Матеріальна стадія виконання МКК 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Матеріальна стадія виконання МКК



Інші умови контракту.

1. Переддоговірна робота та її результати після підписання контракту. Даний пункт містить положення, які визначають, що після підписання даного контракту всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри втрачають силу.

2. Умови про узгодження зв’язку між сторонами. Тут передбачаються способи зв’язку між партнерами (телефон, факс, телекс, телеграф, телетайп із зазначенням їх номерів). У даному пункті можуть бути вказані особи (персонально або із зазначенням посад), які вповноважені надавати інформацію та вирішувати питання щодо виконання контракту.

3. Реквізити сторін:

а) поштові реквізити,

б) адреси підприємств партнерів,

в) банківські реквізити (номер розрахункового рахунку, установа банку, код банку, дані розрахунково-касового центру, кореспондентський рахунок банку),

г) відвантажувальні реквізити (для залізничних відправлень, для контейнерів, для дрібних відправлень).

Дуже часто контрагенти беруть на себе зобов’язання негайно повідомляти один одного у разі змін своїх реквізитів.

4. Кількість примірників контракту.

5. Порядок виправлень за текстом контракту. Дана умова передбачається у тому разі, коли контракт підписується одним із контрагентів і передається іншому для подальшого підписання. За цих умов недобросовісний партнер може в односторонньому порядку виправити певні пункти контракту як у своєму, так і в чужому примірнику. Спеціалісти рекомендують вводити в контракт таку умову: «Всі виправлення за текстом даного контракту мають юридичну силу лише в тому разі, коли вони посвідчені підписами сторін в кожному окремому випадку».

Юридичні адреси сторін. МКК повинен бути підписаним повноважною особою або її представником власноручно. Після підписів контрагентів вказуються їх повні юридичні адреси та проставляються печатки.

Додатки. Додатки уточнюють взаємні права та обов’язки сторін. Спеціальні умови МКК, зокрема обгрунтування ціни, технічні умови, умови випробувань устаткування, специфікації товарів, порядок внесення змін і доповнень до контракту та ряд інших, можуть бути включені в текст контракту, а також оформлені у вигляді додатків до контракту, які є його невід’ємною частиною.

Умови контракту

Умови контракту — узгоджені сторонами і зафіксовані в документі статті, які відображають взаємні права та обов’язки контрагентів.

Рис. 7.2. Умови контракту

Сторони МКК самостійно обирають той чи інший зміст статей, керуючись ситуацією на ринку, торговими звичаями або необхідністю. Крім того, деякі умови контракту можуть визначатися міжнародними та іншими угодами, загальними умовами торгівлі, на які в тексті контракту наводиться зноска.

Істотні умови МКК — це ті статті, у разі виконання яких одним з партнерів інша сторона може відмовитися від прийняття товару, оскаржити контракт і вимагати повернення збитків.

Неістотні умови МКК — це ті статті, у разі порушення яких інша сторона не має права відмовитися від прийняття товару і розірвати контракт, а може тільки вимагати виконання зобов’язань і покриття збитків.

Поняття істотних і неістотних умов МКК залежить від конкретної МКО. Зазвичай до істотних умов належать: предмет, кількість, якість, ціна і строк виконання. У міжнародній практиці діє звичай, згідно з яким сторони МКО повинні домовитися про звичайний мінімум умов контракту, щоб він вважався дійсним. Як правило, це предмет контракту, ціна, строк використання.

При постійному здійсненні МКО компанії деталізують і характеризують контрактні умови для найпоширеніших видів операцій.

Індивідуальні умови контракту характерні для окремої конкретної МКО. До них належать: реквізити продавця і покупця, предмет контракту, ціна і загальна сума, строк поставки.

Загальні умови контракту проходять через усі контракти по однорідних операціях і відображають практику компаній при торгівлі тим чи іншим товаром.

Типові форми контракту

Типовий контракт — це своєрідний шаблон контракту чи ряд уніфікованих умов, викладених у письмовій формі, сформованих раніше з урахуванням торгової практики чи звичаїв і прийнятих сторонами, що домовляються після того, як вони були узгоджені з вимогами конкретної операції.

Частіше за все типові контракти використовуються при укладенні контрактів на стандартні види машин та устаткування, споживчі товари, промислову сировину на довгостроковій основі, на масові продовольчі товари (на біржах). Це зумовлено такими причинами: 1) особливість масових товарів, зокрема їх внутрішня однорідність щодо фізико-хімічних властивостей, полегшує уніфікацію умов контрактів щодо визначення кількості та якості товарів, способів пакування, умов страхування і т.д.; 2) великі обсяги товарів; 3) об’єднання імпортерів, як правило, у великі галузеві організації.

Форми типових контрактів.

Документ, який сторони МКО можуть використати як контракт в тому випадку, якщо вони підпишуть і заповнять ті статті, що потребують узгодження (наприклад, назва сторін, кількість, якість, ціна товару, строк і місце поставки).

Загальні умови купівлі-продажу. Це — список статей контракту, визначених з урахуванням торгової практики і, як правило, залежно від базових умов поставок, які сторони контракту можуть включати в свій контракт чи посилатися на них.

На практиці форма типового контракту складається з двох частин: узгоджуваної та уніфікованої.

Типовий контракт друкується друкарським способом і вміщує загальні умови. Індивідуальні умови вдруковуються в спеціальні графи. Якщо окремі частини уніфікованих умов не влаштовують контрагентів, вони закреслюються або ж додруковуються в резервних місцях.

Способи використання типових контрактів показані на рис. 7.3.

 

Рис. 7.3. Способи використання типових контрактів

Головні переваги використання типових контрактів полягають, по-перше, у попередній підготовці переважної частини тексту, що дозволяє ретельніше його обґрунтувати; по-друге, в скороченні часу на укладання контракту; по-третє, в можливості використання практичного досвіду торгівлі тієї чи іншої країни.

Типові контракти складаються, як правило, спілками підприємців: об’єднаннями, асоціаціями, федераціями, комітетами товарних бірж, торговими палатами та ін. Практично будь-яка велика компанія має широкий вибір типових контрактів, тобто кілька варіантів типових контрактів для кожного виду товару. Відмінності їх полягають у методі розрахунку ціни (CIF, FOB і т. ін.), визначенні способу поставки, встановленні головного напряму перевезення від місця походження до місця призначення, що впливає на пакування, страхування і т. д.

Так, різні форми найбільш важливих типових контрактів на поставку готових виробів розроблені торговими асоціаціями: Лондонською асоціацією какао, Ліверпульською бавовняною асо­ціацією, Міжнародною організацією шерстяного текстилю, Асоціацією рафінованого цукру, Торговою федерацією з пиломатеріалів Об’єднаного Королівства, Лондонською біржею металів та ін.

Велика кількість загальних умов продажу і типових форм контрактів розроблена робочими групами під егідою ЄЕК ООН (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Торгові звичаї

Торговий звичай — це широковідомий порядок ділових відносин визначеної сфери діяльності, який прийнятий у національних об’єднаннях підприємців (палатах, загальних чи спеціальних ділових об’єднаннях).

Торгові звичаї застосовуються стосовно контрагентів тоді, коли сторони контракту не врегулювали конкретний випадок, який виник у ході виконання контракту, чи тоді, коли сторони посилаються на визначені торгові звичаї безпосередньо у контракті.

· Довідково:

Торгові звичаї — правила поведінки, а не норма права. Класифікуються як умови контракту.

Торгові звичаї в англійському праві мають важливе значення, наприклад щодо тлумачення таких слів і висловів, як «відвантаження», «поточні дні», обмовка «біля» та ін. Основною ознакою торгового звичаю в американському праві є «постійність дотримання». У французькому праві ознаками звичаю є одноманітність, постійність дотримання, повторювання, відома тривалість дії в числі та просторі, визначеність, допущена законодавством, несуперечність публічному порядку.

Звичаї повинні відповідати таким вимогам:

1) мати характер загального правила;

 

11. В економічній теорії є велика кількість класифікацій МКК. Наведена нижче об’єднує головні критерії загального і детального розподілу МКК на групи (рис. 8.1) і є прийнятною більшістю як учених, теоретиків, так і практиків.

Односторонні контракти — договори, де тільки одна із сторін, що домовляються між собою, зобов’язується виконати певні умови, визначені у контракті. Вони створюють обов’язки для однієї сторони і право для іншої. Тобто на одній стороні лежить обов’язок належного виконання, інша має право вимагати належного виконання обов’язку без жодної взаємності.

Приклад.

Приймаюча сторона за контрактом зберігання зобов’язана повернути товар у встановлений строк у належному стані. В свою чергу, інша сторона має право вимагати повернення товару від протилежної сторони без жодної взаємності.

Двосторонні (синаллагматичні) та багатосторонні контракти-договори — це ті, в яких права та обов’язки виникають у кожної сторони (наприклад, контракти купівлі-продажу або орендні контракти).

Односторонній контракт необхідно відрізняти від односторонніх юридичних операцій, для виникнення яких достатньо волі тільки одного суб’єкта. Проте всі МКК є двосторонніми юридичними операціями, оскільки для їх виникнення потрібне узгодження волі хоча б двох контрагентів.

Слід також розрізняти двосторонній контракт з великою кількістю осіб та багатосторонній контракт. Якщо у першому кілька суб’єктів на одній стороні висловлюють єдину волю, продиктовану взаємним інтересом, то в багатосторонньому контракті кожний його учасник виступає самостійною стороною і висловлює особисту волю, захищаючи індивідуальний інтерес.

Рис. 8.1. Багатокритеріальна класифікація контрактів

Обтяжливі (боргові, покриті) контракти — контракти, на підставі яких одна сторона забуває певну користь, але в той самий час повинна забезпечити інший стороні відповідну вигоду, подати визначене відшкодування.

Добродійні (безоплатні) контракти — контракти, в яких сторона не видає жодного відшкодування за користь, здобуту з договору.

Формальні контракти — контракти, для укладання яких недостатньо узгодження волі контрагентів, а вимагається висловити цю угоду в особливій формі.

 

 

12.

МКК купівлі-продажу товарів — це контракт, згідно з яким продавець зобов’язується передати товар у власність покупця, а останній зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таблиця 8.1

Матеріальна стадія виконання МКК

1. Строк виконання контракту — узгоджені сторонами та передбачені в контракті періоди, протягом яких сторони повинні виконати свої зобов’язання перед партнерами; юридичний факт, з якими закон пов’язує певні юридичні наслідки.

Цивільно-правові строки дуже різноманітні (рис. 9.3).

Рис. 9.3. Класифікація цивільно-правових
строків виконання контракту

Імперативні строки — строки, які не можуть бути змінені за угодою сторін.

Диспозитивні строки — передбачені законодавством, але можуть бути змінені за угодою сторін.

Визначені строки — вказуються їх початок і кінець, точний розмір, який-небудь момент і т. д.

Невизначені строки — вказуються наближені координати для визначення строку: «розумний строк» (своєчасно) і т. д.

Основні способи встановлення строків виконання МКК показані на рис. 9.4.

Якщо в контракті передбачена фіксована дата його виконання, то зобов’язання підлягає реалізації у цей день.

Закінчення періоду виконання контракту встановлюється по-різному для різних видів строків. Так, якщо строк визначений у роках, то він закінчується у відповідний місяць та число останнього року строку. Якщо строк визначений у місяцях, то він закінчується у відповідне число останнього місяця строку. У тому випадку, коли відповідний місяць не має означеного числа, строк закінчується в останній день місяця. При строку в півмісяця закінчується на п’ятнадцятий день.

 

Рис. 9.4. Способи встановлення строків виконання контракту

2. Місце виконання контракту.

Зобов’язання виконуються в місці, яке визначене контрактом або ж законом. Якщо місце виконання контракту не визначено контрактом і його неможливо визначити з суті зобов’язання чи звичаїв ділового обігу, то згідно з українським законодавством:

· зобов’язання з передачі об’єкта нерухомості виконуються в місці знаходження названого об’єкта;

· зобов’язання з передачі товару або іншого майна, за необхідністю його перевезення, виконується в місці здачі товару першому перевізнику для передачі його кредитору;

· зобов’язання підприємця передати товар або інше майно у місце виготовлення або зберігання товару виконується, якщо це місце відоме стороні, що купує товар;

· грошові зобов’язання виконуються в місці проживання кредитора у момент виникнення зобов’язань, а якщо кредитором є юридична особа — в місці його знаходження в момент виникнення зобов’язань. Якщо кредитор до моменту виникнення зобов’язань змінив місце проживання або знаходження і сповістив про це боржника, місцем виконання зобов’язання повинно стати нове місце проживання чи знаходження кредитора з віднесенням на рахунок останнього всіх затрат, зв’язаних зі зміною місця виконання;

· всі інші зобов’язання мають бути виконані за місцем знаходження тієї сторони, що приймає виконання зобов’язання.

 

5. Для виникнення юридично значимого МКК необхідні відповід­ні умови, без яких такий контракт не можна вважати дійсним. Згідно з чинним законодавством такими умовами є:

· ділова угода осіб, що беруть участь в укладенні контракту;

· правоздатність і дієздатність осіб, які укладають контракт;

· узгодженість волі сторін;

· предмет контракту;

· основа контракту.

Воля — це усвідомлення відповідної поведінки, яка передбачає адекватні наміри, спрямовані на досягнення певної мети.

Особливості волі:

· спосіб висловлення волі (рис. 6.1);

· свобода волі;

· серйозність;

· наявність дієздатних і правоздатних суб’єктів;

· спрямованість на досягнення можливих результатів.

Рис. 6.1. Способи висловлення волі

Узгодженість волі — це внесення одним суб’єктом МКО пропозиції, спрямованої на встановлення, змісту або розірвання майново-правових відносин і безумовне при-
йняття її іншим суб’єктом.

Слід розрізняти такі поняття, як дійсна воля і висловлена воля.

 

 

Рис. 6.2. Вади волевиявлення

 

При волевиявленні з переліченими вадами контракт може вважатися недійсним невідповідність волевиявлення дійсній волі або вади юридично значимої волі (неповнолітні, недієздатність).

Загроза — залякування іншої сторони певним злом з метою примусити її до укладання контракту.

Особливості загрози.

1. Загроза повинна бути реальною і серйозною, щоб той, кому вона адресована, не мав іншої розумної альтернативи, крім укладання контракту на умовах, запропонованих іншою стороною.

2. За невиправданої погрози слід розглядати два випадки: по перше, дії неправомірні самі по собі (наприклад, фізичне насилля), по-друге, дії правомірні, однак мета цієї загрози неправомірна (наприклад, подання судового позову з єдиною метою примусити іншу сторону укласти контракт на запропонованих умовах).

 

 

7.

Рис. 7.1. Структура контракту

 

Преамбула — вступна частина МКК, визначення сторін. Ця частина складається з таких основних положень.

1. Назва контракту (контракт купівлі-продажу, комісії, оренди тощо). Відсутність назви МКК ускладнює розуміння того, про які правовідносини йдеться. Останнє може викликати роздратування у тих, хто читає контракт, що небажано, якщо у ролі читачів виступають арбітр або податковий інспектор.

2. Номер контракту. На практиці контракту присвоюється номер у відповідності з правилами діловодства, які діють у компанії, що готує проект контракту. В міжнародній практиці зустрічаються різні варіанти нумерації контрактів. У них можуть вклю­чатися як цифрові, так і буквені компоненти.

3. Дата підписання контракту. Відсутність дати підписання МКК неприпустима, оскільки з нею пов’язані правильне визначення моменту укладання контракту, встановлення завершення строку дії, а отже і тих юридичних наслідків, які з цим пов’язані.

У разі підписання МКК відсутніми сторонами (в різний час), контракт вважається укладеним з моменту підписання його ос­танньою стороною.

4. Місце підписання контракту. Згідно з чинним законо-давством України місцем складання контракту визначаються:

а) дієздатність і правоздатність осіб, які укладають контракт;

б) форма контракту;

в) зобов’язання, що виникають з контракту (виняток — сторони передбачили в контракті інше положення).

5. Повна назва партнерів, під якою вони зареєстровані в реєстрі державного обліку.

6. Назва сторони за контрактом (наприклад, «продавець», «покупець», «агент», «постачальник» тощо). Це необхідно для того, щоб у тексті контракту кожний раз не повторювати повністю назву компаній партнерів.

7. Докладна назва посади, прізвище, ім’я, по батькові особи, що підписує контракт, а також назва документів, які засвідчують повноваження вказаної особи щодо підписання контракту.

Предмет контракту та його характеристика. Предметами МКК можуть бути купівля-продаж товарів (готова продукція, напівфабрикати), послуг (консультативний, технологічний, будівельний інжиніринг; оренда, аудит, перевезення, транспортно-експе­диційний, збереження, страхування, фінансування, посередництво тощо), результатів творчої діяльності (просте та виключне ліцензування, торгівля ноу-хау, торгівля об’єктами авторського права). Залежно від предмета контракту наводиться і його характеристика.

Розглянемо викладене на прикладі товару. У відповідній частині МКК встановлюється точна назва товару, яка найбільш вживана на території, куди продається товар, характеристика, модель, сорт і т. д. (за митною класифікацією країни призначення). За основу національних зовнішньоторговельних класифікацій більшістю країн світу прийнято стандарт міжнародної класифікації ООН (КМТК). Товари в ній поділяються на розділи, групи та підгрупи за ступенем обробки продуктів. З 1 січня 1988 р. набула чинності Гармонізована система опису товарів і послуг (СТС), яка базується на Брюссельській митній номенклатурі і зовнішньоторговельному митному класифікаторі ООН (СМТК) з урахуванням 12 інших міжнародних і національних класифікаційних систем. Якщо товар потребує детальнішої характеристики або асортимент товару достатньо широкий за назвами і кількістю, то все це вказується в специфікації товару. Крім назви, необхідно зазначити також кількість товару, визначити його якість та ціну.

Права та обов’язки сторін. Ця частина МКК об’єднує такі умови:

1) обов’язки та права першої сторони за контрактом;

2) обов’язки та права другої сторони за контрактом;

3) строк виконання зобов’язань сторонами;

4) місце виконання зобов’язань кожного з партнерів;

5) спосіб виконання зобов’язань контрагентами (порядок, послідовність їх дій і строки).

Конкретний зміст цих умов залежить від виду контракту і конкретної ситуації його укладання.

Додаткові умови контракту. Вказані нижче умови необо­в’язково передбачити в контракті, проте їх наявність суттєво впливає на права та обов’язки сторін, а також на порядок їх виконання.

1. Строк дії контракту. Його необхідно вказати навіть тоді, коли обумовлені строки виконання зобов’язань сторонами. Це пояснюється тим, що потрібно знати, коли контракт припиняється і можна буде пред’явити відповідні вимоги і претензії до контрагента за відмову від виконання контракту.

2. Відповідальність сторін. У цій частині МКК визначаються різного роду санкції у вигляді неустойки, що сплачуються тією стороною, яка не виконала своїх зобов’язань стосовно передбачених контрактом умов. Як правило, спеціалісти пропонують проти кожного обов’язку партнерів передбачити певну відповідальність, в основному, штрафну неустойку.

Значення вказаних вище умов контракту полягає в тому, що вони забезпечують виконання обов’язків сторонами на випадок порушення ними умов контракту.

3. Способи забезпечення зобов’язань — це ефективні додаткові заходи майнового впливу на контрагента. Українському законодавству відомі чотири основні способи забезпечення зобов’я­зань, а саме і неустойка, застава, поручительство (гарантія), завдаток. Детально вони розглядатимуться далі.

4. Підстави дострокового розірвання контракту в односторонньому порядку і порядок дій сторін при односторонньому розірванні контракту.

5. Умови про конфіденційність інформації по МКК. В основному такі умови включаються в МКК купівлі-продажу результатів творчої діяльності, а саме ліцензій, ноу-хау і т. ін. Певні умови для таких контрактів не підлягають розголосу сторонами і вважаються конфіденційними.

6. Порядок розв’язання спорів між сторонами по контракту. У цій частині контракту вказується право, яким регулюється даний контракт.

Інші умови контракту.

1. Переддоговірна робота та її результати після підписання контракту. Даний пункт містить положення, які визначають, що після підписання даного контракту всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри втрачають силу.

2. Умови про узгодження зв’язку між сторонами. Тут передбачаються способи зв’язку між партнерами (телефон, факс, телекс, телеграф, телетайп із зазначенням їх номерів). У даному пункті можуть бути вказані особи (персонально або із зазначенням посад), які вповноважені надавати інформацію та вирішувати питання щодо виконання контракту.

3. Реквізити сторін:

а) поштові реквізити,

б) адреси підприємств партнерів,

в) банківські реквізити (номер розрахункового рахунку, установа банку, код банку, дані розрахунково-касового центру, кореспондентський рахунок банку),

г) відвантажувальні реквізити (для залізничних відправлень, для контейнерів, для дрібних відправлень).

Дуже часто контрагенти беруть на себе зобов’язання негайно повідомляти один одного у разі змін своїх реквізитів.

4. Кількість примірників контракту.

5. Порядок виправлень за текстом контракту. Дана умова передбачається у тому разі, коли контракт підписується одним із контрагентів і передається іншому для подальшого підписання. За цих умов недобросовісний партнер може в односторонньому порядку виправити певні пункти контракту як у своєму, так і в чужому примірнику. Спеціалісти рекомендують вводити в контракт таку умову: «Всі виправлення за текстом даного контракту мають юридичну силу лише в тому разі, коли вони посвідчені підписами сторін в кожному окремому випадку».

Юридичні адреси сторін. МКК повинен бути підписаним повноважною особою або її представником власноручно. Після підписів контрагентів вказуються їх повні юридичні адреси та проставляються печатки.

Додатки. Додатки уточнюють взаємні права та обов’язки сторін. Спеціальні умови МКК, зокрема обгрунтування ціни, технічні умови, умови випробувань устаткування, специфікації товарів, порядок внесення змін і доповнень до контракту та ряд інших, можуть бути включені в текст контракту, а також оформлені у вигляді додатків до контракту, які є його невід’ємною частиною.

Умови контракту

Умови контракту — узгоджені сторонами і зафіксовані в документі статті, які відображають взаємні права та обов’язки контрагентів.

Рис. 7.2. Умови контракту

Сторони МКК самостійно обирають той чи інший зміст статей, керуючись ситуацією на ринку, торговими звичаями або необхідністю. Крім того, деякі умови контракту можуть визначатися міжнародними та іншими угодами, загальними умовами торгівлі, на які в тексті контракту наводиться зноска.

Істотні умови МКК — це ті статті, у разі виконання яких одним з партнерів інша сторона може відмовитися від прийняття товару, оскаржити контракт і вимагати повернення збитків.

Неістотні умови МКК — це ті статті, у разі порушення яких інша сторона не має права відмовитися від прийняття товару і розірвати контракт, а може тільки вимагати виконання зобов’язань і покриття збитків.

Поняття істотних і неістотних умов МКК залежить від конкретної МКО. Зазвичай до істотних умов належать: предмет, кількість, якість, ціна і строк виконання. У міжнародній практиці діє звичай, згідно з яким сторони МКО повинні домовитися про звичайний мінімум умов контракту, щоб він вважався дійсним. Як правило, це предмет контракту, ціна, строк використання.

При постійному здійсненні МКО компанії деталізують і характеризують контрактні умови для найпоширеніших видів операцій.

Індивідуальні умови контракту характерні для окремої конкретної МКО. До них належать: реквізити продавця і покупця, предмет контракту, ціна і загальна сума, строк поставки.

Загальні умови контракту проходять через усі контракти по однорідних операціях і відображають практику компаній при торгівлі тим чи іншим товаром.

Типові форми контракту

Типовий контракт — це своєрідний шаблон контракту чи ряд уніфікованих умов, викладених у письмовій формі, сформованих раніше з урахуванням торгової практики чи звичаїв і прийнятих сторонами, що домовляються після того, як вони були узгоджені з вимогами конкретної операції.

Частіше за все типові контракти використовуються при укладенні контрактів на стандартні види машин та устаткування, споживчі товари, промислову сировину на довгостроковій основі, на масові продовольчі товари (на біржах). Це зумовлено такими причинами: 1) особливість масових товарів, зокрема їх внутрішня однорідність щодо фізико-хімічних властивостей, полегшує уніфікацію умов контрактів щодо визначення кількості та якості товарів, способів пакування, умов страхування і т.д.; 2) великі обсяги товарів; 3) об’єднання імпортерів, як правило, у великі галузеві організації.

Форми типових контрактів.

Документ, який сторони МКО можуть використати як контракт в тому випадку, якщо вони підпишуть і заповнять ті статті, що потребують узгодження (наприклад, назва сторін, кількість, якість, ціна товару, строк і місце поставки).

Загальні умови купівлі-продажу. Це — список статей контракту, визначених з урахуванням торгової практики і, як правило, залежно від базових умов поставок, які сторони контракту можуть включати в свій контракт чи посилатися на них.

На практиці форма типового контракту складається з двох частин: узгоджуваної та уніфікованої.

Типовий контракт друкується друкарським способом і вміщує загальні умови. Індивідуальні умови вдруковуються в спеціальні графи. Якщо окремі частини уніфікованих умов не влаштовують контрагентів, вони закреслюються або ж додруковуються в резервних місцях.

Способи використання типових контрактів показані на рис. 7.3.

 

Рис. 7.3. Способи використання типових контрактів

Головні переваги використання типових контрактів полягають, по-перше, у попередній підготовці переважної частини тексту, що дозволяє ретельніше його обґрунтувати; по-друге, в скороченні часу на укладання контракту; по-третє, в можливості використання практичного досвіду торгівлі тієї чи іншої країни.

Типові контракти складаються, як правило, спілками підприємців: об’єднаннями, асоціаціями, федераціями, комітетами товарних бірж, торговими палатами та ін. Практично будь-яка велика компанія має широкий вибір типових контрактів, тобто кілька варіантів типових контрактів для кожного виду товару. Відмінності їх полягають у методі розрахунку ціни (CIF, FOB і т. ін.), визначенні способу поставки, встановленні головного напряму перевезення від місця походження до місця призначення, що впливає на пакування, страхування і т. д.

Так, різні форми найбільш важливих типових контрактів на поставку готових виробів розроблені торговими асоціаціями: Лондонською асоціацією какао, Ліверпульською бавовняною асо­ціацією, Міжнародною організацією шерстяного текстилю, Асоціацією рафінованого цукру, Торговою федерацією з пиломатеріалів Об’єднаного Королівства, Лондонською біржею металів та ін.

Велика кількість загальних умов продажу і типових форм контрактів розроблена робочими групами під егідою ЄЕК ООН (табл. 7.1).

Таблиця 7.1



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; просмотров: 204; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.212.242.203 (0.095 с.)