ТОП 10:

Порядок випуску, обігу та погашення облігацій місцевих бюджетів.



10.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати місцеві внутрішні запозичення (за винятком випадків, передбачених статтею 73 цього Кодексу).
1) короткострокові позики з фінансових установ, які спрямовуються на покриття тимчасових касових розривів у межах поточного бюджетного періоду за загальним фондом та бюджетом розвитку на строк до трьох місяців і понад три місяці (за рішенням Кабінету Міністрів України);

2) короткострокові позики з єдиного казначейського рахунку на покриття тимчасових касових розривів у межах поточного бюджетного періоду за загальним фондом, пов’язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду;

3) середньострокові позики з єдиного казначейського рахунку на покриття суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів;

4) внутрішні запозичення, що здійснюються з метою фінансування бюджету розвитку з дотриманням умов, визначених у ст. 74 Кодексу, і порядку здійснення запозичень до місцевих бюджетів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. №207.

Відмінності короткострокових і середньострокових позик із єдиного казначейського рахунку такі:

1) Позики на покриття тимчасових касових розривів надаються в межах поточного бюджетного періоду. Водночас середньострокові позики можуть надаватися на строк, який передбачає їх погашення в наступні бюджетні періоди.

2) За рахунок позик на покриття тимчасових касових розривів здійснюється фінансування лише захищених видатків загального фонду. Водночас середньострокові позики надаються на фінансування всіх видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів відповідно до ст. 88, 89, 90 Кодексу.

3) Позики на покриття тимчасових касових розривів надаються Державним казначейством України в обов’язковому порядку, а середньострокові позики – виходячи з обсягу коштів, що акумулюються на єдиному казначейському рахунку.

Місцеві зовнішні запозичення, що не є запозиченнями від міжнародних фінансових організацій, можуть здійснювати лише міські ради міст із населенням понад 500 тисяч жителів. За офіційними даними органів статистики, станом на початок 2010 р. таке право мають Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Київ, Львів, Миколаїв, Одеса та Харків. Зовнішні запозичення від міжнародних фінансових організацій можуть здійснювати всі міські ради незалежно від чисельності населення міста.
Місцеві зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад п’ятсот тисяч жителів за офіційними даними органів державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення місцевих запозичень.

Право на здійснення місцевих запозичень у межах, визначених рішенням про місцевий бюджет, з урахуванням статті 74 цього Кодексу, належить Автономній Республіці Крим, територіальній громаді міста в особі керівника місцевого фінансового органу за дорученням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міської ради.

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі (крім випадків, передбачених цією статтею) або надавати юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету (якщо не встановлено відповідні бюджетні призначення на надання кредитів з бюджету).

Витрати на обслуговування та погашення державного (місцевого) боргу здійснюються Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) відповідно до кредитних договорів, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов’язання (боргові зобов’язання Автономної Республіки Крим чи територіальних громад), незалежно від обсягу коштів, визначеного на цю мету законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення місцевого боргу перевищить обсяг коштів, визначений рішенням про місцевий бюджет на таку мету, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада вносять відповідні зміни до рішення про місцевий бюджет.

Стаття 73. Позики місцевим бюджетам

1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради можуть отримувати:

1) позики на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом та бюджетом розвитку місцевих бюджетів, у фінансових установах на строк до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду, у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України стосовно бюджету Автономної Республіки Крим і міських бюджетів – у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання та погашення таких позик визначається Міністерством фінансів України;

2) позики на покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів відповідно до частин четвертої, п’ятої статті 48 цього Кодексу;

3) середньострокові позики на суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів, визначених у законі про Державний бюджет України, за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на умовах їх повернення без нарахування відсотків за користування цими коштами. Порядок та умови отримання і погашення таких позик визначаються Кабінетом Міністрів України.

2. Надання позик з одного бюджету іншому забороняється.


 

Місцеві податки і збори.

Основним законодавчим актом про місцеві податки і збори з 1 січня 2011 року є Податковий Кодекс України. Він визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок їх обчислення.

Згідно податкового Кодексудо місцевих податків належать:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

3. туристичний збір.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості. Якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку

Єдиний податок — місцевий податок, що стягується в Україні з підприємств і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування.

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності відмінний від плати за торговий патент, яка була встановлена Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" . Ставки збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, встановлюються сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року.

Збір за місця для паркування транспортних засобів. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка, згідно з рішенням відповідної місцевої ради, спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, окрім земельних ділянок, відведених під будівництво гаражів інвалідам. У рішенні місцевої ради зазначаються місцезнаходження ділянки, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів.

Туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до.місцевого.бюджету. Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію, на якій діє рішення відповідної місцевої ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування у зазначений строк.


Бюджет розвитку

Бюджет розвитку місцевих бюджетів

1. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

1) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

2) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї)

господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

3) кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності цим Кодексом, та відсотки, сплачені за користування ними;

4) кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;

5) запозичення, здійснені у порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України (крім випадку, передбаченого статтею 73 цього Кодексу);

6) субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

2. До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать

1) погашення основної суми боргу відповідно Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування (крім боргу, що утворюється за умовами, визначеними статтею 73 цього Кодексу);

2) капітальні вкладення;

3) внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб’єктів підприємницької діяльності.

3. Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.

10.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати місцеві внутрішні запозичення (за винятком випадків, передбачених статтею 73 цього Кодексу).
1) короткострокові позики з фінансових установ, які спрямовуються на покриття тимчасових касових розривів у межах поточного бюджетного періоду за загальним фондом та бюджетом розвитку на строк до трьох місяців і понад три місяці (за рішенням Кабінету Міністрів України);

2) короткострокові позики з єдиного казначейського рахунку на покриття тимчасових касових розривів у межах поточного бюджетного періоду за загальним фондом, пов’язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду;

3) середньострокові позики з єдиного казначейського рахунку на покриття суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів;

4) внутрішні запозичення, що здійснюються з метою фінансування бюджету розвитку з дотриманням умов, визначених у ст. 74 Кодексу, і порядку здійснення запозичень до місцевих бюджетів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. №207.

Відмінності короткострокових і середньострокових позик із єдиного казначейського рахунку такі:

1) Позики на покриття тимчасових касових розривів надаються в межах поточного бюджетного періоду. Водночас середньострокові позики можуть надаватися на строк, який передбачає їх погашення в наступні бюджетні періоди.

2) За рахунок позик на покриття тимчасових касових розривів здійснюється фінансування лише захищених видатків загального фонду. Водночас середньострокові позики надаються на фінансування всіх видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів відповідно до ст. 88, 89, 90 Кодексу.

3) Позики на покриття тимчасових касових розривів надаються Державним казначейством України в обов’язковому порядку, а середньострокові позики – виходячи з обсягу коштів, що акумулюються на єдиному казначейському рахунку.

Місцеві зовнішні запозичення, що не є запозиченнями від міжнародних фінансових організацій, можуть здійснювати лише міські ради міст із населенням понад 500 тисяч жителів. За офіційними даними органів статистики, станом на початок 2010 р. таке право мають Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Київ, Львів, Миколаїв, Одеса та Харків. Зовнішні запозичення від міжнародних фінансових організацій можуть здійснювати всі міські ради незалежно від чисельності населення міста.
Місцеві зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад п’ятсот тисяч жителів за офіційними даними органів державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення місцевих запозичень.

Право на здійснення місцевих запозичень у межах, визначених рішенням про місцевий бюджет, з урахуванням статті 74 цього Кодексу, належить Автономній Республіці Крим, територіальній громаді міста в особі керівника місцевого фінансового органу за дорученням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міської ради.

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі (крім випадків, передбачених цією статтею) або надавати юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету (якщо не встановлено відповідні бюджетні призначення на надання кредитів з бюджету).

Витрати на обслуговування та погашення державного (місцевого) боргу здійснюються Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) відповідно до кредитних договорів, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов’язання (боргові зобов’язання Автономної Республіки Крим чи територіальних громад), незалежно від обсягу коштів, визначеного на цю мету законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення місцевого боргу перевищить обсяг коштів, визначений рішенням про місцевий бюджет на таку мету, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада вносять відповідні зміни до рішення про місцевий бюджет.

Стаття 73. Позики місцевим бюджетам

1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради можуть отримувати:

1) позики на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом та бюджетом розвитку місцевих бюджетів, у фінансових установах на строк до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду, у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України стосовно бюджету Автономної Республіки Крим і міських бюджетів – у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання та погашення таких позик визначається Міністерством фінансів України;

2) позики на покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів відповідно до частин четвертої, п’ятої статті 48 цього Кодексу;

3) середньострокові позики на суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів, визначених у законі про Державний бюджет України, за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на умовах їх повернення без нарахування відсотків за користування цими коштами. Порядок та умови отримання і погашення таких позик визначаються Кабінетом Міністрів України.

2. Надання позик з одного бюджету іншому забороняється.


 

Порядок випуску, обігу та погашення облігацій місцевих бюджетів.

Рішення про випуск місцевих позик приймають органи місцевого самоврядування. Відповідно до Положення «Про порядок випуску та обігу облігацій місцевих позик», затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.10.97 р. № 48, облігація місцевої позики — це цінний папір, що засвідчує внесення її власником відповідних коштів у місцевий бюджет і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в установлений умовами випуску термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Емітентом таких облігацій є рада відповідного рівня. Вона може вповноважити інші органи місцевого самоврядування або виконавчі органи здійснити необхідні організаційні заходи, зв’язані з емісією облігацій місцевої позики. Випуск та обіг облігацій місцевої позики Автономної Республіки Крим здійснюється відповідно до вимог цього Положення.

Розміщення облігацій місцевих позик відбувається тільки на добровільних засадах. Їх власниками можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти України. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може окремо регламентувати порядок придбання облігацій місцевої позики нерезидентами України.

Облігації місцевої позики випускаються в документарній формі на пред’явника або у бездокументарній формі з урахуванням законодавства про депозитарну діяльність.

Мінімальна номінальна вартість такої облігації не може бути меншою за 1 копійку. Номінальна її вартість, що перевищує 1 коп., має бути кратною мінімальній номінальній вартості.

Забезпечення випуску облігацій місцевої позики здійснюється відповідно до чинного законодавства. Джерелом їх погашення не можуть бути кошти від випуску нової місцевої позики. Погашення цих облігацій будь-якими іншими цінними паперами або їх конвертація у будь-які інші цінні папери забороняється. Випуск облігацій місцевої позики здійснюється із зазначенням мети випуску.

Максимальний розмір сумарної вартості випусків облігацій місцевої позики не може перевищувати 30% дохідної частини бюджету емітента за попередній рік. У разі, коли основною дохідною частиною бюджету емітента є відрахування, дотації, субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня, обсяг випуску цих облігацій на бюджетний рік погоджується з Міністерством фінансів України.

Емітент має право на опублікування інформації про випуск облігацій тільки після реєстрації майбутнього випуску у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Особливості погашення та реалізації прав за облігаціями місцевих позик визначаються умовами їх розміщення.Кошти, одержані від реалізації облігацій місцевих позик, спрямовуються відповідно у місцеві бюджети та в позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування.

 

 

12. Цільові фонди органів місцевого самоврядування та проблематика їх формування в Україні.

 

Історія функціонування цільових фондів в Україні досить суперечлива, оскільки на початку1990их років було передбачено право місцевих органів утворювати позабюджетні цільові фонди, але у наступні роки відбулося згортання сфери їх функціонування шляхом включення до відповідних бюджетів. Згідно з бюджетним кодексом :

Створення позабюджетних фондів органами державної влади,

органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого

самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.

Відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів

(включаючи власні надходження бюджетних установ) органами

державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим,

органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами

забороняється, крім випадку, передбаченого частиною восьмою статті

16 цього Кодексу, а також крім розміщення закордонними

дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних

рахунках іноземних банків у порядку, встановленому Кабінетом

Міністрів України, та розміщення вищими і професійно-технічними

навчальними закладами на депозитах тимчасово вільних бюджетних

коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам

законом надано відповідне право.

Протягом останіх років лише приблизно 1 % грошових надходжень місцевих бюджетів формується за рахунок коштів цільових фондів:

¨ Фонди охорони навколишнього середовища.

¨ Інші цільові фонди місцевих рад

¨ цільові Фонди утворені органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами

Кошти позабюджетних фондів акумулюються на спеціальних рахунках, які відкриваються в установах банків та поверненню не підлягають. Положення про порядок їх формування і використання затверджуються відповідними радами.


 

 

Місцеві податки і збори.

Основним законодавчим актом про місцеві податки і збори з 1 січня 2011 року є Податковий Кодекс України. Він визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок їх обчислення.

Згідно податкового Кодексудо місцевих податків належать:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

3. туристичний збір.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості. Якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку

Єдиний податок — місцевий податок, що стягується в Україні з підприємств і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування.

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності відмінний від плати за торговий патент, яка була встановлена Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" . Ставки збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, встановлюються сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року.

Збір за місця для паркування транспортних засобів. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка, згідно з рішенням відповідної місцевої ради, спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, окрім земельних ділянок, відведених під будівництво гаражів інвалідам. У рішенні місцевої ради зазначаються місцезнаходження ділянки, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів.

Туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до.місцевого.бюджету. Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію, на якій діє рішення відповідної місцевої ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування у зазначений строк.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.122.166 (0.022 с.)