Аналіз витрат комерційної діяльності

Діяльність комерційного підприємства пов'язана з моменту його створення з різноманітними витратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. За своїм характером ці витрати підрозділяються на два основних види – поточні і довгострокові. Поточні витрати комерційногопідприємства представлені в основному його витратами звертання. Під витратами звертання розуміються виражені в грошовій формі витрати трудових, матеріальних і фінансових ресурсів на здійснення торгово-виробничої діяльності підприємства. Витрати звертання характеризуються наступними основними показниками:

1) абсолютною сумою витрат звертання;

2) рівнем витратоємкості торговельної діяльності;

3) рівнем витратовіддачі;

4) рівнем рентабельності витрат звертання;

Критерієм економічності поточних витрат комерційногопідприємства виступає мінімізація рівня витратоємкості його торговельної діяльності. Низький рівень витратоємкості дозволяє торговельному підприємству одержувати визначені конкурентні переваги. Але витрати не повинні впливати на необхідну якість обслуговування. Тому основною метою керування витратами звертання на торговельному підприємстві є оптимізація їхньої суми і рівня, що забезпечує досягнення передбачених обсягів товарообігу і прибутку.

Витрати класифікують:

1) за ступенем еластичності до обсягу товарообігу виділяють перемінні і постійні;

2) по ступені доцільності понесених витрат виділяють корисні і марні витрати звертання;

3) по можливості віднесення на конкретні результати торговельної діяльності виділяють прямі і непрямі витрати звертання;

4) по економічному змісті затрачуваних ресурсів виділяють: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів і нематеріальних активів; інші витрати;

5) по конкретних видах витрат виділяють окремі статті витрат звертання: витрати на перевезення; витрати на оплату праці; витрати на оренду і зміст основних фондів; амортизаційні відрахування; знос і зміст МБП; витрати на паливо, газ і електроенергію для виробничих нестатків; витрати на збереження; підсортировку, обробку, упакування; витрати на рекламу; відсотки за кредит; утрати товарів у межах норм природного збитку; витрати на тару; відрахування на соціальні заходи; витрати на обов'язкове страхування майна, інші витрати.

Процес керування витратами звертання на підприємствах торгівлі зв'язаний з вивченням факторів, що впливають на їхнє формування. Фактори прийнятий розділяти на двох груп: залежні від конкретного комерційногопідприємства (внутрішні фактори), що не залежать від діяльності комерційногопідприємства (зовнішні фактори).

Внутрішні фактори:

- обсяг товарообігу. При збільшенні товарообігу відбувається ріст перемінних витрат. Але постійні витрати на визначеному рівні різко зростають. Це зв'язано з залученням додаткових ресурсів для забезпечення приросту реалізації;

- склад товарообігу – різні види товарообігу (роздрібний, дрібнооптовий, оптовий) мають різний рівень витратоємкості;

- групова структура товарообігу. Різним групам товарів властивий різний рівень витратоємкості;

- швидкість звертання товарів – чим нижче період звертання товарів, тим нижче витрати на збереження;

- рівень продуктивності праці працівників;

- стан використовуваних основних фондів;

- забезпеченість власними оборотними активами.

Зовнішні фактори:

- темпи інфляції в країні;

- рівень розвитку окремих сегментів споживчого ринку;

- зміна рівня державних орендних ставок;

- зміна видів ставок податкових платежів, що входять до складу витрат звертання.

Облік цих факторів дозволяє ефективно керувати витратами звертання комерційногопідприємства. На першій стадії аналізу витрат звертання розглядаються динаміка загальної суми і рівнів витрат звертання в предплановому періоді, визначаються темпи зміни цих показників, розраховуються показники абсолютної і відносної економії витрат звертання або їхньої перевитрати стосовно попереднього періоду. Абсолютне відхилення витрат являє собою різницею між фактичною і плановою їхньою сумою. Відносне відхилення витрат звертання розраховується за формулою:

 

Еио=РФ*(Уип-Уиф)/100; Пио=РФ*(Уиф-Уип)/100

 

де Еио – сума відносної економії витрат звертання на підприємстві (якщо фактичний рівень витратоємкості нижче планового);

Пио – сума відносної перевитрати витрат звертання на підприємстві (якщо якщо фактичний рівень витратоємкості вище планового);

Рф – фактичний обсяг реалізації;

Уип – плановий рівень витратоємкості;

Уиф – фактичний рівень витратоємкості в розглянутому періоді, у %.

На другій стадії аналізу розглядаються аналогічні показники, що характеризують динамікові окремих статей витрат звертання. Цей аналіз доповнюється розглядом показників динаміки питомої ваги окремих статей витрат у загальній їхній сумі. Найбільшу вагу мають постійні витрати. Найбільшу вагу в постійних витратах займає заробітна плата. Змінні витрати мають у складі зарплату агентів, що складає менш половини перемінних витрат. Вона в більшому ступені залежить від обсягу реалізованих товарів. На третій стадії розглядається рівень витратоємкості по окремих групах товарів. Результати цього аналізу є основою коректування асортиментної і цінової політики комерційногопідприємства на майбутній період з урахуванням змінених умов господарювання. На четвертій стадії розглядається фактичне виконання встановлених планових кошторисів витрат звертання в розрізі окремих центрів витрат.На п'ятої стадії визначається вплив окремих факторів на зміну витрат і рівня витратоємкості на підприємстві в цілому й у розрізі статей витрат.