Доповнення антидепресантів протисудомними засобами

Наступні розділи з доповнення антидепресантів протисудомними засобами, позначені зірочками (** _ **), взяті з попередньої настанови і не були оновлені, за винятком стилю і незначних уточнень.

 

Вступ

Протисудомні засоби все частіше призначають людям з біполярними розладами. з'являється все більше даних, пов’язаних з їх ефективністю в лікуванні депресії і манії, а також в профілактиці біполярного розладу. Не було знайдено нових даних щодо посилення антидепресантів карбамазепіном або вальпроатом.

 

Карбамазепін

** Карбамазепін викликав найбільший інтерес, оскільки він був найпершим протисудомним засобом, який показав ефективність при біполярному розладі і тому, що він має деякі спільні з ТЦА нейрохімічні властивості. Проте, жодне з РКВ не відповідало критеріям включення, встановлених ГРН. Є кілька відкритих досліджень (Dietrich & Emrich, 1998), і одне РКВ з депресії (Zhang et al., 2008) і кілька відкритих досліджень з лікуванні резистентної депресії (Cullen et al., 1991; Ketter et al., 1995), які показують деяку користь. Слід зазначити, що в дослідженні Cullen у багатьох літніх пацієнтів, які відповіли на лікування, довелося припинити карбамазепін через побічні ефекти.

Карбамазепін має широкий спектр побічних ефектів, протипоказань та взаємодій з іншими препаратами. У контексті депресії, слід зазначити, що одночасне призначення карбамазепіну знижує рівні ТЦА на 50% (Dietrich & Emrich, 1998) і SSRIs можуть впливати на метаболізм карбамазепіну і призводити до інтоксикації.

Існує недостатньо даних контрольованих випробувань і висока ймовірність розвитку побічних ефектів або клінічно важливих взаємодій, тому карбамазепін не може бути рекомендований рутинно для лікування депресії наступного кроку, яка погано відповідає на лікування. **

Таблиця 114: Резюме профілю доказів з додавання літію проти антидепресанта з/без плацебо

	Літій
Середні зміни балів депресії в кінцевій точці	SMD -0,32 (-0,56 до -0,08)
Якість	Висока
Кількість досліджень/учасників	K =7; n =273
Номер графіка ”форест плот“	Pharm next-step 09.03
Немає відповіді	ВР 0,83 (0,66 до 1,03) (64,4% проти 79,1%)
Якість	Moderate
Кількість досліджень/учасників	K =6; n =172
Номер графіка ”форест плот“	Pharm next-step 09.01
Немає ремісії	ВР 1,26 (0,72 до 2,17) (53,3% проти 48,6%)
Якість	Низька
Кількість досліджень/учасників	K =3; n =216
Номер графіка ”форест плот“	Pharm next-step 09.02
Дострокове припинення лікування	ВР 1,79 (1,23 до 2,6) (30,9% проти 17,4%)
Якість	Висока
Кількість досліджень/учасників	K =8; n =356
Номер графіка ”форест плот“	Pharm next-step 09.04
Дострокове припинення лікування через побічні ефекти	Не повідомляється
Якість доказів	–
Кількість досліджень/учасників	–
Номер графіка ”форест плот“	–

 

Вальпроат

Немає РКВ вальпроату при однополярній депресії. Наявні на сьогоднішній день докази показують, що вальпроат більш ефективний у запобіганні гіпоманії, а не депресії у людей з біполярним розладом.

Одне відкрите дослідження включало 33 пацієнтів з важким депресивним розладом у 8-тижневе дослідження монотерапії вальпроатом (Davis et al., 1996). Приблизно 50% пацієнтів досягли ремісії. Вальпроат має низку побічних ефектів, у тому числі значне збільшення ваги. Він може також збільшувати в плазмі рівні інших часто призначуваних препаратів, таких як ТЦА, кветіапіну і варфарину. Флуоксетин може підвищувати рівні вальпроату, втручаючись в його метаболізм. Вальпроат також є тератогенним засобом.

Немає даних контрольованих випробувань і є висока ймовірність розвитку побічних ефектів або клінічно значущих взаємодій і, отже, вальпроат не може бути рекомендований рутинно для лікування депресії наступного кроку, яка погано відповідає на інше лікування.

 

Ламотриджин

Ламотриджин застосовується в лікуванні часткових і генералізованих судом. У клінічних випробуваннях при епілепсії було відзначено, що ті, хто отримував ламотриджин, мали поліпшення настрою, пильності і соціальної взаємодії.

Дослідження виявили докази ефективності ламотриджину при біполярній депресії (Geddes et al., 2009). Проте, в дослідженні 437 пацієнтів з важким депресивним розладом, рандомізованих на отримання ламотриджину, дезипраміну або плацебо, “останнє спостереження“ не показало ніякої різниці між групами (Hurley, 2002). В іншому РКВ (Normann et al., 2002) 40 пацієнтів з депресією (30 однополярною, 10 біполярною) отримували ламотриджин (200 мг) або плацебо на додаток до пароксетину (40 мг) впродовж 9 тижнів. Не виявлено ніякої користі ламотриджину в порівнянні з плацебо за шкалою HRSD в кінцевій точці. Існувало багато побічних ефектів і тих, хто достроково припинив лікування. Barbosa і його колеги (2003) повідомили про 23 хворих з депресією (65% важкі депресивні розлади), у яких було невдале лікування принаймні одним антидепресантом, і були рандомізовані на отримання плацебо 25 мг до 100 мг ламотриджину на додаток до флуоксетину 20 мг/день. Не було ніякої статистичної різниці в балах HRSD або MADRS між двома групами через 6 тижнів, хоча була користь в середніх результатах пацієнтів, які відповіли на лікування на основі CGI. Ще одне невелике дослідження (Santos et al., 2008, N=34) амбулаторних пацієнтів, чия депресія не відповіла на лікування, принаймні, двома антидепресантами різних класів, принаймні 6 тижнів на найвищій переносимій дозі у порівнянні з додаванням ламотриджину у дозі до 200 мг із збільшенням плацебо впродовж 8 тижнів. Учасники продовжували лікування антидепресантами. Не було жодних переваг щодо збільшення ламотриджину при порівнянні балів депресії в кінцевій точці.

Нарешті, в 8-тижневому рандомізованому відкритому дослідженні додавання до антидепресантів ламотриджину (150 мг) або літію (рівень в сироватці від 0,6 до 0,8 ммоль/л) у 34 стаціонарних хворих з діагнозом важкого депресивного розладу, чия депресія не відповіла на дві спроби різних антидепресантів, Schindler and Anghelescu (2007) повідомили про відсутність значущої різниці між групами лікування в кінцевій точці на основі балів HRSD, ремісії або відповіді.

** У зв'язку з відсутністю позитивних даних, ламотриджин не може бути рекомендований для використання при однополярних розладах. Хоча він, як правило, добре переноситься і не має серйозних взаємодій, він може викликати серйозні висипання, які в деяких випадках можуть бути небезпечними для життя. Його профіль при епілепсії та біполярних розладах проказує, що подальші дослідження ламотриджину в лікуванні резистентної депресії мають сенс.

Немає ніяких даних, які показують, що інші протисудомні препарати, наприклад, габапентин і топірамат можуть рекомендуватися для лікування депресії **