ТОП 10:

ТЕМА 1.1. СУТЬ, ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА



ТЕМА 1.1. СУТЬ, ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


1. Зміст, предмет та завдання дисципліни, послідовність вивчення, зв’язок з іншими дисциплінами.

2. Суть комерційної діяльності підприємства

3. Суб’єкти та об’єкти комерційної діяльності.

4. Принципи комерційної діяльності.

5. Характеристика основних елементів комерційної діяльності.

6. Фактори, що впливають на комерційну діяльність підприємства.

7. Суть і функції комерційної служби підприємства.

8. Комерційна таємниця.

1. Зміст, предмет та завдання дисципліни, послідовність вивчення, зв’язок з дисциплінами

 
 

 


Термін “комерція” в перекладі з латинської (commercium) означає “торгівля”, проте, ототожнювати комерцію з торгівлею можливо лише у вузькому значенні слова.

Зміст і завдання дисципліни

Зміст дисципліни зумовлений широким розвитком комерційних відносин у всіх сферах людської діяльності, новими механізмами, методами і засобами реалізації сучасних функцій сфери торгівлі.

У ринкових умовах приоритетного значення набуває комерційна функція, реалізація якої пов’язана з:

- пошуком конкурентоспроможних постачальників для підприємств,

- формуванням системи зв’язків,

- організацією оптової купівлі-продажу товару,

- маневруванням товарними ресурсами і запасами,

- ефективною роздрібною реалізацією товарів,

- післяпродажним обслуговуванням.

Всі ці елементи є органічними складниками змісту комерційної діяльності.

Комерційна діяльність покликана забезпечити реалізацію ще однієї важливої функції торгівлі – товарно-грошового обміну. Для забезпечення ефективного обміну в товарно-грошовій формі використовується складний арсенал комерційних методів і засобів: стимулювання збуту, оптимізація цін, прискорення оборотності, диверсифікація торгівельної діяльності, активізація роздрібного продажу тощо.

Отже, зміст дисципліни включає теоретичні положення, форми виявлення, механізм дії конкретних відносин, методи, прийоми, засоби реалізації, провідних функцій торгівлі: комерційного забезпечення товарного обігу і товарно-грошового обміну.

Завдання дисципліни

Виконуючи пізнавальну функцію дана дисципліна виконує такі завдання:

- пояснює суть, зміст комерційних відносин, зв’язків, комерційних процесів, операцій комерційного ризику, їх взаємозв’язок із зовнішнім середовищем і внутрішніми елементами комерційної діяльності;

- аналізує явища, закономірності, тенденції, характерні для сфери комерційної діяльності;

- визначає стратегічні напрями та шляхи розвитку і підвищення ефективності комерційної діяльності .

Виконуючи методичну функцію дисципліна виконує такі завдання:

- проектування і побудова оптимальних моделей комерційної діяльності;

- вибір системи показників, обґрунтування розрахунків, інтерпретація і оцінка результатів комерційної діяльності;

- оцінка і вимір комерційного ризику;

- розробка прогнозів і їх використання в плануванні комерційної діяльності, проектуванні програм, стратегій.

Практична функція визначає низку наступних завдань

- організація і управління комерційною діяльністю;

- технологія здійснення комерційних операцій з купівлі-продажу, експортно-імпортних, посередницьких операцій та їх регулювання;

- оптова закупівля товарів за прямими контрактами на оптових фірмах, на товарних біржах, аукціонах, через посередників;

- оптимізація товаропостачання, впровадження прогресивних форм постачання, формування оптимального асортименту;

- формування ефективної інфраструктури внутрішнього ринку;

- організація роздрібного продажу товарів, подання послуг;

- підвищення культури торгівлі і якості обслуговування;

- створення сприятливого психологічного мікроклімату в процесі комерційної діяльності;

- оцінка ефективності комерційних операцій і всього процесу комерційної діяльності.

Комерційна таємниця

 
 


Комерційна таємниця — інформація, що має дійсну або потенційну комерційну цінність через невідомість її третім особам, до неї немає вільного доступу на законній підставі, і власник інформації вживає заходи до охорони її конфіденційності.

Не можуть складати комерційну таємницю:

ü засновницькі документи і статут;

ü документи, що дають право займатися підприємницькою діяльністю (реєстраційні посвідченні, ліцензії, патенти);

ü відомості по встановлених формах звітності про фінансово-господарську діяльність і інші відомості, необхідні для перевірки правильності числення і сплати податків і інших обов'язкових платежів в державну бюджетну систему;

ü документи про неплатоспроможність;

ü відомості про чисельність, склад тих, що працюють, їх заробітну плату і умови праці, а також про наявність вільних місць;

ü документи про сплату податків і обов'язкові платежі: відомості про забруднення навколишнього середовища, порушенні антимонопольного законодавства, недотриманні безпечних умов праці, реалізації продукції, що заподіює шкоду здоров'ю населення, а також про інші порушення законодавства України і розміри заподіяного при цьому збитку;

ü зведення про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, товариствах, акціонерних товариствах, об'єднаннях і інших організаціях, що наймаються підприємницькою діяльністю.

 

Організація роботи стенду

Одним із ключових критеріїв успіху на ярмарку та виставці є персонал.

Для участі у виставці співробітників враховуються такі їх професій­ні та особисті якості:

ü теоретичні і практичні професійні знання;

ü комунікабельність;

ü впевнена поведінка та кмітливість;

ü добре поставлена мова;

ü вміння пристосовуватися до обставин;

ü знання іноземних мов;

ü досвід роботи на виставках;

ü здатність переносити навантаження (добре здоров'я);

ü любов до подорожей.

Комерсанти, що беруть участь у роботі стенду на ярмарку чи вистав­ці, повинні знати:

Ø як пробудити інтерес відвідувача?

Ø як і коли потрібно до нього звернутися (приблизні формулю­вання)?

Ø як дізнатися та зафіксувати його прізвище та адресу (опитуван­ня відвідувачів).

Ø як вести себе з випадковими відвідувачами неспеціалістами на спеціалізованих виставках?

Після того, як відвідувач зайшов до стенду, йому потрібно дати час все оглянути. Співробітник стенду повинен спостерігати, чим відвідувач зацікавиться. При цьому потрібно визначити, коли до нього вперше звер­нутися. Після привітання співробітник називається і починає роз'яснення стенду, який зацікавив відвідувача. До знайомих відвідувачів потрібно звертатися зразу і називати їх за прізвищем.

Розмову потрібно вести без всякої нав'язливості. Вміння вислухати співрозмовника - рідкісний дар. За допомогою цілеспрямованих питань потрібно вияснити позицію, мотиви, критику та претензії, мету застосу­вання товару, вимоги до якості, а також можливість найшвидшого укла­дання угоди. Після визначення рівня професійної компетентності і права на прийняття рішень всередині підприємства можна вийти на певний рі­вень взаєморозуміння. На претензії та виказані сумніви потрібно реагува­ти чуйно і зразу ж пропонувати можливі конкретні шляхи їх вирішення.

На завершення розмови потрібно в міру можливості домовитися про подальші контакти - наприклад, про час наступної зустрічі чи про пе­ресилання конкретних товарів чи технічних деталей.

Під час остаточного заповнення листка обліку відвідувачів потрібно записати всі побажання клієнта, інакше в круговороті ви­ставки окремі моменти швидко забудуться.

 

 

Етапи проведення тендерів

Підготовка торгів, представлення пропозицій учасникам, вибір постачальника, підпис контракту.

Процедура підготовки тендерів може складатися із 2-х етапів. Спочатку ведеться пошук і відбір одного або декіль­кох контрагентів шляхом інформування про наміри проведення торгів. На цій стадії, аналізуючи заповнені анкети бажаючих взяти участь в торгах продавців, замовники розглядають технічні і фінансові можливості заяв­ників і обирають найбільш прийнятний варіант.

Потім вибирають оферентів (постачальників), яким посилають офіційний запит. Запит складається із письмового звернення замовника до оферента і тендерної документації.

Учасники торгів повинні мати гарантію банку або страхової компа­нії. Конкурентна боротьба забезпечує замовнику (покупцю) найбільш ви­гідні для нього комерційні умови, оптимальні строки виконання робіт чи надання послуг.

Інформація щодо процедури торгів, на підставі якої замов­ник торгів готує звіт про їх результати, повинна зберігатися замовником торгів протягом трьох років і обов'язково містити:

а) стислий опис продукції, яка є об'єктом закупівлі;

б) найменування і адресу постачальників (підрядників), що подали
тендерні пропозиції, заявки на участь у попередній кваліфікації та на­
йменування і адресу постачальника, з яким укладено договір на закупів­
лю, а також ціну цього договору;

в) відомості про кваліфікацію постачальників, що подали тендерні
пропозиції, заявки на участь у попередній кваліфікації, або запис про від­
сутність таких відомостей;

г) ціну та стислий опис інших основних умов кожної тендерної про­
позиції і договору на закупівлю.

Стаття 230. Штрафні санкції

1. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Стаття 639. Форма договору

4. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, на вимогу замовника підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню та вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

 

Планування перевезення товарів

 
 

 


При виборі рухомого складу для перевезень тих чи інших вантажів потрібно ви­рішити кілька взаємозв'язаних завдань:

· визначення виду транспорту;

· вибір типу транспортного засобу (визначення спеціалізації);

· підбір транспортного засобу за вантажопідйомністю.

На першому етапі беруть до уваги інформацію про характерні особливості пере­везень вантажів окремими видами транспорту і переваги та недоліки конкретних видів транспорту відносно інших.

Для прийняття рішення також враховують харак­тер руху потоків вантажів на різних стадіях товаропросування. При організації оптових перевезень вантажів, під час яких необхідно переміщувати на значні відстані великі партії товарів вузької номе­нклатури, найбільш раціональним є використання залізничного транспорту. І, навпаки, коли товари перевозяться на незначні відстані у велику кількість розосереджених пунктів призначення більше підходить використання автомобільного транспорту.

При виборі виду транспорту потрібно враховувати наступні фактори:

· надійність дотримання графіка доставки;

· час (тривалість) доставки;

· вартість перевезення тощо.

Прийняте рішення щодо виду транспорту має бути доповнене вибором типу транспортного засобу та рішенням щодо доцільності його спеціалізації.

Під час планування перевезень важливим завданням є планування потреби в кількості транспортних засобів.

Потреба в автомобілях для перевезення окремих видів вантажів визначається за формулою:

,

де АЗАГ – загальна кількість автомобілів;

QЗАГ – загальна кількість вантажу, що підлягатиме перевезенню;

QА – добова продуктивність автомобіля.

Добова продуктивність автомобіля розраховується наступним чином:

- у разі перевезення за лінійними маршрутами

,

 

- у разі перевезення за кільцевими маршрутами

де ТРМ – плановий час роботи автомобіля („перебування в наряді”), год;

ВН – нормативна вантажопідйомність автомобіля, тонн;

КВ.Н.В. – коефіцієнт статичного використання номінальної вантажопідйомності автомобіля, од.

L – відстань від вантажовідправника до вантажоодержувача, км;

V – середня швидкість руху автомобіля на маршруті, км/год.;

ТН.Р. – час простою автомобіля під навантаженням і розвантаженням, хв.;

ΔТРЗ – різниця між часом роботи вантажоодержувачів і часом протягом якого завозяться товари, год.;

S – загальна довжина одного маршруту (відстань перевезення), км;

ТЗ – час на заїзд у проміжні пункти, хв.;

КЗ – загальна кількість заїздів автомобіля за один рейс.

 

Суть і значення складів

Склад- це споруда, яка призначена для зберігання ТМЦ. Крім зберігання, на складах можуть виконувати великий комплекс робіт, пов'яза­них з прийманням, підсортуванням, фасуванням, упакуванням та відпусканням товарів в роздрібну торговельну мережу.

Накопичення нормальних товарних та виробничих запасів — важлива функція складів.

Склади відіграють величезну роль для рівномірного забезпечення підприємства необхідними матеріальними ресурсами.

Партія товарно-матеріальних цінностей повинна зберігатись до того часу, доки в ній не виникне необхідність. Накопичення виробничих чи товарних запасів на випадок можливого зриву поставок гарантує, що підприємство буде постійно забезпеченим матеріальним ресурсами.

Необхідність складів спричинена і віддаленістю постачальників від підприємства, що значно збільшує шлях доставки матеріальних ресурсів.

Головне завдання складів полягає в концентрації та тимчасовому зберіганні виробничих чи товарних запасів з метою повного та ритмічного забезпечення ними усіх споживачів.

За характером виконуваних функцій склади поділяються на:

підсортувально-розподільним складам - приймання товарів, підготов­ку до відпуску, підсортування, переупакування, розфасування і безпосередній відпуск у РТМ. Вони нагромаджують поточні товарні запаси, які зберігаються недовго. ,

транзитно-перевалочні склади створюються на залізничних станціях, водних пристанях, у морських портах для приймання, короткотермінового зберігання, комплектування партій товарів цілими тарними місцями та їх відправлення. Такі склади використо­вуються для перевантаження товарів з одного транспорту на інший і відправлення на оптові бази або в РТМ.

Нагромаджувальні - призначені для сезонного і тривалого збері­гання товарів, на них великого значення набуває контроль за якістю товарів в процесі зберігання.

За товарною спеціалізацієюрозрізняють склади універсальні, спеціалізовані, вузькоспеціалізовані, комбіновані, неспеціалізовані і змітані.

Універсальні склади використовуються для зберігання і складської обробки практично всіх груп продовольчих і непродо­вольчих товарів. В умовах переходу до ринку і відсутності чіткої спеціалізації оптової та роздрібної торгівлі такі склади набувають значного поширення.

Спеціалізовані склади приймають, зберігають і відпускають товари однієї групи, наприклад: кондитерські вироби, м'ясні товари. Вони мають широкий внутрішньогруповий асортимент товарів, найкращі умови для зберігання і організації інших складських операцій.

Вузькоспеціалізовані склади використовуються для зберігання і складської обробки одного типу товарів, наприклад: сіль, картопля, капуста.

Комбіновані — товарів різних груп, що входять до споживчого комплексу, наприклад, "Товари для молоді".

На змішаних складах зберігаються як непродовольчі, так і про­довольчі товари.

За особливостями технічного обладнаннярозрізняють загальнотоварні і спеціальні склади.

Загальнотоварні склади пристосовані для зберігання і обробки товарів, що не потребують спеціальних умов.

Спеціальні – призначаються для зберігання товарів, фізико-хімічні властивості яких потребують створення спеціальних конст­рукцій будівель або технічних пристроїв. До них належать холо­дильники, плодоовочесховища, сховища для рослинної олії, солі.

2. Визначення потреби у складах

Основи класифікації тари

Різноманіття властивостей та особливостей товарів, різні умови їх транспорту­вання, зберігання і відпускання викликають необхідність виробництва великої кі­лькості видів тари, до якої належать ящики, бочки, барабани, фляги, банки, мішки та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Вимоги та якість тари

 
 


Однією з основних ознак класифікації тари є її якість.

Висока витратність виробництва тари обумовлює необхідність раціональної ор­ганізації тарного господарства, що пов'язано з необхідністю економного витрачан­ня тари та пакувальних засобів і матеріалів, виробництва і застосування нових, менш матеріаломістких та економічніших видів тари і правильною організацією тарообігу. При цьому тара має вироблятися з урахуванням фізико-хімічних, біологіч­них та мікробіологічних властивостей упаковуваних у неї товарів, а також відпові­дати технічним, економічним, санітарно-гігієнічним та естетичним вимогам.

Технічні (або експлуатаційні) вимоги до тарипередбачають, що конструкція і матеріал тари мають відповідати габаритам, агрегатному стану і властивостям то­варів, розміщених у ній; вона повинна бути міцною, надійною, забезпечувати захист товарів від пошкоджень під час перевезення і зберігання, характеризуватися прос­тотою розкривання та закривання. Конкретні технічні вимоги до тари передбача­ються в стандартах.

Економічні вимоги до тарипов'язані з тим, що тара повинна бути недорогою у виготовленні та експлуатації, компактною, зручною для транспортування як з това­ром, так і в порожньому вигляді; вона повинна виготовлятися з уніфікованих дета­лей, дозволяти багаторазове використання, мати низький коефіцієнт власної маси.

Санітарно-гігієнічні вимоги до тарипередбачають простоту і надійність сані­тарної обробки тари.

Естетичні вимоги до таривизначають необхідність виразного художнього оформлення тари, яка повинна сприяти відображенню властивостей товару і доповнювати інтер'єр торговельного підприємства. Тому застосовувана тара повинна ма­ти привабливий зовнішній вигляд, а її форма, кольорова гама, тексти і рисунки на ній повинні відповідати естетичним смакам споживачів.

Загалом вимоги до тари залежать від таких чинників,як вид товару, його маса та розміри, форма, конструкція, а також умови поводження з даним вантажем під час його транспортування, зберігання, навантажувально-розвантажувальних робіт. Види тари і упаковки, які повинні використовуватися для упакування конкретних товарів, визначаються в стандартах, технічних умовах, іншій нормативно-технічній документації на дані товари.

Особливо жорсткими є вимоги щодо тари та упаковки для перевезення та зберігання небезпечних вантажів.

Різноманітні фізико-хімічні властивості товарів, розмір і умови транспортування затарених товарів обумовлюють різноманіття використовуваної тари, упорядкуван­ня якої забезпечується її стандартизацією.

Усі стандарти на тару поділяються на нормативні і предметні.

Нормативністандарти формулюють загальні технічні вимоги до тари, визна­чають її типи та основні параметри, методи випробування.

Предметністандарти на тару розробляються на основі нормативних стандартів для тари, призначеної для упакування конкретних видів товарів і передбачають:

· найменування і призна­чення даного виду тари;

· типи тари та її конструктивні особливості;

· кількість виготовлюваних номерів тари (номенклатура) залежно від зовнішніх і внутрішніх розмірів (довжина, ширина, висота);

· технічні вимоги, що висуваються до тари;

· маркування і зовнішній вигляд тари.

Якість тари, яка перебуває в обігу, визначається на основі вимог чинних Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання в Україні та Правил повторного використання дерев'яної, картонної тари та паперо­вих мішків в Україні.

 

 

Організація тарних операцій

 
 


Підприємства торгівлі в процесі своєї основної діяльності виконують значні обся­ги робіт з тарою, що охоплюють операції, пов'язані з прийманням тари за кількістю та якістю, її розкриванням та звільненням з-під товарів у міру їх реалізації, тимчасо­вим зберіганням та нагромадженням до обсягів транспортної партії для повернення постачальникам, вивезенням і здаванням на тарозбиральні підприємства або повер­ненням постачальникам товарів, документальним оформленням цих операцій тощо. Комплекс операцій, пов'язаних із прийманням тари в торговельному підприємстві, її розкриванням і вивільненням з-під товару, приведенням тари в порядок, організацією правильного зберігання і вчасного повернення, називають тарообігом.

Основні положення щодо обігу тари визначаються за згодою сторін у положен­нях конкретного договору між продавцем і покупцем. У цьому документі ви­значається вид тари, в якій повинен постачатися товар, ціна одиниці тари, порядок повернення, робиться посилання на стандарти чи ТУ, яким повинна відповідати та­ра, додаткові вимоги щодо якості тари тощо.

Поряд з цим порядок обігу окремих видів тари регламентується низкою нормативних документів, зокрема, Правилами застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання (ЗУБВ) в Україні, Правилами повторного використання дерев'яної, картонної тари та паперових мішків в Україні, Інструкціями про порядок приймання продукції ма­теріально-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та про порядок приймання продукції матеріально-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, Правилами скупки у населення скляної тари з-під харчових продуктів тощо.

Під час приймання тари за якістю повинні перевірятися: відповід­ність тари вимогам стандартів, ТУ чи умовам договору; відповідність фактичної якості тари якості, вказаній в супровідних документах; правильність маркування; правильність цін, їх відповідність цінам, передбаченим у договорі на постачання товару.

У разі виникнення розбіжностей у кількості тари або виявлення тари неналежної якості одержувач товару зобов'язаний скласти відповідний акт, який служить під­ставою для висунення претензії постачальникові і стягнення з нього штрафних сан­кцій.

ТЕМА 1.1. СУТЬ, ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


1. Зміст, предмет та завдання дисципліни, послідовність вивчення, зв’язок з іншими дисциплінами.

2. Суть комерційної діяльності підприємства

3. Суб’єкти та об’єкти комерційної діяльності.

4. Принципи комерційної діяльності.

5. Характеристика основних елементів комерційної діяльності.

6. Фактори, що впливають на комерційну діяльність підприємства.

7. Суть і функції комерційної служби підприємства.

8. Комерційна таємниця.

1. Зміст, предмет та завдання дисципліни, послідовність вивчення, зв’язок з дисциплінами

 
 

 


Термін “комерція” в перекладі з латинської (commercium) означає “торгівля”, проте, ототожнювати комерцію з торгівлею можливо лише у вузькому значенні слова.

Зміст і завдання дисципліни

Зміст дисципліни зумовлений широким розвитком комерційних відносин у всіх сферах людської діяльності, новими механізмами, методами і засобами реалізації сучасних функцій сфери торгівлі.

У ринкових умовах приоритетного значення набуває комерційна функція, реалізація якої пов’язана з:

- пошуком конкурентоспроможних постачальників для підприємств,

- формуванням системи зв’язків,

- організацією оптової купівлі-продажу товару,

- маневруванням товарними ресурсами і запасами,

- ефективною роздрібною реалізацією товарів,

- післяпродажним обслуговуванням.

Всі ці елементи є органічними складниками змісту комерційної діяльності.

Комерційна діяльність покликана забезпечити реалізацію ще однієї важливої функції торгівлі – товарно-грошового обміну. Для забезпечення ефективного обміну в товарно-грошовій формі використовується складний арсенал комерційних методів і засобів: стимулювання збуту, оптимізація цін, прискорення оборотності, диверсифікація торгівельної діяльності, активізація роздрібного продажу тощо.

Отже, зміст дисципліни включає теоретичні положення, форми виявлення, механізм дії конкретних відносин, методи, прийоми, засоби реалізації, провідних функцій торгівлі: комерційного забезпечення товарного обігу і товарно-грошового обміну.

Завдання дисципліни

Виконуючи пізнавальну функцію дана дисципліна виконує такі завдання:

- пояснює суть, зміст комерційних відносин, зв’язків, комерційних процесів, операцій комерційного ризику, їх взаємозв’язок із зовнішнім середовищем і внутрішніми елементами комерційної діяльності;

- аналізує явища, закономірності, тенденції, характерні для сфери комерційної діяльності;

- визначає стратегічні напрями та шляхи розвитку і підвищення ефективності комерційної діяльності .

Виконуючи методичну функцію дисципліна виконує такі завдання:

- проектування і побудова оптимальних моделей комерційної діяльності;

- вибір системи показників, обґрунтування розрахунків, інтерпретація і оцінка результатів комерційної діяльності;

- оцінка і вимір комерційного ризику;

- розробка прогнозів і їх використання в плануванні комерційної діяльності, проектуванні програм, стратегій.

Практична функція визначає низку наступних завдань

- організація і управління комерційною діяльністю;

- технологія здійснення комерційних операцій з купівлі-продажу, експортно-імпортних, посередницьких операцій та їх регулювання;

- оптова закупівля товарів за прямими контрактами на оптових фірмах, на товарних біржах, аукціонах, через посередників;

- оптимізація товаропостачання, впровадження прогресивних форм постачання, формування оптимального асортименту;

- формування ефективної інфраструктури внутрішнього ринку;

- організація роздрібного продажу товарів, подання послуг;

- підвищення культури торгівлі і якості обслуговування;

- створення сприятливого психологічного мікроклімату в процесі комерційної діяльності;

- оцінка ефективності комерційних операцій і всього процесу комерційної діяльності.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.77.252 (0.036 с.)