Антитіла, що утворюються до таких антигенів, називають аутоантитілами. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Антитіла, що утворюються до таких антигенів, називають аутоантитілами.



До утоантигенів відносять білки, синтез яких починається після дозрівання імунної системи (сперма, молоко); макромолекули органів, відділених від імунної системи гістогематичним бар’єром; макромолекули, що входять до складу ядер та цитоплазми клітин; макромолекули з наявністю нових чужорідних детермінантних груп в результаті дії ендогенних (аутоантитіла, імунні комплекси, некроз, запалення) або екзогенних (температура, хімічні, в тому числі лікарські, речовини, мікроби та їх токсини, віруси та ін.) факторів. Деякі автори до аутоантигенів відносять також комплексні аутоантигени, що складаються з екзогенних речовин гаптенної природи та власних білків, а також молекули поверхні клітин господаря, на яких адсорбовані віруси, метаболіти мікробів, ліки та інші екзогенні речовини.

Аутоантигени можуть індукувати імунну відповідь, яка приводить до утворення аутоантитіл та (або) сенсибілізованих Т-лімфоцитів і розвитку аутоімунних захворювань або аутоімунного компонента патогенезу інфекційних і неінфекційних захворювань.

У головному мозку і яєчках тканиноспецифічні антигени виникають в постембріональному періоді після закінчення адаптивного періоду. До цих антигенів немає імунологічної толерантності, так як органи, що їх містять, відділені від крові гістогематичними бар’єрами, через які лімфоцити не проникають.

Ряд вірусів здатні руйнувати полісахариди еритроцитів, що приводить до зміни їх антигенної специфічності і набування аутоантигенних властивостей.

При інфаркті міокарда синтезуються антикардіальні антитіла, при хронічній пневмонії – антипульмональні. Епітелій верхніх дихальних шляхів набуває антигенних властивостей в результаті структурних змін, зумовлених вірусом грипу. Аутоантигени утворюються в деяких видах клітин, інфікованих внутріклітинними паразитами.

Аутоантигени поділяють на дві групи:

1) Природні (первинні, секвестовані) – незмінені власні речовини організму (тканини кришталика ока, нервова тканина та ін).

2) Набуті (вторинні, модифіковані) – патологічні тканини, які, в свою чергу, діляться на неінфекційні антигени (утворюються під впливом фізичних факторів, таких, як тепло, холод, іонізуюче випромінювання) та інфекційні (виникають в результаті впливу та тканини інфекційно токсичних агентів.

 

Аутоантитіла

Продукція аутоантитіл виникає в результаті імунної відповіді на аутоантигени, появу „заборонених” клонів В-лімфоцитів або порушення механізму імунного розпізнавання „свого” і „чужого”. На синтез аутоантитіл впливають чисельні екзо- та ендогенні фактори (спадкова схильність). За фізико-хімічними властивостями аутоантитіла не відрізняються від антитіл, індукованих екзоантигенами. Розрізняють повні аутоантитіла (холодові гемаглютиніни, антилейкоцитарні аутоантитіла, аутоантитіла при хронічному тиреоїдиті), неповні аутоантитіла (при ревматизмі) і сироваткові фактори (антинуклеарний, ревматоїдний). Біологічна доцільність аутоантитіл полягає у фізіологічних (розвиток ембріону, старіння організму, видалення з організму пошкоджених і загиблих клітин, дегенерованих білків) і патологічних процесах.

Виявлення аутоанитіл так само, як і аутоантигенів – один із головних критеріїв визначення аутоімунної природи захворювання або присутності аутоімунного компоненту в патогенезі інфекційного чи неінфекційного захворювання. Воно проводиться за допомогою звичайних імунологічних реакцій: прямої аглютинації лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів, непрямої аглютинації часточок, навантажених аутоантигеном, преципітацією в гелі або буферному розчині, реакцією зв’язування комплементу та ін.

Аутоантитіла, що утворюються до аутоантигенів, поділяють на три групи:

1) пошкоджуючі, або агресивні аутоантитіла – викликають пошкодження тканин: лізис, коагуляцію, преципітацію;

2) аутоантитіла-свідки – не мають агресивних властивостей, виявляються в крові реакцією зв’язування комплементу, реакцією преципітації та ін.;

3) аутоантитіла, що мають захисне значення – їх накопичення може перевести стан сенсибілізації в імунітет.

В організмі людини часто виявляються аутоантитіла класу М, які, очевидно, виникають у відповідь на нестійкі пошкодження. При хронічних інфекційних процесах та спонтанних аутоімунних захворюваннях постійно виявляються аутоантитіла, що належать до класу G.

На даний час ще немає достатньо даних, що підтверджують патологічний вплив аутоантитіл на тканини при більшості аутоімунних захворювань. Це пов’язано з відсутністю адекватних методів дослідження і швидкою адсорбцією аутоантитіл тканинами. Крім того, самі по собі змінені клітинні антигени викликають клітинні реакції, які можуть бути не тільки результатом впливу аутоантитіл, але і реакцій лімфоїдних клітин на чужорідний антиген. Пошкодження, зумовлені аутоантитілами, очевидно, виникають в результаті реакції антиген-антитіло або цитотоксичної дії імунної сироватки проти антигена, що є компонентом тканинних структур.

 

Аутоімунні захворювання

Аутоімунні захворювання – захворювання, викликані пошкоджуючою дією імунної системи на власні органи і тканини. Виділяють три механізми індукції аутоімунної відповіді (аутосенсибілізації): утворення аутоантигенів, виникнення або депресія клонів Т- і В-лімфоцитів, які несуть рецептори до детермінант власних тканин (відміна толерантності), розмноження в організмі мікробів та інших паразитів, що містять перехреснореагуючі антигени.

Механізми імунного пошкодження тканин аналогічні імунним пошкодженням, індукованим екзоалергенами (гіперчутливість негайного типу, гіперчутливість уповільненого типу). За певних умов всі клітини та тканини організму тварини, включаючи людину, можуть стати мішенню для аутоантитіл або сенсибілізованих лімфоцитів. Ця обставина, а також різноманіття механізмів індукції імунної відповіді визначають різноплановість клініки, картини хвороби та складність диференціації аутоімунних захворювань від патологій іншої природи.

Аутоімунний етіопатогенез встановлений або передбачається у великої кількості захворювань, таких як симпатична офтальмія, тиреоїдит Хасимото, енцефаломієліт, розсіяний склероз, гемолітична анемія, колагенози, гломерулонефрит, гепатит, агранулоцитоз та ін.

У діагностиці аутоімунних захворювань вагому роль мають постулати Вітебського (критерії аутоімунних захворювань):

1) наявність в крові аутоантитіл чи сенсибілізованих лімфоцитів;

2) присутність в організмі аутоантигенів;

3) експериментальна індукція ауто сенсибілізації;

4) відповідність картини природного та експериментального аутоімунного захворювання;

5) можливість пасивної сенсибілізації з переносом сироваткою або клітинами крові.

За сучасними поглядами, одними з головних критеріїв аутоімунного захворювання є дефіцит Т-лімфоцитів-супресорів до тканинних антигенів господаря.

У виникненні та розвитку аутоімунних процесів провідна роль належить реакціям клітинного імунітету, а не аутоантитілам. Про це свідчать зміни реакцій клітинного імунітету при тимектомії і висока частота патологічних змін в тимусі при аутоімунних захворюваннях: збільшення його розмірів, поява в мозковій речовині зародкових центрів, утворення доброякісної мікроепітеліальної пухлини, цитотоксичний вплив на тканини сенсибілізованих лімфоцитів, можливість переносу аутоімунних процесів лімфоцитами, інфільтрація тканин лімфоцитами.

Первинна причина, що викликала утворення аутоантитіл в ряді випадків залишається непоміченою, однак хвороба може набувати характеру патологічного процесу, що підтримується самостійно: інфекційний, хімічний або фізичний агент пошкоджує певну тканину, яка набуває антигенних властивостей і стимулює вироблення аутоантитіл; останні фіксуються на цій же тканині, викликають її сенсибілізацію і подальше пошкодження; уражені та змінені тканини, маючи антигенні властивості, знову викликають вироблення аутоантитіл і, таким чином, процес стає циклічним.

 

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттям „аутоантиген”, „аутоантитіло”. 2. Що таке секвестрований та модифікований аутоантигени? 3. Поясніть роль аутоантитіл у розвитку аутоімунних процесів. 3. Які групи аутоантитіл ви знаєте. 4. Назвіть механізми індукції аутоімунної відповіді. 5. Які ознаки аутоімунних захворювань ви знаєте?

 

 

Алергічні реакції

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 267; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.212.50.220 (0.112 с.)