Одним з найбільш важливих понять, що використовується на валютному ринку, є поняття реального та номінального валютного курсу.

Номінальний валютний курс – це курс між двома валютами, тобто відносна ціна двох валют.

Реальний валютний курс – це номінальний валютний курс, скоригований на відносний рівень цін у своїй країні і тій країні, до валюти якої котирується національна валюта. Він визначається за формулою:

Er = En* Ph / Pf, (2)

де Er - реальний валютний курс;

Ph - ціни на внутрішньому ринку;

Pf - ціни на закордонному ринку;

En - номінальний валютний курс.

Існує цілий ряд факторів, що призводять до зміни рівноваги обмінного курсу валют. Тому фактори підрозділяються на: структурні або фундаментальні, діючі в довгостроковому періоді і кон'юнктурні, що викликають короткострокове коливання валют.

До структурних факторів, що впливають на валютний курс, належать:

- попит та пропозиція;

- темп інфляції;

- конкурентоспроможність товарів країни на світовому ринку і її зміна;

- стан платіжного балансу країни;

- різниця в процентних ставках країн;

- величина національного доходу країни;

- ступінь використання валют у міжнародних розрахунках;

- ступінь довіри до валюти;

- валютна політика країни.

Кон'юнктурні фактори пов'язані з коливаннями ділової активності в країні, політичною обстановкою, чутками та прогнозами. До них належать: діяльність валютних ринків; спекулятивні валютні операції; кризи, війни, стихійні лиха; прогнози; циклічність ділової активності в країні. Слід відзначити, що саме кон’юнктурні фактори є найвпливовішими, так як ступінь, характер та час їх впливу не можливо передбачити та оцінити. Непередбачуваними є також і наслідки їх впливу як для окремої країни, так і для світової економіки у цілому.

Рівень інфляції в країні обернено пропорційно впливає на величину курсу національної валюти, тобто збільшення інфляції в країні приводить до зменшення курсу національної валюти, і навпаки.

Вплив зміни процентних ставок на валютний курс є неоднозначним. З одного боку, їхнє номінальне збільшення всередині країни викликає зменшення попиту на національну валюту, тому що кредит стає дорогим, збільшується собівартість продукції, і відповідно ціни на товари усередині країни. Це порівняно знецінює національну валюту стосовно іноземної валюти. З іншого боку, збільшення реальних процентних ставок робить за інших рівних умов розміщення коштів у цій країні для іноземців більш прибутковим, якщо вони не вважають високим ризик у країні. У таку країну притікають капітали, попит на її валюту збільшується і вона дорожчає. Таким чином, зміна процентних ставок може як прямо, так і обернено пропорційно впливати на величину валютного курсу.

Платіжний баланс безпосередньо впливає на величину валютного курсу. Так, активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, оскільки збільшується попит на неї з боку іноземних дебіторів. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, тому що вітчизняні боржники намагаються продати неї за іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань. Розміри впливу платіжного балансу на валютний курс визначаються ступенем відкритості економіки країни. Так, чим вище частка експорту у валовому національному продукті (чим вище відкритість економіки), тим вище еластичність валютного курсу по зміні платіжного балансу.

Здійснення валютних операцій не можливе без обміну валют та їх котирування. Валютне котирування - це метод встановлення і публікації курсу іноземної валюти. Історично склались два види котирування: пряме та непряме.

У більшості країн застосовується пряме котирування іноземної валюти, при якій за одиницю (1,100, 1000 і т.д. одиниць) приймається іноземна валюта і до неї прирівнюється та або інша кількість національних грошових одиниць (або часток національних грошових одиниць).

Непряме котирування валютного курсу традиційно використовується в Англії, Ірландії й у деяких державах - колишніх її колоніях. З 1978 р. вона почало застосовуватися в США відносно більшості валют (але крім англійського фунта і фунта Ірландії). При непрямому котируванні за одиницю (10, 100, 1000 і більш одиниць) береться національна валюта та до неї прирівнюється якась кількість одиниць (або часток одиниці) іноземної валюти.