Гіперчутливість негайного типу (ГНТ)

Негайні реакції – це реакції судинні та гладкої мускулатури: спазми мускулатури бронхів та шлунково-кишкового тракту, розширення судин, падіння тиску крові у судинах, підвищення проникливості судинних стінок, вихід сироватки або плазми у тканини, збільшення секреції слизу на слизові оболонки.

ГНТ характеризується швидким розвитком після вирішального введення алергена і здатністю передаватися пасивно, із сироваткою. Імунна відповідь на алергени, якими при ГНТ можуть бути побутовий пил, пилок, епідермальні, харчові, лікарські, мікробні речовини, приводить до утворення антитіл класів IgE або IgG і зв’язаному з цим переходу від нормальної реактивності організму до підвищеної. При повторному проникненні в сенсибілізований організм алерген з’єднується з антитілами на поверхні клітин шокових органів і пошкоджує їх з наступним розвитком серозного чи іншого запалення. В залежності від механізмів пошкодження та клінічної картини, виділяють декілька типів ГНТ:

І тип реакцій - реакції анафілактичні та атопічні (медіаторний тип). У фазі сенсибілізації утворюються IgE, які адсорбуються в зв’язку з їх високою цитофільністю на тучних клітинах і базофілах. Повторне проникнення алергена приводить до утворення імунного комплексу на поверхні тучних клітин і швидкому виділенню ними в кров патологічних кількостей медіаторів (гістаміну, серотоніну, ацетилхоліну, простагландинів та ін.), які викликають скорочення гладких м’язових волокон та різке підвищення проникливості судин у шокових органах. Виділяють два варіанти медіаторного типу ГНТ: анафілактичний і атопічний.

ІІ тип реакцій – реакції цитотоксичні або цитолітичні. При цитотоксичному типі ГНТ алерген належить клітинам шокових органів або адсорбований на них, антитіла проти цих алергенів відносять до класу IgG (можливо, і IgM). Циркулюючі антитіла з’єднуються з локалізованими на клітинах шокових органів алергенами і разом з комплементом і (або) лізосомними ферментами викликають їх лізис, за чим слідує запалення. Можливі два варіанти реакцій цього типу: при 1 – антиген є складовою частиною клітини, а при 2 – чужорідною речовиною. Прикладом реакцій 1 типу можуть служити ускладнення при переливанні крові несумісної групи, а також гемолітичні анемії і реакції від торгання трансплантата. Прикладом реакцій 2 типу є реакції, які зумовлюють прояв лікарської алергії, коли алергеном є хімічний препарат, адсорбований клітинами крові і тканинами.

Для ІІІ типу реакцій ГНТ – імунокомплексного – характерне утворення і циркуляція в крові високої концентрації імунних комплексів, що складаються з алергенів і антитіл класу IgG. Імунні комплекси осідають у вигляді преципітатів на базальних мембранах тканин і самі чи за участю комплементу і лізосомних ферментів зумовлюють запалення. До цього типу ГНТ відносять феномен Артюра, сироваткову хворобу, васкуліти, гломерулонефрит та ін.

Гіперчутливість уповільненого типу (ГУТ).

Гіперчутливість уповільненого типу – підвищена чутливість до алергенів, зумовлена Т-лімфоцитами-ефекторами і лімфокінами. Індукується інфекційними агентами і простими хімічними речовинами, включаючи лікарські препарати, для яких характерна виражена здатність до адсорбції на мембранах шокових органів. Шоковими при цьому типі можуть бути будь-які органи. В процесі імунної відповіді формуються Т-лімфоцити-ефектори, які за допомогою лімфокінів викликають пошкодження клітин, що містять на своїй поверхні антиген. Клінічні форми ГУТ: туберкулінова інфекційна алергія і контактна алергія. За типом ГУТ можуть протікати деякі форми лікарської алергії та аутоімунних захворювань.

 

Алергени

Алергени – хімічні речовини різного складу і походження антигенної або гаптенної природи, контакт організму з якими може привести до виникнення сенсибілізації. Тривале перебування алергена в організмі або повторному контакті нерідко супроводжується розвитком алергічного захворювання. Алергенами можуть бути чужорідні речовини (екзоалергени),власні тканини і молекули організму (аутоалергени)або речовини, що складаються з чужорідних сполук гаптенної природи і власних білків (комплексні алергени).У залежності від природи екзоалергени поділяють на інфекційні та неінфекційні:1) побутові - домашній, особливо постільний, пил; 2) епідермальні - волосся, вовна, пух, лупа, луска; 3) пилкові - пилок трав і дерев; 4) хімічні (лаки, розчинники, фарби, гума, клеї, олії, металевий пил, порох та ін.); 5) харчові - речовини тваринного і рослинного походження, уживані в їжу; 6) лікарські - антибіотики, сульфаніламіди, імунні сироватки та ін.; 7) інсектні - отрута і тіло комах. Інфекційні: бактерійні, вірусні, грибкові, гельмінтні, вакцини й імунні сироватки.

З діагностичною метою алергени вводять нашкірно або внутрішкірно. В природних умовах алергени проникають в організм через дихальні шляхи (інгаляційні алергени), разом з їжею (аліментарні), при контакті зі шкірою або слизовими оболонками (контактні алергени), при укусах кровосисних комах і парентеральному введенні ліків (парентералъні алергени).