Розділ 1. Специфіка роботи психолога з тривожними людьми

ВСТУП

Актуальність теми. Проблемі тривожності особливо багато приділяється уваги дослідниками саме в наш час. Адже сьогодення, зі своїми економічними, політичними, соціальними кризами досить негативно впливає на психологічну рівновагу суб’єкта. Науковці підкреслюють, що багато людей мають прояви тривожності, що відображається на поведінці людини, а також на емоційно-вольовій сфері. Стан підвищеної тривожності суттєво впливає на як особистісне, так і професійне життя людини.

Серед відомих вітчизняних дослідників проблему тривожності вивчали А. М. Прихожан, А. Ю. Герасімова, Н. В. Тарабріна, С. Л. Соловйова. Вони розглядали філософські погляди до пояснення феномену тривожності, а також розкриття цього поняття в психології.

Також важливим внеском в дослідження тривожності була праця Р. Мея. В своїй книзі «Зміст тривоги» він досліджував витоки тривожних станів, а також прояви цього феномену в житті людини. Важливою була його філософська думка, що XXI століття є століттям тривоги.

Вагомий внесок в розгляд проблеми тривожності внесли і відомі психологи психоаналітичного напрямку такі як З. Фрейд, К. Хорні тощо. Вони зазначали, що основою для виникнення тривожних станів є певні невротичні особливості людини, а також сформовані на їх основі дезадаптивні форми поведінки та внутрішні установки особи.

Проблема тривожних станів, зокрема їх прояву у студентів, становить інтерес для психологічної науки, оскільки її розробка є надзвичайно актуальною та важливою для вирішення цілої низки питань освітянської практики, що зокрема, пов’язана з успішною адаптацією студента першокурсника до навчального закладу, а також попередженням виникнення в нього невротичних проявів, які пов’язані із особливостями соціальної ситуації, що складається довкола студента, неадекватною поведінкою викладачів і батьків.

Об’єктом дослідження є психологічний супровід суб’єктів, що мають тривожні стани.

Предметом дослідження є напрями роботи психолога з людьми, що мають високий рівень тривожності.

Мета дослідження полягає у розкритті специфіки роботи психолога з особами, що мають тривожні розлади.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати наукову літературу з проблеми тривожності.

2. З’ясувати особливості поведінкових проявів осіб з підвищеного рівня тривожності.

3. Визначити напрямки роботи психолога з людьми, що мають підвищений рівень тривожності.

4. Дослідити ефективність розробленої нами психокорекційної програми для тривожних студентів.

Для досягнення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань дослідження, що ґрунтується на загальних положеннях аналізу, в даній роботі використовувалися наступні методи:

· загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення та порівняння),

· методи емпіричного дослідження (шкала тривоги Спілбергера- Ханіна, тест прояву тривоги Тейлора за версією Немчинова, тест «Неіснуюча тварина», психокорекційна програма).

Теоретичне та практичне значення дослідження: узагальнено погляди науковців щодо проблеми тривожності, розширено уявлення про причини виникнення тривожних станів. Результати дослідження можуть бути використані шкільними психологами та психологами вищих навчальних закладів, а також батьками та викладачами, що зацікавлені у профілактиці та послабленні тривожних проявів.

Структура й обсяг курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

РОЗДІЛ 1. СПЕЦИФІКА РОБОТИ ПСИХОЛОГА З ТРИВОЖНИМИ ЛЮДЬМИ

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ, ЩО МАЄ ВИСОКИЙ РІВЕНЬ ТРИВОЖНОСТІ.

Висновки

 

1. Думки та перші теорії щодо виникнення тривоги зароджувалися ще в давні часи, задовго до наукового підходу в дослідженні цього феномену. Філософи припускали, що тривожність – є природньою, та пов’язували її з думками людини щодо своєї смертності. В ХІХ столітті перші науковці вважали джерелом тривоги надію та внутрішній конфлікт суб’єкта. Пізніше дослідники пов’язували тривогу з занепокоєнням людини щодо її майбутнього. Далі важливим внеском була біологічна теорія, що тривога є адаптивним механізмом організму тварини. Представники психоаналізу намагалися знайти витоки тривожних станів, їх виливи на життя суб’єкта, його успішну діяльність та взємовідносини з соціальним оточенням. Причини виникнення розділилися на зовнішні та внутрішні. Зовнішні – відповідно до ситуацій (тривожність ситуативного характеру) та внутрішні – відповідно до особливостей особистості (особистісна тривожність).

2. Відповідно до проявів тривожної симптоматики дослідниками було визначено, що у людини є так звана «нормальна тривожність», що виникає внаслідок дії певного пускового механізму, тобто адекватно та об’єктивно до ситуації, або ж невротична тривожність – суб’єкт відчуває занепокоєння та страх без видимих, об’єктивних причин. Види тривожності розподіляють щодо ситуацій, які її провокують: соціальна, публічна, посттравматична, екзистенціальна, соматогенна тривожність; тривожність прийняття рішення, обсесивно-компульсивний та розділений тривожний розлад.

3. Напрями психологічної допомоги тривожним людям є такими: психологічне консультування, психокорекційний вплив та психотерапевтичний супровід фахівця. Тривога має здатність маскуватися під різні емоції та інші психічні стани, тому психолог має бути готовим та налаштованим на роботу з тривожним клієнтом. На несвідомому рівні психіка тривожного суб’єкта може чинити опір будь-якому психологічному втручанню. Одним з видів таких опорів є бажання зняти напругу психіки за допомогою психічних захистів. Основними з них є: витісненя, регресія, проекція, інтроекція, раціоналізація, інтелектуалізація, компенсація, заперечення, зсув. Під час корекції та консультування важливим моментом є вербалізація людини з тривожною симптоматикою своїх почуттів та переживань. В терапевтичній роботі з тривожністю працюють в таких напрямках: когнітивний, біхевіористичний, аналітичний та напрямок гештальт-терапії. Когнітивний напрямок допомагає виявити переконання й думки, які підкріплюють симптоми тривожних розладів. Біхевіористичний напрямок виконує функцію зміни дезадаптивних звичок як реагування на життєві ситуації. Психоаналітики працюють з витоками тривожності, які криються в а дитячо-батьківських взаємовідносинах клієнта, що звернувся за допомогою. В гештальт-підході тривога розуміється як феномен, який свідчить про наявність заблокованої енергії, яка може бути повернена організму спеціальними методами терапевтичного впливу. Також застосовується в терапії метод парадоксальної інтенції. Вважається, що через внутрішнє посилення тривожності людина може подолати свій страх та занепокоєння відносно певної ситуації, а отже взяти контроль над нею.

4. Після проведеного мною дослідження на студентах училища, я зробила висновок, що моя гіпотеза підтвердилася. Спочатку я провела діагностику та визначила, яким саме студентам необхідна психологічна допомога в зниженні рівня тривожності. Потім я запропонувала їм розроблену мною психокорекційну програму та після її проведення зробила повторну діагностику. Відповідно до обробки результатів, можна зробити висновок, що психокорекційна програма була ефективною для тривожних суб’єктів та допомогла їм знизити свій рівень тривожності принаймні з високих на помірні показники. На мою думку, необхідно ще проводити схожу психокрекційну групову роботу тому, що це допомагає студентам подолати як особистісні причини виникнення тривожної симптоматики, так і регулювати своє ставлення до певної ситуації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г. С. Практикум по психологическому консультированию: учеб. пособие / Г. С. Абрамова. – М.: «Академический проект», 2003. – 496 с.

2. Герасимова А. Ю. Снижение тревожности студентов в процессе адаптационного периода в первый год обучения в вузе [Електронний ресурс] / А. Ю. Герасимова ‒ Режим доступу: http://www.ibl.ru/konf/031209/105.html

3. Даль В. І. Толковый словарь русского языка. Современное написание

/ В. І. Даль. – М.: АСТ, 2010. – 815 с.

4. Ежек Н. Хроническая тревожность [Електронний ресурс] / Н. Ежек – Режим доступу: http://www.gesterap.ru/articles.html?id=3

5. Журавель А.П. Психологічний супровід оперативно-службової

діяльності особового складу підрозділів охорони державного кордону

України 2006 года: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.09 /

А.П. Журавель; Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім.

Б. Хмельницького. – Хмельницький, 2006. – 20 с.

6. Захаров А. И. Экспериментальная и прикладная психология / А. И. Захаров. – Л., 1971. ‒ С. 33-38.

7. Захарова Т. А. Тревога подростков. Теория и практика работы. (ч.2) / Т. А. Захарова // Ежегодный научный журнал. Межрегиональный институт гештальт-терапии и искусства. ‒ 2009. ‒ №1. ‒ С. 53-88.

8. Иванченко Т. Работа с тревогой с позиции гештальт-подхода [Електронний ресурс] / Т. Иванченко – Режим доступу: https://www.b17.ru/article/29769/

9. Каракуца К. Зачем человеку тревога? [Електронний ресурс] / К. Каракуца – Режим доступу: http://k-psy.ru/zachem-trevoga.html

10. Кьеркегор С. Страх и трепет / С. Кьеркегор. ‒ М.: «Республика», 1993. ‒ с.13-112.

11. Лебедева Н. М. Путешествие в Гештальт: теория и практика / Н. М. Лебедева, Е. А. Иванова. – СПб.: «Речь», 2004. – 550 с.

12. Левитов Н. Д. Психические состояния беспокойства, тревоги / Н. Д. Левитов. – М.: «Просвещение», 1977. – С. 192-195.

13. Локк Дж. Сочинения в 3 томах. Том 1 / Дж. Локк. ‒ М.: «Мысль», 1983. – 668 с.

14. Мамитько В. А. Генерализованное тревожное расстройство (ГТР) [Електронний ресурс] / В. А. Мамитько – Режим доступу: http://www.trevoga.com.ua/problems/generalizovannoe-trevozhnoe-rasstroystvo/

15. Меновщиков В. Ю. Введение в психологическое консультирование / В. Ю. Меновщиков. – М.: «Смысл», 1998. – 109 с.

16. Мэй Р. Искусство психологического консультирования / Р. Мэй. – М.: «Класс», 1994. – 144 с.

17. Мэй Р. Смысл тревоги / Р. Мэй. ‒ М.: «Класс», 2001. – 384 с.

18. Немиринский О. В. Гештальт-терапия психосоматических расстройств / О. В. Немиринский // Московский психотерапевтический журнал. ‒ 1997. ‒ №1. ‒ С. 84-91.

19. Немчин Т. А. Состояния нервно-психического напряжения / Т. А. Немчин. – Л.: Ленинградский университет, 1983. – 167 с.

20. Паскаль Б. Мысли / Б. Паскаль. – М.: «REFL-book», 1994. – 528 с.

21. Перлз Ф. Практика гештальттерапии / Ф. Перлз. – М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 2001. – 141 с.

22. Половнікова М. Г. Экофизиология стресса [Електронний ресурс] / М. Г. Половникова – Режим доступу: http://marsu.ru/science/libr/resours/ecofisiologia%20stressa/index.htm

23. Прихожан А. М. Причины, профилактика и преодоление тревожности / А. М. Прихожан // Психологическая наука и образование. ‒ 2008. ‒ №2. – С. 24-29.

24. Прихожан А. М. Психокоррекционная работа с тревожными детьми / А. М. Прихожан // Активные методы в работе школьного психолога: сборник научных трудов / ред. И. В. Дубровина, Е. Е. Данилова, А. М. Прихожан, Н. Н. Толстых. – М.: Научно-исследовательский институт общей и педагогической психологии, 1990. – С. 32-55.

25. Прихожан А. М. Психология неудачника: Тренинг уверенности в себе. ‒ М.: ТЦ «Сфера», 1997. ‒ 192 с.

26. Прихожан А. М. Тревожность у детей и подростков: психологическая природа и возрастная динамика. ‒ М.: Московский психолого-социальный институт, 2000. ‒ 304 с.

27. Про реабілітацію інвалідів в Україні: Закон України.– від 06.10.05 N

2961-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – N 2-3. – С. 36.

28. Сартр Ж.-П. Очерк теории эмоций / Ж.-П. Сартр. – 2004 // Психология эмоций: хрестоматия / В. Вилюнас. – СПб.: Питер, 2004. – 21 с.

29. Селиванов Д. В. Тревожность, невроз и тревожное расстройство [Електронний ресурс] / Д. В. Селиванов – Режим доступу: http://centr-kairos.ru/konsultacii-dla-vzroslyh/trevozhnost-trevozhnoe-rasstrojstvo

30. Селье Г. Стресс без дистресса / Г. Селье. – М., 1982. – С. 39.

31. Слюсарев Ю. В. Психологическое сопровождение как фактор активизации саморазвития личности: Автореф. дис. … канд. психол. наук: 19.00.01 / Ю. В. Слюсарев; Санкт-Петербург. гос. ун-т. – С.Пб., 1992. – 16 с.

32. Соловьева С. Л. Психологическое консультирование. Справочник практического психолога [Електронний ресурс] / С. Л. Соловьева – Режим доступу: http://www.e-reading.club/book.php?book=1023762

33. Соловьева С. Л. Тревога и тревожность: теория и практика [Електронний ресурс] / С. Л. Соловьева – Режим доступу: http://mprj.ru/archiv_global/2012_6_17/nomer/nomer14.php

34. Спиноза Б. Этика [Електронний ресурс] / Б. Спиноза ‒ Режим доступу: http://bdsweb.tripod.com/ru/eth/ethica.htm

35. Тарабрина Н. В. Практикум по психологии посттравматического стресса / Н. В. Тарабрина. – СПб., 2001. – 272 с.

36. Ушаков Д.Н. Толковый словарь русского языка / Д.Н. Ушаков. – М.:

ООО "Издательство АСТ", 2008. – 1054 с.

37. Франкл В. Основные понятия логотерапии / В. Франкл. – СПб.: «Ювента», 1997. ‒ С. 242-279.

38. Фрейд А. Психология Я и защитные механизмы / А. Фрейд. – М.: «Педагогика-Пресс», 1993. – 68 с.

39. Фрейд З. Истерия и страх / З. Фрейд. – М.: «Фирма СТД», 2006. – 318 с.

40. Фрейд З. Введение в психоанализ / З. Фрейд. – СПб., 1994. – 380 с.

41. Хайдеггер М. Время и бытие: Статьи и выступления / М. Хайдеггер. ‒ М.: «Республика», 1993. ‒ 447 с.

42. Хорни К. Невротическая личность нашего времени / К. Хорни. – М.: «Прогресс-Универс», 1993. – 216 с.

43. Хорни К. Новые пути в психоанализе / К. Хорни. – М.: «Академический проект», 2007. – 321 с.

44. Хорни К. Собрание сочинений. Том 3: Наши внутренние конфликты; Невроз и развитие личности / К. Хорни. – М.: «Смысл», 1997. – 696 с.

45. Цейтлин О. Тревога и тревожность [Електронний ресурс] / О. Цейтлин – Режим доступу: http://www.tseytlin.ru/situation/psychiatric/231/index.php

46. Цимбалюк І. М. Психологічне консультування та корекція: навч. посіб. / І. М. Цимбалюк. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 544 с.

47. Шопенгауэр А. Афоризмы и максимы / А. Шопенгауэр. – Л.: Ленинградский ун-т, 1991. – 384 с.

48. Ясперс К. Смысл и назначение истории / К. Ясперс. – М.: «Республика», 1993. ‒ С. 28-92, 253-271.

ВСТУП

Актуальність теми. Проблемі тривожності особливо багато приділяється уваги дослідниками саме в наш час. Адже сьогодення, зі своїми економічними, політичними, соціальними кризами досить негативно впливає на психологічну рівновагу суб’єкта. Науковці підкреслюють, що багато людей мають прояви тривожності, що відображається на поведінці людини, а також на емоційно-вольовій сфері. Стан підвищеної тривожності суттєво впливає на як особистісне, так і професійне життя людини.

Серед відомих вітчизняних дослідників проблему тривожності вивчали А. М. Прихожан, А. Ю. Герасімова, Н. В. Тарабріна, С. Л. Соловйова. Вони розглядали філософські погляди до пояснення феномену тривожності, а також розкриття цього поняття в психології.

Також важливим внеском в дослідження тривожності була праця Р. Мея. В своїй книзі «Зміст тривоги» він досліджував витоки тривожних станів, а також прояви цього феномену в житті людини. Важливою була його філософська думка, що XXI століття є століттям тривоги.

Вагомий внесок в розгляд проблеми тривожності внесли і відомі психологи психоаналітичного напрямку такі як З. Фрейд, К. Хорні тощо. Вони зазначали, що основою для виникнення тривожних станів є певні невротичні особливості людини, а також сформовані на їх основі дезадаптивні форми поведінки та внутрішні установки особи.

Проблема тривожних станів, зокрема їх прояву у студентів, становить інтерес для психологічної науки, оскільки її розробка є надзвичайно актуальною та важливою для вирішення цілої низки питань освітянської практики, що зокрема, пов’язана з успішною адаптацією студента першокурсника до навчального закладу, а також попередженням виникнення в нього невротичних проявів, які пов’язані із особливостями соціальної ситуації, що складається довкола студента, неадекватною поведінкою викладачів і батьків.

Об’єктом дослідження є психологічний супровід суб’єктів, що мають тривожні стани.

Предметом дослідження є напрями роботи психолога з людьми, що мають високий рівень тривожності.

Мета дослідження полягає у розкритті специфіки роботи психолога з особами, що мають тривожні розлади.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати наукову літературу з проблеми тривожності.

2. З’ясувати особливості поведінкових проявів осіб з підвищеного рівня тривожності.

3. Визначити напрямки роботи психолога з людьми, що мають підвищений рівень тривожності.

4. Дослідити ефективність розробленої нами психокорекційної програми для тривожних студентів.

Для досягнення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань дослідження, що ґрунтується на загальних положеннях аналізу, в даній роботі використовувалися наступні методи:

· загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення та порівняння),

· методи емпіричного дослідження (шкала тривоги Спілбергера- Ханіна, тест прояву тривоги Тейлора за версією Немчинова, тест «Неіснуюча тварина», психокорекційна програма).

Теоретичне та практичне значення дослідження: узагальнено погляди науковців щодо проблеми тривожності, розширено уявлення про причини виникнення тривожних станів. Результати дослідження можуть бути використані шкільними психологами та психологами вищих навчальних закладів, а також батьками та викладачами, що зацікавлені у профілактиці та послабленні тривожних проявів.

Структура й обсяг курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

РОЗДІЛ 1. СПЕЦИФІКА РОБОТИ ПСИХОЛОГА З ТРИВОЖНИМИ ЛЮДЬМИ