Семінар 2 франчайзинг в ринковій економіці

Ключові програмні питання

1. Суть франчайзингу та історія його розвитку

2. Види франчайзингу

3. Економічні основи розвитку франчайзингу

 

Ключові слова: франшиза, франчайзинг, бренд, ринок товарів і послуг, франчайзі

Література: 12,15,16,18,21,24

Тези до теми

Франчайзинг – метод ведення бізнесу, який передбачає використання відомої торгової марки, удосконаленого обладнання та ноу-хау у виробничий процес, а також це можливість використати бренд, що став популярним і технології, що вже відпрацьовані і виправдали себе.

Франчайзинг означає в перекладі з французького означає «пільга», «привілея».

Основною метою франчайзингу (комерційної концесії), є передача (надання) на комерційній основі певних майнових прав використання об'єктів виняткового права для організації виробництва і реалізації конкурентоспроможної продукції (надання послуг) і надання управлінських послуг по франшизі (договору комерційної концесії) для отримання сторонами додаткового прибутку.

Франчайзинг використовується в найрізноманітніших видах бізнесу. Зокрема, він інтенсивно розвивається в наступних галузях промисловості і сфери послуг:

- автомобільна промисловість і послуги автосервісу;

- будівництво, послуги, пов'язані з ремонтом і обслуговуванням будинків;

- послуги, пов'язані з освітою;

- відпочинок і розваги;

- громадське харчування (ресторани швидкого обслуговування, ресторани, закусочні);

- медичні і косметичні послуги;

- послуги в сфері домашнього господарства;

- роздрібна торгівля;

- послуги рекламних компаній

Існують три основних види франчайзингу: товарний, діловий, виробничий.

Товарний франчайзинг використовується у сфері торгівлі. Головне, що відрізняє товарний франчайзинг від звичайної оптової торгівлі, - прихильність франчайзі до товарного знака і торгової марки франчайзера. Найчастіше товарний франчайзинг застосовується для збуту товарів, що мають значущу торгову марку або вимагають специфічних торгових послуг до і після продажу. Характерними прикладами таких товарів є бензин, автомобілі, велосипеди, алкогольні і безалкогольні напої. Угода про торговий франчайзинг відрізняється від дилерських договорів докладним викладом вимог до технології торгівлі і умов використання торгового знака. Вагоме місце в них займають умови про надання франчайзером ділових послуг: реклама, навчання, консультації.

Діловий франчайзинг відрізняється від торгового тим, що основним предметом фрашизної угоди є передача технології (ноу-хау) та ліцензії на її використання. Франчайзер в цьому випадку постачає франчайзі товари або послуги для їх реалізації клієнтам. Однак, він може брати за договором на себе функції забезпечення франчайзі певними матеріалами (обладнання, упаковка, ділові бланки та інші аксесуари бізнесу).

За останні десятиріччя дуже популярною стала корпоративна форма контрактних угод, так званий виробничий франчайзинг. Невелика фірма тут не просто виступає під торговою маркою франчайзера і реалізовує його продукцію та послуги, а й включається в повний цикл господарської діяльності великої корпорації, виконуючи рівні з нею вимоги технологічного процесу, якості, навчання персоналу. виконання плану продажу, оперативної звітності.

Джерелами прибутку франчайзера (правовласника), як правило, є:

- прибуток від торгових точок, що належать компанії; націнка на перше постачання матеріалів, сировини;

- націнка на поточне постачання товарів;

- вступний внесок;

- премія за підбір приміщень, обладнання;

- прибуток від орендних платежів (оренда, суборенда);

- прибуток від лізингу обладнання, транспортних коштів;

- відсотки за кредити;

- плата за управлінські (або інші) послуги, що надаються у формі процента від продажу;

- франчайзі, або процента від прибутку, або фіксованої щомісячної плати;

- маркетинговий внесок;

- відрахування за сприяння продажу товару (послуг), тобто внески франчайзі на рекламу, стимулювання збуту і підтримку торгової марки.

Всі відрахування (платежі) франчайзі франчайзеру можна розділити на наступні види:

- разові, первинні одноразові платежі (в літературі з франчайзингу їх називають «вступним внеском», які проводяться з власних (позикових) коштів франчайзі і розглядаються як довгострокові інвестиції в нематеріальні активи, здійснювані, як правило, до початку випуску і реалізації продукції (послуг) за договором комерційної концесії (франшизи);

- періодичні відрахування в залежності від обсягів продажу (обороту, прибутку), які, в свою чергу, повинні розглядатися як поточні відповідно до умов договору, виробничі витрати (платежі), пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, що дозволяє відповідно включати ці періодичні відрахування в собівартість провадження робіт (надання послуг).

Запитання для дискусії

3. Перспективи розвитку франчайзингу для підприємств готельно-ресторанного бізнесу?

4. Міжнародний франчайзинг – міф чи вигода?

Порядок проведення заняття

5. З’ясування ступеня засвоєння студентами матеріалу нормативного рівня шляхом проведення усного опитування з програмних питань, експрес-тестування.

6. Обговорення дискусійних питань; оцінювання ступеня активності студентів та якості їхніх виступів і коментарів у процесі проведення дискусій.

7. Рекомендації та поради щодо підготовки до наступного заняття.

8. Видача студентам тексту кейсу, запитань і додаткових інфор­маційних матеріалів для індивідуальної підготовки до групового обговорення проблематики кейсу на наступному семінарському занятті.

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ

Практичне заняття — форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Практичне заняття включає розв’язування завдань з їх обговоренням.

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТКА

до проведення практичного заняття № 1