Діагностичний етап дослідження рівня тривожності суб’єкта.

 

Дослідження я проводила на базі Олександрійського училища культури. В діагностиці приймали участь 50 осіб, різних спеціальностей. Віковий період учасників дослідження в середньому був від 15 до 20 років, приймали участь студенти 1-4 курсів. Експеримент проводився мною під час проходження фахової практики протягом місяця (лютого).

Досліджуючи феномен тривожності я намагалась розрізняти тривожність як психічний стан і тривожність як рису особистості. Відповідно до теоретичної частини, особистісна тривожність являє собою стійке утворення, що виявляється в хронічному переживанні соматичного і психічного напруження, у схильності до дратівливості і неспокою навіть з незначних приводів, в почутті внутрішньої скутості і нетерплячості. Тривожність як риса особистості відображає частоту переживань індивідом стану тривоги. Високотривожні індивіди переживають стан тривоги з більшою інтенсивністю і частотою, ніж низькотревожні.

Тривожність як психічний стан часто називають ситуативною тривожністю, так як вона пов'язана з конкретною зовнішньою ситуацією. Оскільки відмінності особистісної та ситуативної тривожності полягають лише в частоті переживань стану тривоги, методики їх діагностики розробляють по одним і тим же принципам, використовуючи опис максимально повного переліку симптомів тривоги або ситуацій, що її викликають. Вони спрямовані на виявлення рівнів тривожності і диференціації особистісної та ситуативної тривоги.

Один з таких опитувальників я використала в своєму дослідженні. Він був розроблений Ч. Спілбергером і його співробітниками та носить назву «Опитувальник для оцінки тривоги / тривожності» (State-Trait Anxiety Inventory ‒ STAI) і призначений для дорослих (Райгородский Д. Я. «Практическая психодиагностика» див. додаток А.). Тривога як стан при його розробці визначалася як тимчасовий емоційний стан, що характеризується суб’єктивними відчуттями напруги і побоювання, і вимірювалася за допомогою 20 коротких описових тверджень. Досліджуваний повинен за чотирьохступеневою шкалою оцінити свій стан в даний момент.

Тривожність як риса визначалася як стійка схильність до тривоги і оцінювалася за допомогою 20 тверджень. Досліджуваний повинен був оцінити ступінь їх відповідності до опису того, як він себе почуває зазвичай.

При використанні даного опитувальника було встановлено, що індивіди з високою особистісною тривожністю набагато частіше відчувають стан тривоги, реагуючи на більш широкий спектр ситуацій, в порівнянні з тими, хто мав низький рівень особистісної тривожності. Однак те, як сприймалася кожна потенційно тривожна ситуація, залежало в першу чергу від минулого досвіду досліджуваних.

Наступну методику діагностики, яку я обрала проективну методику «Неіснуюча тварина» (Яньшин П. В. Практикум з клінічної психології. Методи дослідження особистості. ‒ СПб, 2004. Див. додаток Б.).

Процедура тесту досить проста: досліджуваним треба придумати і намалювати неіснуючу тварину і дати їй неіснуюче ім’я. Завдяки тому, що діагностика за допомогою цієї методики проводиться в невербальній формі, то тест підходить для різного віку респондентів. Крім відображення відносно стійких рис особистості, малюнки несуть в собі відбиток психічних станів, взаємин з оточуючими та прояв актуальної проблематики суб'єкта.

В основі психотехнічної методики «Неіснуюча тварина» закладена методика в трьох додаткових варіантах: «Нещасна неіснуюча тварина», «Агресивна неіснуюча тварина» і «Щаслива неіснуюча тварина» (за А. Л. Венгером «Психологічні малюнкові тести»).

Методика спрямована на усвідомлення учасником своїх тривожних станів, негативних переживань, а так само позитивних бажань, своїх ресурсів і способів досягнення бажань. Зображення тварини компенсує внутрішній опір за допомогою задіяного в методиці механізму ідентифікації з нейтральним персонажем.

Мета першого етапу проведення методики: усвідомлення учасником своїх тривожних станів, негативних переживань. На першому етапі використовується методика «Неіснуюча тварина». Так як цей малюнок проявляє всі усвідомлювані і неусвідомлювані якості й елементи поведінки людини, то є найкращим матеріалом для усвідомлення своїх особливостей.

Але так як стандартна інструкція («намалюй неіснуючу тварину») емоційно нейтральна, а в даному дослідженні мені необхідно виявити переживання, які потенційно можуть бути емоційно навантажені, то спочатку я запропонувала досліджуваним придумати «злу і страшну неіснуючу тварину», «нещасну тварину». Перша актуалізує страхи і побоювання, які пов'язані із зовнішньою загрозою, друга адресується до негативних переживань, спричинених власним внутрішнім станом. У малюнку виявляються реакції досліджуваного на різні види емоційного навантаження.

Відповідно до проведення першої методики мною було продіагностована вибірка з 50 чоловік (було задіяно 6 груп, 1-4 курсів). Студенти були налаштовані на роботу та з інтересом поставилися до запропонованого мною завдання. Проводячи підрахунки я помітила, що у 100% досліджуваних немає взагалі низького рівня тривожності, в 50% тривожність була помірною; приблизно у 20% ‒ показники ситуативної тривоги були помірними, але особистісна тривога була на високому рівні, та у майже 30% було діагностовано високий рівень тривожності. В таблиці результатів я зазначила всіх респондентів, що пройшли методику шкали тривожності.