Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти та лофепрамін

 

Одне дослідження, яке оцінювало економічну ефективність SSRI, ТЦА і лофепраміну (новіший ТЦА, який є безпечнішим при передозуванні) в лікуванні депресії у дорослих пацієнтів у Великобританії було включене в систематичний огляд економічної літератури (Kendrick et al, 2006b). Дослідження проводилося разом з проспективним рандомізованим відкритим клінічним випробуванням у первинній ланці охорони здоров'я. Це випробування представляло дані ефективності і витрат. Витрати оцінювали проспективно на тих же вибірках (n = 327) пацієнтів. Тривалість спостереження склала 12 місяців.

Основним клінічним показником була кількість тижнів без депресії (HADS-D <8). Ніякої статистично значущої різниці між групами не спостерігалося. Також не було статистично значущої різниці у витратах. Економічна ефективність і CEACs були розраховані для ілюстрації невизначеності оцінки. Економічна ефективність з кожного порівняння включала точки в усіх чотирьох секторах, що відображає статистично незначущу різницю в результатах і витратах. CEACs показують, що для значень, розміщених на додаткових QALY більше 5000 фунтів стерлінгів, SSRI, ймовірно, будуть найбільш економічно ефективними, хоча ймовірність цього не піднімалася вище точки 0,6. Цей аналіз був заснований на добре описаному випробуванні і відображав звичайну практику. Він також отриманий з популяції декількох центрів по всій Великобританії, що представляла широкі верстви населення Великобританії. Обмеженням дослідження є недостатня кількість учасників, що знижує силу дослідження для виявлення відмінностей у ефективності і витратах. Кількість пацієнтів, які вийшли з-під спостереження, наближається до 50% впродовж 12 місяців, що додатково обмежує силу дослідження.

 

Міртазапін і венлафаксин

Два британських дослідження, які фінансувала промисловість, порівнювали міртазапін з більш ранніми препаратами, такими як ТЦА і SSRIs (Borghi & Guest, 2000; Romeo et al., 2004).

Borghi і Guest (2000) мали на меті визначити ефективність витрат на міртазапін у порівнянні з амітриптиліном і флуоксетином в лікуванні помірної та важкої депресії у Великобританії, а також витрат, пов'язаних з припиненням антидепресантів. Дані ефективності були отримані з огляду літератури, а також від лікарів загальної практики та лікарів-психіатрів. Прямі витрати включають витрати на госпіталізацію, відвідування лікарів і психіатрів, антидепресанти і супутні ліки, медсестер психіатричних відділень і денних стаціонарів. Дослідження враховували точки зору охорони здоров'я. Оцінка обсягів та витрат засновувалася на фактичних даних, десяти лікарів і трьох лікарів-психіатрів та літератури. Роки оцінки вартості були 1997/1998. Виміром користі була кількість успішно вилікуваних пацієнтів, що визначається за балами за шкалою HAMD-17 (7 або менше). спостерігалося, що міртазапін дешевше і ефективніше, ніж амітриптилін і, отже, домінує над амітриптиліном. Шестимісячне лікування міртазапіном у порівнянні з флуоксетином збільшило кількість успішно пролікованих пацієнтів на 22% в чистих додаткових витратах для NHS в розмірі £ 27 на пацієнта. Ефективність витрат на міртазапін порівняно з амітриптиліном була чутливою до вартості лікування побічних ефектів. Ефективність витрат на міртазапін порівняно з флуоксетином була чутливою до вартості лікування пацієнтів, які припинили лікування антидепресантами, кількості консультацій лікарів загальної практики і відсотку пацієнтів, які завершили 6 тижневе лікування міртазапіном і досягли 50% зниження балів за шкалою HAMD-17. Суттєвим обмеженням даного дослідження було те, що дані 6-тижневого дослідження порівняня міртазапіну з флуоксетином були екстрапольовані на 6 місяців, використовуючи припущення, отримані з опублікованої літератури через відсутність даних порівняння на момент дослідження. Автори рекомендують оновлення моделі, коли будуть наявні дані довготривалих досліджень. Іншим обмеженням було те, що дані використання ресурсів були отримані з інтерв'ю з групою експертів, що не вважається ідеальним.

Romeo і колеги (2004) порівнювали ефективність витрат на міртазапін від 30 до 45 мг / добу з пароксетином від 20 до 30 мг / добу у пацієнтів з депресією в закладах первинної медичної допомоги. дані моделі були отримані з РКВ. дані ефективності та вартості, які були розраховані проспективно, були отримані з підгрупи пацієнтів, які брали участь в дослідженні (тільки ті, хто завершив лікування). Дослідження було проведено в загальній практиці Шотландії з 24-тижневим спостереженням.

Витрати розраховані з урахуванням соціальних і NHS перспектив. результати ефективності представлені у вигляді кількості респондентів HAMD (тобто, пацієнтів з 50% зниженням балів за шкалою HAMD-17) і зміни балів за шкалою QLDS (від початкового рівня) на 24-му тижні кінцевої точки для виявлення змін у якості життя. Обидва антидепресанти були ефективні протягом 24 тижнів лікування депресії у пацієнтів первинної медичної допомоги. У порівнянні з пароксетином міртазапін асоціювався з більшим поліпшенням якості життя. Головним показником ефективності витрат були додаткові витрати на респондента. Не було ніякої суттєвої різниці у витратах і ефекті на первинні виміри результату, тому вони не були об'єднані в формі з ІСER. Крім того, не було ніяких істотних відмінностей у користі між двома групами, коли кількість респондентів HAMD розглядалася щодо результату. Проте, було показано, що поліпшення якості життя, значно вище з міртазапіном, ніж з пароксетином. Ці результати були стійкими при всіх сценаріях аналізу чутливості.

Аналіз чутливості показав, що якщо суспільство не готове платити за поліпшення депресивних синдромів, існує 80% ймовірності того, що міртазапін буде більш економічно ефективним, ніж пароксетин. Якщо готовність населення платити збільшити до 1000 фунтів, ця ймовірність збільшиться до 89%. Romeo і колеги (2004) дійшли висновку, що в порівнянні з пароксетин, міртазапін може бути економічно ефективним вибором для лікування депресії в закладах первинної медичної допомоги. Проте, при розгляді питання про поліпшення якості життя після введення цих двох препаратів, можна зробити висновок, що міртазапін слід вважати препаратом вибору. Потенційними обмеженнями є те, що аналіз може бути предметом потенційних відхилень вибору. Використовувані групи складалися тільки з пацієнтів, які завершили лікування. Проте, було відзначено, що пацієнти, виключені з підгрупи, не відрізнялися від пацієнтів, включених щодо початкових характеристик. Ніяких додаткових статистичних аналізів щодо потенційних відхилень і факторів, які можуть впливати на результати, не проводилося.

Doyle і колеги (2001) описали мультинаціональну фармакоекономічну оцінку щодо порівняння економічної ефективності венлафаксину, SSRI і ТЦА при гострій депресії. було розроблене рішення щодо аналітичних моделей з 6-місячним горизонтом. Ця модель була адаптована до оцінок конкретної країни з аналізу клінічного управління, показників мета-аналізу і двох опублікованих мета-аналізів і оцінки витрат ресурсів на лікування місцевими економістами охорони здоров'я в кожній країні. Ефективністьі витрат визначали з використанням очікуваних показників щодо успішного результату і днів без симптомів депресії. Венлафаксин домінує над двома іншими варіантами, оскільки очікувані загальні витрати охорони здоров'я були найнижчими і він був більш ефективним з точки зору успіху і днів без симптомів. Ці висновки були вивчені щодо аналізу чутливості. Дане дослідження проводилося в декількох країнах і у Великобританії, що обмежує узагальненість результатів для Великобританії. Через відмінності у системах охорони здоров'я будуть відмінності і у моделях використання ресурсів охорони здоров'я і різниці у популяціях. Короткотривала модель не може охопити всі витрати і користь препаратів для лікування депресії.