Загальні вимоги до транспортування тварин




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальні вимоги до транспортування тварин



4. Перевезення тварин може здійснюватися із залученням супроводжуючої особи або без неї.

5. Перевезення тварин без супроводжуючої особи здійснюється у разі, коли:

тварини перебувають у закритих контейнерах, які належним чином провітрюються, містять корм і воду в дозаторах в обсязі, достатньому для перевезення тривалістю вдвічі більше, ніж заплановано;

перевізник виконує функції супроводжуючої особи;

відправником призначено особу, що здійснює догляд за тваринами у пунктах зупинки.

6. Перед початком транспортування тварин привчають до транспортного засобу, яким вони перевозяться.

У разі коли завантаження або вивантаження тварин триває більш як чотири години відправник (одержувач) здійснює їх годування і напування та залучає спеціаліста у галузі ветеринарної медицини.

При цьому застосовують вантажно-розвантажувальні пристрої (платформи, трапи, східці, містки, підмостки тощо), конструкція яких дає змогу їх прибирати та дезінфікувати, унеможливлює травмування, мінімізує збудження тварин та унеможливлює їх втечу.

7. Мінімальна площа поверхні спеціальних транспортних засобів повинна відповідати нормам, наведеним у додатку 1.

8. У спеціальних транспортних засобах забезпечується належне провітрювання з урахуванням, зокрема, погодних умов на момент здійснення перевезення, видів тварин та їх кількості.

9. Підлога спеціальних транспортних засобів за своєю конструкцією повинна бути щільною і не допускати ковзання. Підлога покривається підстилкою (соломою, тирсою, торфом тощо) в обсязі, достатньому для поглинання екскрементів, або оснащується засобами їх відведення.

10. Корм у транспортних засобах, що використовуються для перевезення тварин, зберігається окремо від тварин. У разі коли для перевезення тварин використовуються відкриті транспортні засоби, корм покривається брезентом.

11. У разі коли разом з тваринами перевозяться інші вантажі, вони розміщуються таким чином, щоб запобігти травмуванню тварин, їх стражданням або стресу. У відсіках, в яких перевозяться тварини, забороняється розміщувати вантажі, що можуть негативно вплинути на стан тварин.

12. Завантаження і вивантаження тварин проводиться в умовах достатнього освітлення з використанням підйомної платформи, обладнаної бар’єрами безпеки для запобігання падінню тварин чи їх втечі або трапом, конструкція якого дає змогу тваринам безперешкодно підніматися і спускатися.

13. У разі розміщення контейнерів, у яких перевозяться тварини, у кілька ярусів, вживаються заходи щодо:

запобігання чи обмеження витікання екскрементів на тварин, розміщених на нижніх ярусах;

забезпечення стійкості контейнерів;

створення умов для провітрювання.

14. Під час завантаження, перевезення і вивантаження контейнери, у яких перевозяться тварини, повинні перебувати у вертикальному положенні, не піддаватися різким поштовхам або розгойдуванню, переміщенню під час руху транспортного засобу.

Контейнери вагою понад 50 кілограмів обладнуються необхідною кількістю засобів кріплення.

15. Під час завантаження, перевезення і вивантаження тварин забороняється:

завдавати ударів тваринам;

натискати на особливо чутливі місця на тілі тварин, що може завдати їм болю або страждань;

підвішувати тварин за допомогою механічних засобів;

піднімати або тягнути тварин за голову, вуха, роги, лапи, хвіст або шкіру;

використовувати голки, шипи або інші колючі засоби;

перешкоджати пересуванню тварин, яких ведуть до місця завантаження, здійснення ветеринарного оброблення тощо.

16. Засоби з функцією електричного шоку використовуються лише стосовно дорослої великої рогатої худоби, а також дорослих свиней у разі, коли вони не рухаються, і виключно за наявності вільного простору попереду них. Дія зазначених засобів спрямовується лише у м’язи задньої частини тіла і не повинна тривати довше однієї секунди. Застосування таких засобів припиняється, якщо тварина не реагує на подразник.

17. До тварин, що підлягають перевезенню, не застосовуються знеболюючі засоби, за винятком випадків, коли це необхідно для забезпечення їх нормального стану. Такі засоби можуть бути застосовані виключно спеціалістом у галузі ветеринарної медицини.

18. Відправник надає перевізникові або супроводжуючій особі прив’язь. Тварин, що не звикли до прив’язування, залишають неприв’язаними. Домашні коні віком старше восьми місяців, за винятком необ’їжджених коней, повинні мати вуздечку під час перевезення.

Прив’язь повинна бути міцною, давати змогу тваринам лежати, їсти і пити, а також мінімізувати ризик задушення або травмування.

19. Тварини перевозяться окремо, якщо:

належать до різних видів або види ворожі один одному;

значно відрізняються за розмірами та віком (крім випадків перевезення приплоду разом з матір’ю);

серед них є дорослі кнури чи жеребці або статевозрілі самці та самки, особини з рогами і безрогі, особини, яких необхідно прив’язувати на час перевезення, та такі, що не потребують прив’язування.

20. Тварини, яких планується перевезти, перед завантаженням до спеціального транспортного засобу підлягають огляду спеціалістом у галузі ветеринарної медицини з метою підтвердження їх придатності до перевезення.

21. Не придатними для перевезення є:

тварини, які під час руху відчувають біль або не можуть самостійно рухатися;

поросята віком до 21 дня (у разі перевезення на відстань понад 100 кілометрів);

ягнята віком до семи днів (у разі перевезення на відстань понад 100 кілометрів);

телята віком до десяти днів (у разі перевезення на відстань понад 100 кілометрів);

цуценята та кошенята віком до 56 днів, крім випадків, коли вони перевозяться разом з матір’ю;

самки під час останнього періоду вагітності (остання десята частина загального строку вагітності);

новонароджені тварини з незагоєним пуповинням;

тварини, що мають тяжке відкрите поранення або випадіння органів;

тварини, що мають роги, у період, коли шкіра, яка покриває зародки рогів м’яка, - якщо не вжито спеціальних заходів для їх збереження.

22. Хворі або травмовані тварини вважаються придатними для перевезення, якщо вони:

мають незначні ушкодження або хворобу, що не спричиняє їм додаткових страждань під час перевезення. При цьому питання щодо придатності тварин до перевезення вирішується за рекомендацією спеціаліста у галузі ветеринарної медицини;

перевозяться в рамках виконання науково-дослідних програм у разі, коли ушкодження або хвороба передбачено такою програмою;

перевозяться з метою лікування або діагностики.

23. Відправник видає перевізникові ветеринарні документи (ветеринарно-санітарний паспорт, ветеринарне свідоцтво) на тварин, які підлягають перевезенню, що додаються до перевізного документа і підтверджують можливість здійснення перевезення.

24. Умови перебування тварин під час перевезення перевіряються спеціалістом у галузі ветеринарної медицини і підтримуються у належному стані супроводжуючою особою.

25. Засоби перевезення повинні відповідати таким вимогам:

забезпечувати захист тварин від несприятливих погодних умов;

забезпечувати належну вентиляцію та обсяг вільного простору з урахуванням особливостей окремих видів тварин;

містити маркування, що означає наявність живих тварин, і знак, що вказує на їх вертикальне розміщення;

перебувати у належному стані та легко очищуватися, бути сухими, не містити сторонніх запахів, а в окремих випадках, які визначаються спеціалістом у галузі ветеринарної медицини, бути продезінфікованими;

забезпечувати безпеку тварин;

передбачати можливість здійснення догляду за ними та проведення огляду;

виключати можливість втечі тварин.

26. У разі коли спеціальний транспортний засіб не оснащений вантажно-розвантажувальними пристроями, відправник (одержувач) надає такі пристрої перевізникові. При цьому зазначені пристрої повинні перебувати у належному стані та виключати ковзання тварин під час їх застосування.

27. Відправник забезпечує супроводжуючу особу або перевізника засобами для годування та напування тварин, необхідним запасом корму, води, підстилки з урахуванням кількості тварин та тривалості перевезення.

28. Ссавців і птахів необхідно годувати кожні 24 години і напувати кожні 12 годин. Корм і вода повинні бути високої якості.

29. Супроводжуюча особа зобов’язана:

забезпечувати безпосередню охорону тварин;

напувати, годувати та доїти тварин;

здійснювати нагляд за станом здоров’я тварин;

підтримувати належний санітарний та технічний стан засобів перевезення.

30. У разі виявлення під час перевезення факту захворювання або загибелі тварин супроводжуюча особа зобов’язана негайно повідомити про це перевізникові для забезпечення ізоляції тварин, що захворіли або загинули, в окремому відсіку транспортного засобу та викликати спеціаліста у галузі ветеринарної медицини для проведення огляду тварин у найближчому місці зупинки (станція, порт, аеропорт тощо).

31. Тварини, що почали хворіти або травмовані під час перевезення, повинні бути терміново ізольовані. Зазначеним тваринам надається перша ветеринарна допомога. Спеціаліст у галузі ветеринарної медицини може здійснити (у разі потреби) умертвіння тварин з дотриманням вимог статті 17 Закону України “Про захист тварин від жорстокого поводження”.

32. У разі загибелі тварин під час перевезення спеціаліст у галузі ветеринарної медицини з’ясовує причину та рекомендує подальше перевезення (його припинення) та розміщення інших тварин тієї самої партії на карантин.

Відповідно до рекомендацій спеціаліста у галузі ветеринарної медицини ізоляція загиблих, забитих і тих, що не підлягають подальшому перевезенню, тварин здійснюється у найближчому місці зупинки.

33. Перевезення тварин транспортним засобом, на якому виявлено хворих або загиблих тварин, здійснюється за рекомендацією спеціаліста у галузі ветеринарної медицини.

34. Тварини під час перевезення розміщуються таким чином, щоб супроводжуюча особа могла пересуватися між ними.

35. Перевезення тварин залізничним транспортом здійснюється з додержанням таких вимог:

залізничний вагон, у якому перевозяться тварини, повинен містити відповідне маркування, що означає наявність живих тварин;

тварини перевозяться в критих вагонах, обладнаних великими вентиляційними отворами;

конструкція вагонів повинна унеможливлювати втечу тварин і відповідати вимогам щодо забезпечення їх безпеки;

внутрішні стінки вагонів повинні бути обладнані на відповідній висоті кільцями або штангами, до яких можуть бути прив’язані тварини;

облаштування вагона здійснює відправник;

придатність вагона до перевезення тварин визначається спеціалістом у галузі ветеринарної медицини;

роздільне розміщення тварин здійснюється шляхом прив’язування їх у різних частинах вагона або встановлення перегородок;

під час формування поїздів або переміщення вагонів перевізник вживає необхідних заходів для запобігання різким поштовхам вагонів, у яких перебувають тварини.

Перевезення тварин залізничним транспортом здійснюється відповідно до правил, що затверджуються Мінінфраструктури.

36. Автомобільні транспортні засоби, що використовуються для перевезення тварин, повинні відповідати таким вимогам:

бути обладнаними:

- електронною системою для фіксування інформації про відкриття та/або закриття відсіку, в якому перевозяться тварини;

- системою аварійного попередження водія у разі досягнення максимального або мінімального рівня температури у відсіках, в яких перевозяться тварини;

- системою провітрювання, змонтованою у спосіб, що забезпечує під час перевезення додержання всередині транспортного засобу температури в діапазоні від 5 до 30°С з похибкою +/-5°С залежно від температури навколишнього середовища. Строк функціонування зазначеної системи повинен становити не менш як чотири години незалежно від типу двигуна автомобільного транспортного засобу;

- унеможливлювати втечу тварин і мати конструкцію, що забезпечує їх безпеку, зокрема дах для захисту від несприятливих погодних умов.

Перевезення тварин автомобільним транспортом здійснюється відповідно до правил, що затверджуються Мінінфраструктури.

37. Перевезення тварин морським або річковим транспортом здійснюється з додержанням таких вимог:

на території портів, у яких регулярно здійснюється завантаження (вивантаження) тварин, облаштовуються причали, загони для худоби, ізолятори, навіси, окремі місця для їх годування та напування, приміщення для проведення ветеринарного огляду та розміщення супроводжуючих осіб;

адміністрація порту зобов’язана своєчасно повідомити державну службу ветеринарної медицини про здійснення завантаження (вивантаження) тварин на території порту;

використовуються спеціальні, вантажні та вантажно-пасажирські судна. Місця для розміщення тварин на вантажно-пасажирських суднах визначаються капітаном судна за погодженням із спеціалістом у галузі ветеринарної медицини;

перила загорожі і палуб зазначених суден повинні бути достатньо міцними для того, щоб витримати вагу тварин. Перевірка міцності перил загорожі і палуб проводиться під час будівництва або переобладнання судна;

система примусового провітрювання відсіків, у яких перевозяться тварини, повинна забезпечувати:

40 змін повітря за годину, якщо відсік повністю закритий і його висота менше або дорівнює 2,3 метра;

30 змін повітря за годину, якщо відсік повністю закритий і його висота перевищує 2,3 метра;

система водопостачання повинна забезпечувати постійну подачу чистої води в кожну зону перевезення тварин, бути обладнаною необхідною кількістю ємностей для напування тварин, до яких є вільний доступ;

система водовідведення повинна забезпечувати відведення стоків із загорожі та палуб по каналізаційним трубам до колодязів та ємностей, з яких вони викачуються за допомогою насосів та ежекторів;

на судні встановлюються додаткові системи накачування води та водовідведення, які використовуються у разі поломки основних таких систем;

відсіки для перевезення тварин, проходи і перила обладнуються електричною системою освітлення. Судно обладнується додатковою системою освітлення для забезпечення освітлення у разі поломки основної електричної системи. Для здійснення догляду за тваринами супроводжуючим особам видаються переносні засоби освітлення;

забороняється під час розміщення тварин загороджувати проходи, житлові, службові приміщення та місця загального користування;

палуби, на яких розміщуються тварини, повинні бути щільними, герметичними та оснащеними стоками для рідких екскрементів. Дерев’яні палуби суден посипаються піском, тирсою та застилаються соломою, залізні палуби завчасно застилаються дошками.

Перевезення тварин морським і річковим транспортом здійснюється відповідно до правил, що затверджуються Мінінфраструктури.

38. Перевезення тварин авіаційним транспортом здійснюється з додержанням таких вимог:

перевізник вживає заходів щодо запобігання надмірному підвищенню або зниженню температури, різким коливанням тиску повітря на борту повітряного судна з урахуванням особливостей видів тварин, що перевозяться;

для перевезення тварин власник (відправник) використовує засіб перевезення, конструкція якого забезпечує доступ повітря, дно водонепроникне, вкрите адсорбуючим матеріалом, двері закриваються на замок. У разі перевезення тварини в пасажирському салоні повітряного судна розмір засобу перевезення не повинен перевищувати 30x50x40 сантиметрів.

Перевезення тварин авіаційним транспортом здійснюється відповідно до правил, що затверджуються Мінінфраструктури.

39. Додаткові умови перевезення тварин визначаються IATA Resolution № 620 “Live Animals Regulations”, а також законодавством країн призначення та транзиту.

 

 





Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.85.57.0 (0.018 с.)