Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
VI. Tekct як цілісність та його окремі компоненти. Методика редакторської оцінки компонентів тексту
Матеріали до практичного заняття Основні поняття, найважливіші джерела Ця тема охоплює такі основні питання: 7. Текст, його структура й структурні одиниці (елементи, компоненти тексту) Важливо насамперед усвідомити, що предметом редакторського аналізу є цілісний текст, узятий у єдності всіх його компонентів, і лише в процесі аналізу редактор його уявно розчленовує на окремі елементи. Для цього треба оволодіти методикою умовного членування тексту й з'ясувати поняття "структурна одиниця тексту" (див. також теми 3,5,9 "Стилістики тексту", тему 2 "Редагування в ЗМІ"). 2. Методика редакторської оиінки композиті'рукопису Друге питання тісно пов'язане з першим, оскільки працю над
А. О. Капелюшний _____ Стилістика. Редагування журналістських текстів композицією рукопису редактор' звичайно розпочинає з аналізу структурних особливостей тексту. Вивчаючи методику оцінювання композиції рукопису, варто ознайомитися з правилами побудови твору, з основними вимогами до композиції рукопису, з прийомами роботи редактора над композицією твору. Рекомендуємо також звернути увагу на залежність композиції твору від жанру журналістського матеріалу та від засобу масової інформації, типу видання (див. також тему 8 "Стилістики тексту"). 3. Текст і заголовок. Методика редакторського аналізу руб- Методику редакторської оцінки рубрикації докладно висвітлено в посібниках Н.М.Сікорського, Д.С.Григораша та ін. Як додаткову літературу можна використати статті та посібники, перелічені в численній бібліографії, наведеній у відповідному розділі ("Рубрикація") семінарію Д.С.Григораша "Радянська газета" (Львів: Вища шк., 1987. - С 57-59), у книзі й у брошурі Л.Г.Кайди та ін. 4.Методика редакторської роботи над фактичним мате Питання методики редакторської роботи над фактичним матеріалом охоплює низку проблем, які рекомендуємо з'ясувати за спеціальною літературою. Звертаємо увагу на такі основні моменти: а) факт- основа журналістського твору; б) перевірка фактичного матеріалу - один з найважливіших етапів редакторської діяльності в ЗМІ; в) причини фактичних помилок; г) різні види фактичного матеріалу; ґ) редакційно-технічне оформлення фактичного матеріалу. Перше питання можна вивчити, скориставшись книгами Д.М.Прилюка, В.М.Теплюка, О.Д.Кузнецової та ін. Наступні три пункти радимо з'ясовувати за посібниками К.М.Накорякової, Н.М.Сікорського, В.С.Тереховоїтощо. Останній - за "Довідковою книгою редактора й коректора". Фактичний матеріал і методика редакторської роботи над ним. Факт - основа журналістського твору. В широкому розумінні фактом називають справжню, невигадану подію або явище. У редакційній практиці поняття фактичний матеріал включає в себе власне факти, тобто щось твердо встановлене, таке, що відбулося насправді, та власні імена, географічні назви, дати, кількісні показники. До фактичного матеріалу відносять також цитати. Дуже важливим етапом праці журналіста над твором є збирання фактичного матеріалу до нього. Повідомлення фактів,
____________ Редагування в засобах масової інформації" _____________ їх констатація, опис і добір - це вже їх певна оцінка, тобто вже самий добір фактів для оприлюднення є своєрідною попередньою їх оцінкою. Саме обрання того чи іншого факту для оприлюднення виокремлює його з-поміж інших і привертає до нього увагу громадськості. Цим журналіст іноді впливає на природу факту й на дальший його розвиток, бо вже те, що на цей факт звернуто увагу, може змінити ставлення людей до порушених питань. Суб'єктивізм журналіста може виявитися й у замовчуванні фактів, у прагненні не помічати тих із них, які йому "заважають". За об'єктивними, некоментованими фактами часто простежуємо певну позицію, мету, політику власника ЗМІ. Специфічною тенденцією сучасних мас-медіа нерідко є винятковий надмір інформації, змішування соціально важливих фактів з випадковими, з інтимно-особистими. Редактор має розглядати факт у ряді інших, бачити його минуле й майбутнє, брати у всіх можливих взаємозв'язках. З погляду практичної журналістики добір фактичного матеріалу конче потрібний, по-перше, тому, що життя породжує щохвилини безліч різних фактів, а ефірний час, газетна площа обмежені. По-друге, факти за своїм значенням далеко не рівноцінні. По-третє, вони нерідко повторюються. І, по-четверте, не кожний факт можна перевірити. Все, про що йшлося вище, визначає виняткову важливість редакторського аналізу фактичного матеріалу. Найважливіше завдання редактора-з'ясування якості фактичного матеріалу. Другим завданням є встановлення правильності, точності наведених у тексті відомостей. Правдивість фактів - важливий критерій цінності журналістського твору. Значна частина неточностей у рукописі йде від автора. Окремі помилки виникають під час підготовки рукопису до оприлюднення. Але, крім суб'єктивних причин виникнення фактичних помилок, є й низка об'єктивних. Життя йде вперед, розвивається наука, техніка, культура, і те, що вважали правдивим учора, може стати помилковим сьогодні. Дослідники теорії редагування пишуть про три основні види (способи) перевірки фактичного матеріалу:
Ш Звіряння факту з авторитетним джерелом. Самий процес звіряння нескладний. Проте редактор має знати, до якого джерела звернутися в тому чи іншому випадку. Тут варто дотримуватися таких правил: 1. фактичний матеріал звіряють тільки за творами, з яких його взято. Для перевірки намагаються взяти останнє ви-
А.О.Капелюшний _____ Стилістика. Редагування журналістських текстів дання. Якщо праця увійшла до зібрання творів, користуються ним; 2. за потреби звернутися до довідкових видань перевагу надають загальним і галузевим енциклопедіям, енциклопедичним словникам, а з-поміж них тим, що вийшли в спеціалізованих академічних видавництвах ("Українська енциклопедія", "Большая российская энциклопедия", "Наукова думка" та ін.); 3. для перевірки статистичних відомостей треба звертатися до офіційних видань Держкомстату України (найчастіше це щорічники); 4. для встановлення правильності фактів з діяльності державних органів, зокрема тих фактів, які тільки нещодавно оприлюднені й не зафіксовані в довідниках, звертаються до офіційних видань - газет "Президентський вісник", "Урядовий кур'єр", "Голос України", журналу "Президент" тощо. Ш Внутрішньотекстова перевірка. Вона передбачає вдумливий цілеспрямований аналіз контексту, який дозволяє дійти висновку щодо істинності або хибності відомостей. Іноді внутрішньотекстова перевірка вимагає нескладних обчислень, оскільки неточності часто виникають у підрахунках, у процентних показниках тощо. Воднораз варто зауважити, що, сприяючи виявленню помилок, внутрішньотекстова перевірка не завжди допомагає їх виправленню. Редакторові нерідко доводиться все-таки додатково звертатися до авторитетного джерела. Ш Офіційне підтвердження. Якщо перші два способи перевірки фактичного матеріалу не дозволяють установити істинність факту, доводиться звертатися по консультацію до компетентних людей, до спеціальних установ. Офіційне підтвердження наукового інституту, підприємства, організації, державної установи є авторитетною підставою для оприлюднення оригінального фактичного матеріалу. Опрацювання фактичного матеріалу в ЗМІ вимагає від редактора найбільшої зосередженості, уваги, чіткого додержання правил редакційно-технічного оформлення рукопису. Редакційно-технічне оформлення фактичного матеріалу FPySpMUULUJLJl 1. Крапку в заголовках, винесених в окремий рядок, не ставлять. Після заголовка, поставленого впідбір з текстом, крапка
Редагування в засобах масової інформації' необхідна. 2. У заголовках із двох самостійних речень між ними ставлять крапку, а в кінці за загальним правилом крапку пропускають. Цей заголовок бажано розбити на рядки так, щоб крапка потрапила в середину рядка, а не закінчувала його. 3. Крапку після номера, літери, родового позначення ставлять, якщо їх набирають в один рядок з тематичним заголовком, і пропускають, якщо номер, літера тощо винесені в окремий рядок: Рубрикація Розділ,. рубрикація Злієил 1. Європейські, американські, австралійські подвійні, потрійні і т. д. імена пишуться з великої літери кожне, незважаючи на те, чи є між ними дефіс, чи нема: Джордж Ноел Гордон Байрон, Жан-Жак Руссо. 2. Дефіс в іменах, які пишуться через дефіс, зберігається між ініціалами: Ж.-Ж. Руссо. 3. Китайські власні імена складаються з двох частин, кожна з яких пишеться з великої літери; дефіс усередині другої частини не ставиться: Ден Сяопін, Цзян Цземінь. 4. В'єтнамські, корейські, бірманські власні імена складаються здебільшого з трьох частин, кожна з яких пишеться з великої літери; дефісів між цими частинами не ставлять: Кім Чен Ір, Фам ВанДонг, У Не Він. 5. Артиклі, прийменники, частки ван, da, dac, де, дель, дер, ді, дос, дю, ла, ле, фон та ін. у західноєвропейських прізвищах та іменах пишуться з малої літери й окремо від інших частин: Людвіг ван Бетховен, Леонардо да Вінчі, Макс фон дер Грюн. 6. Зазначені артиклі, прийменники, частки пишуться з великої літери, якщо вони злилися з іншою частиною прізвища в одне слово (пишуться разом чи через дефіс) або в мові-джерелі пишуться з великої літери: Дюбуа, Ларошфуко, Шарль Де Костер. 7. Скорочена частка Де (де) в західноєвропейських прізвищах приєднується до іншої частини прізвища чи імені через апостроф: Ґабрієле Д'Аннунціо, Жанна дАрк. 8. Частка О перед ірландськими прізвищами пишеться з великої літери й через апостроф: О'Коннор, О'Ніл (псевдонім Вільяма Сідні Портера О.Генріне має ірландського походження). 9. Частки Сан-, Сен-, Сент- перед західноєвропейськими А. О. Капелюшний _____ Стилістика. Редагування журналістських текстів прізвищами пишуться з великої літери й приєднуються дефісом: Антуан де Сент-Екзюпері, Сен-Жюст, Сан-Мартін. 10. Частка Мак найчастіше пишеться разом з наступним словом у прізвищі, проте може писатися в окремих випадках (за традицією) й через дефіс (не можна писати Мак окремо від наступної частини або за написання Мак разом з наступною частиною писати цю наступну частину з великої літери): Макдональдс, Мак-Грегор, але не Мак Грегор і не МакГрегор.
11. Частка / в західноєвропейських прізвищах пишеться з малої літери й приєднується дефісами: Хосе Ортега-і-Гасет, Рієго-і-Нуньєс. 12. Слова дон, донья, які означають "пан", "пані", пишуться з малої літери, окремо від іспанських імен і мають форми непрямих відмінків: дон Фернандо, донья Клемента, дона Фернандо, доньї Клементи. Слово дон пишеться з великої літери тільки у двох іменах Дон Кіхот (герой Сервантеса) і Дон Жуан (герой Байрона). Довідники з правопису рекомендують також написання цих імен через дефіс: Дон-Кіхот, Дон-Жуан. 13. Перша частина Ібн арабських, тюркських та інших східних імен пишеться з великої літери й здебільшого приєднується до наступної частини дефісом (крім Ібн Сіна та деяких інших): Ібн-Ясир. 14. Складники арабських, тюркських, перських та інших східних імен, які позначають родинні стосунки, соціальний стан тощо, а також службові слова пишуться здебільшого з малої літери й приєднуються до імені через дефіс: Керим-ага, аль-Джахм, ас-Салем, Турсун-заде, Мамед-огли, Сейф уль-Іслам, Мірза-хан. 15. Частка сан у японських власних іменах пишеться з малої літери й приєднується до них через дефіс: Коміяма-сан, Чіо-Чіо-сан.
1. Службові слова всередині складних географічних назв пишуться з малої літери й приєднуються двома дефісами: Айн-ель-Хаджель, Ріо-де-Жанейро, Ростов-на-Дону. 2. В образних назвах зарубіжних країн з великої літери пишуть або перше слово, або слово, яке підкреслює характерну ознаку об'єкта: Країна сонця, що сходить; острів Свободи; Країна ранкової свіжості. 3. У назвах зарубіжних інформаційних агентств усі слова, ____________ Редагування в засобах масової інформації ______________ крім родового, пишуться з великої літери. Назву агентства в лапки не беруть: агентство Франс Пресс, агентство Юнайтед Пресс Інтернешенал. 4. Назви середніх навчальних закладів неодиничного характеру пишуться з малої літери: медичне училище №1, технічне училище №5 м.Львова, середня школа №53 м.Львова. Проте якщо до складу назви входить слово, що вказує на одиничний характер навчального закладу, то цю назву треба писати з великої літери: Музичне училище ім. М.В.Лисенка. 5. У словосполученнях, що складаються з родової назви й назви в лапках, з великої літери пишеться тільки назва в лапках: театр "Глобус", журнал "Дзвін", стадіон "Динамо". 6. Неповна назва, яка замінює повну, пишеться з великої літери: Театр опери та балету (замість Львівський державний академічний театр опери та балету ім. С.Крушельницько'і). 7. Назви зарубіжних фірм, компаній, концернів, банків тощо транскрибують українськими літерами й беруть у лапки. З великої літери в цих назвах пишуть перше слово в лапках і власні імена: компанія "Дженерал моторе", фірма "Соні".
8. Назви зарубіжних фірм, компаній, концернів, банків тощо у вигляді літерної абревіатури в лапки не беруть: фірма АЕГ, МББ. 9. У назвах творів, журналів, газет тощо з великої літери пишуть перше слово в лапках: поема "Чорнобильська мадонна", журнал "Слово і час", газети "Галицька зоря", "Львівський кур'єр", фільм "Кавказька полонянка". Написання всіх слів з великої літери, прийняте в нас у кінці XIX - на початку XX ст., а в діаспорі подекуди ще й зараз (під упливом мови тієї країни, в якій живе українець), не можна визнати сучасним і нормативним. Таке написання не варто зберігати навіть у бібліографічних описах.
10. У заголовку художнього твору з двох назв, поєднаних сполучником або (зрідка чи), другі лапки ставлять тільки після другої назви, а перша назва від другої (перед сполучником) відокремлюється комою. Перше слово в обох назвах пишеться з великої літери: "Глитай, або ж Павук"; "Золотий ключик, або Пригоди Буратіно". 11. Писати назви творів, журналів, газет тощо в тексті мовою оригіналу доцільно тільки в тому разі, коли автор дає бібліографічну, фільмографічну, медіаграфічну чи ін. довідку. При цьому
АО.Капелюшний Стилістика. Редагування журналістських текстів в дужках варто наводити затранскрибовану назву або переклад. 12. Назви культових книг пишуть без лапок з великої літери: Апостол, Біблія, Коран. 13. Серійні назви машин у вигляді літерних абревіатур, поєднаних з номерами чи без них, не беруть у лапки: Ан-70; КрАЗ; бомбардувальники В-52, В-1; МАЗ-500. 14. Назви КЛА (космічних літальних апаратів) пишуться з великої літери й беруться в лапки: штучний супутник Землі "Січ-Г, космічний корабель "СоюзТМ-34", транспортний космічний корабель "Прогрес", космічні кораблі багаторазового використання "Колумбія", "Дискавері", "Атлантіс", "Челлен-джер", "Індевор", "Буран", станція "Мир". 15. Займенники Ви і Ваш пишуться з великої літери як форма ввічливого звертання до однієї людини в офіційних стосунках та в особистих листах. У звертаннях до декількох осіб ці займенники пишуться з малої літери. Під час скорочення слова треба зважати на те, щоб частина слова, яка залишається: 1. дозволяла легко й безпомилково відновити повне слово: філос, філол., не філ.;асист., асп., не ас;дієприкм., дієприсл., не дієпр.; 2. закінчувалася на приголосний (крім однолітерних скорочень): архіт., не архіте.; 3. за збігу в кінці двох однакових приголосних закінчувалася на одному з них: осін., не осінн. (від осінній); 4. за збігу в кінці декількох різних приголосних закінчувалася на останньому з них: геогр. не геог. Крапка як знак скорочення не ставиться: 1. коли скорочене словосполучення під час читання вимовляється в скороченій формі: ККД, ПДВ, але а.о. (читається "астрономічна одиниця"); 2. у кінці скорочення, якщо викинуто середину слова, замінену дефісом: вид-во, ін-т, ун-ту, 3. усередині подвоєного однолітерного графічного скорочення (його пишуть разом і крапку ставлять у кінці): pp.; вв.; пп.; 4. у кінці скорочень, утворених викиданням голосних: млн, млрд; 5. після скорочених позначень фізичних величин: 31 мм; 57кг; 500 т тощо. ____________ Редагування в засобах масової інсЬоомаш _____________ Якщо скорочення стосується декількох поспіль чисел, назв, імен та ін., то його ставлять тільки раз - перед таким рядом чи після нього: на рис. 5, 7, 17; довжиною 5, 25, 50, 100 м тощо. Числа обов'язково треба писати літерами тоді, коли: 1. однозначні числа стоять у непрямому відмінку: клас обладнали п'ятьма комп'ютерами; 2. збіг декількох чисел у цифровій формі може ускладнити читання: п'ять 30-місних автобусів; 3. кількісний числівник починає собою речення: Ми так вирішили. П'ять комп'ютерів закупимо вже сьогодні. Цифрову форму чисел рекомендують писати тоді, коли: 1. однозначні цілі числа (навіть у непрямих відмінках) стоять у ряді з дво- й багатозначними: після серії з 5,7 й 12 вправ; 2. однозначні цілі числа утворюють сполучення з одиницями фізичних величин, грошовими одиницями тощо: за маси 7 кг, ціна 7 грн, $ 7; 3. у наукових та ділових текстах: перевиконання завдання наЗ%. Числа в цифровій формі, починаючи з 4-значних, варто розбивати на фупи (по три цифри) справа наліво: 888 777 521 м. Не розбивають на групи цифри в числах, які позначають номер, у марках машин і механізмів, у позначеннях нормативних документів: № 79945. Крапку в пробілах між цифровими групами багатозначного числа ставити не можна. Літерно-цифрова форма чисел рекомендується для позначення круглих чисел (тисяч, мільйонів, мільярдів) у вигляді поєднання цифр зі скороченням тис, млн, млрд: 6 млрд, 49 млн, 25 тис; у спеціальній літературі до таких сполучень приєднують позначення фізичних величин, грошових одиниць тощо: 20 млн км; ЗО млрд грн; у публіцистичних текстах рекомендовано відмовлятися не від літерно-цифрової форми числівників, а від скороченого позначення одиниць величин (тобто заміняти останні повними назвами): 25 млн кілометрів, 500 тис. вольт. Великі числа в діапазоні значень за цифрової форми чисел передають зі збереженням усіх нулів: 15 000 - 20 000 м, а не 15 - 20 000 м. За літерно-цифрової форми чисел можна пропускати в першому числі позначення тис, млн, млрд: 20 - ЗО тис. м, не обов'язково 20 тис. - ЗО тис. м. Номери телефонів прийнято писати, відокремлюючи дефісом А. О.Капелюшний _____ Стилістика. Редагування журналістських текстів по дві цифри справа наліво: 2-12-93-47. Можна відокремлювати крайню ліву групу в три цифри: 212-93-47. У написанні порядкових числівників треба керуватися такими правилами: 1. Якщо текст вимагає написання порядкового числівника з використанням цифри, то відмінкове закінчення має бути однолі-терним, коли перед останньою буквою числівника стоїть літера, що позначає голосний звук: п'ятий - 5-й. Нарощення має бути дволітерним, якщо перед останньою буквою числівника стоїть літера, що позначає приголосний звук: п'ятого - 5-го. 2. Не можна додавати нарощення відмінкових закінчень до номерів томів, розділів, сторінок, таблиць тощо, якщо родове слово (том, розділ та ін.) стоїть перед ними: в томі 6, на с 35, у табл. 11. 3. Не можна додавати нарощення відмінкових закінчень до дати (років і чисел місяця), якщо слово рік або назва місяця стоїть після числа: у 2002 році, 7 січня 2000 року, а не у 2002-му році, 7 січня 2000-го року. 4. Якщо слово рік чи назва місяця пропущені, або їх поставлено перед числом, або окремо від числа позначено іншим словом, то відмінкові закінчення рекомендується нарощувати: у січні, числа 20-го; рік 2002-й; настав 2000-й; концерт перенесли з 15 лютого на 22-ге; 20-го ж квітня. 5. У публіцистичних і художніх текстах треба надавати перевагу літерній формі написання порядкових числівників: у двадцять першому столітті; в сороковому році. 6. Римськими цифрами позначають номери виборних органів; спортивних змагань; цифрові позначення в іменах імператорів, королів та ін.; позначення кварталів року тощо: Карл XII, XXII Олімпійські ігри, III - IV квартали. 7. Позначення римськими цифрами:
Редагування в засобах масовоїінФормаиії Т)а*пи Рекомендовано таке написання дат і періодів: 1. Період, обмежений двома роками або роком і десятиріччям: у 1991-1995 pp., не у 1991-95 pp. Останню форму написання можна використовувати тільки в довідкових виданнях, які вимагають особливої компактності. 2. Усі види некалендарних років, які починаються в одному році, а закінчуються в іншому, пишуть так: у 1998/99 навчальному році. 3. Перевести дату зі старого стилю на новий можна, додавши певну кількість діб залежно від періоду, на який припадає описаний факт, за такою таблицею: Період (від 1 березня першого ро (ILjumamu 1. За наявності декількох видань цитованого твору рекомендується обирати як джерело текстологічно авторитетне видання (наприклад, академічне зібрання творів), якщо завданням тексту не обумовлене цитування іншого видання (яке аналізують, критикують тощо). 2. Цитування за цитатою, як правило, заборонене. Як виняток цитують за цитатою тоді, коли першоджерело розшукати неможливо або дуже важко; коли цитують оприлюднений архівний документ; коли цитований текст став відомим за записом слів автора в спогадах іншої особи. 3. Цитата має слово в слово, літера в літеру, розділовий знак А.О.Капелюшний _____ Стилістика. Редагування журналістських текстів у розділовий знак повторювати першоджерело. 4. Текст цитати здебільшого виправляють відповідно до норм орфографії та пунктуації, чинних на момент видання, зберігаючи тільки індивідуальні особливості орфографії та пунктуації автора. Відверті помилки або не виправляють у тексті, або виправляють, але в будь-якому разі про них говорять у примітках, зазначаючи правильний варіант або виправлені слова, цифри тощо. 5. Дозволено довільно скорочені в джерелі слова писати розгорнуто, беручи додані частини слів у дужки [квадратні] чи <кутові>. 6. Можна пропустити одне чи декілька слів або навіть речень, якщо думка автора цитати не спотвориться і якщо читача повідомлять про купюру трикрапкою на місці пропущених слів і три-крапкою в кутових дужках на місці пропущених речень. 7. Під час цитування окремих слів і словосполучень трикрап-ку можна не ставити. Проте пропущене слово всередині цитованого словосполучення позначається трикрапкою. 8. Зміна відмінка слова в цитаті порівняно з першоджерелом можлива тоді, коли цитують окремі слова та словосполучення. 9. Звичайно цитати, набрані так само, як і основний текст, беруть у лапки. Цитати, графічно відмежовані від основного тексту (виокремлені шрифтом чи ін., взяті з вірша зі збереженням поділу на рядки, цитати-епіграфи), в лапки не беруться.
10. Цитата на початку речення має починатися з великої літери, навіть якщо в першоджерелі це не початок речення. При цьому після лапок замість пропущених слів ставлять три крапки. 11. Цитата всередині речення починається з малої літери, навіть якщо в першоджерелі перше слово цитати починає нове речення, а отже, й пишеться з великої літери. При цьому, якщо цитовані слова органічно вписуються в текст речення, перед ними не ставлять три крапки, а відразу після лапок іде перше слово цитати. 12. Трикрапка замінює такі розділові знаки перед пропущеним текстом у цитаті, як кома, двокрапка, крапка з комою, тире. Не можна замінювати одну з крапок трикрапки якимось із цих знаків або поєднувати трикрапку з будь-яким із них. 13. Якщо в тексті цитати, виокремленої лапками, наведено текст або слова також у лапках, рекомендується застосовувати лапки різного типу. Якщо з технічних причин цього зробити не ____________ Редагування в засобах масової інформації' ______________ можна, то за збігу лапок вони поряд двічі не ставляться. 14. Крапка в кінці цитати ставиться після лапок. Знак оклику, знак питання, трикрапка - перед лапками. При цьому в останньому випадку після лапок крапки ставити не можна. 15. В радіо- чи телепередачі цитату наводять так, щоб слухач, глядач міг зрозуміти, де вона починається й де закінчується, відокремлюючи її, наприклад, такими словами: "Кінець цитати", "Як пише автор", "Зауважив президент", "Йдеться в матеріалі" тощо. Типові змістово-структурні, жанрово-стильові та композиційні помилки 1. Невідповідність змісту й структури розповіді темі, задекларованій у заголовку, в анонсі, в концепції циклу передач. 2. Невідповідність оформлення студії спрямуванню передачі. 3. Невідповідність музичного оформлення передачі її спрямуванню. 4. Невідповідність попередніх записів (сюжетів) спрямуванню передачі (циклу передач) у прямому ефірі. 5. Неспівмірність частин журналістського твору (газетного чи журнального тексту, радіо- чи телепередачі). 6. Ппертрофований "образ автора", його надмірна роль у структурі твору, функціонально не обумовлене випинання авторського "я". 7. Применшення ролі "образу автора" в структурі текстів тих жанрово-стильових різновидів, у яких він необхідний, унаслідок чого виникає враження, що автор або не був на місці події, або ж просто все вигадав, бо не навів ні точної адреси, ні промовистих деталей, які б прив'язали текст до певного місця чи до певних осіб: Окремі репортажі під рубрикою "Журналіст змінює професію" в газеті "Експрес" у 1996 - 1998 pp. 8. Набридливе переповідання в закадровому тексті того, що глядачі й так бачать на екрані. 9. Розповідь у закадровому тексті про те, що не має жодного стосунку до зображення на екрані: Футбольні репортажі на CTBmalCTV. Ю.Байдужий, млявий коментар того, що відбувається в кадрі: Футбольні репортажі на УТ-1 коментаторів "старої школи". 11.Технічно недосконалий монтаж радіоролика чи телесюжету ("в'юки"; "перескакування" зображення в кадрі; у "синхроні" А. О. Капелюшний _____ Стилістика. Редагування журналістських текстів неповний збіг артикуляції^ кадрі й звукової доріжки тощо). 12.Невдалі кольори в позастудійних записах унаслідок неправильного обрання місця зйомок чи низької якості плівки. 13. Невдало поставлене освітлення, яке спотворює риси учасників передачі та інтер'єр. 14.3айвий синхрон у коротких інформаційних сюжетах, який нічого не додає до того, що сказав автор (не містить додаткової інформації, цікавих деталей). 15.Відсутність синхронів у телесюжетах, які входять до випусків новин: "Репортер" М (на НБМ); "Вісник" на ЛТБ. 1 б.Зайві прямі ввімкнення позастудійних об'єктів під час прямого ефіру, які (ввімкнення) не додають нової інформації, не містять промовистих деталей. 17. Погано "поставлений" голос у ведучого передачі, що не дозволяє за допомогою тембру, тональності та ін. повною мірою передати зміст. 1 в.Млявий темпоритм передачі як наслідок того, що під час монтажу не було проведено всіх необхідних скорочень. 19.Невикористання засобів монтажу для усунення "затягнутих" фрагментів у передачі. 20.Використання не оптимального темпу мовлення (на радіо 120-180 слів на хвилину), а заколисувального (повільного) чи збуджувального (зашвидкого), внаслідок якого слухач не сприймає значної частини інформації (див. тут п.21, 22). 21.Занадто швидкий темп мовлення, що призводить до змістових втрат під час сприймання тексту. 22.3анадто повільний темп мовлення, занадто урочистий тон та ін., який відволікає увагу слухача (глядача) від змісту, переносить акцент зі змісту мовлення на мовця. 23.Неопрацювання стиків між двома структурними одиницями тексту, які випадково опинилися поряд унаслідок скорочення цього тексту під час роботи над ним у редакції чи в процесі авторського саморедагування. 24.Випадкова відеоінформація в сюжеті (переважно в інформаційних випусках). 25.Стереотипна відеоінформація в сюжеті новин: У відеоряді сюжетів на теми сільського господарства з інформаційної програми "Вісник" (ЛТБ) переважають трактори в полі. 26.Невдалий вибір теми, дріб'язковість теми сюжетів у випусках теле- й радіоновин: Репортажі про шкільні свята на ЛОР і ____________ Редагування в засобах масової інформації' ______________ ЛТБ. 27.Стереотипність у тематиці випусків новин на радіо й ТБ: ЛОР і ЛТБ розповідають щодня про наради в міськраді та в облдержадміністрації, про прес-конференції керівників обласних організацій партій і громадських рухів, про наукові конференції у вищих навчальних і наукових закладах, про виставки в бібліотеках до ювілеїв; часто тільки цими темами й обмежується редактор випуску. 28.Невідповідність інтонації змістові повідомлення. 29.Недоречні паузи в теле- чи в радіопередачі. ЗО.Невдало дібрані або випадкові шуми на радіо чи на ТБ. 31.Не та черговість кадрів як наслідок невдалого монтажу. 32.Нехтування правилом "перекинутої піраміди" в інформаційних повідомленнях; заверстування найістотнішої (нової") інформації в середину повідомлення, внаслідок чого читач, слухач або глядач не може виокремити цього найістотнішого (нового). ЗЗ.Незазначення джерела інформації; передрук, оприлюднення інформації без посилання, без згоди автора, інформатора. 34.Помилковий, хибний підхід до добору новин (подій, які стануть новинами, коли їх оприлюднять в інформаційному випуску), до визначення важливості цих подій, придатності для оприлюднення. 35. Недоцільна, хаотична верстка програми (переважно інформаційного випуску), в основу якої не покладено певного принципу (за важливістю новин, за їх тематикою, географією чи ін.). Зб.Жанрова одноманітність інформаційного випуску на радіо чи на ТБ. 37.0дноманітність у "географії" повідомлень в інформаційному випуску на радіо чи на ТБ. 38.Деперсоніфікація теле- й радіоінформації. Типові фактичні помилки 1. Перенасичення тексту фактичним матеріалом. 2. Брак фактичного матеріалу в аналітичних творах, унаслідок чого журналіст робить висновки, не підкріплені фактами: Колонка редактора, політичного оглядача в різних газетах (наприклад, в УШ). 3. Добір фактичного матеріалу, який відповідає наперед заданій схемі, відкидання фактів, які не можна з тих чи інших міркувань включити до цієї схеми.
А. О.Капелюшний _____ Стилістика. Редагування журналістських текстів 4. Незнання всієї повноти фактів, через що автор доходить хибних висновків. 5. Навмисне спотворення фактів. 6. Тенденційний підхід до оцінки фактів. 7. Замовчування відомих журналістові фактів. 8. Неправильне технічне оформлення фактичного матеріалу: Як ми не старалися, в перші дні 2000 року, але не зуміли, хоч і працювали на грані інфаркту, попередити автоматичне вимикання на вулицях В. Великого, Наукової, В. Чорновола та деяких інших (УШ. - 2000. - №2). 9. Занадто емоційне подання факту, що перебільшує його суспільне значення, важливість. Ю.Тенденційний добір певних фактів і їх часте повторювання, що створює враження типовості насправді нетипового явища (подання виняткового факту як типового). 11. Неуніфікованість фактичного матеріалу в межах одного тексту чи навіть у межах одного фрагмента тексту (переважно неуніфікованість імен та ініціалів, подання одного показника як абсолютної, а іншого як відносної величини тощо): Продовжуючи тему, пропонуємо міркування з приводу цьогорічних святкувань Нового року учасника "Новорічної феєрії 2000", співака ЗАЛІСКА, якими він поділився з кореспондентом "Українського шляху" Мирославою КУЮЧКОЮ (УШ. - 2000. -№2). 12.Підміна факту (включення до ряду добре відомих фактів, які підтверджують тезу автора, одного невідомого факту, який має насправді зовсім інший характер, і зосередження на ньому уваги читача, слухача, глядача, внаслідок чого виникає враження одноплановості цього факту з іншими фактами згаданого ряду, тобто автор розповідає про цей факт як про інший, відомий читачеві). ІЗ.Надмірна увага до фактів інтимного життя відомої людини й цілковите нехтування фактами, що характеризують її професійну, громадську діяльність: Скажімо, американська преса нав'язала нам певний стереотип життя й діяльності президента США Джона Кеннеді, розповідаючи про його інтимні стосунки з Мерилін Монро, про його зв'язки з мафією тощо; зовсім невідомими залишаються сторінки життя Дж. Кеннеді як знаного журналіста, володаря Пупітцерівської премії, автора бестселера "Чому спала Англія?"та ін. (Див.: Редагування в засобах масової інформації 100 великих правителей XX века. - М.: Мартин, 2000. -С170-175). 14. Ненавмисне спотворення фактів через неналежну їх перевірку або через брак сумлінності автора чи редактора: На краще водопостачання найближчим часом можуть розраховувати і мешканці вулиць Масарика, Золотої, Мінської, а також жителі висотних будинків на Любінській і на Левандівці. Богдан КУФРИК (Е. - 2000. - №3) [Стара назва вулиці -Мінська; нова назва тієї самої вулиці - Золота - A.KJ. 15.Відтворення факту "по пам'яті", відсутність його перевірки через те, що журналіст упевнений у точності фіксації факту в його пам'яті: 3 дитинства запам'яталося нам Шевченкове "Рученьки терпнуть, злипаються віченьки..." (Бути жінкою //УТ-1.-2000.-21 травня) [Автор вірша "Швачка" - Павло Грабовський - A.KJ. 1 б.Спотворення окремих видів фактичного матеріалу (переважно власних імен, власних назв) через незнання особливостей відтворення іншомовних назв українською мовою і через незабезпеченість журналістів і редакційних колективів довідковими джерелами: Річ у тім, що в той період Депардьє підтримував колишнього прем'єра Словенії Володимира Ме-сіара [прізвище прем'єр-міністра Словацької Республіки до 1998 р. Мечіяр або Меч'яр; у Словенії прем'єр-міністра на таке чи приблизно таке прізвище не було взагалі - А.К.7 і вимагав для нього повернення колишніх повноважень. Актора підтримували дві Клаудії: Кардинале і Шиффер (СП. - 1999. - №50). 17.Неоприлюднення поправки, спростування в разі фактичної неточності. 18.Невдале наведення в радіо- чи телепередачі цитати, за якого слухач, глядач не може зрозуміти, де вона починається й де закінчується. 19.Штучне створення сенсації, роздмухування якогось факту чи якогось аспекту події. 20.Наведення цифр, фактів, які нічого не говорять читачам, слухачам, глядачам (скажімо, автор не пояснює цифри, не зіставляє її, а тому читач не спроможний оцінити, багато це чи мало тощо). 21.Наведення абревіатур, скорочень, незрозумілих читачеві чи таких, які погано сприймає на слух слухач, глядач.
|
|||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 469; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.147.122 (0.145 с.) |