Результати повторної діагностики. Методика Спілбергера-Ханіна (Шкала ситуативної та особистісної тривожності)

№ п/п	Ім’я досліджуваного	Рівень ситуативної тривожності	Рівень особистісної тривожності
1.	Юлія	Помірний	помірний
2.	Світлана	Помірний	помірний
3.	Ольга	Високий	помірний
4.	Олена	Високий	помірний
5.	Наталія	Високий	помірний
6.	Анна	Високий	помірний
7.	Юлія	Високий	помірний
8.	Оксана	Високий	високий
9.	Ліза	помірний	помірний
10.	Варвара	Високий	високий
11.	Каріна	помірний	помірний
12.	Марія	Високий	високий
13.	Тетяна	помірний	помірний
14.	Анастасія	помірний	помірний
15.	Анна	помірний	помірний
16.	Катерина	помірний	помірний
17.	Антоніна	Високий	високий
18.	Вікторія	помірний	помірний
19.	Ольга	помірний	помірний
20.	Катерина	помірний	помірний
21.	Мар’яна	помірний	помірний
22.	Валерія	помірний	помірний
23.	Аліна	помірний	високий
24.	Ірина	помірний	високий
25.	Олена	помірний	високий

 

Відповідно, ми можемо порівняти результати досліджуваних до проведення корекційної програми і після:

Порівняльна таблиця результатів

№ п/п	Ім’я досліджу- ваного	До проведення корекційної програми	Після проведення корекційної програми
Рівень СТ	Рівень ОТ	Рівень СТ	Рівень ОТ
1.	Юлія	помірний	високий	помірний	помірний
2.	Світлана	помірний	високий	помірний	помірний
3.	Ольга	Високий	високий	високий	помірний
4.	Олена	Високий	високий	високий	помірний
5.	Наталія	Високий	високий	високий	помірний
6.	Анна	Високий	високий	високий	помірний
7.	Юлія	Високий	високий	високий	помірний
8.	Оксана	Високий	високий	високий	високий
9.	Ліза	помірний	високий	помірний	помірний
10.	Варвара	Високий	високий	високий	високий
11.	Каріна	помірний	високий	помірний	помірний
12.	Марія	Високий	високий	високий	високий
13.	Тетяна	помірний	високий	помірний	помірний
14.	Анастасія	помірний	високий	помірний	помірний
15.	Анна	Високий	високий	помірний	помірний
16.	Катерина	Високий	високий	помірний	помірний
17.	Антоніна	Високий	високий	високий	високий
18.	Вікторія	помірний	високий	помірний	помірний
19.	Ольга	помірний	високий	помірний	помірний
20.	Катерина	помірний	високий	помірний	помірний
21.	Мар’яна	помірний	високий	помірний	помірний
22.	Валерія	помірний	високий	помірний	помірний
23.	Аліна	Високий	високий	помірний	високий
24.	Ірина	Високий	високий	помірний	високий
25.	Олена	Високий	високий	помірний	високий

 

Як бачимо в таблиці в 13 студентів з 25 тривожність як особистісна так і ситуативна стала на позначках помірного рівня відповідно до ключа методики діагностики. Що становить близько 53% від всієї вибірки. В 4 студентів (близько 15% досліджуваних) не спостерігалось позитивних зрушень після проведення корекційної програми (студенти були пасивним та не зацікавленими в роботі); в 8 учасників прослідковувалися позитивні зрушення лише в одному виді тривожності: або в ситуаційній, або ж в особистісній, тобто ‒ в 5 досліджуваних особистісна тривожність з високого рівня перейшла в помірний рівень (19% від всієї вибірки) та в 3 студентів ситуативна тривожність знизилась з високих показників до помірних (12% вибірки).

Другою методикою для повторної діагностики після проведення психокорекційної програми я обрала ту ж «Неіснуючу тварину», але провела другий етап методики. Мета другого етапу полягала: в усвідомленні учасником своїх позитивних бажань, своїх ресурсів і способів досягнення цих бажань. Використовувалася інструкція намалювати щасливу, добру, радісну неіснуючу тварину. Як результат, виконання даного завдання допомагає виявити цінності та прагнення досліджуваного і допомагає в пошуку внутрішніх ресурсів на реалізацію власних цілей студента.

Важливим є усвідомлення та відповіді кожного досліджуваного на питання «Чим відрізняється перша і остання тварина? Що допомогло тварині змінитися?». (Усвідомлення відмінностей допомагає учаснику зрозуміти в чому ресурси даної істоти, які й допомогли їй досягти бажаного і якщо людина буде використовувати такі ж ресурси, то теж зможе досягти таких результатів.

Цю методику я вирішила провести в останній день тренінгу, щоб повторно діагностувати групу і одночасно підбити підсумки психокорекційного процесу. Відповідно до цього, я зробила висновки, що проведена нами робота виявилася (для когось в більшій мірі, для когось в меншій) корисною.

Я помітила, що результативність програми була високою у тих досліджуваних, які активно приймали участь у вправах, були зацікавленими та відчувалося їх доброзичливе ставлення і віра в те, що справа, яку ми робимо може їм дійсно допомогти. Від таких студентів заряджалися й інші учасники групи, а, отже, група пройшла всі стадії свого розвитку, що забезпечило динамічний та ефективний психокорекційний процес.

В кінці останнього заняття кожний член групи давав зворотній зв’язок та відповідав на питання чи був для нього особисто корисним цей тренінг, чи дізнався він щось нове і чи є бажання застосовувати нові знання на практиці для подальшого повноцінного існування та продуктивної діяльності. Для мене особисто приємними були позитивні відгуки студентів про проведену нами групову роботу та про те, що кожен зміг для себе щось зрозуміти та взяти певні знання для подальшого їх застосування в майбутньому.

Висновки

 

1. Думки та перші теорії щодо виникнення тривоги зароджувалися ще в давні часи, задовго до наукового підходу в дослідженні цього феномену. Філософи припускали, що тривожність – є природньою, та пов’язували її з думками людини щодо своєї смертності. В ХІХ столітті перші науковці вважали джерелом тривоги надію та внутрішній конфлікт суб’єкта. Пізніше дослідники пов’язували тривогу з занепокоєнням людини щодо її майбутнього. Далі важливим внеском була біологічна теорія, що тривога є адаптивним механізмом організму тварини. Представники психоаналізу намагалися знайти витоки тривожних станів, їх виливи на життя суб’єкта, його успішну діяльність та взємовідносини з соціальним оточенням. Причини виникнення розділилися на зовнішні та внутрішні. Зовнішні – відповідно до ситуацій (тривожність ситуативного характеру) та внутрішні – відповідно до особливостей особистості (особистісна тривожність).

2. Відповідно до проявів тривожної симптоматики дослідниками було визначено, що у людини є так звана «нормальна тривожність», що виникає внаслідок дії певного пускового механізму, тобто адекватно та об’єктивно до ситуації, або ж невротична тривожність – суб’єкт відчуває занепокоєння та страх без видимих, об’єктивних причин. Види тривожності розподіляють щодо ситуацій, які її провокують: соціальна, публічна, посттравматична, екзистенціальна, соматогенна тривожність; тривожність прийняття рішення, обсесивно-компульсивний та розділений тривожний розлад.

3. Напрями психологічної допомоги тривожним людям є такими: психологічне консультування, психокорекційний вплив та психотерапевтичний супровід фахівця. Тривога має здатність маскуватися під різні емоції та інші психічні стани, тому психолог має бути готовим та налаштованим на роботу з тривожним клієнтом. На несвідомому рівні психіка тривожного суб’єкта може чинити опір будь-якому психологічному втручанню. Одним з видів таких опорів є бажання зняти напругу психіки за допомогою психічних захистів. Основними з них є: витісненя, регресія, проекція, інтроекція, раціоналізація, інтелектуалізація, компенсація, заперечення, зсув. Під час корекції та консультування важливим моментом є вербалізація людини з тривожною симптоматикою своїх почуттів та переживань. В терапевтичній роботі з тривожністю працюють в таких напрямках: когнітивний, біхевіористичний, аналітичний та напрямок гештальт-терапії. Когнітивний напрямок допомагає виявити переконання й думки, які підкріплюють симптоми тривожних розладів. Біхевіористичний напрямок виконує функцію зміни дезадаптивних звичок як реагування на життєві ситуації. Психоаналітики працюють з витоками тривожності, які криються в а дитячо-батьківських взаємовідносинах клієнта, що звернувся за допомогою. В гештальт-підході тривога розуміється як феномен, який свідчить про наявність заблокованої енергії, яка може бути повернена організму спеціальними методами терапевтичного впливу. Також застосовується в терапії метод парадоксальної інтенції. Вважається, що через внутрішнє посилення тривожності людина може подолати свій страх та занепокоєння відносно певної ситуації, а отже взяти контроль над нею.

4. Після проведеного мною дослідження на студентах училища, я зробила висновок, що моя гіпотеза підтвердилася. Спочатку я провела діагностику та визначила, яким саме студентам необхідна психологічна допомога в зниженні рівня тривожності. Потім я запропонувала їм розроблену мною психокорекційну програму та після її проведення зробила повторну діагностику. Відповідно до обробки результатів, можна зробити висновок, що психокорекційна програма була ефективною для тривожних суб’єктів та допомогла їм знизити свій рівень тривожності принаймні з високих на помірні показники. На мою думку, необхідно ще проводити схожу психокрекційну групову роботу тому, що це допомагає студентам подолати як особистісні причини виникнення тривожної симптоматики, так і регулювати своє ставлення до певної ситуації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г. С. Практикум по психологическому консультированию: учеб. пособие / Г. С. Абрамова. – М.: «Академический проект», 2003. – 496 с.

2. Герасимова А. Ю. Снижение тревожности студентов в процессе адаптационного периода в первый год обучения в вузе [Електронний ресурс] / А. Ю. Герасимова ‒ Режим доступу: http://www.ibl.ru/konf/031209/105.html

3. Даль В. І. Толковый словарь русского языка. Современное написание

/ В. І. Даль. – М.: АСТ, 2010. – 815 с.

4. Ежек Н. Хроническая тревожность [Електронний ресурс] / Н. Ежек – Режим доступу: http://www.gesterap.ru/articles.html?id=3

5. Журавель А.П. Психологічний супровід оперативно-службової

діяльності особового складу підрозділів охорони державного кордону

України 2006 года: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.09 /

А.П. Журавель; Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім.

Б. Хмельницького. – Хмельницький, 2006. – 20 с.

6. Захаров А. И. Экспериментальная и прикладная психология / А. И. Захаров. – Л., 1971. ‒ С. 33-38.

7. Захарова Т. А. Тревога подростков. Теория и практика работы. (ч.2) / Т. А. Захарова // Ежегодный научный журнал. Межрегиональный институт гештальт-терапии и искусства. ‒ 2009. ‒ №1. ‒ С. 53-88.

8. Иванченко Т. Работа с тревогой с позиции гештальт-подхода [Електронний ресурс] / Т. Иванченко – Режим доступу: https://www.b17.ru/article/29769/

9. Каракуца К. Зачем человеку тревога? [Електронний ресурс] / К. Каракуца – Режим доступу: http://k-psy.ru/zachem-trevoga.html

10. Кьеркегор С. Страх и трепет / С. Кьеркегор. ‒ М.: «Республика», 1993. ‒ с.13-112.

11. Лебедева Н. М. Путешествие в Гештальт: теория и практика / Н. М. Лебедева, Е. А. Иванова. – СПб.: «Речь», 2004. – 550 с.

12. Левитов Н. Д. Психические состояния беспокойства, тревоги / Н. Д. Левитов. – М.: «Просвещение», 1977. – С. 192-195.

13. Локк Дж. Сочинения в 3 томах. Том 1 / Дж. Локк. ‒ М.: «Мысль», 1983. – 668 с.

14. Мамитько В. А. Генерализованное тревожное расстройство (ГТР) [Електронний ресурс] / В. А. Мамитько – Режим доступу: http://www.trevoga.com.ua/problems/generalizovannoe-trevozhnoe-rasstroystvo/

15. Меновщиков В. Ю. Введение в психологическое консультирование / В. Ю. Меновщиков. – М.: «Смысл», 1998. – 109 с.

16. Мэй Р. Искусство психологического консультирования / Р. Мэй. – М.: «Класс», 1994. – 144 с.

17. Мэй Р. Смысл тревоги / Р. Мэй. ‒ М.: «Класс», 2001. – 384 с.

18. Немиринский О. В. Гештальт-терапия психосоматических расстройств / О. В. Немиринский // Московский психотерапевтический журнал. ‒ 1997. ‒ №1. ‒ С. 84-91.

19. Немчин Т. А. Состояния нервно-психического напряжения / Т. А. Немчин. – Л.: Ленинградский университет, 1983. – 167 с.

20. Паскаль Б. Мысли / Б. Паскаль. – М.: «REFL-book», 1994. – 528 с.

21. Перлз Ф. Практика гештальттерапии / Ф. Перлз. – М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 2001. – 141 с.

22. Половнікова М. Г. Экофизиология стресса [Електронний ресурс] / М. Г. Половникова – Режим доступу: http://marsu.ru/science/libr/resours/ecofisiologia%20stressa/index.htm

23. Прихожан А. М. Причины, профилактика и преодоление тревожности / А. М. Прихожан // Психологическая наука и образование. ‒ 2008. ‒ №2. – С. 24-29.

24. Прихожан А. М. Психокоррекционная работа с тревожными детьми / А. М. Прихожан // Активные методы в работе школьного психолога: сборник научных трудов / ред. И. В. Дубровина, Е. Е. Данилова, А. М. Прихожан, Н. Н. Толстых. – М.: Научно-исследовательский институт общей и педагогической психологии, 1990. – С. 32-55.

25. Прихожан А. М. Психология неудачника: Тренинг уверенности в себе. ‒ М.: ТЦ «Сфера», 1997. ‒ 192 с.

26. Прихожан А. М. Тревожность у детей и подростков: психологическая природа и возрастная динамика. ‒ М.: Московский психолого-социальный институт, 2000. ‒ 304 с.

27. Про реабілітацію інвалідів в Україні: Закон України.– від 06.10.05 N

2961-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – N 2-3. – С. 36.

28. Сартр Ж.-П. Очерк теории эмоций / Ж.-П. Сартр. – 2004 // Психология эмоций: хрестоматия / В. Вилюнас. – СПб.: Питер, 2004. – 21 с.

29. Селиванов Д. В. Тревожность, невроз и тревожное расстройство [Електронний ресурс] / Д. В. Селиванов – Режим доступу: http://centr-kairos.ru/konsultacii-dla-vzroslyh/trevozhnost-trevozhnoe-rasstrojstvo

30. Селье Г. Стресс без дистресса / Г. Селье. – М., 1982. – С. 39.

31. Слюсарев Ю. В. Психологическое сопровождение как фактор активизации саморазвития личности: Автореф. дис. … канд. психол. наук: 19.00.01 / Ю. В. Слюсарев; Санкт-Петербург. гос. ун-т. – С.Пб., 1992. – 16 с.

32. Соловьева С. Л. Психологическое консультирование. Справочник практического психолога [Електронний ресурс] / С. Л. Соловьева – Режим доступу: http://www.e-reading.club/book.php?book=1023762

33. Соловьева С. Л. Тревога и тревожность: теория и практика [Електронний ресурс] / С. Л. Соловьева – Режим доступу: http://mprj.ru/archiv_global/2012_6_17/nomer/nomer14.php

34. Спиноза Б. Этика [Електронний ресурс] / Б. Спиноза ‒ Режим доступу: http://bdsweb.tripod.com/ru/eth/ethica.htm

35. Тарабрина Н. В. Практикум по психологии посттравматического стресса / Н. В. Тарабрина. – СПб., 2001. – 272 с.

36. Ушаков Д.Н. Толковый словарь русского языка / Д.Н. Ушаков. – М.:

ООО "Издательство АСТ", 2008. – 1054 с.

37. Франкл В. Основные понятия логотерапии / В. Франкл. – СПб.: «Ювента», 1997. ‒ С. 242-279.

38. Фрейд А. Психология Я и защитные механизмы / А. Фрейд. – М.: «Педагогика-Пресс», 1993. – 68 с.

39. Фрейд З. Истерия и страх / З. Фрейд. – М.: «Фирма СТД», 2006. – 318 с.

40. Фрейд З. Введение в психоанализ / З. Фрейд. – СПб., 1994. – 380 с.

41. Хайдеггер М. Время и бытие: Статьи и выступления / М. Хайдеггер. ‒ М.: «Республика», 1993. ‒ 447 с.

42. Хорни К. Невротическая личность нашего времени / К. Хорни. – М.: «Прогресс-Универс», 1993. – 216 с.

43. Хорни К. Новые пути в психоанализе / К. Хорни. – М.: «Академический проект», 2007. – 321 с.

44. Хорни К. Собрание сочинений. Том 3: Наши внутренние конфликты; Невроз и развитие личности / К. Хорни. – М.: «Смысл», 1997. – 696 с.

45. Цейтлин О. Тревога и тревожность [Електронний ресурс] / О. Цейтлин – Режим доступу: http://www.tseytlin.ru/situation/psychiatric/231/index.php

46. Цимбалюк І. М. Психологічне консультування та корекція: навч. посіб. / І. М. Цимбалюк. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 544 с.

47. Шопенгауэр А. Афоризмы и максимы / А. Шопенгауэр. – Л.: Ленинградский ун-т, 1991. – 384 с.

48. Ясперс К. Смысл и назначение истории / К. Ясперс. – М.: «Республика», 1993. ‒ С. 28-92, 253-271.