ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

VI.TEKCT ЯК ЦІЛІСНІСТЬ ТА ЙОГО ОКРЕМІ КОМПОНЕНТИ. МЕТОДИКА РЕДАКТОРСЬКОЇ ОЦІНКИ КОМПОНЕНТІВ ТЕКСТУ



Матеріали до практичного заняття Основні поняття, найважливіші джерела

Ця тема охоплює такі основні питання:

7. Текст, його структура й структурні одиниці (елементи, компоненти тексту)

Важливо насамперед усвідомити, що предметом редакторсь­кого аналізу є цілісний текст, узятий у єдності всіх його компонен­тів, і лише в процесі аналізу редактор його уявно розчленовує на окремі елементи. Для цього треба оволодіти методикою умов­ного членування тексту й з'ясувати поняття "структурна одиниця тексту" (див. також теми 3,5,9 "Стилістики тексту", тему 2 "Реда­гування в ЗМІ").

2. Методика редакторської оиінки композиті'рукопису

Друге питання тісно пов'язане зпершим, оскільки працю над


 




А. О. Капелюшний_____ Стилістика. Редагування журналістських текстів

композицією рукопису редактор' звичайно розпочинає з аналізу структурних особливостей тексту. Вивчаючи методику оціню­вання композиції рукопису, варто ознайомитися з правилами побудови твору, з основними вимогами до композиції рукопису, з прийомами роботи редактора над композицією твору. Рекомен­дуємо також звернути увагу на залежність композиції твору від жанру журналістського матеріалу та від засобу масової інформа­ції, типу видання (див. також тему 8 "Стилістики тексту").

3. Текст і заголовок. Методика редакторського аналізу руб-
рикаиії

Методику редакторської оцінки рубрикації докладно висвітле­но в посібниках Н.М.Сікорського, Д.С.Григораша та ін. Як додат­кову літературу можна використати статті та посібники, перелі­чені в численній бібліографії, наведеній у відповідному розділі ("Рубрикація") семінарію Д.С.Григораша "Радянська газета" (Львів: Вища шк., 1987. - С 57-59), у книзі й у брошурі Л.Г.Кайди та ін.

4.Методика редакторської роботи над фактичним мате­
ріалом

Питання методики редакторської роботи над фактичним ма­теріалом охоплює низку проблем, які рекомендуємо з'ясувати за спеціальною літературою. Звертаємо увагу на такі основні моменти: а) факт- основа журналістського твору; б) перевірка фактичного матеріалу - один з найважливіших етапів редактор­ської діяльності в ЗМІ; в) причини фактичних помилок; г) різні види фактичного матеріалу; ґ) редакційно-технічне оформлення фактичного матеріалу. Перше питання можна вивчити, скорис­тавшись книгами Д.М.Прилюка, В.М.Теплюка, О.Д.Кузнецової та ін. Наступні три пункти радимо з'ясовувати за посібниками К.М.Накорякової, Н.М.Сікорського, В.С.Тереховоїтощо. Остан­ній - за "Довідковою книгою редактора й коректора". Фактичний матеріал і методика редакторської роботи над ним.Факт - основа журналістського твору. В широкому розумінні фактом називають справжню, невигадану подію або явище. У редакційній практиці поняття фактичний матеріал включає в себе власне факти, тобто щось твердо встановлене, таке, що відбулося насправді, та власні імена, географічні назви, дати, кількісні показники. До фактичного матеріалу відносять також цитати. Дуже важливим етапом праці журналіста над твором є збирання фактичного матеріалу до нього. Повідомлення фактів,


____________ Редагування в засобах масової інформації"_____________

їх констатація, опис і добір - це вже їх певна оцінка, тобто вже самий добір фактів для оприлюднення є своєрідною поперед­ньою їх оцінкою. Саме обрання того чи іншого факту для опри­люднення виокремлює його з-поміж інших і привертає до нього увагу громадськості. Цим журналіст іноді впливає на природу факту й на дальший його розвиток, бо вже те, що на цей факт звернуто увагу, може змінити ставлення людей до порушених питань. Суб'єктивізм журналіста може виявитися й у замовчу­ванні фактів, у прагненні не помічати тих із них, які йому "зава­жають". За об'єктивними, некоментованими фактами часто про­стежуємо певну позицію, мету, політику власника ЗМІ. Специфіч­ною тенденцією сучасних мас-медіа нерідко є винятковий надмір інформації, змішування соціально важливих фактів з випадко­вими, з інтимно-особистими. Редактор має розглядати факт у ряді інших, бачити його минуле й майбутнє, брати у всіх можли­вих взаємозв'язках. З погляду практичної журналістики добір фактичного матеріалу конче потрібний, по-перше, тому, що жит­тя породжує щохвилини безліч різних фактів, а ефірний час, газетна площа обмежені. По-друге, факти за своїм значенням далеко не рівноцінні. По-третє, вони нерідко повторюються. І, по-четверте, не кожний факт можна перевірити. Все, про що йшлося вище, визначає виняткову важливість редакторського аналізу фактичного матеріалу. Найважливіше завдання редак­тора-з'ясування якості фактичного матеріалу. Другим завдан­ням є встановлення правильності, точності наведених у тексті відомостей. Правдивість фактів - важливий критерій цінності журналістського твору. Значна частина неточностей у рукописі йде від автора. Окремі помилки виникають під час підготовки рукопису до оприлюднення. Але, крім суб'єктивних причин ви­никнення фактичних помилок, є й низка об'єктивних. Життя йде вперед, розвивається наука, техніка, культура, і те, що вважали правдивим учора, може стати помилковим сьогодні. Дослідники теорії редагування пишуть про три основні види (способи) пере­вірки фактичного матеріалу:

Ш Звіряння факту з авторитетним джерелом. Самий процес звіряння нескладний. Проте редактор має знати, до якого джерела звернутися в тому чи іншому випадку. Тут варто дотримуватися таких правил:

1. фактичний матеріал звіряють тільки за творами, з яких його взято. Для перевірки намагаються взяти останнє ви-


 




А.О.Капелюшний_____ Стилістика. Редагування журналістських текстів

дання. Якщо праця увійшла до зібрання творів, користу­ються ним;

2. за потреби звернутися до довідкових видань перевагу на­дають загальним і галузевим енциклопедіям, енциклопедич­ним словникам, а з-поміж них тим, що вийшли в спеціалізо­ваних академічних видавництвах ("Українська енциклопе­дія", "Большая российская энциклопедия", "Наукова думка" та ін.);

3. для перевірки статистичних відомостей треба звертатися до офіційних видань Держкомстату України (найчастіше це щорічники);

4. для встановлення правильності фактів з діяльності дер­жавних органів, зокрема тих фактів, які тільки нещодавно оприлюднені й не зафіксовані в довідниках, звертаються до офіційних видань - газет "Президентський вісник", "Урядо­вий кур'єр", "Голос України", журналу "Президент" тощо.

Ш Внутрішньотекстова перевірка. Вона передбачає вдумливий цілеспрямований аналіз контексту, який дозволяє дійти ви­сновку щодо істинності або хибності відомостей. Іноді вну­трішньотекстова перевірка вимагає нескладних обчислень, оскільки неточності часто виникають у підрахунках, у процен­тних показниках тощо. Воднораз варто зауважити, що, спри­яючи виявленню помилок, внутрішньотекстова перевірка не завжди допомагає їх виправленню. Редакторові нерідко до­водиться все-таки додатково звертатися до авторитетного джерела. Ш Офіційне підтвердження. Якщо перші два способи перевірки фактичного матеріалу не дозволяють установити істинність факту, доводиться звертатися по консультацію до компетент­них людей, до спеціальних установ. Офіційне підтвердження наукового інституту, підприємства, організації, державної установи є авторитетною підставою для оприлюднення ори­гінального фактичного матеріалу.

Опрацювання фактичного матеріалу в ЗМІ вимагає від редак­тора найбільшої зосередженості, уваги, чіткого додержання пра­вил редакційно-технічного оформлення рукопису. Редакційно-технічне оформлення фактичного матеріалу

FPySpMUULUJLJl

1. Крапку в заголовках, винесених в окремий рядок, не став­лять. Після заголовка, поставленого впідбір з текстом, крапка


Редагування в засобах масової інформації'

необхідна.

2. У заголовках із двох самостійних речень між ними ставлять крапку, а в кінці за загальним правилом крапку пропускають. Цей заголовок бажано розбити на рядки так, щоб крапка потрапи­ла в середину рядка, а не закінчувала його.

3. Крапку після номера, літери, родового позначення став­лять, якщо їх набирають в один рядок з тематичним заголовком, і пропускають, якщо номер, літера тощо винесені в окремий ря­док:

Рубрикація Розділ,. рубрикація

Злієил

1. Європейські, американські, австралійські подвійні, потрійні і т. д. імена пишуться з великої літери кожне, незважаючи на те, чи є між ними дефіс, чи нема: Джордж Ноел Гордон Байрон, Жан-Жак Руссо.

2. Дефіс в іменах, які пишуться через дефіс, зберігається між ініціалами: Ж.-Ж. Руссо.

3. Китайські власні імена складаються з двох частин, кожна з яких пишеться з великої літери; дефіс усередині другої частини не ставиться: Ден Сяопін, Цзян Цземінь.

4. В'єтнамські, корейські, бірманські власні імена склада­ються здебільшого з трьох частин, кожна з яких пишеться з ве­ликої літери; дефісів між цими частинами не ставлять: Кім Чен Ір, Фам ВанДонг, У Не Він.

5. Артиклі, прийменники, частки ван, da, dac, де, дель, дер, ді, дос, дю, ла, ле, фон та ін. у західноєвропейських прізвищах та іменах пишуться з малої літери й окремо від інших частин: Людвіг ван Бетховен, Леонардо да Вінчі, Макс фон дер Грюн.

6. Зазначені артиклі, прийменники, частки пишуться з великої літери, якщо вони злилися з іншою частиною прізвища в одне слово (пишуться разом чи через дефіс) або в мові-джерелі пи­шуться з великої літери: Дюбуа, Ларошфуко, Шарль Де Костер.

7. Скорочена частка Де (де) в західноєвропейських прізвищах приєднується до іншої частини прізвища чи імені через апо­строф: Ґабрієле Д'Аннунціо, Жанна дАрк.

8. Частка О перед ірландськими прізвищами пишеться з ве­ликої літери й через апостроф: О'Коннор, О'Ніл (псевдонім Вільяма Сідні Портера О.Генріне має ірландського походження).

9. Частки Сан-, Сен-, Сент- перед західноєвропейськими


А. О. Капелюшний_____ Стилістика. Редагування журналістських текстів

прізвищами пишуться з великої літери й приєднуються дефісом: Антуан де Сент-Екзюпері, Сен-Жюст, Сан-Мартін.

10. Частка Мак найчастіше пишеться разом з наступним сло­вом у прізвищі, проте може писатися в окремих випадках (за традицією) й через дефіс (не можна писати Мак окремо від на­ступної частини або за написання Мак разом з наступною части­ною писати цю наступну частину з великої літери): Макдональдс, Мак-Грегор, але не Мак Грегор і не МакГрегор.

11. Частка / в західноєвропейських прізвищах пишеться з малої літери й приєднується дефісами: Хосе Ортега-і-Гасет, Рієго-і-Нуньєс.

12. Слова дон, донья, які означають "пан", "пані", пишуться з малої літери, окремо від іспанських імен і мають форми непря­мих відмінків: дон Фернандо, донья Клемента, дона Фернандо, доньї Клементи. Слово дон пишеться з великої літери тільки у двох іменах Дон Кіхот (герой Сервантеса) і Дон Жуан (герой Байрона). Довідники з правопису рекомендують також написан­ня цих імен через дефіс: Дон-Кіхот, Дон-Жуан.

13. Перша частина Ібн арабських, тюркських та інших східних імен пишеться з великої літери й здебільшого приєднується до наступної частини дефісом (крім Ібн Сіна та деяких інших): Ібн-Ясир.

14. Складники арабських, тюркських, перських та інших схід­них імен, які позначають родинні стосунки, соціальний стан то­що, а також службові слова пишуться здебільшого з малої літери й приєднуються до імені через дефіс: Керим-ага, аль-Джахм, ас-Салем, Турсун-заде, Мамед-огли, Сейф уль-Іслам, Мірза-хан.

15. Частка сан у японських власних іменах пишеться з малої літери й приєднується до них через дефіс: Коміяма-сан, Чіо-Чіо-сан.

 

1. Службові слова всередині складних географічних назв пи­шуться з малої літери й приєднуються двома дефісами: Айн-ель-Хаджель, Ріо-де-Жанейро, Ростов-на-Дону.

2. В образних назвах зарубіжних країн з великої літери пи­шуть або перше слово, або слово, яке підкреслює характерну ознаку об'єкта: Країна сонця, що сходить; острів Свободи; Кра­їна ранкової свіжості.

3. У назвах зарубіжних інформаційних агентств усі слова,


____________ Редагування в засобах масової інформації______________

крім родового, пишуться з великої літери. Назву агентства в лапки не беруть: агентство Франс Пресс, агентство Юнай­тед Пресс Інтернешенал.

4. Назви середніх навчальних закладів неодиничного харак­теру пишуться з малої літери: медичне училище №1, технічне училище №5 м.Львова, середня школа №53 м.Львова. Проте якщо до складу назви входить слово, що вказує на одиничний характер навчального закладу, то цю назву треба писати з вели­кої літери: Музичне училище ім. М.В.Лисенка.

5. У словосполученнях, що складаються з родової назви й назви в лапках, з великої літери пишеться тільки назва в лапках: театр "Глобус", журнал "Дзвін", стадіон "Динамо".

6. Неповна назва, яка замінює повну, пишеться з великої лі­тери: Театр опери та балету (замість Львівський державний академічний театр опери та балету ім. С.Крушельницько'і).

7. Назви зарубіжних фірм, компаній, концернів, банків тощо транскрибують українськими літерами й беруть у лапки. З вели­кої літери в цих назвах пишуть перше слово в лапках і власні імена: компанія "Дженерал моторе", фірма "Соні".

8. Назви зарубіжних фірм, компаній, концернів, банків тощо у вигляді літерної абревіатури в лапки не беруть: фірма АЕГ, МББ.

9. У назвах творів, журналів, газет тощо з великої літери пи­шуть перше слово в лапках: поема "Чорнобильська мадонна", журнал "Слово і час", газети "Галицька зоря", "Львівський кур'єр", фільм "Кавказька полонянка". Написання всіх слів з ве­ликої літери, прийняте в нас у кінці XIX - на початку XX ст., а в діаспорі подекуди ще й зараз (під упливом мови тієї країни, в якій живе українець), не можна визнати сучасним і нормативним. Таке написання не варто зберігати навіть у бібліографічних опи­сах.

 

10. У заголовку художнього твору з двох назв, поєднаних сполучником або (зрідка чи), другі лапки ставлять тільки після другої назви, а перша назва від другої (перед сполучником) від­окремлюється комою. Перше слово в обох назвах пишеться з великої літери: "Глитай, або ж Павук"; "Золотий ключик, або Пригоди Буратіно".

11. Писати назви творів, журналів, газет тощо в тексті мовою оригіналу доцільно тільки в тому разі, коли автор дає бібліогра­фічну, фільмографічну, медіаграфічну чи ін. довідку. При цьому


 




АО.Капелюшний Стилістика. Редагування журналістських текстів

в дужках варто наводити затранскрибовану назву або переклад.

12. Назви культових книг пишуть без лапок з великої літери: Апостол, Біблія, Коран.

13. Серійні назви машин у вигляді літерних абревіатур, поєд­наних з номерами чи без них, не беруть у лапки: Ан-70; КрАЗ; бомбардувальники В-52, В-1; МАЗ-500.

14. Назви КЛА (космічних літальних апаратів) пишуться з великої літери й беруться в лапки: штучний супутник Землі "Січ-Г, космічний корабель "СоюзТМ-34", транспортний кос­мічний корабель "Прогрес", космічні кораблі багаторазового використання "Колумбія", "Дискавері", "Атлантіс", "Челлен-джер", "Індевор", "Буран", станція "Мир".

15. Займенники Ви і Ваш пишуться з великої літери як форма ввічливого звертання до однієї людини в офіційних стосунках та в особистих листах. У звертаннях до декількох осіб ці займен­ники пишуться з малої літери.

Під час скорочення слова треба зважати на те, щоб частина слова, яка залишається:

1. дозволяла легко й безпомилково відновити повне слово: філос, філол., не філ.;асист., асп., не ас;дієприкм., дієприсл., не дієпр.;

2. закінчувалася на приголосний (крім однолітерних скоро­чень): архіт., не архіте.;

3. за збігу в кінці двох однакових приголосних закінчувалася на одному з них: осін., не осінн. (від осінній);

4. за збігу в кінці декількох різних приголосних закінчувалася на останньому з них: геогр. не геог.

Крапка як знак скорочення не ставиться:

1. коли скорочене словосполучення під час читання вимовля­ється в скороченій формі: ККД, ПДВ, але а.о. (читається "астро­номічна одиниця");

2. у кінці скорочення, якщо викинуто середину слова, замінену дефісом: вид-во, ін-т, ун-ту,

3. усередині подвоєного однолітерного графічного скорочен­ня (його пишуть разом і крапку ставлять у кінці): pp.; вв.; пп.;

4. у кінці скорочень, утворених викиданням голосних: млн, млрд;

5. після скорочених позначень фізичних величин: 31 мм; 57кг; 500 т тощо.


____________ Редагування в засобах масової інсЬоомаш_____________

Якщо скорочення стосується декількох поспіль чисел, назв, імен та ін., то його ставлять тільки раз - перед таким рядом чи після нього: на рис. 5, 7, 17; довжиною 5, 25, 50, 100 м тощо.

Числа обов'язково треба писати літерами тоді, коли:

1. однозначні числа стоять у непрямому відмінку: клас облад­нали п'ятьма комп'ютерами;

2. збіг декількох чисел у цифровій формі може ускладнити читання: п'ять 30-місних автобусів;

3. кількісний числівник починає собою речення: Ми так вирі­шили. П'ять комп'ютерів закупимо вже сьогодні.

Цифрову форму чисел рекомендують писати тоді, коли:

1. однозначні цілі числа (навіть у непрямих відмінках) стоять у ряді з дво- й багатозначними: після серії з 5,7 й 12 вправ;

2. однозначні цілі числа утворюють сполучення з одиницями фізичних величин, грошовими одиницями тощо: за маси 7 кг, ціна 7 грн, $ 7;

3. у наукових та ділових текстах: перевиконання завдання наЗ%.

Числа в цифровій формі, починаючи з 4-значних, варто роз­бивати на фупи (по три цифри) справа наліво: 888 777 521 м. Не розбивають на групи цифри в числах, які позначають номер, у марках машин і механізмів, у позначеннях нормативних доку­ментів: № 79945. Крапку в пробілах між цифровими групами багатозначного числа ставити не можна.

Літерно-цифрова форма чисел рекомендується для позна­чення круглих чисел (тисяч, мільйонів, мільярдів) у вигляді поєд­нання цифр зі скороченням тис, млн, млрд: 6 млрд, 49 млн, 25 тис; у спеціальній літературі до таких сполучень приєднують позначення фізичних величин, грошових одиниць тощо: 20 млн км; ЗО млрд грн; у публіцистичних текстах рекомендовано від­мовлятися не від літерно-цифрової форми числівників, а від скороченого позначення одиниць величин (тобто заміняти остан­ні повними назвами): 25 млн кілометрів, 500 тис. вольт.

Великі числа в діапазоні значень за цифрової форми чисел передають зі збереженням усіх нулів: 15 000 - 20 000 м, а не 15 - 20 000 м. За літерно-цифрової форми чисел можна пропускати в першому числі позначення тис, млн, млрд: 20 - ЗО тис. м, не обов'язково 20 тис. - ЗО тис. м.

Номери телефонів прийнято писати, відокремлюючи дефісом


А. О.Капелюшний_____ Стилістика. Редагування журналістських текстів

по дві цифри справа наліво: 2-12-93-47. Можна відокремлювати крайню ліву групу в три цифри: 212-93-47.

У написанні порядкових числівників треба керуватися такими правилами:

1. Якщо текст вимагає написання порядкового числівника з використанням цифри, то відмінкове закінчення має бути однолі-терним, коли перед останньою буквою числівника стоїть літера, що позначає голосний звук: п'ятий - 5-й. Нарощення має бути дволітерним, якщо перед останньою буквою числівника стоїть літера, що позначає приголосний звук: п'ятого - 5-го.

2. Не можна додавати нарощення відмінкових закінчень до номерів томів, розділів, сторінок, таблиць тощо, якщо родове слово (том, розділ та ін.) стоїть перед ними: в томі 6, на с 35, у табл. 11.

3. Не можна додавати нарощення відмінкових закінчень до дати (років і чисел місяця), якщо слово рік або назва місяця стоїть після числа: у 2002 році, 7 січня 2000 року, а не у 2002-му році, 7 січня 2000-го року.

4. Якщо слово рік чи назва місяця пропущені, або їх постав­лено перед числом, або окремо від числа позначено іншим сло­вом, то відмінкові закінчення рекомендується нарощувати: у січ­ні, числа 20-го; рік 2002-й; настав 2000-й; концерт перенесли з 15 лютого на 22-ге; 20-го ж квітня.

5. У публіцистичних і художніх текстах треба надавати пере­вагу літерній формі написання порядкових числівників: у двад­цять першому столітті; в сороковому році.

6. Римськими цифрами позначають номери виборних органів; спортивних змагань; цифрові позначення в іменах імператорів, королів та ін.; позначення кварталів року тощо: Карл XII, XXII Олімпійські ігри, III - IV квартали.

7. Позначення римськими цифрами:

 

1 -І 20-XX
2-II ЗО - XXX
3-ІМ 40-XL
4-IV 50-L
5-V 60-LX
6-VI 90 -ХС
7-VII 100-С
8-VIII 500-D
9-IX 1000-М
10-Х 2003-ММІІІ

Редагування в засобах масовоїінФормаиії

Т)а*пи

Рекомендовано таке написання дат і періодів:

1. Період, обмежений двома роками або роком і десятиріч­чям: у 1991-1995 pp., не у 1991-95 pp. Останню форму написан­ня можна використовувати тільки в довідкових виданнях, які вимагають особливої компактності.

2. Усі види некалендарних років, які починаються в одному році, а закінчуються в іншому, пишуть так: у 1998/99 навчальному році.

3. Перевести дату зі старого стилю на новий можна, додавши певну кількість діб залежно від періоду, на який припадає описа­ний факт, за такою таблицею:

Період (від 1 березня першого ро­
ку до 29 лютого останнього) Поправка
400 - 500 +1
500 - 600 +2
600 - 700 +3
700 - 900 +4
900-1000 +5
1000-1100 +6
1100-1300 +7
1300-1400 +8
1400-1500 +9
1500-1700 +10
1700-1800 +11
1800-1900 +12
1900-2100 +13

(ILjumamu

1. За наявності декількох видань цитованого твору рекомен­дується обирати як джерело текстологічно авторитетне видання (наприклад, академічне зібрання творів), якщо завданням тексту не обумовлене цитування іншого видання (яке аналізують, кри­тикують тощо).

2. Цитування за цитатою, як правило, заборонене. Як виняток цитують за цитатою тоді, коли першоджерело розшукати немож­ливо або дуже важко; коли цитують оприлюднений архівний до­кумент; коли цитований текст став відомим за записом слів ав­тора в спогадах іншої особи.

3. Цитата має слово в слово, літера в літеру, розділовий знак


А.О.Капелюшний_____ Стилістика. Редагування журналістських текстів

у розділовий знак повторювати першоджерело.

4. Текст цитати здебільшого виправляють відповідно до норм орфографії та пунктуації, чинних на момент видання, зберігаючи тільки індивідуальні особливості орфографії та пунктуації авто­ра. Відверті помилки або не виправляють у тексті, або виправ­ляють, але в будь-якому разі про них говорять у примітках, за­значаючи правильний варіант або виправлені слова, цифри то­що.

5. Дозволено довільно скорочені в джерелі слова писати роз­горнуто, беручи додані частини слів у дужки [квадратні] чи <кутові>.

6. Можна пропустити одне чи декілька слів або навіть речень, якщо думка автора цитати не спотвориться і якщо читача пові­домлять про купюру трикрапкою на місці пропущених слів і три-крапкою в кутових дужках на місці пропущених речень.

7. Під час цитування окремих слів і словосполучень трикрап-ку можна не ставити. Проте пропущене слово всередині цитова­ного словосполучення позначається трикрапкою.

8. Зміна відмінка слова в цитаті порівняно з першоджерелом можлива тоді, коли цитують окремі слова та словосполучення.

9. Звичайно цитати, набрані так само, як і основний текст, беруть у лапки. Цитати, графічно відмежовані від основного текс­ту (виокремлені шрифтом чи ін., взяті з вірша зі збереженням поділу на рядки, цитати-епіграфи), в лапки не беруться.

 

10. Цитата на початку речення має починатися з великої літе­ри, навіть якщо в першоджерелі це не початок речення. При цьому після лапок замість пропущених слів ставлять три крапки.

11. Цитата всередині речення починається з малої літери, навіть якщо в першоджерелі перше слово цитати починає нове речення, а отже, й пишеться з великої літери. При цьому, якщо цитовані слова органічно вписуються в текст речення, перед ними не ставлять три крапки, а відразу після лапок іде перше слово цитати.

12. Трикрапка замінює такі розділові знаки перед пропущеним текстом у цитаті, як кома, двокрапка, крапка з комою, тире. Не можна замінювати одну з крапок трикрапки якимось із цих знаків або поєднувати трикрапку з будь-яким із них.

13. Якщо в тексті цитати, виокремленої лапками, наведено текст або слова також у лапках, рекомендується застосовувати лапки різного типу. Якщо з технічних причин цього зробити не


____________ Редагування в засобах масової інформації'______________

можна, то за збігу лапок вони поряд двічі не ставляться.

14. Крапка в кінці цитати ставиться після лапок. Знак оклику, знак питання, трикрапка - перед лапками. При цьому в останньо­му випадку після лапок крапки ставити не можна.

15. В радіо- чи телепередачі цитату наводять так, щоб слухач, глядач міг зрозуміти, де вона починається й де закінчується, відокремлюючи її, наприклад, такими словами: "Кінець цитати", "Як пише автор", "Зауважив президент", "Йдеться в матеріалі" тощо.

Типові змістово-структурні, жанрово-стильові та компози­ційні помилки

1. Невідповідність змісту й структури розповіді темі, задекларо­ваній у заголовку, в анонсі, в концепції циклу передач.

2. Невідповідність оформлення студії спрямуванню передачі.

3. Невідповідність музичного оформлення передачі її спряму­ванню.

4. Невідповідність попередніх записів (сюжетів) спрямуванню передачі (циклу передач) у прямому ефірі.

5. Неспівмірність частин журналістського твору (газетного чи журнального тексту, радіо- чи телепередачі).

6. Ппертрофований "образ автора", його надмірна роль у струк­турі твору, функціонально не обумовлене випинання автор­ського "я".

7. Применшення ролі "образу автора" в структурі текстів тих жанрово-стильових різновидів, у яких він необхідний, унаслі­док чого виникає враження, що автор або не був на місці по­дії, або ж просто все вигадав, бо не навів ні точної адреси, ні промовистих деталей, які б прив'язали текст до певного місця чи до певних осіб: Окремі репортажі під рубрикою "Журна­ліст змінює професію" в газеті "Експрес" у 1996 - 1998 pp.

8. Набридливе переповідання в закадровому тексті того, що глядачі й так бачать на екрані.

9. Розповідь у закадровому тексті про те, що не має жодного стосунку до зображення на екрані: Футбольні репортажі на CTBmalCTV.

Ю.Байдужий, млявий коментар того, що відбувається в кадрі: Футбольні репортажі на УТ-1 коментаторів "старої шко­ли".

11.Технічно недосконалий монтаж радіоролика чи телесюжету ("в'юки"; "перескакування" зображення в кадрі; у "синхроні"



А. О. Капелюшний_____ Стилістика. Редагування журналістських текстів

неповний збіг артикуляції^ кадрі й звукової доріжки тощо).

12.Невдалі кольори в позастудійних записах унаслідок непра­вильного обрання місця зйомок чи низької якості плівки.

13. Невдало поставлене освітлення, яке спотворює риси учас­ників передачі та інтер'єр.

14.3айвий синхрон у коротких інформаційних сюжетах, який ні­чого не додає до того, що сказав автор (не містить додаткової інформації, цікавих деталей).

15.Відсутність синхронів у телесюжетах, які входять до випусків новин: "Репортер" М (на НБМ); "Вісник" на ЛТБ.

1 б.Зайві прямі ввімкнення позастудійних об'єктів під час прямого ефіру, які (ввімкнення) не додають нової інформації, не міс­тять промовистих деталей.

17. Погано "поставлений" голос у ведучого передачі, що не дозво­ляє за допомогою тембру, тональності та ін. повною мірою передати зміст.

1 в.Млявий темпоритм передачі як наслідок того, що під час мон­тажу не було проведено всіх необхідних скорочень.

19.Невикористання засобів монтажу для усунення "затягнутих" фрагментів у передачі.

20.Використання не оптимального темпу мовлення (на радіо 120-180 слів на хвилину), а заколисувального (повільного) чи збуджувального (зашвидкого), внаслідок якого слухач не сприймає значної частини інформації (див. тут п.21, 22).

21.Занадто швидкий темп мовлення, що призводить до змісто­вих втрат під час сприймання тексту.

22.3анадто повільний темп мовлення, занадто урочистий тон та ін., який відволікає увагу слухача (глядача) від змісту, пере­носить акцент зі змісту мовлення на мовця.

23.Неопрацювання стиків між двома структурними одиницями тексту, які випадково опинилися поряд унаслідок скорочення цього тексту під час роботи над ним у редакції чи в процесі авторського саморедагування.

24.Випадкова відеоінформація в сюжеті (переважно в інформа­ційних випусках).

25.Стереотипна відеоінформація в сюжеті новин: У відеоряді сюжетів на теми сільського господарства з інформаційної програми "Вісник" (ЛТБ) переважають трактори в полі.

26.Невдалий вибір теми, дріб'язковість теми сюжетів у випусках теле- й радіоновин: Репортажі про шкільні свята на ЛОР і


____________ Редагування в засобах масової інформації'______________

ЛТБ.

27.Стереотипність у тематиці випусків новин на радіо й ТБ: ЛОР і ЛТБ розповідають щодня про наради в міськраді та в обл­держадміністрації, про прес-конференції керівників обласних організацій партій і громадських рухів, про наукові конфе­ренції у вищих навчальних і наукових закладах, про виставки в бібліотеках до ювілеїв; часто тільки цими темами й обме­жується редактор випуску.

28.Невідповідність інтонації змістові повідомлення.

29.Недоречні паузи в теле- чи в радіопередачі.

ЗО.Невдало дібрані або випадкові шуми на радіо чи на ТБ.

31.Не та черговість кадрів як наслідок невдалого монтажу.

32.Нехтування правилом "перекинутої піраміди" в інформацій­них повідомленнях; заверстування найістотнішої (нової") ін­формації в середину повідомлення, внаслідок чого читач, слухач або глядач не може виокремити цього найістотнішого (нового).

ЗЗ.Незазначення джерела інформації; передрук, оприлюднення інформації без посилання, без згоди автора, інформатора.

34.Помилковий, хибний підхід до добору новин (подій, які ста­нуть новинами, коли їх оприлюднять в інформаційному ви­пуску), до визначення важливості цих подій, придатності для оприлюднення.

35. Недоцільна, хаотична верстка програми (переважно інформа­ційного випуску), в основу якої не покладено певного принци­пу (за важливістю новин, за їх тематикою, географією чи ін.).

Зб.Жанрова одноманітність інформаційного випуску на радіо чи на ТБ.

37.0дноманітність у "географії" повідомлень в інформаційному випуску на радіо чи на ТБ.

38.Деперсоніфікація теле- й радіоінформації.

Типові фактичні помилки

1. Перенасичення тексту фактичним матеріалом.

2. Брак фактичного матеріалу в аналітичних творах, унаслідок чого журналіст робить висновки, не підкріплені фактами: Ко­лонка редактора, політичного оглядача в різних газетах (наприклад, в УШ).

3. Добір фактичного матеріалу, який відповідає наперед заданій схемі, відкидання фактів, які не можна з тих чи інших мірку­вань включити до цієї схеми.


 




А. О.Капелюшний_____ Стилістика. Редагування журналістських текстів

4. Незнання всієї повноти фактів, через що автор доходить хиб­них висновків.

5. Навмисне спотворення фактів.

6. Тенденційний підхід до оцінки фактів.

7. Замовчування відомих журналістові фактів.

8. Неправильне технічне оформлення фактичного матеріалу: Як ми не старалися, в перші дні 2000 року, але не зуміли, хоч і працювали на грані інфаркту, попередити автоматич­не вимикання на вулицях В. Великого, Наукової, В. Чорновола та деяких інших (УШ. - 2000. - №2).

9. Занадто емоційне подання факту, що перебільшує його сус­пільне значення, важливість.

Ю.Тенденційний добір певних фактів і їх часте повторювання, що створює враження типовості насправді нетипового явища (подання виняткового факту як типового).

11. Неуніфікованість фактичного матеріалу в межах одного текс­ту чи навіть у межах одного фрагмента тексту (переважно неуніфікованість імен та ініціалів, подання одного показника як абсолютної, а іншого як відносної величини тощо): Продов­жуючи тему, пропонуємо міркування з приводу цьогорічних святкувань Нового року учасника "Новорічної феєрії 2000", співака ЗАЛІСКА, якими він поділився з кореспондентом "Ук­раїнського шляху" Мирославою КУЮЧКОЮ (УШ. - 2000. -№2).

12.Підміна факту (включення до ряду добре відомих фактів, які підтверджують тезу автора, одного невідомого факту, який має насправді зовсім інший характер, і зосередження на ньо­му уваги читача, слухача, глядача, внаслідок чого виникає враження одноплановості цього факту з іншими фактами зга­даного ряду, тобто автор розповідає про цей факт як про ін­ший, відомий читачеві).

ІЗ.Надмірна увага до фактів інтимного життя відомої людини й цілковите нехтування фактами, що характеризують її профе­сійну, громадську діяльність: Скажімо, американська преса нав'язала нам певний стереотип життя й діяльності пре­зидента США Джона Кеннеді, розповідаючи про його інтимні стосунки з Мерилін Монро, про його зв'язки з мафією тощо; зовсім невідомими залишаються сторінки життя Дж. Кеннеді як знаного журналіста, володаря Пупітцерівської премії, автора бестселера "Чому спала Англія?"та ін. (Див.:


Редагування в засобах масової інформації

100 великих правителей XX века. - М.: Мартин, 2000. -С170-175).

14. Ненавмисне спотворення фактів через неналежну їх перевір­ку або через брак сумлінності автора чи редактора: На краще водопостачання найближчим часом можуть розраховувати і мешканці вулиць Масарика, Золотої, Мінської, а також жителі висотних будинків на Любінській і на Левандівці. Богдан КУФРИК (Е. - 2000. - №3) [Стара назва вулиці -Мінська; нова назва тієї самої вулиці - Золота - A.KJ.

15.Відтворення факту "по пам'яті", відсутність його перевірки через те, що журналіст упевнений у точності фіксації факту в його пам'яті: 3 дитинства запам'яталося нам Шевченкове "Рученьки терпнуть, злипаються віченьки..." (Бути жінкою //УТ-1.-2000.-21 травня) [Автор вірша "Швачка" - Павло Грабовський - A.KJ.

1 б.Спотворення окремих видів фактичного матеріалу (переваж­но власних імен, власних назв) через незнання особливостей відтворення іншомовних назв українською мовою і через незабезпеченість журналістів і редакційних колективів довід­ковими джерелами: Річ у тім, що в той період Депардьє підтримував колишнього прем'єра Словенії Володимира Ме-сіара [прізвище прем'єр-міністра Словацької Республіки до 1998 р. Мечіяр або Меч'яр; у Словенії прем'єр-міністра на таке чи приблизно таке прізвище не було взагалі - А.К.7 і вимагав для нього повернення колишніх повноважень. Акто­ра підтримували дві Клаудії: Кардинале і Шиффер (СП. -1999. - №50).

17.Неоприлюднення поправки, спростування в разі фактичної неточності.

18.Невдале наведення в радіо- чи телепередачі цитати, за якого слухач, глядач не може зрозуміти, де вона починається й де закінчується.

19.Штучне створення сенсації, роздмухування якогось факту чи якогось аспекту події.

20.Наведення цифр, фактів, які нічого не говорять читачам, слу­хачам, глядачам (скажімо, автор не пояснює цифри, не зі­ставляє її, а тому читач не спроможний оцінити, багато це чи мало тощо).

21 .Наведення абревіатур, скорочень, незрозумілих читачеві чи таких, які погано сприймає на слух слухач, глядач.


 





Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.216.79.60 (0.047 с.)