Господарські товариства як організаційна форма підприємництва

Види господарських товариств. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке мас статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Установчі документи господарського товариства. Установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 Цивільного Кодексу.

Статут акціонерного товариства, крім зазначених у час другій цієї статті відомостей, повинен містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновником, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

Засновницький договір повного товариства і командитного товариства, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті повинні визначати розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладників командитного товариства в засновницькому договорі вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

До установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства, які не суперечать закону. Якщо в установчих документах не вказано строк діяльності господарського товариства, воно вважається створеним на невизначений строк.

Установчі документи господарського товариства у передбачених законом випадках погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Порівняльна характеристика ГТ подається в таблиці 4.2.

Діяльність господарських товариств регулюється Законом України «Про господарські товариства», та цивільним і господарським кодексами в яких дається і відповідне визначення їх суті.

Так, господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди між юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Окремі види господарських товариств за своєю юридичною формою мають суттєві відмінності. Перш за все, враховуючи вирішальний вплив капіталізації чи особового елемента на діяльність товариств, вони поділяються на об'єднання осіб (персональні товариства) і об'єднання капіталів.

До об'єднання осіб належать повні та командитні товариства, до об'єднання капіталів — товариства з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, акціонерні товариства. Персональні товариства об'єднують не тільки капітали, але й, насамперед, спільну діяльність їх членів, що проявляється у забезпеченні кожному учаснику права на ведення справ та представництва інтересів у зовнішніх стосунках з іншими підприємцями, громадянами, державою.

При об'єднанні капіталів учасники товариства не зобов'язані брати безпосередньо участь в роботі товариства. Управління товариством (представництво та оперативне управління) здійснюють спеціально створені органи управління.

Залежно від підстав виникнення господарські товариства поділяються на договірні та статутні.

До договірних товариств відносяться повні та командитні товариства. В основі створення таких товариств є договір, який фіксує права не тільки між особами, що його підписали, але також між учасниками й створеним ними об'єднанням — навіть у випадках, коли об'єднання не є юридичною особою. Особливий характер засновницького договору полягає також у тому, що він допускає можливість внесення змін у його зміст за рішенням не всіх учасників товариства, а кваліфікованої їх більшості.

До статутного товариства відносяться товариства з обмеженою, додатковою (субсидіарною) відповідальністю, а також акціонерні товариства.

 

Таблиця 4.2. Порівняльна характеристика господарських товариств

 

Основні ознаки і гаранте-рнстнкн	Акціонерне товариство (АТ)	Товариство з обмеженою відповідаль-ністю(ТОВ)	Товариство а повною відповідальністю (ПТ)	Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ)	Товариство із змішаною відповідаль- Ністю(КТ) (командитне)
Засновницькі документи	статут	статут	засновницький договір	статут	засновницький договір
Ступінь відповідальності	Обмежена в межах своїх, часток акцій	Обмежена в межах вкладів в майно	Солідарна (необмежена) ВСІМ СВОЇМ майном	В межах вкладів і додатково належним майном у однаковому для, всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника	Солідарна для дійсних членів і - обмежена вкладом у майно для членів - вкладннків
Система управлін-ня	Загальні збори акціонерів — вищий орган; рада акціонерів, правління — виконавчий орган	Збори учасників — вищий орган; дирекція — виконавчий орган	Органи управління не створюються; справи товариства ведуться за загальною згодою учасників	Збори учасників — вищий орган; дирекція — виконавчий орган	Органи управління не створюються, діє договір доручення, який поширюється для дійсних членів
Статутний фонд	Встановлюється у розмірі суми 1250 мінімальних заробітних плат	Встановлюється у розмірі суми 100 мінімальних заробітних плат	Самостійно встановлюють розмір СФ у засновницьких документах	Встановлюється у розмірі суми 100 мінімальних заробітних плат	Законодавчо не встановлюється розмір СФ, але обмежується розмір частки вкладників (не більше 50% майна товариства)
Контроль учасників	Незалежне від своїх учасників; взаємовідносини на договірній основі	Незалежне від своїх учасників	Великий контроль учасників товариства	Незалежне від своїх учасників	Великий контроль учасників товариства
Період функціонування	Необмежений; найбільш стабільне — смерть чи вихід одного із акціонерів не впливає на існування фірми	Необмежений, створюється на невизначений термін	1. Обмежений (смерть чи вихід одного із партнерів означає припинення існування ПТ) 2. Необмежений, якщо це передбачено установчим договором	Обмежений — створюється на певний термін або для досягнення певної мети	1. Необмежений, у випадку смерті чи виходу одного із членів-вкладників. 2. Обмежений — в аналогічних випадках дійсних членів, якщо договором не обумовлено інше
Право передачі власності	Необмежені права; власники акцій мають велику свободу	Обмежені права, свою частку можна відпустити за згодою решти учасників одному або декільком учасникам цього ж товариства, або третім особам, якщо інше не передбачено договором	Обмежені права, передати свою частку іншим учасникам чи третім особам можна лише за згодою решти учасників	Обмежені права, передати свою частину іншим учасникам чи третім особам можна лише за згодою решти учасників	Необмежені права для членів-вкладників і обмежені для дійсних членів
Юридична форма	Об'єднання капіталів	Об'єднання осіб	Об'єднання капіталів	Об'єднання осіб

 

 

Статут визначає правові підстави організаційної форми у товаристві, взаємовідносини між учасниками товариства, органи управління, їх функції та правочинність. Статут є не тільки правовою основою діяльності статутних товариств як юридичних осіб, але він є також регулятивною основою внутрішньо-кооперативних відносин. Необхідність у статуті виникає у зв'язку з трансформацією внутрішньо-корпоративних відносин при переході від повного чи командитного товариства до інших видів товариств. У таких товариствах власник не в змозі виконувати безпосередньо не тільки виробничу, але й управлінську функцію. Він вимушений передавати її до рук управлінців-менеджерів, а самому зосередитись на формуванні стратегії діяльності та контролю за її реалізацією.

Товариства при здійсненні своєї підприємницької діяльності вступають у сферу підприємництва під своєю фірмовою назвою. Призначення назви полягає у ідентифікації підприємця, індивідуалізації його діяльності на ринку. Найменування товариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних та командитних товариств — прізвище (найменування) учасників товариств.

Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім осіб, стосовно яких встановлені обмеження чинним законодавством України, а також іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні організації, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.

Права та обов'язки учасників товариства визначаються законодавством та засновницькими документами.

Господарське товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті його діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від діяльності після покриття всіх витрат. Чистий прибуток, одержаний після сплати податку на прибуток, інших платежів і відрахувань, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрямки його використання.

Перевірку фінансової діяльності товариства здійснюють державна податкова адміністрація та інші державні органи у межах їх компетенції, ревізійні органи товариства та аудиторські організації.

Товариство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність і подає її в установленому обсязі органам державної статистики.

Господарське товариство з повною відповідальністю -— це товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язання товариства усім майном.

Організаційно-правова форма повного товариства наближається до кооперативного підприємства. Однак у повному товаристві особовий елемент (організаційна і трудова участь засновників у діяльності товариства) має визначальний характер. Ведення справ повного товариства здійснюється за згодою всіх учасників-одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства, або всіма учасниками. Обсяг повноважень визначається договором доручення. Учасники, яким було доручено ведення справ товариства, зобов'язані надавати решті учасників на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересах товариства. Повноваження учасника на ведення справ товариства припиняються повністю або частково в припиненням діяльності самого товариства, у зв'язку з відмовою учасника від доручення, на вимогу хоча б одного з решти учасників.

Установчий договір про повне товариство визначає також розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму участі у справах товариства. Передача учасником повного товариства своєї частки (її частини) іншим учасникам здійснюється тільки за згодою всіх учасників. З передачею частки (її частини) третій особі одночасно переходить уся сукупність прав та обов'язків, що належали учаснику, який вибув з товариства або віддав частину своєї частки.

При реорганізації юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника товариства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою решти учасників.

При цьому правонаступник (спадкоємець) несе відповідальність за борги учасника перед товариством, що виникли за час його діяльності, також за борги товариства перед третіми особами.

У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства або відмови товариства у прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачують вартість частки, що визначається на день реорганізації (смерті) учасника. В цих випадках відповідно зменшується розмір майна товариства, вказаний в установчому договорі.

Учасники товариства не мають права від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь в будь-яких товариствах (крім АТ), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності.

Відповідальність учасників за зобов'язання товариства характеризується ознаками: за масштабом - необмежена; за характером відповідальності — солідарна. Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути накладене стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства.

Учасник, який сплатить повністю борги товариства, має право звернутися з регресивною вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частині у майні товариства;

Командитне товариство (товариство на вірі) -— це господарське товариство, яке включає поряд з одним або декількома учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть повну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства (вкладників).

Правове положення осіб — учасників з повною відповідальністю є аналогічним до становища учасників повного товариства, тобто вони відповідають всім своїм майном і за всіма зобов'язаннями товариства незалежно від розмірів зробленого ними вкладу в майно товариства і зобов'язані залучити для погашення боргу все своє особисте майно, якщо майна товариства не вистачає для покриття боргу. Таким чином, ризик виконання зобов'язань гарантується не тільки майном товариства, а й майном його учасників.

Управління справами товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. У командитному товаристві, де є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно. Довірителі свого капіталу — вкладники - командитники — відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в розмірі свого вкладу.

Обмежена відповідальність частини учасників товариства сприяє залученню до майна командитного товариства достатньо великого капіталу. Однак командитне товариство все ж об'єднує невелике число осіб і виникає воно часто із повного товариства, яке після смерті або визнання одного з учасників недієздатним перетворюється в командитне.

Функціонує командитне товариство на підставі засновницького договору, у якому відображається розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форма участі в справах товариства. Стосовно до членів-вкладників, то в договорі вказується тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Учасники-вкладники можуть виконувати в товаристві дорадчі функції в управлінні, здійснювати контроль, представництво на підставі довіреності.

Вкладники можуть вимагати першочергового повернення вкладу (порівняно з учасниками з повною відповідальністю) у випадку ліквідації товариства, ознайомлюватися із звітністю підприємства.

Командитне товариство в процесі своєї діяльності може бути реорганізоване чи ліквідоване. При цьому діяльність товариства, крім умов, загальних для всіх видів товариства, припиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю.

При вибутті всіх вкладників учасники з повною відповідальністю мають право замість ліквідації товариства перетворити його в повне товариство.

Товариство з обмеженою відповідальністю — це товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники таких товариств несуть відповідальність в межах їх вкладів в майно товариства.

Установчі документи, крім загальних, повинні містити дані про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ним вкладів.

Закон вимагає, щоб найменування і вид товариства були відзначені в установчих документах та документах при вступі в ділові відносини з партнерами, тобто в ділових документах вказується, що це товариство з обмеженою відповідальністю.

Саме товариство (як і всі види господарських товариств) несе повну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями перед кредиторами; обмежений характер відповідальності учасників є персоналізацією їх відповідальності в межах вкладу їх в статутний фонд.

Особливістю товариства з обмеженою відповідальністю є наявність статутного капіталу (статутного фонду), розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам (виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства).

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Кількість голосів учасників визначається пропорційно до розміру їх вкладу у статутний фонд.

До компетенції зборів товариства належить визначення основних напрямків діяльності товариства; внесення змін до статуту товариства; обрання та відхилення членів виконавчого органу та ревізійної комісії; затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства; затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, затвердження їх статутів та положень; винесення рішення про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства; затвердження правил, процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення його організаційної структури; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових внесків; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника з товариства.

Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), яким належить у сукупності більш як 60 відсотків голосів, а з питань, які потребують одностайної згоди, усі учасники.

Виконавчим органом товариства є колегіальний орган (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор, який має право без доручення виконувати дії від імені товариства.

Членами виконавчого органу можуть бути особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать виключно до компетенції зборів учасників.

Перевірка діяльності дирекції проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства.

Товариство з додатковою відповідальністю — це таке товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначений в установчих документах. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми вкладами в статутний фонд, а при недостатній сумі — додатково належним їм майном у однаковому для всіх учасників кратному розмірі до вкладу кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається установчими документами.

Товариство з додатковою відповідальністю подібне до товариства з обмеженою відповідальністю: за правовим положенням, структурою управління, формуванням установчих документів, формуванням статутного капіталу.

Однак, для товариства з додатковою відповідальністю законодавство встановлює підвищену відповідальність учасників, яка займає проміжне становище між повним товариством та товариством з обмеженою відповідальністю. Учасники товариства у випадку, коли майна товариства для покриття боргу не вистачає, несуть додаткову відповідальність, яка перевищує величину їх вкладу у статутний фонд. Ця відповідальність встановлюється у однаковому для всіх учасників розмірі, кратному відносно вкладу кожного учасника. Таким чином, учасники крім свого вкладу, відповідають своїм майном.

Акціонерне товариство — це товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах акцій, які їм належать.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, відповідальність перед особами, які підписалися на акції, і іншими особами. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, розмір якого не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства. Грошові кошти, інші майнові цінності, що є внеском за придбання членства повністю переходять у власність товариства як юридичної особи. Учасник втрачає безпосереднє право на майно, яке вніс при вступі до акціонерного товариства. Безпосередній зв'язок учасника із своїм внеском не може бути відновлений до моменту ліквідації товариства.

Обмежена відповідальність сприяє залученню до товариства такої кількості осіб, що дозволяє йому організувати відкриття великої справи. Величина капіталу і незначний ризик для учасника стимулюють накопичення засобів капіталізації і розроблення ефективних підприємницьких програм.

Система органів управління товариством включає: загальні збори акціонерів, раду акціонерів (наглядова рада), правління, голову правління, ревізійну комісію. Вищим органом управління товариства є загальні збори. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, з правом дорадчого голосу — члени виконавчих органів, які не є акціонерами.

До компетенції загальних зборів акціонерів товариства належить: визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; обрання та відкликання членів ради товариства та членів виконавчого органу і ревізійної комісії; затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; винесення рішення про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства; визначення організаційної структури товариства; вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним, визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; прийняття рішення щодо припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження балансу.

Загальні збори визнаються дійсними, якщо в них беруть участь акціонери, які мають, відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.

Наглядова рада здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу товариства, тому члени спостережної ради не можуть входити в склад виконавчого органу та ревізійної комісії. Виконавчим органом є правління або інший орган, передбачений статутом, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту товариства.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління ради акціонерного товариства та інші посадові особи.

Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборами акціонерів згідно із статутом товариства. Акціонерні товариства поділяються на відкриті та закриті. Відкрите акціонерне товариство — акції якого розповсюджуються вільно -— шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Закрите акціонерне товариство — акції якого розповсюджуються лише між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, бути купленими чи проданими на біржі. Статут закритого товариства складніший за статут відкритого, оскільки при його складанні велику увагу приділяють підготовці спеціального розділу —- «Порядок перевідступки акцій», з огляду на відмінний механізм цього процесу в зазначених видах товариств.

У закритому товаристві є строга система колективного контролю з боку засновників над персональним складом акціонерів, а також щодо числа належних їм акцій. Якщо хто-небудь із засновників захоче вийти із товариства, то переважне право на придбання акцій належить іншим акціонерам і вже потім, якщо ніхто не бажає скористатися своїм правом на їх придбання, вони можуть бути продані третім особам. Ця властивість принципово відрізняє акціонерне товариство від товариства з обмеженою відповідальністю, адже в останньому учасник може зажадати виділення своєї частки в статутному капіталі у випадку виходу із товариства.

Створення акціонерного товариства включає наступні стадії: укладення між засновниками договору про спільну діяльність; реєстрація повідомлення про випуск акцій; проведення установчих зборів; реєстрація товариства.

Акціонерне товариство здійснює випуск цінних паперів відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Господарські товариства різноманітні за своєю організаційною структурою та її іншими ознаками, однак мають багато спільного між собою. Всі вони є Юридичними особами і в силу цього можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в судових органах від свого імені.

Спільними для них є зміст і порядок державної реєстрації. Право власності ГТ також виникає із однакових джерел. Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті своєї діяльності; одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Всі ГТ несуть ризик випадкової втрати або пошкодження майна, що є їх власністю.

Прибуток ГТ утворюється з надходжень від_: підприємницької діяльності після покриття всіх витрат на її здійснення. Всі ГТ сплачують передбачені законодавством податки та інші платежі до бюджету та позабюджетних фондів. Чистий прибуток залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрямки його використання.

Господарські товариства мають такі переваги: кращі можливості для розвитку і розширення своєї діяльності; кращі можливості матеріально-фінансового забезпечення; безперервність діяльності, оскільки у випадку вибуття одного із учасників товариства закон передбачає право передачі частки іншим членам товариства чи третім особам; менший психологічний стрес, що припадає на кожного учасника, порівняно із індивідуальним підприємництвом; додаткове джерело доходу (для АТ); спеціалізація учасників за напрямками діяльності.

Недоліки —- повна особиста відповідальність (для КТ і ПТ); більша регламентованість з боку держави (для АТ); невисока оперативність в прийнятті рішень всіма учасниками товариства (крім випадків, які передбачають в установчому договорі делегування повноважень).