Місце і значення навчальної дисципліни.

ВСТУП

Право на житло відноситься до найбільш суттєвих конституційних прав людини. Потреба в житлі є однією з природних потреб людей. Без її задоволення неможливе нормальне існування і функціонування людського суспільства.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен громадянин має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Як видно зі ст.47 Конституції, держава відмовилась від безоплатного надання житла всім громадянам, які неспроможні самостійно забезпечити себе житловим приміщенням.

Необхідно звернути увагу й на те, що крім житлового фонду загаль-ного призначення в Україні повинні розвиватися і фонди соціального і спеціального призначення. Складовими частинами житлового фонду спеці-ального призначення є службові приміщення, гуртожитки, житлові примі-щення маневрового житлового фонду, готелі-притулки, будинки для людей похилого віку та одиноких громадян. До соціального житла має належати житло, що надається державою та органами місцевого самоврядування громадянам України, які потребують соціального захисту, безоплатно або за доступну для них плату відповідно до законодавства України.

Проголошення Конституцією України права на житло зумовило пере-гляд чинного житлового законодавства, необхідність юридичних гарантій реалізації цього права, з одного боку, і глибоке осмислення соціальних реалій, що складаються у процесі використання житлового фонду, – з іншого.

Право громадян України на житло відноситься до числа соціально-економічних прав і являє собою гарантовану Конституцією України можливість громадянина задовольняти потребу в житлі одним із шляхів, дозволеним законом.

Юридична природа права на житло проявляється у правовідносинах, що належать до різних галузей права: конституційного, адміністратив-ного, цивільного, фінансового, земельного та інших галузей права.

Поряд з конституційними гарантіями право громадян на житло забез-печується нормами Житлового кодексу України. Разом з тим регулювання житлових відносин ускладнюється тим, що житлове законодавство у багатьох випадках є застарілим, не відповідає Конституції України, а прийняття нового Житлового кодексу затримується.

 

 

Метою цього курсу є:

- забезпечення оволодіння студентами основними положеннями Житло-вого кодексу України та житлового законодавства в галузі управління житловим фондом, реалізації прав громадян на житло, порядку надання житлових приміщень; користування житловими приміщеннями в будинках державного житлового фонду, службовими житловими примі-щеннями, в будинках житлово-будівельних кооперативів та в будинках приватного житлового фонду;

- створити передумови для вивчення студентами зарубіжного житлового законодавства і практики його реалізації.

Курс передбачає отримання студентами знань про:

- поняття, предмет і методи житлового права;

- джерела житлового права;

- призначення, види та категорії житлового фонду;

- реалізацію права громадян на житло;

- умови будівництва та придбання житла;

- володіння, користування розпорядження житлом;

- плату за житло;

- обмін житла;

- управління житловим фондом;

- підстави та порядок відповідальності за порушення житлового законо-давства.

Курс житлового права вимагає від студентів уміти:

- аналізувати норми Житлового кодексу України;

- тлумачити житлове законодавство;

- характеризувати інститути житлового права України;

- застосовувати одержані знання на практиці.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

 

Плани лекцій

Завдання до теми

1. Сім’я Шумаків у складі чотирьох осіб (чоловік, дружина, їх син і його дружина) проживає в трикімнатній квартирі загальною площею 62 кв.м. Син проходить альтернативну службу. Чоловік (наймач цієї квартири) бажає приватизувати квартиру.

Роз’ясніть порядок приватизації цієї квартири. Хто буде власником приватизованої квартири?

Варіант 1. 21 грудня 2004 року у сина і невістки наймача народилася дитина, яку прописали у цій квартирі. Чи зміниться порядок і умови приватизації?

Варіант 2. Чи зміниться рішення, якщо буде встановлено, що буди-нок, в якому знаходиться квартира, включений до плану реконструкції?

2. Ковпак перебувала на черзі для отримання житлової площі з 1990 року. У червні 2004 року за рішенням власника і профспілкового комітету вона з квартирного обліку була знята як така, яка на облік взята помил-ково: у зв’язку з виїздом на інше постійне місце проживання сім’ї сина вона залишилася в однокімнатній квартирі одна і за нормами житлової площі житлом забезпечена.

Вважаючи, що за станом здоров’я вона має право на додаткову житлову площу і з урахуванням цього з обліку її зняли безпідставно, Савченко оскаржила рішення власника і профспілкового комітету.

В якому порядку повинен вирішуватись її спір і яке рішення необхідно прийняти?

3. Сім’я Артюхів, яка складається з чоловіка, дружини, сина 12 років і дочки 10 років, займає 2-кімнатну квартиру площею 24 кв.м. У 1990 році сім’я була взята за місцем проживання на квартирний облік для отри-мання 3-х кімнатної квартири. У травні 1992 року Артюхи приватизували займану ними квартиру, але з черги зняті не були. Їм була надана одно-кімнатна квартира площею 18 кв.м. Артюхи відмовився від отримання цієї квартири і звернувся зі скаргою до міської держадміністрації про надання їм 3-кімнатної квартири.

Який порядок вирішення цього спору і яке рішення необхідно прийняти?

4. Мальцева в інтересах підопічного пред’явила державній адміністрації району вимогу про зобов’язання надати йому позачергово житлове приміщення, посилаючись на те, що після смерті батьків він був влаштований до дитячого будинку, про що вона не знала. У даний час, встановивши опіку, вона забрала дитину з дитячого закладу, але квартира, в якій подопічний проживав з батьками, надана їншій сім’’ї.

Відмовивши в задоволенні вимоги, адміністрація району послалася на те, що квартира підопічному буде надана по досягненню ним повноліття і у разі, якщо він повернеться до попереднього місця проживання. У даний час Мальцева вправі поселити підопічного в квартиру, наймачем якої вона є.

Чи правомірні дії державної адміністрації району і чи вправі Мальцева вимагати забезпечення житлом подопічного?

 

Завдання до теми

1. Устименко пред’явила в суд позов про визнання права на житлову площу в квартирі, наймачем якої є її свекруха, і вселення. Позовні вимоги обгрунтувала тим, що поселилася в спірну квартиру у зв’язку з укладенням шлюбу з сином відповідачки. Після розірвання шлюбу їй стали перешкоджати користуватися житловою площею, тому вона просила задовольнити вимоги.

Заперечуючи проти позову, свекруха посилалася на те, що згоди на постійне проживання невістки в квартирі вона не давала, в квартирі у зв’язку з цим вона не була прописана і тому права на житлову площу в ній не набула.

Як вирішити спір?

 

2. Херсонський бавовняно-прядильний комбінат пред’явив у квітні 2003 року позов до Гришка про визнання недійсним договору найму житлового приміщення і виселення, зазначаючи, що житлово-комунальний відділ комбінату без відома і рішення керівництва та профспілкового комітету у 1997 році уклав договір найму на двокімнатну квартиру з відповідачем, який проживав у ній як тимчасовий мешканець.

Заперечуючи проти позову, Гришко посилався на те, що договір найму з ним укладений після від’їзду наймача житлового приміщення на інше постійне місце проживання. Він сумлінно на протязі 5 років виконував обов’язки по договору, оплачував квартирну плату, зробив у квартирі ремонт.

Як вирішити спір?

 

3. Панченко пред’явила позов до колишнього чоловіка про визнання його таким, що втратив право на житлову площу на підставі ст. 71 ЖК України, вважаючи, що він він без поважних причин біля року не проживає в квартирі.

Розглядаючи спір, суд дійшов висновку, що відповідач перейшов на інше місце проживання до іншої жінки, з якою вступив у фактичний шлюб, і тому втратив право на житлову площу на підставі ст. 107 ЖК України, із цих підстав задовольнив позов Панченко.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що в квартирі він не проживає вимушено у зв’язку з перешкодами,що їх чинить позивачка, і з метою уникнення сварок і скандалів, що їх вчиняє вона при появі у його квартирі. На ствердження цього він подав до суду довідки з РВВС, рішення товариського суду, яким була встановлена така поведінка Панченко. Заперечував відповідач і постійне проживання у іншої жінки, подавши до суду договір піднайму, згідно з яким він займає одну кімнату в цій квартирі.

Чи правильно суд вирішив спір?

 

4. У зв’язку з розірванням шлюбу Яроцький звернувся до житлових органів із заявою про зміну умов договору найму займаного з колишньою дружиною і дочкою житлового приміщення. Він зазначив, що спірна квартира площею 27 кв.м з ізольованими кімнатами, одну з яких розміров 8 кв.м він просив виділити в його користування.

Відмовляючи в задоволенні заяви, державна адміністрація району послалася на те, що за розміром кімната не відповідає частині жилої площі, що припадає на нього в квартирі, що з урахуванням незначного розміру підсобних приміщень таке рішення приймати недоцільно.

Чи правильною є відмова в задоволенні заяви Яроцького?

 

5. Жуков подав заяву про зміну договору найму житлового примі-щення і визнання наймачем його сина. Державна адміністрація відмовила у задоволенні заяви, пославшись на відсутність у сина постійного місця роботи і ускладнення у зв’язку з цим в оплаті житла.

Чи правильною є відмова в зміні договору найму?

 

6. Радуєв з колишньою дружиною Астаховою та дочкою проживали в трикімнатній квартирі житловою площею 49 кв.м. Астахова з дочкою після розлучення займала дві кімнати житловою площею 37 кв.м, а Радуєв – ізольовану кімнату житловою площею 12 кв.м.

Пославшись на те, що його частка жилої площі становить 16,3 кв.м, а в квартирі є ізольована кімната жилою площею 16 кв.м, Радуєв звернувся до суду з позовом про зміну договору найму і виділення в його користування зазначеної кімнати.

Заперечуючи проти позову, Астахова посилалася на те, що протягом 4 років після розлучення склався порядок фактичного користування квартирою, згідно з яким вона з дочкою стали проживати в двох кімнатах, і оскільки Радуєв користувався кімнатою 12 кв.м, вважала, що саме ця кімната повинна бути виділена в його користування.

Чи заслуговують на увагу доводи Астахової?

 

Тема 3. ЗМІНА ДОГОВОРУ НАЙМУ ЖИТЛОВОГО ПРИМІЩЕННЯ. виселення з житлових приміщень.

Завдання до теми

1. Марков з сім’єю проживав у квартирі в м. Львові. У зв’язку з переїздом до міста Стрия і одержанням там квартири він здав займану у Львові квартиру житловим органам, яка була надана сім’ї Бутенко.

Через деякий час син Маркова, який навчався в аспірантурі у м Києві, пред’явив позов про визнання виданого Бутенко ордера недійсним і його виселення, посилаючись на те, що своєї згоди на переїзд до м. Стрия він не давав, в ордер на житлову площу був включений батьком без його відома.

Чи підлягають задоволенню вимоги?

У разі, якщо суд визнає позовні вимоги обгрунтованими, яке житлове приміщення і яким органом повинно бути надано Бутенко?

 

2. Сачинький з сім’єю з 4 осіб перебував на обліку для поліпшення житлових умов під першим номером, а сім’я Мольченка з 5 осіб також перебувала на обліку, але під третім номером. При розподілі житлової площі ордер на трикімнатну квартиру був виданий Мольченко такому, що більше потребує поліпшення житлових умов.

Сачинський пред’явив позов про визнання виданого Мольченку ордера недійсним і виселення, вважаючи, що виданий він з порушенням правил про черговість надання громадянам житлових приміщень (ст. 43 ЖК України).

Заперечуючи проти позову, Мольченко зазначав, що він з сім’єю зовсім не має житла, діти часто хворіють, а Сачинський проживає в однокімнатній квартирі, тому з урахуванням цих підстав квартира надана йому обгрунтовано.

Яке рішення повинен винести суд?

3. Перебуваючи на обліку для поліпшення житлових умов, Варга в однокімнатну квартиру прописав матір, яка проживала у власному будинку в селі, але була включена сином до ордера на одержання квартири.

Заперечуючи проти визнання одержаного ордера недійсним та висе-лення, Варга зазначав, що надана йому квартира навіть без врахування матері за своїм розміром знаходиться в межах встановленої ст. 478 ЖК України норми житлової площі (по 13,1 кв.м на кожного члена сім’ї).

Яке рішення може прийняти суд?

Яке рішення слід ухвалити? Чи вплине зазначена обставина на вирішення питань про обмін чи зміну договору найму?

4. За рішенням міського суду батько і син Шуригіни у зв’язку із знесенням належного батькові на праві особистої власності житлового будинку виселені в надану двокімнатну квартиру.

Суд рішення мотивував тим, що в м.Чугуєві індивідуальне житлове будівництво не ведеться у зв’язку з відсутністю вільних ділянок, тому вимоги про перенесення житлового будинку визнав безпідставними, а надане для відселення житлове приміщення таким, що відповідає вимогам закону. Шуригіни оскаржили судове рішення.

Як вирішити спір?

 

5. Грошева пред’явила позов до колишнього чоловіка про виселення без надання іншого житлового приміщення на підставі ст. 116 ЖК України за систематичне порушення правил співжиття, зазнаючи, що після розірвання шлюбу він систематично пиячить, вчиняє сварки і бешкетує, а вжиті заходи попередження з боку органів внутрішніх справ та товариського суду позитивних результатів не дали.

Заперечуючи проти позову, Грошев посилався на те, що колишня дружина, намагаючись вижити його з двокімнатної квартири, сама провокувала сварки, на розбір яких викликала працівників міліції, які обмежувалися бесідами. Що ж до рішення товариського суду, яким його визнали винним у сварці 20 березня 2003 року, то воно постановлено у його відсутності. Крім того від нього не вимагали пояснень у письмовій формі і ніхто не попереджав про можливість виселення без надання житлового приміщення. Позивачка крім того ухиляється від обміну житлового приміщення, хоч він пропонував декілька його варіантів.

Як слід вирішити спір?

 

Тема 4 кОРИСТУВАННЯ СЛУЖБОВИМИ ЖИТЛОВИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ І ГУРТОЖИТКАМИ.

Завдання до теми

1. Завод “Більшовик” пред’явив позов до слюсаря-сантехніка Марченка про виселення з службового житлового приміщення у зв’язку зі звільнен-ням за власним бажанням. Заперечуючи проти позову, Марченка поси-лався на те, що займана ним квартира надавалася як звичайна, а до службових була віднесена рішенням виконкому через рік після вселення, про що він дізнався після пред’явлення позову.

Крім того він посилався і на те, що до складу його сім’ї входить мати, інвалід другої групи, яка хоч в квартирі і не прописана, але постійно з ним проживає як член сім’ї, а тому, відповідно до ст. 125 ЖК України, виселення без надання іншого житлового приміщення не може мати місця.

Чи можуть бути взяті до уваги обгрунтування Марченка?

 

2. Омельченку, двірнику ТЕЦ-5 на сім’ю з 4 осіб для відселення з службового житлового приміщення як особі, яка пропрацювала більше 10 років, надана двокімнатна квартира житловою площею 31,5 кв.м.

Відмовляючись від її одержання, Омельченко зазначав, що службове житлове приміщення, яке він займає, складається з трьох кімнат, тому такого ж розміру повинне бути надане для відселення приміщення.

Чи обгрунтовані вимоги Омельченко?

 

3. Плюєва після розлучення з чоловіком, який, залишивши одержане у зв’язку з трудовими відносинами службове житлове приміщення, виїхав до іншого населеного пункту, на вимогу житлово-експлуатаційного відділу комбінату звільнити службове житлове приміщення відповіла відмовою, пояснивши, що відповідно до ст. 125 ЖК України вона, одинока мати, маючи на утриманні двох неповнолітніх дітей, не може бути виселена без надання іншого житлового приміщення.

Чи відноситься Плюєва до кола одиноких осіб, щодо яких ст. 125 ЖК України встановлено пільги при виселенні з службових житлових приміщень?

4. Морозу у зв’язку з неприязними стосунками з Суворовим, з яких він проживає в одній кімнаті в гуртожитку, надане інше ліжко-місце в цьому гуртожитку.

Оскільки переселятися Мороз відмовлявся, виробниче об’єднання пред’явило в суд позов про примусове переселення до даної кімнати.

Як повинен бути вирішений спір?

Тема 5. ВИРІШЕННЯ ЖИТЛОВИХ СПОРІВ

Завдання до теми

1. Житлово-експлуатаційна контора № 5 м. Житомира пред’явила позов до Сахно про виселення. Поззивач зазначав, що наймачка житлового приміщення виїхала для проживання з міста Житомира до міста Мурманська, де мешкає її син, і протягом двох років квартирою користуються тимчасові жильці-відповідачі по справі, хоч відповідно до ст. 98 ЖК України вони підлягають виселенню, але в добровільному порядку звільнити житлове приміщення відмовляються.

Чи вправі ЖЕК пред’явити такий позов і як необхідно вирішити спір?

2. Державна адміністрація Козелецького району пред’явила в суд позов до Язова про визнання ордера недійсним і виселення з квартири в будинку, побудованому Козелецьким заводом радіоелектронної апаратури, посилаючись на те, що квартира надана йому безпідставно.

Заперечуючи проти позову, Язов зазначав, що квартира надана йому як висококваліфікованому спеціалісту відповідно до ст. 21 ЖК України, сам власник будинку вважає, що квартира надана йому правомірно і не ставить питання про визнання ордера недійсним і виселення.

Чи правомірні вимоги адміністрації?

 

3. Молодий спеціаліст згідно з розподілом направлений на роботу з забезпеченням житловою площею.

Оскільки в обумовлений у направленні терміни квартира йому не була надана, він звернувся до суду з позовом про зобов’язання надати йому житлову площу.

Чи законні такі вимоги та чи підвідомчі зазначені вимоги судовому вирішенню?

4. Зайчук звернувся з позовом до державної адміністрації району про передачу житлового приміщення, що звільнилося в загальній квартирі, вважаючи, що він має переважне право на його одержання перед Кузьміним, але державна адміністрація прийняла рішення про надання його Кузьміну.

Чи підвідомчі суду спори між наймачами, які проживають в одній квартирі, що переважне право на звільнене в ній жиле приміщення?

5. Чурікова звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до колишнього чоловіка про визнання його таким, що втратив право на житлову площу у зв’язку з виїздом на постійне місце прожи-вання до м. Полтави.

Суддя відмовив у прийнятті позовної заяви, зазначивши в ухвалі, що спори відповідно до ст. 125 ЦПК розглядаються судами за місцем проживання відповідача.

Чуркіна оскаржила ухвалу судді.

Яке рішення повинен прийняти Київський міский суд?

 

 

Тематика контрольних робіт

 

1. Право громадян на отримання житлового приміщення.

2. Підстави для визначення громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

3. Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

4. Зняття з квартирного обліку.

5. Першочергове надання житлових приміщень.

6. Позачергове надання житлових приміщень.

7. Вимоги, що ставляться до житлових приміщень.

8. Ордер на житлове приміщення.

9. Укладання договору найму житлового приміщення.

10. Права і обов’язки членів сім’ї наймача.

11. Збереження житлового приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

12. Бронювання житлових приміщень.

13. Порядок здачі житлового приміщення в піднайом.

14. Тимчасові жильці.

15. Переобладнання житлового будинку і житлового приміщення.

16. Випадки зміни договору найму житлового приміщення.

17. Виселення з наданням громадянам іншого житлового приміщення.

18. Виселення без надання громадянам іншого житлового приміщення.

19. Порядок надання службових житлових приміщень.

20. Виселення з службових житлових приміщень.

21. Користування житловими приміщеннями у будинках житлово-будівельного кооперативу.

22. Виключення з житлово-будівельного кооперативу

23. Права і обов’язки власника житлового будинку та членів його сім’ї.

24. Договір найму житлового приміщення в будинку, що належить громадянину.

25. Склад житлового фонду.

26. Застосування норм цивільного права у житловому праві.

27. Приватизація житлового фонда.

28. Обмін житла.

29. Управління житловим фондом.

30. Відповідальність за порушення житлового законодавства.

31. Розв’язання житлових спорів.

 

Тематика рефератів

До теми 1.

1. Право громадян на отримання житлового приміщення.

2. Підстави для визнання громадян потребуючим поліпшення житлових умов.

До теми 2.

1. Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

2. Зняття з квартирного обліку.

До теми 3.

1. Першочергове надання житлових приміщень.

2. Позачергове надання житлових приміщень.

До теми 4.

1. Вимоги, що ставляться до житлових приміщень.

2. Ордер на житлове приміщення.

До теми 5.

1. Укладання договору найму житлового приміщення.

2. Права і обов’язки членів сім’ї наймача.

До теми 6.

1. Збереження житлового приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

2. Бронювання житлових приміщень.

До теми 7.

1. Порядок здачі житлового приміщення в піднайом.

2. Тимчасові жильці.

До теми 8.

1. Переобладнання житлового будинку і житлового приміщення.

2. Випадки зміни договору найму житлового приміщення.

До теми 9.

1. Виселення з наданням громадянам іншого житлового приміщення.

2. Виселення без надання громадянам іншого житлового приміщення.

До теми 10.

1. Порядок надання службових житлових приміщень.

2. Виселення з службових житлових приміщень.

До теми 11.

1. Користування житловими приміщеннями у будинках житлово-будівельного кооперативу.

2. Виключення з житлово-будівельного кооперативу.

До теми 12.

1. Права і обов’язки власника житлового будинку та членів його сім’ї.

2. Договір найму житлового приміщення в будинку, що належить громадянам.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Конституційне право громадян на житло.

2. Управління житловим фондом.

3. Предмет договору найму житлового приміщення.

4. Поняття житлового права.

5. Види житлових фондів.

6. Розподіл житлового приміщення.

7. Предмет житлового права.

8. Підстави користування житловими приміщеннями.

9. Права і обов’язки сторін в договорі найму житлового приміщення.

10. Поняття і склад житлового фонду.

11. Квартирний облік.

12. Права і обов’язки членів сім’ї наймача.

13. Поняття і характеристика договору найму житлового приміщення.

14. Розподіл і надання житлових приміщень.

15. Сторони в договорі найму житлового приміщення.

16. Переоформлення договору найму житлового приміщення на іншого члена сім’ї.

17. Підстави виселення в судовому порядку з наданням іншого житлового приміщення.

18. Порядок надання гуртожитків і користування ними.

19. Юридичні гарантії прав наймачів і членів їх сімей при розірванні договору найму житлового приміщення.

20. Надання житлових приміщень в будинках житлово-будівельного кооперативу.

21. Права громадян при перенесенні їх будинків на нове місце.

22. Службові житлові приміщення і користування ними.

23. Права і обов’язки членів житлово-будівельного кооперативу.

24. Відповідальність за порушення житлового законодавства.

25. Приватизація державного житлового фонду.

26. Права і обов’язки членів сім’ї власника будинку.

27. Вирішення житлових спорів.

28. Форма і порядок укладення договору найму житлового приміщення.

29. Виселення з житлових приміщень в адміністративному порядку.

30. Припинення користування службовим житловим приміщенням.

31. Виселення з наданням іншого благоустроєного житлового приміщення.

32. Додаткова житлова площа є

33. Порядок користування гуртожитками.

34. Договір найму житлового приміщення у будинку, що належить громадянинові.

35. Безплатне користування житловими приміщеннями і комунальними послугами.

36. Забезпечення квартирами членів житлово-будівельного кооперативу.

37. Вимоги до благоустроєного житлового приміщення у зв’язку з виселенням.

38. Право на обмін житлового приміщення.

39. Права наймача на вселення інших осіб.

40. Виселення в судовому порядку.

41. Ордер на житлове приміщення.

42. Бронювання житлового приміщення.

43. Виселення із гуртожитків.

44. Черговість надання житлового приміщення.

45. Надання житлового приміщення в будинках житлово-будівельного кооперативу.

46. Збереження житлового приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

47. Виселення у зв’язку з капітальним ремонтом.

48. Житлові обов’язки громадян.

49. Реєстрація договору піднайму житлового приміщення.

50. Склад житлового фонду.

51. Обов’язки громадян по забезпеченню схоронності житла.

52. Виселення із службового житлового приміщення.

53. Договір найму житлового приміщення.

54. Видача охоронного свідоцтва (броні).

55. Права та обов’язки тимчасово відсутнього громадянина.

56. Норма житлової площі.

57. Застосування норм цивільного законодавства у житловому праві.

58. Виселення в адміністративному порядку.

59. Предмет договору найму житлового приміщення.

60. Надання житлового приміщення у зв’язку з виселенням.

61. Розірвання договору найму житлового приміщення.

62. Виселення піднаймача.

63. Умови, за яких не допускається бронювання житлового приміщення.

64. Відповідальність за порушення житлового законодавства.

65. Право власності на квартиру в будинку житлово-будівельного кооперативу.

66. Виселення із будинку житлово-будівельного кооперативу.

67. Першочергове надання житлового приміщення.

68. Приватизація житлового фонду.

69. Право члена житлово-будівельного кооперативу на житлове приміщення, що звільнилося.

70. Надання житлового приміщення молодим спеціалістам.

71. Виселення із гуртожитку.

72. Збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім у будинках, що належать громадянам.

73. Користування житловим приміщенням членами сім’ї членами житлово-будівельного кооперативу.

74. Службові житлові приміщення.

75. Позачерговий порядок надання житлового приміщення.

76. Виселення без надання іншого житлового приміщення.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141.

2. Житловий кодекс України // Відомості Верховної Ради України, 1983, додаток до № 28, ст. 574.

3. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 21 грудня 1983 року “Про порядок введення в дію Житлового кодексу України” // Відомості Верховної Ради України, 1984, № 1, ст. 2.

4. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України, 1963, № 30, ст. 463.

5. Закон України “Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки від 24 червня 2004 р. // ВВР Ук. – №46. – Ст.512

6. Закон України “Про житлово-комунальні послуги” від 24 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – №47. – Ст. 514.

7. Закон України від 12 лютого 1991 року “Про власність”.

8. Закон України від 19 червня 1992 року “Про приватизацію державного житлового фонду”.

9. Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Україні, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470.

10. Правила обміну жилих приміщень в Україні, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1986 року № 31 // ЗП, 1986, № 2, ст. 7.

11. Правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого бу-динку і придомової території в Україні, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 11 серпня 1988 року № 243 // ЗП, 1988, № 9, ст. 40.

12. Правила бронювання жилих приміщень в Україні, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 9 вересня 1985 року № 342 // ЗП, 1985, № 9, ст. 74.

13. Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 5 червня 1985 року № 228.

14. Положення про Державний комітет України по житлово-комунальному господарству, затверджене постановою Кабінету міністрів України від 14 вересня 1991 року № 209.

15. Положення про порядок передачі квартир(будинків) у власність громадян, затверджене наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56.

16. Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Україні, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37 // ЗП, 1988, № 2, ст. 8.

 

 

17. Примірне положення про гуртожитки, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року.

18. Примірний статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186 // ЗП, 1985, № 5, ст. 41.

19. Типовий договір найму жилого приміщення в будинках житлового фонду в Україні, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 11 серпня 1988 року № 243 // ЗП, 1988, № 9, ст. 40.

20. Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37 // ЗП, 1988, № 2, ст. 8.

21. Зміни і доповнення, що вносяться до постанов Уряду України з питань забезпечення громадян жилими приміщеннями, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 28 січня 1988 року № 24 // ЗП, 1988, № 1, ст. 1.

22. Зміни та доповнення, що вносяться до рішень Уряду України у зв’язку із прийняттям Закону України “Про власність”, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1991 року № 163 // ЗП, 1991, № 9, ст. 75.

23. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. № 2, віл 4 жовтня 1991 року № 7, від 22 грудня 1995 року № 20 “Про деякі питання, щл виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”

24. Голодний М.О., Сиволобова Г.С. Комментарий к Правилам учета граждан, нуждающихся жилищных условий. – К., 1989.

25. Жилищный кодекс Украины: научно-практический комментарий / Авт. кол.: Голодний М.О. и др.. – К., 1990.

26. Золотар В.А., Дятлов П.Н. Советское жилищное право. Навчальний посібник для студентів юридичних інститутів і факультетів. – К., 1990.

27. Маслов В.Ф. Право на жилище. – Харків, 1986.

28. Журнал “Право України”, 1997, № 4.

29. Галянтич М.К.. Коваленко Г.І. Житлове право України. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 480 с.

30. Житлове право України. Навч. посібник / За ред. В.С. Гопанчука, Ю.О. Заїки – К.: Істина, 2003. – 208 с.

 

ВСТУП

Право на житло відноситься до найбільш суттєвих конституційних прав людини. Потреба в житлі є однією з природних потреб людей. Без її задоволення неможливе нормальне існування і функціонування людського суспільства.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен громадянин має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Як видно зі ст.47 Конституції, держава відмовилась від безоплатного надання житла всім громадянам, які неспроможні самостійно забезпечити себе житловим приміщенням.

Необхідно звернути увагу й на те, що крім житлового фонду загаль-ного призначення в Україні повинні розвиватися і фонди соціального і спеціального призначення. Складовими частинами житлового фонду спеці-ального призначення є службові приміщення, гуртожитки, житлові примі-щення маневрового житлового фонду, готелі-притулки, будинки для людей похилого віку та одиноких громадян. До соціального житла має належати житло, що надається державою та органами місцевого самоврядування громадянам України, які потребують соціального захисту, безоплатно або за доступну для них плату відповідно до законодавства України.

Проголошення Конституцією України права на житло зумовило пере-гляд чинного житлового законодавства, необхідність юридичних гарантій реалізації цього права, з одного боку, і глибоке осмислення соціальних реалій, що складаються у процесі використання житлового фонду, – з іншого.

Право громадян України на житло відноситься до числа соціально-економічних прав і являє собою гарантовану Конституцією України можливість громадянина задовольняти потребу в житлі одним із шляхів, дозволеним законом.

Юридична природа права на житло проявляється у правовідносинах, що належать до різних галузей права: конституційного, адміністратив-ного, цивільного, фінансового, земельного та інших галузей права.

Поряд з конституційними гарантіями право громадян на житло забез-печується нормами Житлового кодексу України. Разом з тим регулювання житлових відносин ускладнюється тим, що житлове законодавство у багатьох випадках є застарілим, не відповідає Конституції України, а прийняття нового Житлового кодексу затримується.

 

 

Метою цього курсу є:

- забезпечення оволодіння студентами основними положеннями Житло-вого кодексу України та житлового законодавства в галузі управління житловим фондом, реалізації прав громадян на житло, порядку надання житлових приміщень; користування житловими приміщеннями в будинках державного житлового фонду, службовими житловими примі-щеннями, в будинках житлово-будівельних кооперативів та в будинках приватного житлового фонду;

- створити передумови для вивчення студентами зарубіжного житлового законодавства і практики його реалізації.

Курс передбачає отримання студентами знань про:

- поняття, предмет і методи житлового права;

- джерела житлового права;

- призначення, види та категорії житлового фонду;

- реалізацію права громадян на житло;

- умови будівництва та придбання житла;

- володіння, користування розпорядження житлом;

- плату за житло;

- обмін житла;

- управління житловим фондом;

- підстави та порядок відповідальності за порушення житлового законо-давства.

Курс житлового права вимагає від студентів уміти:

- аналізувати норми Житлового кодексу України;

- тлумачити житлове законодавство;

- характеризувати інститути житлового права України;

- застосовувати одержані знання на практиці.

Місце і значення навчальної дисципліни.

Житлове право України як навчальна дисципліна – це система знань про відповідну галузь права і науку.