Критерії оцінювання (КМНОСП)

№	Оцінка ECTS	Бали	5-бальна система
1	A	90-100	Відмінно
2	B	82-89	Добре
C	74-81
3	D	64-73	Задовільно
E	60-63
4	FX	35-59	незадовільно з можливістю повторного складання
5	F	1-34	незадовільно з перескладанням комісії

Таблиця 2

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності	Бали*	Оцінка ECTS	Оцінка / критерії оцінки
90-100	4,75-5,00	А	Відмінно“: 1) знання основних положень матеріалу, історії проблеми, термінології; вміння здійснювати міжпредметні зв’язки, самостійно наводити приклади, продукувати ідеї, визначати прикладні напрямки використання теоретичного матеріалу; 2) виконання завдань з незначною кількістю неістотних помилок (однією-двома).
82-89	4,25-4,74	В	”Добре“: 1)знання основних положень матеріалу, історії проблеми, термінології; вміння здійснювати міжпредметні зв’язки з допомогою викладача; 2) переважає творчий виклад інформації (над репродуктивним); 3) виконання завдань вище середнього рівня: з кількома (трьома-чотирма) незначними помилками.
74-81	3,51-4,24	С	”Добре“: 1)знання основних положень матеріалу, історії проблеми, термінології; вміння здійснювати міжпредметні зв’язки з допомогою викладача; 2) переважає репродуктивний виклад інформації; 3) середній рівень виконання завдань: з незначною кількістю (трьома-чотирма) суттєвих помилок.
64-73	3,01-3,50	D	”Задовільно“: 1) домінує репродуктивний виклад інформації; труднощі в проведенні міжпредметних зв’язків навіть з допомогою викладача; 2) знання основної термінології; 3) виконання завдань нижче середнього рівня: з домінуванням незначних помилок, як домінуючих, над істотними.
60-63	2,75-3,00	Е	”Задовільно“: 1) домінує репродуктивний виклад інформації; труднощі в проведенні міжпредметних зв’язків навіть з допомогою викладача; знання основної термінології; 2) виконання завдань ”нижче середнього“ задовольняє мінімальні вимоги (репродуктивне відтворення вихідного інформаційного масиву навчальної дисципліни: ключових понять, принципів тощо).
35-59	2,00-2,74	FX	”Незадовільно“ (з можливістю повторного перескладання): 1) фрагментарне засвоєння матеріалу; його повторне відтворення відбувається з аналогічними помилками виконання завдань з правом повторного перескладання навчальної дисципліни; 2) безсистемне репродуктивне відтворення вихідного її інформаційного масиву: ключових понять, принципів тощо.
0-34	0,00-1,99	F	”Незадовільно“ (з обов’язковим повторним вивченням дисципліни): 1) дуже низький рівень засвоєння матеріалу: відсутні елементарні уявлення про інформаційний масив та його призначення; 2) спорадичне, механічне репродуктивне відтворення окремого вихідного інформаційного масиву: ключових понять, принципів.

______________________________________

Тестові технології.

Увага: Ваш вибір має бути аргументованим. Будьте готові до деталізованого роз’яснення свого варіанту вибору та формулювання понятійних визначень пропонованих варіантів відповідей!

Тестові технології до Модуля 1.

Варіант 1

1. Диференційна психологія це:

1) розділ психологічної науки, який вивчає структуру індивідуальності на основі вивчення індивідуальних, типологічних та групових відмінностей між людьми

2) розділ психологічної науки, який вивчає особливості відмінностей між людьми в процесі онтогенезу

3) розділ психологічної науки, який вивчає диференціацію між людьми в процесі міжособистісної взаємодії

4) наука про стилі життєдіяльності

2. До складу основних відмінностей між людьми входять:

1) універсальність варіативності поведінки

2) мнемічні особливості

3) когнітивні стилі

4) інтелектіальні відмінності

3. Ознаками формальних характеристик індивідуальності є:

1) стійкість проявів

2) кросситуативність

3) стабільність у часі

4) змінність

4. До складу основних конструктів самопізнання власної природи відносяться:

1) схожість / відмінність

2) формальне / змістовне

3) часткове / загальне

4) активне / пасивне

5. Демантичної ієрархії базових понять диференційної психології входять:

1) організм

2) людина як суб’єкт взаємодії із світом

3) спілкування

4) статус особистості

6. Принцип ієрархічності:

1) визначення стабільності структур

2) диференціація та співвіднесення рівнів аналізу явища

3) врахування цілісної природи феномена індивідуальності

4) методи аналізу універсальних якостей

7. Центральна проблема диференційної психології:

1) генетичний аналіз індивідуальних відмінностей

2) пошук сприятливого середовища для розвитку спадкових задатків

3) визначення джерел детермінації міжіндивідуальної варіативності

4) вроджені психофізіологічні особливості людини

8. Важлива проблема диференційної психології:

1) пошук стабільних індивідуальних параметрів

2) компетентність особистості

3) форми очікування

4) кодуючи стратегії

9. До складу змінних когнітивного плану особистості входять:

1) форми очікування

2) кодуючи стратегії

3) показники інтелекту

4) стилі діяльності

10. Змістовна інтерпретація відмінностей у сенсомоторній сфері вимагає врахування:

1) спадковості

2) досвіду

3) научіння

4) дозрівання

11. Диференційна когнітологія вивчає:

1) відмінності інтелекту

2) відмінності пізнавальних процесів

3) рівні перцептивного контролю

4) суб’єктивний сенсомоторний досвід

12. До складу поведінкових відмінностей немовлят входять:

1) збудливість

2) діапазон реакцій

3) залежність

4) швидкість реакцій

13. До рівнів емоційної регуляції поведінки відносяться:

1) рівень активності

2) рівень відповідальності

3) рівень експансії

4) рівень польової реактивності

14. До перцептивних типів сприймання відносяться:

1) концептуальний

2) суб’єктивний

3) інтегрований

4) адекватний

15. Рівень ІQ особистості це:

1) співвідношення між психологічним і психічним віком

2) співвідношення між хронологічним віком і знаннями

3) співвідношення між досвідом і рівнем знань

4) адекватність самоаналізу та самосприйняття

16. На інтелект впливають такі компоненти як:

1) виконавські

2) регуляційні

3) адаптивні

4) набутих знань

17. До складу інтелектуальних здібностей входять:

1) лінгвістичні

2) акторські

3) спортивні

4) просторові

18. Когнітивний стиль визначається за такими параметрами:

1) аналітичність / синтетичність

2) активність / пасивність

3) виваженість / спонтанність

4) імпульсивність / рефлексивність

19. Індивідуальний стиль діяльності це:

1) обумовлена типологічними особливостями нервової системи стійка система способів оптимальної реалізації діяльності

2) обумовлений особистісними характеристиками стиль виконання діяльності

3) відмінний від інших стиль виконання роботи

4) система способів реалізації рівня домагань

20. Стильові характеристики діяльності передусім залежать від:

1) комплексу характерологічних якостей

2) якостей нервової системи ”інертність − рухливість“

3) комплексу вольових якостей

4) особливостей емоційної регуляції поведінки

21. Стиль життя це:

1) стійка характеристика ієрархії життєвих цілей і засобів їх досягнення

2) органічне поєднання характеру та темпераменту особистості

3) стійка ієрархія потребо-мотиваційної сфери

4) прагнення реалізувати рівень домагань

22. Стиль людини це:

1) стійка суб’єктивно-специфічна система способів здійснення людиною різних типів активності

2) переваги суб’єкта щодо різних форм взаємодії з соціальним і фізичним середовищем

3) стійка система способів поведінки

4) ієрархія життєвих цілей і способів їх досягнення

23. Цілісність індивідуальності визначається взаємодією 4 базових принципів:

1) науковості, детермінованості, диференційованості, ієрарахічності

2) диференційованості, ієрархічності, координованості, інтегрованості

3) диференційованості, координованості, об’єктивності, детермінованості

4) координованості, детермінованості, ієрархічності, диференційованості

24. До складу структурних компонентів індивідуальності людини входять:

1) інтенсивність / помірність

2) включеність / відгородженість

3) активність / пасивність

4) сила / слабкість

25. До складу функційних параметрів індивідуальності людини відносяться:

1) активність

2) стресовостійкість

3) адаптивність

4) результативність

26. Ієрархічна організація конституційного фактору індивідуальності складається з... симптомокомплексів:

1) вольових

2) характерологічних

3) хромосомних

4) соматотипічних

27. Диференціація індивідуальності це:

1) поступове збільшення дистантності психологічних структур в онтогенезі

2) зрушення в потребо-мотиваційній сфері під впливом соціального оточення

3) упорядкування способів поведінки та форм взаємодії із світом

4) варіативність проявів індивідуальних ознак

28. Симптомокомплекс індивідуальних якостей це:

1) диференційовані характеристики, які впливають на специфіку життєдіяльності особистості

2) стійкий набір взаємопов’язаних характеристик, які належать одній або різним підструктурам індивідуальності

3) стійка суб’єктно-специфічна система способів реалізації активності

4) ієрархічна система глобальних та локальних якостей

29. До складу базових вимірювань особистості (Великої П’ятірки) входять:

1) екстраверсія

2) доброзичливість

3) наполегливість

4) відповідальність

30 Біологічний підхід у дослідженні особистості спрямований на пошук джерел особливостей поведінки у таких структурах як:

1) міжособистісна взаємодія

2) груповий статус

3) гени

4) ендокринна система

 

Варіант 2

1. Термін диференційна психологія введено:

1) В. Вундтом

2) К. Юнгом

3) В. Штерном

4) І. Павловим

2. До складу основних відмінностей між людьми входять:

1) співвідношення загального і особливого

2) характерологічні відмінності

3) професійна компетентність

4) конституційний тип

3. Ознаками формальних характеристик індивідуальності є:

1) детермінованість

2) стабільність у часі

3) стійкість проявів

4) динамічність

4. До складу основних конструктів самопізнання власної природи відносяться:

1) спадкове / набуте

2) детермінізм / індетермінізм

3) конформне / нонконформне

4) активне / пасивне

5. Демантичної ієрархії базових понять диференційної психології входять:

1) етнічна свідомість

2) стилі особистості

3) індивід

4) особистість

6. Принцип інтегрального аналізу:

1) характеристика самовираження під час взаємодії та індивідуальні особливості суб’єкта

2) характеристика стабільності структур особистості

3) характеристика взаємодії як умови оптимальності та компенсаторності поведінки

4) врахування цілісної природи феномена

7. Центральна проблема диференційної психології:

1) генетичний аналіз індивідуальних відмінностей

2) співвідношення середовища та спадковості

3) визначення джерел детермінації міжіндивідуальної варіативності

4) вроджені психофізіологічні особливості людини

8. Важлива проблема диференційної психології:

1) репрезентація інформації

2) пошук стабільних індивідуальних параметрів

3) способи самореалізації

4) суб’єктивні цінності

9. До складу змінних когнітивного плану особистості входять:

1) компетентність

2) інтелектуальна лабільність

3) імпульсивність

4) система саморегуляції

10. Змістовна інтерпретація відмінностей у сенсомоторній сфері вимагає врахування:

1) варіативності

2) поетапності

3) дозрівання

4) соціального оточення

11. Особливості уваги особистості пов’язані з:

1) планомірністю наукового аналізу

2) стратегіями прийому та переробки інформаії

3) домінуванням образів певної модальності

4) оперуванням образами

12. До складу поведінкових відмінностей немовлят входять:

1) загальна активність

2) врівноваженість

3) збудливість

4) емоційність

13. До рівнів емоційної регуляції поведінки відносяться:

1) рівень адаптованості

2) рівень стереотипів

3) рівень експансії

4) рівень емотивності

14. До перцептивних типів сприймання відносяться:

1) рігідний

2) концептуальний

3) впевнений

4) синтетичний

15. Рівень ІQ особистості це:

1) співвідношення між психологічним і психічним віком

2) співвідношення між здатністю до научіння та результативністю діяльності

3) співвідношення між рівнем домагань та здібностями

4) продуктивні адаптованість

16. На інтелект впливають такі компоненти як:

1) емотивні

2) вольові

3) виконавські

4) набутих знань

17. До складу інтелектуальних здібностей входять:

1) спортивні

2) інтерособистісні

3) логіко-математичні

4) кінестетичні

18. Когнітивний стиль визначається за такими параметрами:

1) відповідальність / безвідповідальність

2) домінування \ підкорення

3) рігідність \ гнучкість

4) деталізованість / цілісність

19. Індивідуальний стиль діяльності це:

1) зовнішні прояви характерологічних рис особистості

2) обумовлена типологічними особливостями нервової системи стійка система способів оптимальної реалізації діяльності

3) обумовлений особистісними характеристиками стиль виконання діяльності

4) показник креативності та нонконформності

20. Стильові характеристики діяльності передусім залежать від:

1) якостей нервової системи ”інертність − рухливість“

2) вольового зусилля

3) екстравертованості особистості

4) комплексу характерологічних властивостей

21. Стиль життя це:

1) стійка ієрархія потребо-мотиваційної сфери

2) стійка характеристика ієрархії життєвих цілей і засобів їх досягнення

3) спрямованість особистості

4) органічне поєднання рівня самосвідомості та характерологічних рис

22. Стиль людини:

1) ієрархія життєвих цілей і способів їх досягнення

2) стійкий паттерн поведінки, що базується на комбінації індивідуальних змінних

3) переваги суб’єкта щодо різних форм взаємодії з соціальним і фізичним середовищем

4) стійка суб’єктивно-специфічна система способів здійснення людиною різних типів активності

23. Цілісність індивідуальності визначається взаємодією 4 базових принципів:

1) диференційованості, ієрархічності, координованості, інтегрованості

2) диференційованості, координованості, об’єктивності, детермінованості

3) координованості, детермінованості, ієрархічності, диференційованості

4) науковості, об’єктивності, прогностичності, координованості

24. До складу структурних компонентів індивідуальності людини входять:

1) інтенсивність / помірність

2) орієнтованість на дію / орієнтованість на стан

3) включеність / відгородженість

4) стійкість / змінність

25. До складу функційних параметрів індивідуальності людини відносяться:

1) компенсаторність

2) активність

3) оптимальність

4) результативність

26. Ієрархічна організація конституційного фактору індивідуальності складається з... симптомокомплексів:

1) когнітивних

2) потребо-мотиваційних

3) нейродинамічних

4) соматотипічних

27. Диференціація індивідуальності це:

1) поступове збільшення дистантності психологічних структур в онтогенезі

2) зміни базових рис поведінки

3) упорядкування способів поведінки та форм взаємодії із світом

4) первинний симптомокомплекс якостей у структурі індивідуальності

28. Симптомокомплекс індивідуальних якостей це:

1) система індивідуальних характеристик, які видозмінюються під впливом життєвого досвіду

2) стійкий набір взаємопов’язаних характеристик, які належать одній або різним підструктурам індивідуальності

3) ієрархічна система глобальних та локальних якостей

4) стійка суб’єктно-специфічна система способів реалізації активності

29. До складу базових вимірювань особистості (Великої П’ятірки) входять:

1) інтелектуальність

2) доброзичливість

3) емпатія

4) екстраверсія

30 Біологічний підхід у дослідженні особистості спрямований на пошук джерел особливостей поведінки у таких структурах як:

1) міжособистісна взаємодія

2) груповий статус

3) гени

4) ендокринна система

 

Варіант 3

1. Структура диференційної психології складається з:

1) етнічних відмінностей

2) індивідуальних, групових, стильових відмінностей

3) типологічних, групових, етнічних відмінностей

4) соціокультурних, групових, етнічних відмінностей

2. До складу основних відмінностей між людьми входять:

1) кросситуативність

2) стійкість проявів

3) детермінованість

4) динамічність

3. Ознаками формальних характеристик індивідуальності є:

1) кросситуативність

2) стійкість проявів

3) детермінованість

4) динамічність

4. До складу основних конструктів самопізнання власної природи відносяться:

1) загальне / одиничне

2) фізичне / соціальне

3) часткове / загальне

4) активне / пасивне

5. Демантичної ієрархії базових понять диференційної психології входять:

1) система міжособистісної взаємодії

2) індивідуальність

3) організм

4) група

6. Принцип інваріантності:

1) визначення міри стабільності структур особистості

2) урахування цілісної природи феномена індивідуальності

3) наукове вивчення універсальних якостей людини

4) статистична оцінка явищ

7. Центральна проблема диференційної психології:

1) генетичний аналіз індивідуальних відмінностей

2) механізми диференціації особистості в групі

3) визначення джерел детермінації міжіндивідуальної варіативності

4) стабільність особистісних характеристик

8. Важлива проблема диференційної психології:

1) пошук стабільних індивідуальних параметрів

2) компетентність особистості

3) способи саморегуляції

4) кодуючі стратегії

9. До складу змінних когнітивного плану особистості входять:

1) генеральний фактор

2) расові відмінності

3) компетентність

4) кодуючі стратегії

10. Змістовна інтерпретація відмінностей у сенсомоторній сфері вимагає врахування:

1) спадковості

2) соціального оточення

3) диференційованості

4) змінності

11. Стильові характеристики мислення складаються з:

1) концептуальної інтегрованості

2) когнітивної еквівалентності

3) адекватності сприймання

4) критичності

12. До складу поведінкових відмінностей немовлят входять:

1) діапазон реакцій

2) вередливість

3) рігідність

4) сон

13. До рівнів емоційної регуляції поведінки відносяться:

1) рівень польової реактивності

2) рівень стереотипів

3) рівень активності

4) рівень емпатії

14. До перцептивних типів сприймання відносяться:

1) гаптичний

2) аналітичний

3) інтегрований

4) послідовний

15. Рівень ІQ особистості це:

1) співвідношення між психологічним і психічним віком

2) співвідношення між хронологічним віком і знаннями

3) співвідношення між загальним інтелектом та спеціальними здібностями

4) рівень компетентності

16. На інтелект впливають такі компоненти як:

1) емотивні

2) вольові

3) виконавські

4) регуляційні

17. До складу інтелектуальних здібностей входять:

1) інтраособистісні

2) лінгвістичні

3) просторові

4) музичні

18. Когнітивний стиль визначається за такими параметрами:

1) категоріальна широта / категоріальна обмеженість

2) полезалежність / поленезалежність

3) деталізованість / цілісність

4) об’єктивність / суб’єктивність

19. Індивідуальний стиль діяльності це:

1) комплекс вольових якостей

2) комплекс характерологічних властивостей

3) обумовлена типологічними особливостями нервової системи стійка система способів оптимальної реалізації діяльності

4) особливості емоційної регуляції

20. Стильові характеристики діяльності передусім залежать від:

1) комплексу вольових якостей

2) комплексу характерологічних властивостей

3) якостей нервової системи ”інертність − рухливість“

4) особливостей емоційної регуляції поведінки

21. Стиль життя це:

1) стійка характеристика ієрархії життєвих цілей і засобів їх досягнення

2) спрямованість особистості

3) стійка ієрархія потребо-мотиваційної сфери

4) органічне поєднання темпераменту і характеру

22. Стиль людини це:

1) система способів поведінки, яка має тенденцію повторюватися від ситуації до ситуації

2) стійка суб’єктивно-специфічна система способів здійснення людиною різних типів активності

3) ієрархія життєвих цілей і способів їх досягнення

4) переваги суб’єкта щодо різних форм взаємодії з соціальним і фізичним середовищем

23. Цілісність індивідуальності визначається взаємодією 4 базових принципів:

1) координованості, детермінованості, ієрархічності, диференційованості

2) диференційованості, ієрархічності, координованості, інтегрованості

3) диференційованості, координованості, об’єктивності, детермінованості

4) об’єктивності, науковості, диференційованості, інтегрованості

24. До складу структурних компонентів індивідуальності людини входять:

1) активність / пасивність

2) широта / вузькість

3) стійкість / змінність

4) відповідальність / безвідповідальність

25. До складу функційних параметрів індивідуальності людини відносяться:

1) інформованість

2) соціальна стабільність

3) компенсаторність

4) результативність

26. Ієрархічна організація конституційного фактору індивідуальності складається з... симптомокомплексів:

1) біохімічних

2) вольових

3) фізіологічних

4) нейродинамічних

27. Диференціація індивідуальності це:

1) упорядкування способів поведінки та форм взаємодії із світом

2) варіативність проявів індивідуальних ознак

3) поступове збільшення дистантності психологічних структур в онтогенезі

4) зміни базових рис поведінки

28. Симптомокомплекс індивідуальних якостей це:

1) стійкий набір взаємопов’язаних характеристик, які належать одній або різним підструктурам індивідуальності

2) стійка суб’єктно-специфічна система способів реалізації активності

диференційовані характеристики, які впливають на специфіку життєдіяльності особистості

3) ієрархічна система глобальних та локальних якостей

4) система узагальнених універсальних характеристик

29. До складу базових вимірювань особистості (Великої П’ятірки) входять:

1) наполегливість

2) доброзичливість

3) емоційна стабільність

4) відкритість досвіду

30 Біологічний підхід у дослідженні особистості спрямований на пошук джерел особливостей поведінки у таких структурах як:

1) ендокринна система

2) мозок

3) особливості онтогенезу

4) пренатальний період