Тема 8. Філософський зміст проблеми буття

План

1. Проблема буття в історії філософії.
2. Форми буття.
3. Простір і час – форми буття матерії.
4. Рух як спосіб існування матерії.

Ключові поняття: буття,дуалізм, енергетизм, загальна теорія відносності, матерія, монізм, незнищуваність руху, об’єктивність існування, плюралізм, поле, простір, речовина, реляційна концепція, розвиток, рух, саморух, спеціальна теорія відносності, спосіб існування, субстанція,час.

 

Теми рефератів:

 

1. Еволюція філософських уявлень про субстанції світу.

2. Категорія буття: смисл та специфіка.

3. Проблематичність людського буття.

4. Буття і небуття. Буття і сутність.

5. Еволюція філософських уявлень про субстанції світу.

6. Сучасна наука про системну організацію матерії.

 

Питання для контролю та самоперевірки знань

1. Як співвідносяться поняття «буття», «субстанція», «світ людини»? Чим відрізняється буття світу і буття людини?

2. Як формуються уявлення про світ?

3. Що таке онтологія?

4. Які форми має людське буття?

5. Які існують проблеми створення цілісної картини світу?

6. У чому полягає єдність перервності та неперервності простору і часу?

 

Рекомендована література:

 

1. Історія української філософії: підручник. — К.: Академвидав, 2008.—624 с.

2. Історія філософії України: хрестоматія:навч. посіб. /упоряд.: М.Ф. Тарасенко, М.Ю. Русин, А.К. Бичко та ін. — К., 1993. — 560 с.

3. Причепій Є.М. Філософія: підруч. для студ. вищих навч. закл. / СМ. Причепім, A.M. Черюй, Л.А. Чекань. — К.: Академвидав, 2006. — 592 с.

4. Філософія: навч. посіб. / Л.В. Губерський. І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; за ред. І.Ф. Надольного. - 6-те вид., виправл. і доповн. — К.: Вікар, 2006. — 466 с.

5. Таран В.О. Соціальна філософія: навч. посіб. / В.О. Таран, В.М. Зотов, Н.О. Резанов. — К.: Центр навч. л-ри, 2009. — 272 с.

6. Філософський енциклопедичний словник / ред. кол: В.І. Шинкарук та ін. — К.: Абрис, 2002. — 800 с.

7. Філософія: Підручник / О.П.Сидоренко, С.С. Корлюк, М.С.Філянін та ін.; за ред.. О.П.Сидоренка. – 2-ге вид., переробл. і доп..- К.: Знання, 2010.- 414с.

8. Ящук Т.І. Філософія історії: курс лекцій: навч. посіб. / Т.І. Ящук.— К.: Либідь, 2004. — 536 с.

 

Методичні поради

 

 

Перше питання цього семінарського заняття стосується проблеми буття. Студентам варто знати, що метою філософії з початку існування було осмислення,пізнання світу в цілому. Це можливо за умови використання категорії гранично загального змісту. Така категорія була запропонована в античній філософії Парменідом. За словами Гегеля, лише з вченням Парменіда про буття філософія стає на власний шлях розвитку – шлях логічно-понятійного мислення.

 

З античних часів буття є однією з головних тем і проблем філософії. Міркування щодо буття – це постійна спроба створити поняття про всезагальний процес, який охоплює все існуюче, виразити взаємозв’язок різних формоутворень світу. В буденному слововживанні зміст категорії буття частково співпадає з поняттями універсуму, космосу, всесвіту, природи, життя. Тобто буття – це існування.

 

Термін “ онтологія ” вживається у філософських працях, починаючи з XVII ст. Це вчення про буття, про принципи його будови, закони й форми.

 

Використовуючи знання з історії філософії, студентам необхідно виявити відмінності та спільні моменти в осмисленні буття в античності, середньовіччі, Новому часі, німецькій класичній філософії, філософських теоріях ХХ ст. Потрібно пояснити чим в середині XIX ст. була обумовлена криза класичної онтології?

 

Розглядаючи питання про формибуття студент має знати, що за своєю суттю ця категорія передбачає структуруваннясвіту та взаємозв’язок між його окремими видами, процесами, формами. Прийнято розрізняти буття природного, буття людини, буття соціального та буття духовного.

Буття природного –це фіксація об’єктивного,первинного фактуіснування світу. Лише на певній стадії розвитку природного світу виникає людина. З одного боку, очевидність первинності природи не викликає сумніву, а з іншого – про буття природи говорить та розмірковує саме людина.

Буття людини якіснування її у світі речей і у світі духовних цінностей.

 

Буття духовного –це все розмаїття духовного світу людства–від свідомості індивіда до форм суспільної свідомості (моралі, мистецтва, політики, права, філософії), все багатство культури і цивілізації.

Буття соціального передбачає аналіз індивідуального буттялюдини та різноманітних формоутворень суспільного буття (соціум, етнос, держава, людство).

Необхідно розглянути взаємозв’язок цих основних форм, сфер буття? Студент має з’ясувати особливості тлумачення змісту кожної з

4-х форм буття у теології, філософських концепціях Нового часу, у філософських напрямках XX ст.?

Все розмаїття філософських вчень можна класифікувати затипами онтології. В сучасній літературі пропонується виділяти:

 

ідеалізм, матеріалізм, монізм, дуалізм, плюралізм. Студенти вжекористувалися цими поняттями, характеризуючи вчення того чи іншого мислителя. Далі з’ясуємо визначення цих понять для виокремлення онтології певного типу.

 

Ідеалізмом називається одна з основних тенденцій філософськогомислення, яка надає ідеям більшу реальність, ніж світу чуттєвих речей. Основними формами ідеалізму є об’єктивний (ідеї існують поза та незалежно від людської свідомості) та суб’єктивний (речі та явища не існують незалежно від свідомості суб’єкта). Об’єктивно-ідеалістичних поглядів дотримувались Платон, Плотін, Ф. Аквінський, Г. Гегель. Яскраві представники суб’єктивного ідеалізму – Д. Берклі, Д. Юм. Охарактеризуйте вчення про буття когось із названих мислителів.

 

Матеріалізм –одна з основних тенденцій у філософії,що єпротилежною до ідеалізму та дуалізму і полягає у встановленні залежності духовного від матеріального. Слід розрізняти матеріалістичну тенденцію філософствування від приналежності до певних шкіл матеріалізму. В європейській філософії розрізняють: матеріалізм стародавніх греків та римлян, механістичний матеріалізм XVII-XVIII ст., діалектичний матеріалізм К. Маркса та Ф. Енгельса, фізіологічний матеріалізм О. Фохта, науковий матеріалізм М. Бунге, Х. Патнема (з середини ХХ ст.) та інші школи. Серед представників різних шкіл та напрямків матеріалізму немає єдиної думки щодо трактування категорії “матерія ”. Підсумовуючи філософські та загальнонаукові спроби щодо визначення цієї категорії, сучасні дослідники виділяють три моделі, які панували у той чи інший період: речова, енергетична та інформаційна.

Діалектичний матеріалізм є водночас школою матеріалізму і яскравим прикладом філософського монізму.

 

Монізм –це спосіб аналізу розмаїття світу,який походить зодного начала, єдиної основи (субстанції) усього існуючого.

 

Дуалізм –це філософське вчення про співіснування двохнезалежних начал – матеріального і духовного. Докладно проаналізуйте онтологічне вчення Р. Декарта або І. Канта.

 

Плюралізм як тип онтології–це така філософська позиція,згідноз якою існує декілька або множина незалежних начал або видів буття. Таку позицію підтримували Г. Лейбніц, А. Пуанкаре, М. Гартман.

Поняття простору і часу виникли вже на ранніх етапахрозвитку практики і пізнання. Ці початкові уявлення у процесі ускладнення суспільного життя та вдосконалення форм і методів пізнання світу поступово набули вигляду понять і категорій, що ними оперують природознавство і філософія.

 

В історії філософської думки буття об’єктивного світу або форми його сприйняття людською свідомістю конкретизувалися категоріями “ час ” і “ простір ”. В наш час загально прийнято визначати час іпростір як форми буття, що виражають: час – зміну речей, станів, явищ одне одним; простір – співіснування речей та явищ. В такому розумінні час і простір є характеристиками структури буття, яка зафіксована у часі як тривалість, послідовність зміни об’єктів, їх станів та етапів розвитку, у просторі – як протяжність об’єктів, а також форма їх взаємодії, співіснування, сполучення. Ми визначаємо зміст простору і часу окремо, розглядаючи їх як категорії науки. Але як характеристики будь-якого фрагменту світу простір і час функціонують тільки в єдності. В сучасному природознавстві підкреслюється, що простір і час є об’єктивними всезагальними формами буття всіх структурних елементів світу. Користуючись підручниками, назвіть інші властивості фізичного простору і часу.

 

Простір і час є базовими орієнтирами для створення певної картини світу, а значить, тлумачення змісту та співвідношення цих понять в різні історичні періоди, різними мислителями було неоднозначним. Студент має проаналізувати погляди Арістотеля, І. Ньютона, Р. Декарта, І. Канта щодо простору і часу? Слід звернути увагу на субстанційний та реляційний підходи до тлумачення простору і часу. Як в сучасній науці характеризуються просторово-часові параметри світу?

 

Життя суспільства також має свою просторово-часову специфіку.

Соціальний час і соціальний простір –це категорії,якіхарактеризують соціальне буття як процес співіснування та послідовних змін діяльності людей. Соціальний час фіксує сталість соціальних форм як їх відтворення. Соціальний простір виявляє координацію різних форм життя людей, їх взаємодію.

 

Соціальний простір виникає, розвивається, змінюється водночас із становленням і розвитком суспільства, специфічно відображаючи весь спектр соціальних відносин. Український філософ В. Нестеренко поділяє історію людства на два періоди – з точки зору ставлення людини до простору і часу. В перший період (доіндустріальна фаза) людство переважно освоювало простір, у другий період (індустріальний та постіндустріальний) – оволодівало часом.

 

Соціальний час характеризується складною структурою. Це і час становлення родової сутності людини, і різні історичні епохи, і індивідуальне життя людини. Як час існування людства взагалі, суспільства певного типу та епох, так і життя кожної людини поділяються на минуле, теперішнє та майбутнє. Різні вікові періоди з неоднаковим відчуттям часу переживає кожна людина.