Очікувані результати та їх практичне значення.

Наукові та методичні напрацювання матимуть прак­тичне значення, оскільки їх можна буде використо­вувати у процесі підготовки нормативної бази, фор­мування державної стратегії та безпосередньо при розбудові СЕЗ і ТПР в Україні. Зокрема, вони знай­дуть застосування в обґрунтуванні управлінських рі­шень уповноважених органів спеціальних (вільних) економічних зон в Україні, розробці системи заходів їх розвитку, оцінюванні ефективності функціону­вання СЕЗ і ТПР, опрацюванні критеріїв визначен­ня пріоритетних видів економічної діяльності та їх безпосередньому відборі.

Основні матеріали дослідження також можуть бути використані при викладанні студентам еконо­мічних спеціальностей вищих навчальних закладів спеціального курсу "Вільні економічні зони".

Апробація результатів дисертації. Основні ре­зультати дисертаційного дослідження передбачаєть­ся оприлюднити на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах, опуб­лікувати у статтях у фахових журналах та збірниках наукових праць.

Структура та обсяг дослідження. Робота буде скла­датися зі вступу, трьох розділів, 10 параграфів, вис­новків до розділів, загальних висновків, списку ви­користаних джерел та додатків.

Тема 2. Науково-методичні основи економічного регулювання, розвитку і розміщення олійно-жирового комплексу України

Актуальність дослідження. Проведення еконо­мічних реформ в Україні пов'язане з вирішенням проблеми удосконалення системи управління про­мисловим і регіональним розвитком. Організація управління за умов формування ефективно функціо­нуючої ринкової економіки вимагає переходу до ста­більних, регульованих взаємовідносин між держа­вою, регіонами та суб'єктами господарювання, спро­можних раціонально використовувати природо-ресурсний, виробничий, людський, інвестиційно-ін­новаційний потенціал територій як в загальнодер­жавних, так і в регіональних інтересах.

Одним із глобальних завдань, гострота якого зро­стає, є вирішення продовольчої проблеми, зокрема щодо формування ефективного олійно-жирового комп­лексу (ОЖК).

Забезпечення стійкого ефективного розвитку цьо­го комплексу вимагає нових, більш досконалих, ме­тодів і форм його регулювання, реструктуризації підприємств і на цій основі удосконалення їх розмі­щення. Ряд невирішених проблем перебуває у пло­щині забезпечення оперативного реагування підпри­ємств на кон'юнктурні зміни та світові тенденції науково-технічного розвитку.

У науковій вітчизняній та зарубіжній літературі представлені окремі теоретико-методологічні аспек­ти розвитку олійно-жирового комплексу. Вони ґрун­туються на різних концепціях і програмах розвитку харчової і, зокрема, олійно-жирової промисловості.

їх результати відображено у наукових працях О.М. Али­мова, B.I. Бойка, П.П. Борщевського, П.I. Гайдуць­кого, В.Д. Гончарова, Б.М. Данилишина, М.І. До­лішнього, СІ. Дорогунцова, Ю.П. Лебединського, А.С. Лисецького, Я.Б. Олійника, М.М. Паламарчу­ка, Д.К. Прейгера, П.Т. Саблука, В.Ф. Савченка, Д.М. Стеченка, П.С. Сологуб, Л.Г. Чернюк та ін.

Разом із тим, теоретико-методологічні, методичні та практичні питання розміщення, розвитку і підви­щення ефективності функціонування олійно-жиро­вої промисловості в ринкових умовах ще не повною мірою досліджені, особливо — у регіонах її спеціалі­зації. Наявна в Україні система регулювання роз­витку олійно-жирового комплексу залишається досі малоефективною, суперечливою, значною мірою ві­дірваною від потреб населення, оскільки будується на недостатньо досконалих методах управління, за­старілих нормах і правилах.

Це зумовлює актуальність дослідження, необхід­ність удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання розвитку олійно-жирового комплексу. Головна ідея дослідження полягає у тому, щоб на основі визначення методів і форм ана­лізу, виявлених взаємозв'язків та суперечностей в динаміці реструктуризації підрозділів комплексу обґрунтувати перспективні напрями регіонального розвитку та підвищення ефективності виробництва.

Значимість проблематики дослідження зумови­ла вибір теми роботи, її основні цілі, завдання і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, пла­нами, темами. Вибраний напрямок дослідження пов'язаний з Програмою "Соняшник України-2002", затвердженою Міністерством аграрної політики

України, заходами Вінницької обласної державної адміністрації щодо реалізації основних положень цієї програми в регіоні, а також науково-дослідної роботи Вінницького торговельно-економічного ін­ституту Київського національного торговельно-еко­номічного університету.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є наукове обґрунтування основних положень, напрям­ків і пріоритетів розвитку та розміщення олійно-жирового комплексу України на основі вдосконален­ня організаційно-економічного механізму його регу­лювання в контексті сучасної трансформації еконо-міко-правового середовища.

Поставлена мета визначає зміст досліджень, які полягають у послідовному вирішенні таких взаємо­пов'язаних завдань теоретичного, методологічного та практичного характеру:

— в теоретико-методолоичному плані розкрити
економічну сутність, роль і значення олійно-жиро­
вого комплексу, основи його функціонування за умо­
ви трансформації і реструктуризації господарських
систем;

— визначити наукові принципи та фактори роз­
міщення підприємств олійно-жирового комплексу та
розробити методичні положення щодо оцінки ефек­
тивності його розвитку;

— проаналізувати функціонально-галузеву струк­
туру олійно-жирового комплексу та виявити особ­
ливості територіальної структури олійно-жирового
комплексу з визначенням оптимальних шляхів її
вдосконалення;

— провести оцінювання структурно-динамічних
зрушень та регіонального розвитку сировинної бази;

Додатки

— обґрунтувати методичні підходи до регулю­
вання реструктуризації та розміщення підприємств
олійно-жирового комплексу;

— розробити рекомендації прикладного харак­
теру щодо районування і поліпшення інвестиційно­
го забезпечення олійно-жирового комплексу;

— обґрунтувати напрями вдосконалення сучас­
ного управління олійно-жировим комплексом, які
підвищують його ефективність.

Об'єктом дослідження є олійно-жировий комп­лекс (підприємницькі структури, діючі підприємства різних форм власності і господарювання) в сучасних умовах трансформаційної економіки.

Предметом дослідження є методологічні, мето­дичні та прикладні проблеми формування органі­заційно-економічного механізму розвитку і розмі­щення олійно-жирової промисловості.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи складуть фундаментальні положення сучас­ної теорії функціонування економічних систем, кон­цепції економічного розвитку, а також наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем струк­турної трансформації промисловості, розвитку регіо­нів, формування продовольчого ринку, методологіч­ні і методичні розробки з питань розвитку, регулю­вання і розміщення харчової промисловості й АПК, законодавчі та нормативні акти.

У роботі використовуватимуться такі наукові методи досліджень: для визначення закономірнос­тей і тенденцій розвитку галузі — статистико-еко-номічний, розрахунково-конструктивний, системно-структурний, порівняльний; для розробки функціо­нальних моделей управління — балансовий, фак-

Додатки

торний і функціональний методи, економіко-матема-тичне моделювання, прогнозування.

У процесі роботи будуть залучатись дані офіцій­ної статистики щодо розвитку аграрно-промислово­го сектору України, дані Міністерства економіки, довідково-аналітичні показники видання "АПК-Ін-форм", матеріали асоціації "Укроліяпром" та Україн­ського науково-дослідного інституту олій та жирів (УкрНДЮЖ) Міністерства аграрної політики Украї­ни, а також аналітичні матеріали за окремими під­приємствами.

Наукова новизна одержаних результатів. Нау­кову новизну дослідження визначають такі теорети-ко-методологічні і прикладні результати, які перед­бачається отримати:

— пропозиції щодо реструктуризації Вінницько­
го олійно-жирового комбінату;

— конкретні напрями удосконалення організа­
ційно-економічного механізму регулювання олійно-
жирового комплексу з пропозиціями щодо змін у
фінансовій, податковій, митній політиці, ціноутво­
ренні, здійсненні заходів щодо захисту вітчизняно­
го товаровиробника;

— функціональну модель (схему) зміцнення по­
тенціалу олійно-жирової промисловості за рахунок
активізації інвестиційної та фінансово-кредитної
діяльності, вдосконалення галузевих, функціональ­
них та територіальних пропорцій.

Новизна і відмінність наукових результатів від існуючих наукових розробок визначатиметься ком­плексним вирішенням питань формування ефектив­ного організаційно-економічного механізму регулю-

вання розвитку оліино-жирового комплексу та ви­користанням його в контексті завдань державної со­ціально-економічної та регіональної політики.

Практичне значення одержаних результатів. Сукупність опрацьованих результатів сприятиме подальшому розвитку теорії і практики формування та ефективного використання олійно-жирового ком­плексу в ринкових умовах господарювання. Мето­дичні положення та розробки можуть стати базою для оцінювання потенційних можливостей розвитку цього комплексу в перспективі. Напрями й пріори­тети організації виробництва, формування моделі ефективного потенціалу комплексу можуть забезпе­чити здійснення практичної програми стабілізації і подальшого збільшення ресурсів продовольства для забезпечення внутрішніх потреб населення, виходу на зовнішні продовольчі ринки.

Основні положення та висновки дисертації мо­жуть бути також використані в роботі Головного управління економіки Вінницької обласної держав­ної адміністрації під час розробки основних напрям­ків структурної трансформації олійно-жирового комплексу області, Вінницького олійно-жирового комбінату на окремих етапах управління підприєм­ством, у навчальному процесі при викладанні дис­циплін "Розміщення продуктивних сил", "Економі­ка підприємства", "Аналіз господарської діяль­ності".

Апробація результатів. Основні положення та результати проведених досліджень будуть оприлюд­нені на міжнародних та національних науково-прак­тичних конференціях, опубліковані у пресі.

Тема 3. Організаційно-економічні основи формування і функціонування ринку санаторно-курортних послуг в регіоні

Актуальність теми. Більшість питань розвитку сфери надання санаторно-курортних послуг в умо­вах планово-адміністративної економіки вирішува­лись централізовано на макроекономічному рівні з позиції народногосподарських інтересів, які нерідко на практиці підмінялись відомчими. У ринкових умовах взаємовідносини з цією сферою мають буду­ватися на мікрорівні з урахуванням економічних інтересів споживачів послуг. Внаслідок цього мають бути переглянуті принципи побудови відносин са­наторно-курортного господарства і споживачів по­слуг, організації і економічного механізму їх реалі­зації. Належить систематизувати організаційно-еко­номічні вимоги до систем санаторно-курортних по­слуг, визначити умови і шляхи їх реалізації. Необ­хідно провести оцінювання досвіду інноваційних пе­ретворень у системі взаємовідносин між санаторно-курортною сферою і споживачами її послуг.

Мета і завдання дослідження. Мета — розроби­ти рекомендації з удосконалення організаційно-еко­номічного механізму функціонування сфери сана­торно-курортного обслуговування.

Відповідно до поставленої мети необхідно вирі­шити такі завдання:

— дати оцінку відповідності ринковим умовам функціонуючого організаційно-економічного меха-

нізму взаємовідносин підприємств санаторно-курорт­них послуг зі споживачами та їх науково-методич­ного забезпечення;

— проаналізувати зарубіжний досвід організації
сфери курортно-санаторних послуг;

— обґрунтувати критерії і розробити методи оці­
нювання ефективності санаторно-курортних послуг
різного профілю;

— визначити з урахуванням наявної в ході ре­
форм організаційно-економічної ситуації парамет­
ри ефективності основних видів послуг і, викорис­
товуючи їх, обґрунтувати ефективну організацію
системи санаторно-курортного сервісу;

— обґрунтувати ефективні організаційно-еко­
номічні відносини зі споживачами санаторно-курорт­
них послуг;

— дати оцінку діяльності підприємств у сфері
санаторно-курортного обслуговування після їх при­
ватизації;

— обґрунтувати пропозиції з удосконалення орга­
нізаційно-правових форм підприємств санаторно-
курортного обслуговування з урахуванням інтересів
споживачів послуг;

— розробити систему організаційно-економічних
відносин зі споживачами послуг санаторно-курорт­
них підприємств різних організаційно-правових
форм;

— розробити методичні матеріали з впроваджен­
ня маркетингу організаційно-збутової діяльності са­
наторно-курортних підприємств.

Гіпотеза. Організаційно-економічні основи фор­мування ринку санаторно-курортних послуг вклю­чають:

 

— організаційну структуру системи санаторно-
курортного обслуговування;

— встановлення прямих і зворотних зв'язків зі
споживачами послуг;

— економічний механізм функціонування під­
приємства, що надає санаторно-курортні послуги;
планування його діяльності, економічні стимули для
працівників і підрозділів, можливості і джерела роз­
ширеного відтворення;

— взаємовідносини санаторно-курортних підпри­
ємств зі споживачами послуг: договірні відносини,
ціни, економічні гарантії якості і сучасності послуг,
виявлення споживачів послуг при визначенні умов
взаємовідносин.

У процесі дослідження належить виявити прин­ципи формування кожного з елементів організацій­но-економічних основ.

У ринкових умовах взаємовідносини з цією сфе­рою будуються, як правило, з урахуванням еконо­мічних інтересів споживачів послуг. В їх основу по­кладені такі принципи, як баланс попиту і пропо­зиції, економічна ефективність послуг для спожи­вача і вигідність цієї діяльності для підприємств, що надають послуги, можливість використання спожи­вачами альтернативних рішень із задоволення по­треб у послугах, а обслуговуючими підприємствами з організації своєї діяльності; конкурентність і сво­бода вибору партнерів на ринку послуг. У ринкових умовах узагальненим критерієм оцінки ефектив­ності послуг має бути прибуток санаторно-курорт­них підприємств. Він може бути отриманий за ра­хунок більш широкого спектра і якості послуг.

Для оцінювання ефективності формування са­наторно-курортних підприємств можуть використо­вуватись (окремо або у необхідних поєднаннях) такі показники:

— економія затрат на оплату послуг;

— дохід від супутніх послуг і додаткової про­
дукції, збереження і підвищення її якості;

— економія капітальних вкладень, необхідних
для створення власної бази з надання санаторно-
курортних послуг.

Організаційно-збутова діяльність підприємств санаторно-курортних послуг має будуватися на ос­нові маркетингу. Мета маркетингу у сфері санатор­но-курортного обслуговування — виявлення реаль­ної потреби в конкретних можливостях і видах по­слуг, динаміка попиту з урахуванням перспектив розвитку цієї сфери.

При узгодженні попиту і пропозиції на послуги ведеться пошук можливостей більш повного вико­ристання потенціалу підприємств із санаторно-ку­рортного обслуговування за рахунок розширення зони діяльності, надання послуг на запит спожи­вачів, включення в програму діяльності нових видів послуг, підвищення комфортності і привабливості їх для споживача.

Поряд з установленням прийнятної для спожи­вача ціни пропонується використання обслуговую­чими підприємствами механізму стимулювання збу­ту своєї продукції або послуг. З урахуванням конк­ретної ситуації на ринку послуг ціни їх реалізації можуть бути сезонними: найбільш високими в пе­ріоди, коли споживач в них має найбільшу потребу,

і нижчими, коли потреба невисока. При встановленні ціни реалізації може враховуватися терміновість по­слуг. Заходом щодо стимулювання збуту може бути надання знижок на ціни певних послуг тощо.

Передбачається оцінити вплив на організацію санаторно-курортного обслуговування приватизації підприємств послуг, а саме: як змінились взаємовід­носини зі споживачами послуг підприємств, на яких контрольні пакети акцій належать трудовим колек­тивам; наскільки наявний організаційно-правовий статус підприємств обслуговування відповідає інте­ресам споживачів послуг; яким є ступінь участі спо­живачів послуг у регулюванні взаємовідносин з під­приємствами обслуговування.

Методика дослідження. Вибір методів досліджен­ня зумовлюється специфікою вирішуваних завдань, об'єктів вивчення, характером і джерелами отри­мання необхідної інформації.

З використанням абстрактно-логічного методу належить провести обґрунтування змісту організа­ційно-економічних основ формування ринку санатор­но-курортних послуг, оцінити відповідність існуючо­го науково-методичного забезпечення ринковому ме­ханізму, узагальнити результати дослідження, підго­тувати методичні рекомендації з основних питань.

За допомогою економіко-статистичних методів аналізуються тенденції організаційно-економічних відносин підприємств санаторно-курортного обслу­говування зі споживачами послуг по країні в ціло­му й окремих регіонах. Можуть бути використані статистичні групування, середні і відносні величи­ни, кореляційний аналіз.

Метод моделювання використовується при об­ґрунтуванні й апробації пропозицій щодо побудови

Додатки

системи санаторно-курортного обслуговування та елементів економічного механізму її функціонуван­ня. Він може бути застосований при оцінюванні про­позицій розвитку матеріально-технічної бази сфери санаторно-курортного обслуговування щодо наявно­го природно-бальнеологічного потенціалу, оцінки ефективності різних варіантів організації надання послуг.

Детальне вивчення типових і оригінальних варі­антів організаційно-економічних відносин на при­кладі конкретних підприємств санаторно-курортно­го обслуговування і споживачів їх послуг здійсню­ється монографічним методом.

Для виявлення ставлення споживачів послуг і працівників обслуговуючих підприємств до різних варіантів надання послуг слід використовувати ме­тод анкетного опитування.

Вплив процесу приватизації підприємств сана­торно-курортного обслуговування на економічні від­носини зі споживачами оцінюється рівнем викорис­тання виробничого потенціалу, станом договірних відносин, рівнем затрат на оплату послуг, можливі­стю споживачів впливати на обслуговуюче підприєм­ство при формуванні системи взаємовідносин.

Об'єктом дослідження є підприємства санатор­но-курортного обслуговування, їх взаємовідносини зі споживачами послуг.

Предметом дослідження є організаційно-еконо­мічний механізм ефективного функціонування са­наторно-курортних підприємств в ринкових умовах.

Очікувані результати дослідження. У результаті дослідження з теми має бути запропонований орга­нізаційно-економічний механізм формування і роз­витку ринку санаторно-курортного обслуговування,

Додатки_____________________________________________

створено необхідне методичне забезпечення його реалізації. Практична реалізація наукових розробок пропонується у вигляді методичних рекомендацій з організаційно-економічного обґрунтування ринку санаторно-курортного обслуговування, з маркетин­гу в підприємствах та об'єднаннях санаторно-курорт­ної сфери обслуговування.

Інструментарій. Як інструментарій доцільно ви­користати звітну інформацію щодо соціально-еконо­мічних та фінансово-бюджетних результатів функ­ціонування санаторно-курортних підприємств.

Також передбачається застосовувати анкетне опитування споживачів послуг і працівників підпри­ємств обслуговування.

Буде розглянуто та проаналізовано порядок про­ведення оцінювання ефективності санаторно-курорт­них послуг та спосіб застосування санкцій за пору­шення договірних умов.

Тема 4. Удосконалення системи державного управління санаторно-курортним комплексом

Актуальність теми. Становлення ринкових відно­син в Україні потребує глибокого вивчення нових теоретичних положень та розробки практичних під­ходів до управління вітчизняним санаторно-курорт­ним комплексом.

Зміна форм власності суттєво впливає на харак­тер відносин у процесі виробництва і надання по­слуг. У зв'язку з цим постає завдання розробки тео­ретичних засад управління, які адекватно відобра­жатимуть трансформацію економічного базису та нову роль держави як суб'єкта управління. У нових

умовах зростає значення функцій регулювання гос­подарського механізму, що реалізуються через еко­номічні важелі та стимули (ціни, кредити, податко­ва та бюджетна політика), тоді як вирішення усіх господарських питань належить до виключної ком­петенції суб'єктів підприємництва.

Попередній аналіз показує, що однією з причин поточного кризового стану санаторно-курортного комплексу України є його низька керованість та ефективність. Значна кількість функцій державно­го управління цим комплексом розпорошена між численними відомчими, міжвідомчими та регіональ­ними органами. Повільно відбувається підготовка концепцій і реалізація цільових програм. Недостат­нім є інформаційне та технічне забезпечення.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка концепції та пропозицій з удосконалення організації державного управління санаторно-ку­рортним комплексом України. Відповідно до цього передбачається вирішити такі завдання:

— провести аналіз складу інформаційних пото­
ків, структури та основних функцій органів держав­
ного управління санаторно-курортним комплексом
на загальнодержавному, регіональному і локально­
му рівнях;

— узагальнити досвід державного управління
санаторно-курортним комплексом в окремих зару­
біжних країнах;

— визначити концептуальні підходи до форму­
вання і функціонування органів державного управ­
ління санаторно-курортним комплексом на різних
рівнях;

— розробити модель організаційної структури
управління санаторно-курортним комплексом України.

Гіпотеза. Постановка питання про створення єдиної системи управління зумовлена у першу чер­гу тим, що ринкова економіка не може ефективно розвиватись у сучасному світі без належного держав­ного регулювання міжгалузевих зв'язків, у тому чис­лі в санаторно-курортному комплексі.

Основними напрямками формування системи управління санаторно-курортним комплексом ма­ють стати: організаційне оформлення його як об'єкта управління; уточнення функцій державного управ­ління; створення нових управлінських структур, адекватних ринковій економіці.

До основних завдань державного управління са­наторно-курортним комплексом слід відносити:

— проведення цілеспрямованої інноваційно-інве­
стиційної та соціальної політики;

— аналіз та прогнозування розвитку санаторно-
курортного комплексу;

— створення організаційних, економічних, пра­
вових та інформаційних передумов здійснення під­
приємницької діяльності, включаючи формування
прогресивної системи економічних нормативів для
регулювання ринку та забезпечення надійної керо­
ваності державною власністю;

— проведення природоохоронних заходів держав­
ного значення та будівництва інфраструктури (доріг,
ліній електропередач, газопроводів, водопроводів,
систем зв'язку), рекреаційно-туристичне облашту­
вання територій;

— організація наукових досліджень, підготовка
кадрів;

— реалізація концепцій та програм, забезпечен­
ня впровадження результатів наукових розробок.

Методика дослідження. У процесі дослідження передбачається використати такі методи: моногра­фічний, моделювання, абстрактно-логічний, стати­стичних групувань, балансовий, кореляційний таін. Також можуть бути використані методи анкетуван­ня, експертних оцінок.

Під час розробки питань організації державного управління санаторно-курортним комплексом ши­роке використання можуть мати системний та функ­ціональний підходи, які дають змогу обґрунтувати функції та структуру органів державного управлін­ня як по горизонталі, так і по вертикалі. Абстракт­но-логічний метод і моделювання знайдуть застосу­вання під час опрацювання теоретичних і приклад­них питань організації державного управління са­наторно-курортним комплексом країни.

Аналіз складових елементів системи державно­го управління санаторно-курортним комплексом на коленому рівні, їх основних функцій буде здійсню­ватись шляхом монографічного вивчення. Джере­лом інформації при цьому будуть чинні положення про органи управління, штатні розклади та інші нормативні документи.

Обґрунтування доцільності створення єдиної сис­теми управління санаторно-курортним комплексом здійснюватиметься на основі програмно-цільового методу, базованого на структуризації проблеми, по­будові "дерева цілей" і визначенні складу органів управління.

За критерій віднесення тих чи інших об'єктів гос­подарства до санаторно-курортного комплексу як єдиного об'єкта управління передбачається прий­мати наявність прямих організаційно-економічних зв'язків між санаторно-курортними підприємства­ми, з одного боку, й обслуговуючими, суміжними та іншими підприємствами та організаціями, з іншого. Достатність таких зв'язків для включення підпри­ємств і організацій до складу санаторно-курортного комплексу буде встановлюватись експертним шля­хом.

У процесі дослідження передбачається проана­лізувати основні законодавчі акти, пов'язані з орга­нізаційно-економічними проблемами управління роз­витком туризму, зокрема його складовою — сана­торно-курортним комплексом.

Об'єкт дослідження — санаторно-курортний комплекс України.

Предмет дослідження — організація управлін­ня санаторно-курортним комплексом та взаємодія всіх його складових елементів як цілісної системи.

Очікувані результати. Результати, які передба­чається отримати, дадуть змогу підвищити керо­ваність санаторно-курортного комплексу України на всіх рівнях, усунути дублювання і паралелізм у ро­боті органів управління, скоротити чисельність управ­лінського персоналу, створити чітку систему дер­жавного управління національним санаторно-курорт­ним комплексом.

Додаток В

Правила оформлення результатів наукових досліджень

Під час оформлення результатів наукових дослі­джень у формі рукопису користуються як загальни­ми, так і спеціальними (додатковими) вимогами.

Загальні вимоги — це державний стандарт Украї­ни ДСТУ 3008-95 "Документація. Звіти у сфері нау­ки і техніки. Структура і правила оформлення". Ос­новні положення цього стандарту у досить зручно­му форматі були подані у збірнику нормативних до­кументів та інформаційних матеріалів з питань атес­тації наукових кадрів вищої кваліфікації. Саме вони у скороченому варіанті будуть викладені нижче.

Спеціальні вимоги, як правило, містяться у відом­чих методичних матеріалах і відображають специ­фіку окремих галузей знань, підпорядкованість та місце суб'єкта в системі управління, рівень квалі­фікаційної роботи, характер вирішуваних завдань тощо.

Далі розглянемо більш детально загальні вимо­ги, як вони викладені у Довіднику здобувача науко­вого ступеня¹.

Текст з описом ходу проведення та результатів наукових досліджень друкують на одному боці ар­куша білого паперу формату А4 (210x297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на

сторінці. Для таблиць та ілюстрацій можна також використовувати папір формату A3 (297x420 мм).

Текст друкують, залишаючи поля таких розмі­рів: ліве — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм, верхнє — не менше 20 мм, нижнє — не менше 20 мм. При цьому використовувані шрифти не можуть бути висотою, меншою ніж 1,8 мм.

Текст основної частини рукопису поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Колену структурну частину рукопису треба починати з нової сторінки.

Заголовки структурних частин рукопису "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друку­ють великими літерами симетрично до набору. За­головки підрозділів друкують маленькими літера­ми (крім першої великої) з абзацного відступу. Крап­ку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відсту­пу в розбивку в підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

До загального обсягу рукопису наукової праці не входять додатки, список використаних джерел, таб­лиці та рисунки, які повністю займають площу сто­рінки. Але всі сторінки зазначених елементів руко­пису підлягають суцільній нумерації.

Першою сторінкою рукопису є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних — номер проставляють у правому верх­ньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини рукопису, як зміст, пе­релік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номе­ра, але всі аркуші, на яких розміщені згадані струк­турні частини рукопису, нумерують звичайним чи­ном. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не мож­на друкувати: "1. ВСТУП" або "Розділ 6. ВИСНОВ­КИ". Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розді­лу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу має ставитися крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку подають заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підроз­ділу. Номер пункту складається з порядкових номе­рів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера має ставитися крапка, на­приклад: "1.3.2." (другий пункт третього підрозді­лу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може бути без заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пунк­ту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, гра­фіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, роз­міщені на окремих сторінках, включають до загаль­ної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або крес­лення, розміри якого більше формату А4, врахову-

ють як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках.

Ілюструють рукописи, виходячи із певного загаль­ного задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадко­вих, пов'язаних із другорядними деталями тексту.

Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумеру­ють послідовно в межах розділу (за винятком ілюс­трацій, наведених у додатках). Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, міме якими ставиться крапка. Наприклад: "Рис. 1.2" (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні (підрисункові) підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі подано одну ілюстра­цію, то її нумерують за загальними правилами.

Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири ос­новних елементи:

— найменування графічного сюжету, що позна­
чається скороченим словом "Рис";

— порядковий номер ілюстрації, який вказуєть­
ся без знака номера арабськими цифрами;

— тематичний заголовок ілюстрації, що містить
текст зі стислою характеристикою зображеного;

— експлікацію, яка будується так: деталі сюже­
ту позначають цифрами, що виносять у підпис, супро­
воджуючи їх текстом. Експлікація не замінює за­
гального найменування сюжету, а лише пояснює йо­
го. Наприклад, "Рис. 1.24. Схема розміщення еле­
ментів касети:

1 — розмотувач плівки;

2 — сталеві ролики;

3 — привідний валик;

4 — опорні стояки".

Основними видами ілюстративного матеріалу в роботах є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма, графік.

У тексті, в якому викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, розміщують посилання у круглих дуж­ках: "(рис. 3.1)" або "... як це видно з рис. 3.1" чи "... як це показано на рис. 3.1". Якість ілюстрацій має забезпечувати їхнє чітке відтворення. Фото­знімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандартні аркуші білого паперу формату А4.

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформ­люватися у вигляді таблиць. Наприклад:

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таб­лиць, поданих у додатках) у межах розділу. Номер таблиці має складатися з номера розділу та поряд­кового номера таблиці, між якими ставиться крап-

ка. Наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця пер­шого розділу).

Якщо в розділі одна таблиця, її нумерують за за­гальними правилами.

У правому верхньому куті над відповідним заго­ловком таблиці розміщують напис "Таблиця" із за­значенням її номера.

Назву розміщують над таблицею та друкують си­метрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" почи­нають з великої літери. Назву подають жирним шрифтом.

Заголовки граф мають починатися з великих літер, підзаголовки — з маленьких, якщо вони скла­дають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути не мен­шою від 8 мм. Графу з порядковими номерами ряд­ків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують (після першого згадуван­ня про неї) в тексті так, щоб її можна було читати без обертання переплетеного блока рукопису або з обертанням за стрілкою годинника.