ТОП 10:

Незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом —



карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування полягає в тому, що та­кими діями завдається істотна шкода нормальній діяльності органів держав­ної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності.

2. Предметом злочину, передбаченого частинами 1 і 2 ст. 357 КК, є:

а) офіційні документи, штампи, печатки; б) приватні документи, що знахо­дяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Документ — це належним чином оформлений матеріальний носій будь-якої інформації (на папері, фото-, кіно-, аудіо-, відеоплівці), призначений для посвідчення юридичне значимих фактів і подій.

На законодавчому рівні документ визначено як передбачену законом ма­теріальну форму одержання, зберігання, використання і поширення інфор­мації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носії (ст. 27 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХП (ВВР. - 1992. - № 48. - Ст. 650). Іншим носієм може бути, зокрема, оптичний диск (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про обов'язковий примірник документів» від 9 квітня 1999 р. № 595-ХІУ (ВВР. —1999. — № 22—23. — Ст. 199), пластикові картки («Порядок замовлення, видачі та обліку документів про освіту державного зразка», затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від ЗО серпня 2001 р. № 615 (ОВУ. — 2001. - № 38. - Ст. 1748).

Штампи і печатки — це спеціальні пристрої (форми, кліше), на яких міститься рельєфне або заглиблене дзеркальне відображення текстів, знаків, малюнків та інших позначок для отримання відбитків на поверхні різних матеріалів (папері, сургучі, металі тощо). Печатки можуть бути гербові (містять зображення Державного герба України) і негербові.

Цільовим призначенням штампів і печаток є посвідчення автентичності документів (вони мають реквізити підприємства, установи, організації) або підтвердження фактів, що мають юридичне значення.

Офіційними є документи, штампи і печатки, які належним чином складені (виготовлені), видані як органами державної влади, органами самоврядуван­ня, так і підприємствами, установами чи організаціями, незалежно від фор­ми власності, організаційно-правової форми діяльності та відомчої належ­ності останніх, в межах наданої їм законом компетенції, мають відповідні реквізити і перебувають в обігу (акт, розпорядження, інструкція, протокол допиту свідка, довідка, доповідна записка тощо).

Для кваліфікації не має значення форма документа: оригінал чи копія, якщо вона має таке ж доказове значення як оригінал (нотаріально посвідче­на копія трудової книжки, дублікат договору купівлі-продажу нерухомості).

Приватними документами є ті документи, які походять від приватних осіб (заповіт, скарга, договір купівлі-продажу житла тощо) і засвідчують своїм змістом факти, що мають юридичне значення (акт, складений сусіда­ми на підтвердження факту непроживання одного із членів сім'ї мешканця квартири, що враховується при обчисленні розміру комунальних платежів).

Предметом даного злочину можуть бути визнані тільки ті приватні доку­менти, що знаходяться в приміщеннях відповідних підприємств, установ чи організацій, або хоча і поза цими приміщеннями, але у віданні службових осіб (наприклад, під час перебування їх у відрядженні).

3. З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 357 КК, полягає в активних діях щодо предметів, зазначених у диспозиції, а саме у їх: 1) виг краденні; 2) привласненні; 3) вимаганні; 4) заволодінні шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем; 5) знищенні; 6) по­шкодженні; 7) приховуванні.

Викрадення — це таємне або відкрите вилучення документа, штампа або печатки. Якщо таке вилучення поєднане з насильством або погрозою його застосування щодо службової особи, у віданні якої знаходиться документ, штамп чи печатка, відповідальність настає за сукупністю злочинів — за ст. 357 і відповідно за ч. 1 ст. 342, статтями 346 чи 350 КК. Викрадення бланків з метою внесення в них фіктивних даних і подальшого їх викорис­тання утворює готування до підроблення документів і кваліфікується за ч. 1 ст. 14 і частинами 1 або 2 ст. 358 КК.

Про поняття «вимагання», «шахрайство», «привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» див. ко­ментар до статей 189, 190, 191 КК.

Знищення — це приведення документа, штампа, печатки в стан, коли во­ни втрачають властивість бути носієм зафіксованої на них інформації (на­приклад, спалювання).

Пошкодження документа, штампа, печатки полягає у приведенні його в стан, який перешкоджає подальшому використанню за цільовим призначен­ням або часткової втрати зафіксованої в них інформації (відірвана частина документа, зрізана частина літер на штампі тощо).

Приховування — це переміщення документів, штампів, печаток з місця, де вони знаходяться, в інше місце, що позбавляє підприємство, 'установу, ор­ганізацію чи громадян можливості використовувати документи, штампи і печатки за їх цільовим призначенням.

4. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 357 КК, вважається закінченим з момен­ту вчинення будь-якої із зазначених у диспозиції дій. Подальше використан­ня викрадених документів, штампів і печаток для вчинення інших злочинів не охоплюється диспозицією цієї статті і за наявності ознак іншого злочину тягне відповідальність за сукупністю злочинів.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони є корисливий мотив або інші особисті інтереси (наприклад, намір перешкодити укладенню догово­ру, дезорганізувати роботу підприємства, прагнення притягти до відповідальності осіб, у віданні яких знаходилися документи, штампи, пе­чатки і які відповідають за їх зберігання, перешкодити викриттю злочинця, знищити документ, щоб самому уникнути відповідальності за раніше вчи­нений злочин тощо).

6. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку. Вчи­нення зазначених дій службовою особою з використанням службового ста­новища, за наявності інших ознак цього злочину, тягне відповідальність за ст. 364 КК.

7. У частині 2 ст. 357 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, як­що вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи ор­ганізації (наприклад, внаслідок викрадення печатки підприємство було позбавлене можливості здійснювати господарські або фінансові операції) або вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток (наприклад, знищено гербову печатку, докази з кримінальних або цивільних справ тощо).

8. Поняття особливо важливих документів, штампів, печаток є оціночним і в кожному конкретному випадку визначається з урахуванням фактів, які ними засвідчувалися, можливості чи неможливості їх відновлення, витрат, необхідних для відновлення та ін. (наприклад, знищена кримінальна справа).

9. Викрадення документів,що містять державну таємницю, з метою пере­дачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам тягне відповідальність за державну зраду або шпигунство відповідно за статтями 111 або 114 КК. Аналогічно вирішується питання щодо викрадення доку­ментів, що містять комерційну таємницю, або документів, що містять конфі­денційну інформацію, яка є власністю держави (статті 231 або 330 КК).

10. Викрадення документів майнового характеру (наприклад, чека на одержання грошей в банку) з метою наступного одержання за ним чужого майна, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — ст. 357 і ч. 1 ст. 14 та ст. 190 КК (готування до викрадення чужого майна шляхом шахрайства).

11. У частині 3 ст. 357 КК передбачена відповідальність за незаконне за-володіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом.

12. Злочин, передбачений ч. З ст. 357 КК, є спеціальним щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК, оскільки законодавець виділив паспорти та інші важливі особисті документи з числа носіїв інформації і передбачив са­мостійну відповідальність за дії, зазначені у ч. 1 ст. 357 КК, щодо таких до­кументів.

13. Паспорт — це універсальний документ, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України («Положення про паспорт громадяни­на України» від 2 вересня 1993 р. (ВВР. — 1993. — Ст. 385). Крім паспор­та громадянина України, існують загальногромадянський закордонний пас­порт, службовий закордонний паспорт та дипломатичний паспорт.

До інших важливих особистих документів відносять документи, що вико­нують функції паспорта для окремих категорій громадян (свідоцтво про на­родження для осіб, які не досягли 16-ти років, військовий квиток тощо), а також документи, втрата яких істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів (дипломи, атестати, трудові книжки, посвідчення водія тощо).

14. Якщо незаконне заволодіння було поєднане з насильством, необхідна додаткова кваліфікація за відповідними статтями КК.

15.Суб'єктивна сторона злочину, визначеного ч. З ст. 357 КК, передба­чає наявність прямого умислу, спрямованого на викрадення паспорта або іншого важливого особистого документа. Якщо особа не мала такого умис­лу, а паспорт або інший важливий особистий документ виявилися у винно­го лише тому, що він викрав яке-небудь майно, в якому ці документи зна­ходилися (наприклад, гаманець із кишені власника), то все вчинене слід кваліфікувати як викрадення чужого майна громадян (відповідна стаття про злочини проти власності). Мотиви злочину можуть бути різноманітними (помста, користь та ін.).

16.Суб'єктом даного злочину може бути будь-яка особа, якій виповни­лося 16 років.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.107.209 (0.004 с.)