Заняття Тема 1. Правове регулювання житлових відносин

1. Поняття житлового права ы законодавства, його предмет.

2. Методи та принципи житлового права.

3. Система та загальна характеристика житлового законодавства.

4. Джерела житлового права: поняття та види.

5. Поняття житлових правовідносин та їх структура.

6. Житлові права і обов’язки громадян.

 

Методичні рекомендації

1. Для визначення предмета житлового права слід виокремити коло суспільних відносин, що регулюються житловим правом. Оскільки правовідносини в житловій сфері можна групувати за різними ознаками, варто зупинитися на можливості поділу їх на приватні та публічні.

Слід зазначити, що в найзагальнішому вигляді предметом житлового права є сукупність суспільних відносин, що виникають при передачі житлового фонду, переведенні житлових будинків у нежитлові, забезпеченні громадян квартирами, користуванні житловими приміщеннями у будинках державного, громадського і приватного житлового фондів, обміні оселями; приватизації житлового фонду; користуванні службовими квартирами та гуртожитками; виникненні та припиненні права власності на житлові приміщення в будинках (квартирах) приватного житлового фонду; утриманні житлового фонду; користуванні прибудинковою територією; виселенні громадян.

Відносини, пов’язані із забезпеченням громадян квартирами, користуванням ними, посідають головне місце. Але специфіка сучасного стану розвитку суспільних відносин полягає в тому, що, за Конституцією, лише окремі категорії осіб, соціально незахищені, зможуть отримати житло безоплатно чи за доступну для них ціну.

Зважаючи на те, що житлове право є комплексною галуззю законодавства, доцільно навести приклади норм адміністративного, цивільного, господарського, кримінального, фінансового права, що регулюють прямо чи опосередковано відносини в житловій сфері.

Необхідно зазначити, що окрему групу становлять норми, які регулюють відносини щодо захисту житлових прав громадян.

Житлове право слід розглядати як комплексну галузь законодавства, що складається з норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають з користування житлом у будинках житлового фонду всіх форм власності залежно від його призначення, а також забезпечення громадян квартирами, утримання житлового фонду, приватизації державного житлового фонду.

Розкриваючи поняття “житлове право”, необхідно визначити зміст суміжних понять “навчальна дисципліна”, “комплексна галузь житлового законодавства”, “житлове законодавство” і “житлове право як наука”.

 

2. Формулюючи методи житлового права, слід зазначити, що воно обумовлене загально правовими методами тих галузей сучасного права, які органічно поєднуються у житловому праві. Водночас специфіка предмета житлового права обумовлює специфічні методи правового регулювання — сукупність юридичних засобів впливу, характерних саме для житлового права.

У правових нормах закріплено правомочності суб’єктів житлового права та дозвіл, заборона, рекомендація; їх доцільно розкривати на прикладах різних нормативних документів. Методи впливу можна поділити на диспозитивні та імперативні. Для прикладу слід навести норми Конституції, Цивільного та Житлового кодексу.

Висвітлюючи принципи житлового права, потрібно охарактеризувати специфічні риси житлового права, зумовлені його функціями: соціальною; регулятивною; охоронною; виховною; попереджувальною. При цьому необхідно зазначити, що житлове право — не лише сукупність норм, а й правові принципи, на яких ґрунтується законодавство.

Законодавство зарубіжних країн надає державним органам дедалі більших повноважень у прийнятті рішень в усіх сферах суспільного життя, що сприяє не тільки усвідомленню права, а й є правовими категоріями, які характеризують житлове право. При цьому необхідно зупинитися на основних принципах житлового права: недоторканність житла, законність, пріоритетність прав людини; гарантованість правового захисту, гласність, доступність судового захисту тощо.

 

3. Розглядаючи систему житлового законодавства, необхідно зазначити, що житлове право — це не лише сукупність юридичних норм, а й впорядкована їх ієрархія. Для аналізу поділімо їх на групи за певними ознаками.

До першої групи слід віднести норми, що стосуються загальних питань житлового законодавства. Насамперед це норми, закріплені Конституцією України і Житловим кодексом і визначають зміст і структуру житлового фонду, житлові права та обов’язки громадян; управління житловим фондом; забезпечення громадян квартирами та користування ними. Другу групу становлять нормативно-правові акти, що визначають порядок утримання приватного житлового фонду, його експлуатацію, ремонт, взаємні права й обов’язки суб’єктів житлового права щодо утримання приватного житлового фонду.

До третьої групи належать нормативно-правові акти, що регулюють приватизацію державного житлового фонду і охоплюють норми щодо використання житлових чеків, передачі житлового фонду до комунальної власності тощо. Четверту групу становлять норми, що забезпечують захист житлових прав і законних інтересів суб’єктів житлового права, відповідальність правопорушників житлового законодавства та порядок розв’язання спорів. При цьому слід зазначити, що правовідносини у сфері будівництва, містобудування не регулюються житловим правом.

Залежно від суб’єктивного складу законодавчою системою житлового права можна визнати:

нормативно-правові акти, які визначають зміст житлових прав та обов’язків і законних інтересів суб’єктів житлового права;

закони та правові акти, що визначають систему уповноважених державних органів, їхні повноваження;

правові акти, які визначають компетенцію юрисдикційних державних органів, їхні повноваження.

Важливо назвати та окремо проаналізувати нормативно-правові акти в житловій сфері: закони, постанови Верховної Ради України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, акти центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також локальні акти, прийняті на підприємстві, в установі, організації власником або уповноваженим ним органом самостійно або за погодженням із профспілками.

Слід зазначити, що Кабінетом Міністрів розроблено проект нового Житлового кодексу, і його ухвала сприятиме систематизації численних нормативних актів, але це доцільно після прийняття нового Цивільного кодексу України.

 

4. Під час розгляду питання джерела житлового права слід звернутися передусім до нормативно-правових актів, що приймаються органами державної влади. Що ж до актів ненормативного характеру, то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного певного кола суб’єктів), якому їх адресовано.

Оскільки система юридичних джерел побудована на засадах ієрархії, то джерела житлового права слід поділяти: за органами, що приймають рішення (джерела житлового права класифікуються як закони, підзаконні акти, судова практика застосування чинного законодавства, рішення Конституційного Суду);

за змістом, формою правотворчості (нормативно-правові акти державних органів, рішення судів, договори, звичаї, нормативно-закріплені принципи житлового права, інші джерела, що не суперечать нормам і принципам права);

за джерелами приватного та публічного права;

за сферами правового регулювання;

за юридичною силою тощо.

Хоча такий поділ є умовним і не усталеним в юридичній науці, він відображає предмет засвоєння навчальної дисципліни. Основну увагу слід зосередити на Конституції та законах України і зазначити, що тільки законами України визначаються питання права і свобод людини, гарантії цих прав та основних обов’язків тощо. Обов’язково потрібно зупинитися на питанні дії в часі законів України.

Нормативну базу, що передбачає державне регулювання у сфері житлового права, становлять інші підзаконні нормативно-правові акти: укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України; інструкції, нормативні акти державних відомств, а також нормативно-правові акти, прийняті в Україні за часів колишнього СРСР.

Нині нормативна база розвивається стрімко і динамічно, що зумовлено необхідністю переходу від старої системи найму житла до нової системи, яка ґрунтується в основному на відносинах власності, властивих ринковій економіці.

Оскільки Україна зобов’язалася дотримуватися загальновизнаних принципів міжнародного права, то варто звернутися до міжнародних договорів, які визначають природні права людини і ратифіковані Верховною Радою України.

Серед джерел, що визначають сучасний напрям розвитку житлового права, слід назвати деякі рішення Конституційного Суду України, який розв’язує проблеми відповідності законів та інших правових актів Конституції України і надає офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Окрема роль у формуванні єдиної правозастосовчої практики належить Верховному Суду України, який наділений компетенцією роз’яснювати судам зміст правових норм і порядок їх застосування. Спори, що не врегульовані житловим законодавством, слід розглядати за нормами цивільного законодавства, які теж є джерелом житлового права.

 

5. Житлові правовідносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами житлового права. Житлові правовідносини — це двосторонні та багатосторонні фактичні відносини, що складаються між суб’єктами житлового права. Тому умовами виникнення житлових правовідносин є: наявність сторін, які повинні володіти правоздатністю і дієздатністю; наявність правової норми; наявність юридичного факту, з яким чинне законодавство пов’язує виникнення правових наслідків. Необхідно звернути увагу на певні конкретні дії та події, що зумовлюють виникнення житлових правовідносин. При визначенні поняття житлових правовідносин слід звернутися до юридичного змісту житлового правовідношення, наявного в осіб суб’єктивних прав та обов’язків.

При цьому слід зазначити, що правовідносини, які виникають у житловій сфері, мають свої особливості і їх можна класифікувати за такими видами:

1) адміністративні й цивільні (за методом правового регулювання);

2) регулятивні й охоронні (за підставами виникнення);

3) абсолютні й відносні (за колом зобов’язаних осіб);

4) речові й зобов’язальні (за об’єктом правових відносин);

5) майнові й особисті немайнові (за матеріальним наповненням).

При розгляді питань права й обов’язків громадян у житловій сфері варто знову звернутися до Конституції України, яка є визначальною у формуванні нових підходів до дотримання прав і свобод людини. При цьому мається на увазі, що згідно із Конституцією житло надається безоплатно тільки громадянам, які потребують соціального захисту.

Державою надаються пільгові кредити для спорудження житла, і в першу чергу вони надаються молодим сім’ям і громадянам, які тривалий час перебувають на обліку для поліпшення житлових умов. Крім цього, громадяни можуть набувати прав власника на житло, коло їхніх прав та обов’язків визначається законодавством про власність. Конституційне положення про те, що житлові права громадян охороняються законом, реалізується у тому, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

При здійсненні своїх прав власники житла зобов’язані не порушувати права та інтереси інших громадян, юридичних осіб і держави, не завдавати шкоди довкіллю, а також дотримуватися моральних засад суспільства.

Житлове законодавство покладає на громадян також виконання ряду обов’язків, які слід схарактеризувати з погляду дотримання законності.

 

Завдання до теми 1

Задача № 1. Поясніть, які з наведених повноважень державних органів належать до сфери регулювання житлового законодавства ічому.

1. Видача ордера на заселення житлової площі.

2. Надання дозволу на спорудження будівлі.

3. Здійснення реконструкції будинку, що знаходиться в аварійному стані.

4. Затвердження програми соціально-економічного та культурного розвитку району на 2005 р.

5. Здійснення контролю за дотриманням законодавства в житловій сфері. Облік і реєстрація об’єктів житлового фонду незалежно від форми власності.

6. Видача дозволу на будівництво будинку в сільській місцевості.

7. Прийняття рішення про приватизацію.

8. Інвестування у житлове будівництво.

 

Задача № 2. Громадянин Кутовий для здійснення підприємницької діяльності взяв кредит у комерційному банку під заставу нерухомості — трикімнатної приватизованої квартири. Кутовий вчасно кредит не повернув, і банк здійснив стягнення на заставлене майно.

Новий власник, який придбав квартиру на аукціоні, вимагає виселення Кутового, його дружини та двох неповнолітніх дітей 11 та 16 років.

Контрольні питання

1. Наведіть приклади майнових та особистих немайнових прав, що

регулюються житловим правом.2. Житлове право — це галузь приватного чи публічного права? Назвіть методи житлового права.

3. Дайте визначення предмета житлового права і визначте чи належать вони до предмета житлового права.

4. Назвіть принципи житлового права.

5. Як вирішити справу?

Задача № 3. Бабанов звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського підприємства “Земля” про стягнення збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди, посилаючись на те, що у квітні 1999 р. він уклав договір підряду на ремонт житлового будинку та перекриття даху шифером протягом травня–червня 1999 р. із ремонтно-будівельною дільницею підприємства “Земля». Проте ремонтно-будівельна дільниця зазначених робіт не виконала. Тому Бабанов просив стягнути з неї збитки та моральну шкоду в сумі 500 тис. грн.

Контрольні питання

1. Які відносини регулюються житловим правом? Чи регулюються зазначені відносини житловим правом?

2. Назвіть джерела житлового права.

3. Нормами якої галузі регулюються зазначені відносини?

4. Чи регулюються житловим правом відносини щодо проведення поточного та капітального ремонту будинку (квартири)?

 

Задача № 4. Мовчун був опікуном малолітнього Федоренка. Дружина Мовчуна доручила йому продати приватизовану однокімнатну квартиру, яку вона отримала у спадщину. Мовчун вирішив купити цю квартиру для свого підопічного.

Контрольні питання

1. Чи буде дійсною ця угода? Якими правовими нормами вона регулюється?

2. Варіант: Мовчун в інтересах підопічного вирішив приватизувати квартиру на ім’я Федоренка. Які правовідносини виникають у цьому випадку? Визначте їхню структуру.

3. Визначте випадки застосувань аналогії в житловому праві.

 

Задача № 5. Ігнатенко звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка з вимогою поділу будинку. Для обґрунтування своїх вимог Ігнатенко посилалася на Цивільний кодекс України, Сімейний кодекс України, Закон України “Про власність”, роз’яснення адвоката в газеті “Голос України” та рішення Господарського обласного суду.

Заперечуючи проти позову, колишній чоловік Ігнатенко посилався на Житловий кодекс України, Закон України “Про основи містобудування” та рішення сільської ради про виділення земельної ділянки під забудову. Відповідач вважав, що суд обов’язково повинен врахувати Постанову Пленуму Верховного Суду № 2 від 12 квітня 1985 р. “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, підручник “Житлове право України”, положення про пільги для військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їхніх сімей, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР № 193 від 17 лютого 1981 р.

Контрольні питання

1. Проаналізуйте наведені документи з погляду їхньої нормативності.

2. Які з наведених документів належать до джерел житлового права, а які — до джерел житлового законодавства?

3. Які з джерел суд має обов’язково врахувати при розв’язанні спору?

4. Чи належить Конституція України до джерел житлового права?

 

Задача № 6.

У червні 2011 р.Єгорів звернувся до суду з позов ом до Твердохліб про визнання недійсним договору дарування приватизованої квартири. Він зазначав, що за домовленістю Твердохліб мала придбати на його ім’я будинок, а він — подарувати відповідачці належну йому та членам його сім’ї приватизовану квартиру. Ним виконано умови договору, а Твердохліб від їхнього виконання ухилилася. Посилаючись на ст. 48, 56, 57, 244 ЦК, Єгорів просив задовольнити позов.

Відповідачка позов не визнала і звернулася до Єгорова із зустрічним позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири. Вона посилалася на те, що насправді мало місце не дарування, а купівля-продаж квартири за 15 тис. грн., і договір з цього приводу було повністю виконано і нею, і позивачем.

Контрольні питання

1. Які групи суспільних відносин із вище зазначених регулює житлове законодавство?

2. Чи можливо застосування норм цивільного кодексу при вирішенні житлових спорів?

2. Що означають поняття особливості застосування позовної давності до правовідносин у житловій сфері?

3. Наведіть приклади співвідношення житлового законодавства з іншими галузями права.

Тема 2. Суб’єкти житлових правовідносин та їх правове становище

1. Громадяни України та інші фізичні особи як суб’єкти житлових

правовідносин.

2. Органи місцевого самоврядування.

3. Органи виконавчої влади як суб’єкти житлових правовідносин, їх компетенція.

4. Підприємство, установа, організація як суб’єкт житлового права.

5. Органи спеціальної компетенції.

 

Методичні рекомендації

1. Правове становище громадян України та інших фізичних осіб слід розглядати через наявність цивільної правоздатності та цивільної дієздатності фізичної особи. При цьому варто зазначити, що суб’єктами житлового права, крім громадян України, є також іноземні громадяни, особи без громадянства.

За законодавством України право на житло мають усі фізичні особи незалежно від громадянства і постійного місця проживання. Але їхні права різні, оскільки лише громадяни мають право безоплатного отримання житла з державного чи комунального житлових фондів.

Громадяни самостійно здійснюють право на одержання житлового приміщення в будинках державного і громадського житлових фондів з настанням повноліття, але є випадки, коли це здійснюється раніше. Доцільно розглянути повноваження органів опіки та піклування, мету та його завдання, структуру та систему органів опіки та

піклування, їхні права та обов’язки.

 

2. Суб’єктом житлового права, стороною житлових правовідносин можуть бути власники житлового фонду. З погляду житлового, цивільного та адміністративного законодавств сторонами житлових правовідносин, з одного боку, є уповноважена сторона, наділена владними повноваженнями, з другого — зацікавлений суб’єкт.

Стороною, яка наділена владними повноваженнями, може бути: уповноважений державний орган, громадянин-власник, юридична особа, підприємець, орган громадського об’єднання тощо. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування. Виконання своїх повноважень власник може доручити уповноваженому ним органу, здатному самостійно виступати суб’єктом житлового права. Органи місцевого самоврядування, місцеві держадміністрації та їхні посадові особи наділені владними повноваженнями.

Основним документом, який визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації, діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування у сфері житлового законодавства, є Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. Тому саме згідно із законами та Житловим кодексом слід розглянути компетенцію сільських, селищних, міських рад, їхні функції, повноваження.

Окремо потрібно розглядати компетенцію районних у місті, обласних і районних рад.

Компетенцію виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад слід розглядати з урахуванням положень статті 11 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”. Варто зазначити, що, виходячи з їх подвійного підпорядкування, ці органи є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

 

3. Структуру, компетенцію, повноваження обласних, районних, міських державних адміністрацій необхідно розглянути згідно із Законом України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. Повноваження місцевих державних адміністрацій слід розглядати на прикладі Київської міської ради з урахуванням положень Закону України “Про столицю України — місто-герой Київ”.

 

4. Підприємство, установа, організація можуть виступати суб’єктом житлового права як юридичні особи, але тільки у певних випадках, зокрема коли вони володіють і надають житловий фонд своїм працівникам, виступають замовниками житлового будівництва, при наданні, розподілі житла тощо. Окремо необхідно розглянути повноваження колективних власників майна — підприємств, кооперативів, їхніх трудових колективів, які теж виступають суб’єктами житлового права і мають свої повноваження.

Повноваження профспілок та їхніх об’єднань щодо забезпечення житлових прав громадян слід розглядати з урахуванням положень ст. 32 Закону України “Про професійні спілки, їхні права та гарантії діяльності” № 1045-XIV від 15 вересня 1999 р. Окремо визначити повноваження профспілок, їхніх об’єднань у житловій сфері при укладенні колективного трудового договору, при здійсненні контролю за розподілом житла.

 

5. Спочатку потрібно визначити, що центральним органом виконавчої влади, покликаним реалізувати державну політику у сфері житла, є Кабінет Міністрів України і виокремити його повноваження. Для визначення повноважень спеціального уповноваженого органу слід звернутися до ч.1 Указу Президента України від 16 березня 2001 р. “Про реорганізацію Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України”, яким створено спеціалізований Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства і розглянути його основні завдання, оскільки саме на цей орган покладено повноваження з проведення державної житлової політики. Далі увага має бути приділена органам спеціальної компетенції, державним контрольним і наглядовим органам.

 

Завдання до теми 2

Задача № 1. Громадянка Мальцева в інтересах підопічного подала державній адміністрації району вимогу про зобов’язання надати йому позачергово житлове приміщення, посилаючись на те, що після смерті батьків він був поміщений до дитячого будинку, з якого вона невдовзі його забрала. Юрист місцевої держадміністрації повідомив, що Мальцева вправі оселити підопічного в квартирі, наймачем якої вона є.

Контрольні питання

1. Назвіть суб’єктів житлового права.

2. Які державні органи уповноважені розглядати спори в житловій сфері і чи належать вони до суб’єктів житлового права?

3. Чи має право Мальцева відповідно до норм ЖК вимагати забезпечення житлом підопічного?

4. Чи є Мальцева суб’єктом житлового права відповідно до умов задачі?

 

Задача № 2. Державна адміністрація м. Василькова одала до суду позов на громадянина Беркуна про визнання ордера недійсним і виселення з будинку, побудованому Васильківським машинобудівним заводом, посилаючись на те, що квартиру надано йому безпідставно.

Заперечуючи проти позову, Беркун зазначав, що квартиру надано йому як висококваліфікованому спеціалістові відповідно до Житлового кодексу України за рішенням адміністрації підприємства, профспілкового комітету та за згодою трудового колективу. Власник будинку вважає, що квартиру надано правомірно, і не ставить питання про визнання ордера недійсним.

 

 

Контрольні питання

1. Які повноваження має місцева держадміністрація і яким нормативним документом це передбачено?

2. Які державні органи здійснюють повноваження в житловій сфері в селі, селищі?

3. Які органи здійснюють контроль за дотриманням законодавства в житловій сфері?

4. Назвіть суб’єктів житлового права та їхні повноваження.

5. Чи правомірні вимоги державної адміністрації?

 

Задача № 3. Громадянка Росії Никитюк із сім’єю з 3 осіб (вона, чоловік та їхня дитина) прибули 2007 р. до Харкова з Росії. У Харкові в трикімнатній квартирі з сім’єю з 4 осіб мешкала мати громадянки Никитюк. Бажаючи придбати у Харкові квартиру для своєї сім’ї, Никитюк зареєструвала місце проживання своєї сім’ї у цьому житловому приміщенні, хоча по приїзді вони мешкали на іншій житловій площі на умовах піднайму. У зв’язку із суперечками, що виникли між дочкою та матір’ю, 2000 р. громадянка Никитюк подала позов про вселення до трикімнатної квартири та визнання за її сім’єю права на проживання в окремій ізольованій кімнаті.

Контрольні питання

1. Чи збігаються поняття “місце прописки”, «реєстрації» та місце проживання”?

2. Чи однакові права в житловій сфері мають громадяни України та громадяни інших держав?

3. Чи має право гр. Никитюк вселитися на житлову площу своєї матері і за яких обставин?

 

Задача № 4. Громадянин Жуків подав заяву про укладення окремого договору найму житлового приміщення і визнання наймачем його та його сина. Державна адміністрація відмовила у задоволенні заяви, пославшись на відсутність у сина постійного місця роботи, що ускладнить у зв’язку з цим оплату житла, і те, що у двокімнатній квартирі одна кімната прохідна і її не можна виділити в натурі.

Контрольні питання

1. Які права та обов’язки мають наймачі державного житлового фонду?

2. Чи відрізняються вони від прав та обов’язків наймачів приватного житлового фонду?

3. Чи правильною є відмова в зміні договору найму?

 

Задача № 5. Громадянин Борщагов та його дочка подали позов до державної адміністрації району про зміну договору найму житлового приміщення. Вони зазначили, що в двокімнатній квартирі за окремими договорами найму вони займають кожен по ізольованій кімнаті, і хоча проживають однією сім’єю і ведуть спільне господарство, адміністрація відмовила в об’єднанні договорів, виходячи з того, що окремі договори найму було укладено за бажанням наймачів два роки тому, коли дочка зареєструвала шлюб, і що об’єднання цих договорів дасть змогу дочці Борщагова користуватися в разі вибуття її батька на інше місце проживання всією квартирою і згодом приватизувати.

Контрольні питання

1. Чи належить батько до суб’єктів спору?

2. Чи правомірно діяла адміністрація району?

3. В якому порядку розв’язується спір?

 

Задача № 6. У липні 2010 р. Григоренко звернувся до суду з позовом до Шарова і третьої особи — паспортного відділу Київського району м. Харкова про усунення перешкод у користуванні квартирою і виселення. У заяві позивач зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 2010р. він є власником квартири, яка належала матері відповідача.

Посилаючись на те, що Шаров залишається прописаним і мешкає в зазначеній квартирі, чим перешкоджає йому як власникові володіти й користуватися нею, Григоренко просив виселити відповідача з квартири й зобов’язати останнього не чинити йому перешкод у здійсненні права власності на неї. Водночас він просив зобов’язати паспортний відділ Київського району м. Харкова виписати відповідача з квартири.

Контрольні питання

1. Що таке “третя особа” та чи є вона суб’єктом житлового права?

2. Які гарантії житлових прав громадян визначено Житловим кодексом, чи порушено їх у цьому випадку?

3. Як розв’язати спір?__