативних наслідків стресу, слід розвинути стресостійкість, усвідомити можливі ситуації виникнення стресу та їхнє усунення. Щоб поставити стресам надійний заслін, педагог має перевести свою енергію іншу форму діяльності, зайнятися тим, що дасть можливість зняти емоційну напругу, адже основою стресостійкої життєвої стратегії педагога є пошукова активність. підвищити стресостійкість можливо за допомогою аутотренінгу, медитації, сміхотерапії, кольоротерапії, аромотерапії, фізкультури, катарсису (спілкування з близькими, домашніми тваринами, захоплення мистецтвом).Ці основні шляхи до психічного, фізичного та духовного здоров’я особистості. Тільки так можна гідно протистояти стресу отримати більше задоволення від життя, знайти в собі та оточуючому середовищі нове та найкраще вчити майбутнє покоління українців. Для професійної діяльності вчителя характерний специфічний набір стресорів, але провокують виникнення професійного стресу. найбільш стресочинними для вчителя є такі професійні чинники, як недостатнє забезпеченість навчального процесу ТЗН і наочністю байдуже ставлення учнів до навчання, перекладання батьками своїх обов’язків на вчителів. До соціальних стрес-чинників відносяться: незадовільна зарплата, падіння престижу навчання і професії вчителя, відсутність впевненості у завтрашньому дні. На виникнення професійного стресу та формування синдрому емоційного вигоряння, як в учителів, так і студентів, впливають такі особисті детермінати: нейротизм, тривожність, агресивність

. Варикозне розширення вен – це хронічне захворювання, при якому успадковуються слабість венозних сіток і порушена робота венозних клапанів. Частіше від цього страждають жінки. Чинниками, які спричиняють виникнення цієї недуги є вроджена слабість сполучної тканини, вагітність, ожиріння, робота, пов’язана з довгим перебуванням на ногах. Клінічно на початку захворювання відмічається розширення підшкірної вени на стегні чи гомілці. У подальшому з’являється відчуття втоми та важкість у ногах, судоми в м’язах, особливо ввечері, а інколи вночі. Під вечір виникають набряки в ногах, особливо після довгого перебування у вертикальному положенні. Під ранок, як правило, зникають. Якщо вчасно не розпочати лікування, то з плином часу поряд з прогресуванням варикозу виникають трофічні порушення і затвердіння тканини, зміна кольору шкіри, а в подальшому трофічні виразки, які важко піддаються медикаментозному лікуванню. Одним з ускладнень варикозу є тромбофлебіт, коли на внутрішній стінці вени утворюється тромб і запалення. Ця патологія небезпечна тим, що тромб може відірватися, з потоком крові потрапили в легеневу артерію і спричинити смерть людини. Саме тому варикозне розширення вен є небезпечним захворюванням, яке необхідно лікувати. Серед великої кількості методик цієї хвороби, запропонованих пацієнтам, вирізняють декілька головних – це операційне втручання, склеротерапія, гірудотерапія, або п’явколікування. Не варто спокушатися на обіцянки зцілитися за допомогою чудодійного еліксиру чи кількох уколів – це захворювання занадто складне, як для такої пропозиції і потребує комплексного лікування. Останнє досягнення діагностики – ультразвуковий сканер

До професійних захворювань педагогів відносяться також (афонія, ларингіт, фарингіт). Психогенні захворювання голосу виявляються порушенням вербальної комунікації внаслідок емоціональних конфліктів. Психогенна афонія проявляється повною втратою голосу при збереженні шепітливої мови. Більшість пацієнтів при цьому можуть гучно кашляти або сміятися, що може в відомій степені свідчити про функціональну природну хворобу

Афонія властиво виникає у жінок після стресів. В її основі лежить порушення коркової регуляції голосоутворення. Афонія (грец. – голос) – втрата голосу. В силу органічних уражень центральної нервової системи або функціональних порушень в гортані (голосових зв’язках, гортанних м’язах) хворий втрачає звучність голосу, хоч зберігається шепотіння. Характерно неповне змикання голосових зв’язок при слабому їх напруженні. Афонія може бути внаслідок хворобливих процесів голосових зв’язок (гострий катар, туберкульоз, сифіліс), професійного стомлення голосу, у здорових людей – при раптових і сильних хвилюваннях. Афонія може виникати як симптом істеричних психозів і неврозів. Також спостерігається, при перенапруженні голосових зв’язок у лекторів, учителів, акторів, при раптових і сильних хвилюваннях. Біль у горлі можуть спричинювати хвороби серця і нирок, а також захворювання носа, шлунка, переохолодження та перенапруження і ще багато інших чинників, а особливо професійні захворювання викладачів, учителів.

Фарингіт проявляється сухістю й болем у горлі та кашлем. Фарингіт – це запалення задньої стінки горла. Фарингіт, як і решта захворювань, буває гострим і хронічним. Але найчастіше стикаємося з хронічним фарингітом, який уражує всі вікові категорії, і дітей у тому числі, хоча на хронічний фарингіт хворіють люди середнього віку зазвичай незагартовані або ті, хто має якийсь зв’язок з виступами, промовами. Таке запалення горла спричинює хворобливі процеси в носі і його придаткових пазухах, виділення стікають по задній стінці горла, ніби приклеюються, і внаслідок постійного подразнення спричиняють хронічне запалення слизової оболонки. Закладеність носа, аденоїди, викривлення носової перегородки і зумовлене цим ротове дихання також украй несприятливо впливають на слизову оболонку горла. Інколи хронічний фарингіт може ускладнитися хворобами серця і нирок, гострою диспепсією (порушення перетравлювання їжі в кишківнику), виразкою шлунка чи дванадцятипалої кишки, коли спостерігаються так звані рефлекси – нічні зворотні закиди їжі, тощо. Також фарингіт може виникнути на тлі приймання великої кількості ліків. У разі фарингіту дошкуляє неприємне відчуття у горлі – сухість, біль під час ковтання, сухий кашель. Часто біль іррадіює в вухо, а під час кашлю виділяється густе, в’язке мокротиння. У разі фарингіту на задній стінці горла можуть з’явитися скупчення острівців лімфоаденоїдної тканини, які виступають над поверхнею у вигляді зерняток. Це гіпертрофічний фарингіт, уразі якого збільшується об’єм тканин слизової оболонки. Атрофічний хронічний фарингіт характеризується блідістю та сухістю слизової оболонки. Виникає субфебрільна температура. Під час фарингіту режим має бути напівліжковим, але до лікаря варто звернутися, щоб проконсультуватися та провести відповідне лікування і застерегти себе від загострення хвороби. Потрібно насамперед загартовування, санація. Важливо також пролікувати риніт, гайморит, поліпи, бо вони обтяжують перебіг фарингіту. На фарингіт дуже часто наражуються курці, і ті хто полюбляє гострі страви, шипучі газові напої. Для лікування призначається фарингосепт, септофріл, а також сульфаніламідні препарати, та полоскання антисептичними речовинами. У разі сухого фарингіту – горло змащують розчином Люголя в поєднанні з олійними інгаляціями. Також допомагає мед.

Ларингіт – це запалення слизової оболонки гортані гострий ларингіт. Він може бути дифузним, коли в процес запалення залучена вся гортань, або обмеженим - процес охоплює тільки частину гортані, наприклад, задню частину голосових складок або підскладковий простір. У разі дифузного ларингіту уражається також трахея. Ларингітом хворіють люди голосових професій – співаки, актори, викладачі, диктори. Переборюючи недугу, вони починають розмовляти голосніше, перенапружуючи голосовий апарат і це ще більше ушкоджує голосові складки. Зокрема, така прикрість сталась з нашим народним артистом Богданом Козаком, який маючи відповідальну виставу, не міг відмовитись від тієї роботи, перенапружив горло і потім неспроможний був виходити на сцену близько року. Основні ознаки ларингіту –неприємні відчуття в горлі, сухість, водночас з’являється кашель з мокротинням, кількість якого змінюється залежно від ступеня поширення запального процесу на трахею. Гострий ларингіт зазвичай супроводжується болем, утрудненим диханням. За наявності високої температури і загального нездужання з’являється захриплість інколи не тривала афонія. При лікуванні хворий на гострий ларингіт обов’язково має проконсультуватись у лікаря терапевта або отоларинголога. Захворювання потребує ліжкового режиму, призначення антибіотиківта протигістамінних препаратів, доречні фізіопроцедури – інгаляції, УВЧ, електрофорез. Категорично забороняється не тільки кричати, а й розмовляти, пити занадто гаряче, їсти гостре. Рекомендується випивати багато рідини, ставити гірчичники на груди й спину. В домашніх умовах найліпше зарадять найпростіші трав’яні інгаляції з ромашки та звіробою. Також дуже помічною є пара з вареної в лушпинні картоплі. За відсутності високої температури можна парити ноги. Дитині на ніч можна насипати у шкарпетки сухої гірчиці або поставити гірчичники на литки. Рекомндуються напівспиртові компреси з димексидом, але у разу застосування останнього треба проконсультуватися з лікарем. Треба бути особливо уважним тим, у кого охриплість з голосом затрималась на термін понад 3 місяці. Це є “дзвіночком” до обов’язкового звернення до отоларинголога, тому що це може призвести до утворення на голосових зв’язках так званих вузликів співаків. Інколи з’являється фіброма чи папілома голосових зв’язок і потребує хірургічного втручання. Охриплість може бути ознакою злоякісної пухлини. З рештою ніхто не гарантує, що вчасно не видалена доброякісна пухлина не переродиться в злоякісну. Щоб запобігти ларингіту, насамперед, треба не переохолоджуватись. Також не варто занадто часто підвищувати голос чи зриватися на крик, бо від того можуть виникати крововиливи, що також не сприяє здоров’ю голосових складок. Для профілактики обов’язково потрібно хоча б раз на рік проконсультуватися в отоларинголога.

Лікування.

При лікуванні функціональних розладів голосу рекомендується дотримуватися голосового режиму і особистої гігієни голосу, який виключає паління тютюну, вживання алкоголю. Необхідна санація вогнищ хронічної інфекції в носоглотці.

Органічні захворювання голосового апарату потребують призначення терапії подібної до тієї, яка проводиться в загальній оториноларингологи: інстиляція масел в гортань, прийом антигістамінних препаратів, інгаляції лікарських засобів. Показані фізіотерапевтичні процедури.