Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті особливої частини цього кодексу.
4. У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
1. У частині 1 ст. 53 КК штраф визначається як грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК. Отже, за своїм змістом штраф є таким видом покарання, який виражається в стягненні із засудженого за вироком суду в прибуток держави певної грошової суми. Штраф належить до числа так званих загальних (універсальних) покарань, застосування якого не обмежене в законі ні колом суб'єктів, ні характером вчиненого злочину. Покарання, що розглядається, є безстроковим (одноактним) і найбільш м'яким (найменш суворим) із усіх його видів, передбачених у ст. 51 КК. 2. Відповідно до ч. 2 ст. 53 КК покарання у виді штрафу призначається судом не у твердій сумі, а у ставках неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установленого законодавством України на момент постановлення судом вироку. У частині 2 ст. 53 КК мінімальний і максимальний розмір штрафу встановлені в межах від тридцяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Проте за окремі злочини в санкціях відповідних статей Особливої частини КК може бути передбачений і більш високий максимальний розмір штрафу (наприклад, ч. 2 ст. 204, ст. 209', ч. 2 ст. 212, статті 218, 220, ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 306 КК). Конкретний розмір штрафу, що підлягає стягненню з засудженого, призначається судом у кожному конкретному випадку в межах санкції статті Особливої частини КК (ч. 1 ст. 53 КК) і визначається відповідно до ч. 2 ст. 53 КК з урахуванням двох критеріїв: а) тяжкості вчиненого злочину та б) майнового стану винного. 3. Штраф належить до так званих змішаних видів покарань, оскільки може бути призначений судом як основне і як додаткове покарання (ч. З ст. 52 КК). Проте і як основне, і як додаткове покарання штраф відповідно до ч. 4 ст. 52, частин 1 та 3 ст. 53 КК може бути призначений судом лише за умови, якщо це покарання безпосередньо передбачене в санкції статті Особливої частини, за якою засуджується винний. Такий порядок застосування штрафу поширюється і на випадки його призначення як додаткового покарання на підставі ст. 77 КК, коли засуджений одночасно звільняється від відбування основного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК (ВВСУ. - 2003. - № 1. - С. 28). Виняток із цього правила припустимий лише при призначенні штрафу у виді основного покарання на підставі ч. 1 ст. 69 КК (див. коментар до ст. 69 КК).
4. При призначенні штрафу як основного або додаткового покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) та вироків (ст. 71 КК) особливість його застосування полягає в тому, що штраф складанню з іншими видами покарань не підлягає і у всіх таких випадках виконується самостійно (див. коментар до частин 3 та 4 ст. 72 КК). 5. Закон передбачає й інші, спеціальні випадки застосування покарання у виді штрафу: а) при заміні виправних робіт на підставі ч. З ст. 57 КК; б) при заміні покарання або невідбутої його частини на підставі закону про амністію (ст. 86 КК) або акта про помилування (ст. 87 КК). Проте в цих випадках мова йде не про призначення покарання у виді штрафу за вироком суду, а про заміну раніше призначеного вироком суду покарання штрафом. Наприклад, у ситуації, передбаченій в ч. З ст. 57 КК, особа засуджується вироком суду до виправних робіт, але після постановлення вироку стає непрацездатною, що і є причиною заміни призначених їй виправних робіт штрафом у порядку, передбаченому ст. 410 КПК. 6. Водночас слід мати на увазі, що покарання у виді штрафу не може бути застосоване судом при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким на підставі ст. 82 та ч. 4 ст. 83 КК, оскільки в зазначених випадках заміна запроваджується лише такими видами покарань, які мають строковий характер, до яких штраф не належить (див. коментар до статей 82 та 83 КК). Оскільки штраф є покаранням одноактним, не передбачена законом і можливість умовно-дострокового (ч. 1 ст. 81 КК) та дострокового (частини 1 та 2 ст. 82 КК) звільнення від його відбування, незалежно від того, призначений штраф як основне або додаткове покарання (див. коментар до статей 81 та 82 КК).
7. Особа, засуджена до покарання у виді штрафу, може бути звільнена від його сплати на підставі ст. 84 КК у порядку, передбаченому ст. 408 КПК (див. коментар до ст. 84 КК). 8. Вирок суду про призначення покарання у виді штрафу підлягає виконанню Державною виконавчою службою у відповідності до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. (ВВР. — 1999. — № 24. — Ст. 207). Призначивши покарання у виді штрафу, суд пропонує засудженому добровільно сплатити його в місячний строк і попереджає про стягнення штрафу в примусовому порядку у випадку його несплати. При несплаті штрафу у встановлений строк стягнення звертається на майно засудженого, за винятком тієї його частини, що не підлягає конфіскації. За відсутності майна або його недостатності для погашення суми штрафу, стягнення звертається на заробітну плату чи інші прибутки засудженого (статті 11, 12 «Положення про порядок і умови виконання кримінальних покарань, не зв'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених» від 22 червня 1984 р. (ВВР УРСР. - 1984. - № 27. - Ст. 551). 9. Якщо буде встановлено, що засуджений не має можливості сплатити призначений йому штраф, то відповідно до ч. 4 ст. 53 КК суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських (ст. 56 КК) або виправних (ст. 57 КК) робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один неоподатковуваний мінімум доходів громадян або один місяць виправних робіт за чотири таких мінімуми. Така заміна відбувається в порядку, передбаченому ст. 410 КПК і припустима лише у випадку, якщо неможливість сплати штрафу обумовлена об'єктивними причинами: відсутністю роботи, заробітної плати, грошових заощаджень, інших прибутків, загибеллю або пошкодженням майна, на яке може бути звернене стягнення, тощо. 10. Неможливість сплати штрафу, обумовлену об'єктивними умовами життя засудженого, слід відрізняти від ухилення від виконання покарання, коли особа уживає умисні дії, спрямовані на невиконання покладеного на неї вироком суду обов'язку по сплаті штрафу (приховує заробіток, майно, змінює місце проживання тощо). Ухилення засудженого від сплати штрафу, призначеного як основне чи додаткове покарання, спричиняє відповідальність за ч. 1 ст. 389 КК. 11. Штраф як основне чи додаткове покарання може бути призначений неповнолітньому (ст. 98 КК) із дотриманням вимог ст. 99 КК (див. коментар до статей 98 та 99 КК). Стаття 54. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу Засуджена за тяжкий або особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. 1. Передбачене в ст. 54 КК позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу у відповідності до ч. 2 ст. 52 КК є додатковгш. покаранням, застосування якого характеризується такими особливостями: 1) оскільки це додаткове покарання не передбачене в жодній із санкцій статей Особливої частини КК, воно призначається тільки на підставі норми Загальної частини КК — ст. 54; 2) призначення цього покарання є правом, а не обов'язком суду, який призначає його за своїм розсудом з урахуванням конкретних обставин справи та особи винного; 3) це покарання відноситься до спеціальних видів і може бути призначене тільки тій особі, яка на момент постановлення вироку мала військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, надані їй у встановленому законом порядку; 4) призначити це покарання суд може при засудженні особи за вчинення не будь-якого, а тільки тяжкого (ч. 4 ст. 12 КК) чи особливо тяжкого (ч. 5 ст. 12 КК) злочину; 5) це покарання має безстроковий характер, оскільки час його застосування не обмежений в законі якимись конкретними межами і навіть після погашення або зняття судимості засуджений не має права претендувати на автоматичне відновлення його в тому званні, ранзі, чині або кваліфікаційному класі, яких він був позбавлений за вироком суду; 6) покарання, передбачене ст. 54 КК, не застосовується до неповнолітніх (див. коментар до ст. 98 КК).
2. Відсутність додаткового покарання, що розглядається, безпосередньо в санкціях статей Особливої частини КК свідчить, що доцільність його призначення закон ставить у пряму залежність від індивідуальних особливостей вчиненого і особи винного. Тому при призначенні цього покарання суд повинен не тільки послатися на ст. 54 КК, а й зобов'язаний мотивувати своє рішення у вироку. 3. Стаття 54 КК не ставить можливість призначення передбаченого в ній покарання в пряму залежність від характеру вчиненого особою злочину. Тому це покарання може бути призначене судом як у випадках, коли вчинений особою тяжкий або особливо тяжкий злочин був пов'язаний із використанням прав та повноважень, якими володіє винний на підставі наявності відповідного військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, так і в разі, коли такий зв'язок був відсутній. 4. Покарання, передбачене ст. 54 КК, полягає в позбавленні: військових звань, що присвоюються військовослужбовцям, які проходять службу в Збройних Силах, Прикордонних військах, Службі безпеки й інших військових формуваннях, а також військовозобов'язаним; спеціальних звань, які мають співробітники міліції, державної податкової адміністрації, податкової міліції, митної служби і деякі інші категорії працівників; рангів, установлених для державних службовців, службових осіб органів місцевого самоврядування і дипломатичних працівників; класних чинів, запроваджених для працівників прокуратури; кваліфікаційних класів, передбачених для суддів, судових експертів, лікарів — судово-психіатричних експертів.
5. Якщо засуджений має кілька із зазначених звань (наприклад, і військове, і спеціальне), то суд має право своїм вироком позбавити його відразу всіх звань або якогось одного з них. Для застосування ст. 54 КК не має також значення, яке за значимістю (характером, обсягом і важливістю повноважень) звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас має засуджений і яким органом чи службовою особою ця відзнака була йому присвоєна. 6. При призначенні додаткового покарання, передбаченого ст. 54 КК, за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) або вироків (ст. 71 КК) воно ні поглиненню іншими видами покарань, ні складанню з ними не підлягає й у всіх випадках виконується самостійно (див. коментар до ч. 4 ст. 72 КК). 7. Стаття 54 КК передбачає можливість позбавлення засудженого тільки таких звань, рангів, чинів або кваліфікаційних класів, що присвоюються особі згідно з посадою, яку вона обіймає, її службовим становищем, статусом службової, професійної або іншої спеціальної діяльності, з урахуванням рівня професійної кваліфікації, характеру, стажу і результатів роботи. Наприклад, відповідно до ст. 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р. працівникам цих органів певні ранги присвоюються відповідно до категорії посади, яку вони обіймають, виходячи з рівня професійної кваліфікації, з урахуванням стажу і результатів роботи (ВВР. - 2001. - № 33. - Ст. 175). 8. Однак ст. 54 КК не передбачає права суду позбавляти засудженого наукового ступеня (кандидат, доктор наук), почесного (Народний артист, Заслужений будівельник тощо) або вченого (доцент, професор) звання, державних нагород (орденів, медалей), державних премій і почесних грамот, тобто таких відзнак, які присвоюються особі за особливі заслуги та досягнення в галузі науки, техніки, культури, захисту батьківщини, громадської діяльності тощо. Якщо суд дійде висновку, що вчиненим злочином особа дискредитує присуджений їй науковий ступінь, присвоєне вчене, почесне звання чи нагороду, то він має право лише направити подання в той орган або тій службовій особі, які їх присвоїли і які мають право у встановленому законом порядку прийняти рішення про позбавлення засудженого цих звань чи нагород. 9. Після набуття законної сили вироку, яким особі призначене покаран-''ня, передбачене ст. 54 КК, суд направляє копію цього вироку в той орган, який присвоїв військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас. Після одержання копії вироку зазначений орган зобов'язаний: а) внести у відповідні документи запис про позбавлення засудженого військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; б) вжити необхідних заходів до позбавлення засудженого всіх прав, пільг та повноважень, пов'язаних із наявністю відповідного звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; в) повідомити суд про виконання покарання (ст. 27 «Положення про порядок і умови виконання кримінальних покарань»).
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 300; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.217.208.72 (0.013 с.) |