Розвиток мовлення та спілкування

Для розвитку мовлення та спілкування сліпих дошкільників особливе значення має засвоєння ними рідної мови, формування усного мовлення та опанування невербальними засобами спілкування. Розвиток мовлення і спілкування здійснюється у всіх видах діяльності сліпих дітей і є необхідною складовою навчальної та корекційно-виховної роботи дошкільного навчального закладу.

Систематичні заняття з розвитку мовлення і спілкування необхідно проводити систематично по підгрупах та індивідуально. Здійснюючи роботу з розвитку мовлення і спілкування, педагог уважно прислухається до того, про що і як говорять незрячі діти. навчає їх правильно будувати фрази, послідовно викладати свої думки, правильно за смислом вживати слова і відповідні невербальні засоби (жести, міміку), силу голосу, темп мовлення.

Через недостатність сенсорного досвіду у більшості сліпих дітей спостерігається розрив між реальними предметами та їх назвами, між предметними практичними діями та їх словесним позначенням. Для цього в програмі передбачено спеціальне навчання аналізу предметів, їх називанню, функціональним діям з ними. Педагог повинен мати достатню кількість муляжів, макетів та інших наочно-дидактичних матеріалів для того, щоб сліпі діти мали змогу краще познайомитися з реальним предметом і співвіднести його з рельєфним, контурним, силуетним, барельєфним зображенням.

Для розвитку мовлення і спілкування велике значення має наявність у сліпих дошкільників реальних уявлень про навколишній світ. Тому предмети, явища, іграшки та інші об’єкти, які описують чи про які розповідають діти, були доступні для дотикового та зорового (за наявності залишкового зору) сприймання.

Для незрячої дитини мовлення педагога має слугувати прикладом, бути виразним та емоційним. Відбір літературного матеріалу педагог здійснює з врахуванням знань дітей та їх пізнавальних можливостей.

Важливим напрямомрозвитку мовлення та спілкування дітей з глибокими порушеннями зору є формування невербальних засобів спілкування, природне опанування яких дітей значно ускладнюється через обмежені можливості візуального сприймання емоційних реакцій дорослих та їх мімічно-жестових проявів.

Через неможливість для сліпих дітей використовувати в процесі пізнання довкілля дистантний зоровий аналізатор, формування у них немовних засобів спілкування стає для них вкрай актуальним. Кінцевою метою дошкільного навчання сліпих дітей є опанування ними вміння адекватно і самостійно виражати жестами, мімічними та пантомімічними діями та інтонацією з метою: а) навчитися передавати адекватними немовними діями свій емоційний стан; б) не виділятися в своїх діях і поведінці серед зрячих.

Зміст цього розділу програми на кожному році навчання містить кілька взаємопов'язаних компонентів розвитку мовлення і спілкування: “У світі слів”, “У світі звуків”, “Дитяча граматика”, “Сходинки спілкування”, “Зв'язне мовлення”. Зміст цих компонентів спрямований на практичне забезпечення реалізації основних освітніх завдань дошкільного етапу розвитку у незрячих дітей мовлення і спілкування:

– конкретизація та збагачення словникового запасу дітей;

– розвиток слухових відчуттів та звукової культури мовлення;

– розвиток вміння граматично правильно будувати фразу, висловлювання (текст);

– розвиток умінь та культури комунікативного мовлення з використанням невербальних засобів спілкування;

– розвиток навичок усного зв'язного мовлення на рівні тексту (монологічного висловлювання) різних типів.

Визначені основні освітні завдання до розвитку мовлення у дітей з важкими порушеннями зору загальні для кожного з років навчання:

навчальні: вчити формувати звуко- та слововимову, навички словотворення, комунікативної активності; вчити граматично правильно пов'язувати слова між собою, будувати речення, дотримуватись певної структури зв'язного висловлювання; вчити користуватися вербальними і невербальними засобами спілкування; вчити формувати звукову культуру мовлення та культурного спілкування;

виховні: стимулювати через слово інтерес до пізнання природи, людей, самої себе; виховувати довіру до оточуючих людей, бажання встановити з ними доброзичливі стосунки; викликати позитивні емоції у відповідь на звертання рідних, інших дітей і людей; сприяти розумінню мовлення інших, простих звернень і прохань;

корекційно-розвивальні: створювати сприятливі умови (одномовне середовище) для засвоєння мовлення в процесі спілкування; формувати моторні навички, пізнавальну активність, потребу в емоційних контактах з оточенням; спонукати до творчої мовленнєвої діяльності; стимулювати мовленнєвий розвиток; формувати алгоритм сприймання схеми тіла та обличчя на собі, на іншій людині, на ляльці, на малюнку; формувати прийоми дотикового обстеження обличчя.

Перший рік навчання

Молодша група (4-й рік життя)

Освітні завдання: навчальні: вчити розрізняти слова за звуковим складом, виділяти перший звук у слові; вчити вживати у мовленні різні частини мови (іменники, дієслова, прикметники, займенники), узагальнюючі поняття; вчити будувати самостійні зв'язні висловлювання з трьох-чотирьох речень; вчити формам звертання та формам ввічливості; вчити складати короткі оповідання та казки з допомогою вихователя;

виховні: виховувати позитивне ставлення до дітей в групі, до садка;

корекційно-розвивальні: формувати вміння вступати у невимушену розмову з дорослими; формувати вміння адекватно використовувати в процесі взаємодії з дорослими і однолітками засвоєні засоби невербального спілкування; формувати уявлення про основні емоційні стани людини, розрізняти емоційні стани за їх мімічними проявами; формувати вміння імітувати голоси тварин, казкових персонажів; формувати навички дотиково сприймати мімічні рухи на обличчі педагога, інших дітей, власному обличчі, на рельєфному зображенні (піктограмі).

1. У світі слів.

Збагачувати словник дітей відповідно до тем: «Дитячий садок»; «Сім'я»; «Ігри та іграшки»; «Побутові предмети»; «Меблі»; «Одяг та взуття»; «Тварини»; «Пори року»; «Свята»; «Транспорт».

Вводити в словник незрячих дітей слова, що означають назви предметів, речей, явищ, дій, якостей, ознак, властивостей предметів.

Вчити вживати та розуміти узагальнюючі поняття (іграшки, меблі, одяг, взуття, квіти).

Уточнювати та активізувати словник дітей, використовуючи фольклорні та дитячі художні твори.

Привертати увагу дітей до сполучуваності слів у фразі.

2. У світі звуків. Вчити правильно вимовляти всі звуки рідної мови (голосні й приголосні).

Знайомити з мовленнєвим апаратом: губи, зуби, язик, піднебіння.

Розвивати артикуляційний апарат, фонематичний слух.

Вчити слухати і чути окремі найчастіше повторювані звуки, слова, відчувати інтонацію, настрій, наголос.

Вчити розрізняти прості за звуковим складом слова, знаходити знайомий звук у слові, інтонаційно його виділяти.

Практично (під час спілкування, бесід, в ігрових вправах) ознайомити дітей з термінами «слово», «звук».

Розвивати інтонаційну виразність мовлення.

3. Дитяча граматика.

Вправляти дітей у вживанні слів, в яких змінюються голосні і приголосні звуки (стіл – на столі, рука – в руці).

Вчити узгоджувати слова в роді, числі та відмінку, додержуючись правильного вживання закінчень.

Стимулювати дітей до самокорекції та виправленню помилок у мовленні однолітків.

Вправляти у правильному вживанні граматичних форм (іменників в родовому відмінку множини, назв малят тварин в однині та множині, дієслівних форм), у вживанні назв предметів з прийменниками (на столі, за спиною, біля шафи), стимулювати дитяче словотворення.

Вчити вживати кличний відмінок іменника (мамо, Тарасе, дідусю), практично вживати їх у сполученні з ввічливими словами.

Спонукати дітей вживати речення різного типу, дотримуючись правильного порядку слів у реченні.

Сходинки спілкування.

Спілкування з дорослими. Навчати дітей вступати в невимушену розмову з дорослими на запропоновану тему («Знайомство»; «Сім'я»; «Ігри та іграшки»; «Твої друзі»; «Дитячий садок»), відповідати на звернення та запитання дорослого.

Запитувати та звертатись до дорослих. Засвоїти форми звертань до дорослого: називати на ім'я та по батькові, вітатись та прощатися з вихователем, співробітниками дитячого садка та іншими дорослими, дякувати за допомогу, виявлену увагу.

Спілкування з однолітками. Навчати дітей спілкуватись одне з одним, звертатися до партнера, вислуховувати співрозмовника, відповідати на запитання інших дітей; намагатися вести невимушену розмову в колі двох-трьох дітей, звертатися до однолітків: називати дитину на ім'я (Марійко, Іванку, Катрусю), розмовляти спокійно, лагідним і привітним тоном; не втручатись у розмову інших.

Невербальні засоби спілкування. Навчати дитину: показувати й називати основні частини тіла та обличчя на собі, на іншій людині, на ляльці (руки, ноги, голова, тулуб; очі, ніс, рот). Роз’яснити функціональне призначення основних частин обличчя (очі – бачать, ніс - дихає, вуха – чують, рот – говорить, язик – відчуває смак). Виконувати разом з педагогом прості фізичні вправи для розвитку та укріплення м’язового апарату тіла та обличчя. Мімічна гімнастика – вправи для губ, щік, язика, брів. Пальчикові ігри. Масаж та самомасаж обличчя.

Ознайомити з основними емоційними станами людини (спокій, радість, сум), їх мімічними проявами, поняттям “настрій”. Навчити дитину сприймати, розрізняти та називати мімічні рухи на рельєфному зображенні (піктограма), обличчі іншої людини та на власному обличчі (посмішка, плач, спокійний стан); визначати емоційний стан за мімікою; правильно відтворювати мімічні рухи (посмішка, сум, спокій); сприймати (на рельєфних зображеннях) та відтворювати елементарні жестові рухи та розуміти їх значення (так, ні, привіт, до побачення, тихо, не знаю); керувати власним голосом: говорити голосно, тихо, спокійно.

Культура спілкування. Навчати дітей культури спілкування: під час розмови, спілкування дивитись в очі, стояти (чи сидіти) спокійно, слухати не перебиваючи, розмовляти з усмішкою на обличчі, не відволікатись, уникати сторонніх жестів (руками, ногами, головою), дотримуватись відповідного тону, інтонації розмови.

Практично засвоїти форми вітання та прощання (добрий ранок чи добрий день, доброго здоров'я, до побачення), форму ввічливого прохання (будь ласка), подяки (дякую, спасибі), вибачення (пробачте, вибачте, пробач, вибач), форму ввічливого звертання „Ви” до дорослих (здрастуйте, пробачте, вам, до вас та ін.).

Зв'язне мовлення.

Викликати в дітей інтерес до різних типів монологічних висловлювань: розповіді, опису, міркування. Готувати їх до самостійної розповіді.

Вчити давати на запитання вихователя зв'язну відповідь з двох-трьох речень за змістом прослуханих творів, під час розглядання за допомогою дотику іграшок, реальних об'єктів.

Закріплювати вміння складати спільно з вихователем коротенькі описові та сюжетні розповіді шляхом доповнення, повторення речень.

Викликати в дітей бажання переказувати зміст добре знайомих творів, казок за допомогою навідних запитань, відтворюючи послідовність подій і якнайточніше передаючи мовлення персонажів.

Створювати ситуації, які вимагають від дитини коротенького пояснення (про виконання дії, будову іграшки, власні потреби).

Результати освітньої та корекційно-розвивальної роботи: дитина:

- розрізняє слова за звуковим складом, виділяє перший звук у слові;

- вживає у мовленні різні частини мови (іменники, дієслова, прикметники, займенники), узагальнюючі поняття;

- вступає у невимушену розмову з дорослими та прощається без нагадування вихователя;

- володіє формами звертання на ти (до дітей), Ви (до дорослих);

- вживає форми ввічливості при нагадуванні дорослого («Що потрібно сказати?»);

- адекватно використовує в процесі взаємодії з дорослими і однокласниками засвоєні засоби невербального спілкування;

- будує самостійні зв'язні висловлювання з трьох-чотирьох речень, відображаючи в них суттєвий зміст явища чи об'єкта;

- складає коротенькі оповідання та казки з незначною допомогою вихователя;

- має уявлення про основні емоційні стани людини, розрізняє емоційні стани за їх мімічними проявами;

– сприймає на дотик мімічні рухи на обличчі педагога, інших дітей, власному обличчі, на рельєфному зображенні (піктограмі);

– відтворює елементарні мімічні рухи;

– має уявлення про жести;

– вміє імітувати голоси тварин, казкових персонажів;

– позитивно ставиться до дітей в групі, до перебування в дитячому садку.

Другий рік навчання

Середня група (5-й рік життя)

Освітні завдання: навчальні: вчити вживати слова, що означають основні частини мови (слово-назва, слово-дія, слово-ознака); вчити добирати і вживати синоніми, антоніми, узагальнюючі поняття; вчити використовувати прислів'я, приказки, загадки, образні вирази; вчити правильно вимовляти звуки та слова відповідно літературних норм української мови; вчити виділяти перший і останній звуки в слові, інтонаційно виділяти заданий звук у слові, добирати слова із заданим звуком; вчити самостійно близько до тексту переказувати знайомі дитячі твори; вчити складати під керівництвом дорослого розповіді з власного досвіду;

виховні: виховувати доброзичливе ставлення до інших дітей та дорослих, активність у взаємодії під час спільної діяльності.

корекційно-розвивальні: розвивати навички взаємодії з дорослим, брати участь в організованих вихователем діалогах; розвивати вміння самостійно складати розповіді з п'яти-шести речень описового та сюжетного характеру; формувати вміння вживати форми ввічливості без нагадування вихователя; формувати уявлення про емоційні стани, причини їх виникнення та мімічні прояви; розвивати навички сприймати емоційні стани в ситуації спілкування, розуміти причиново-наслідкові взаємозв’язки між емоційним станом та дією; формувати вміння вербально описувати емоційні стани, відтворювати мімічні рухи основних емоційних станів; формувати уміння використовувати міміко-жестові засоби спілкування в грі, спілкуванні, на заняттях; формувати вміння сприймати та розуміти значення основних жестів, відтворювати їх.

У світі слів.

Продовжувати збагачувати словник дітей відповідно до тем: «У світі рідної природи»; «Побут, меблі, одяг, взуття»; «Наші найменші друзі»; «Праця дорослих»; «Транспорт»; «Дитина між людей»; «Наша Україна»; «Народні свята»; «Ввічливі слова».

Збагачувати словник складними словами зі з'єднувальними голосними о, е (сніг о пад, земл е роб), частками ось, хай, уже.

Стимулювати дітей вживати епітети, порівняння, синоніми, антоніми, образні вирази, приказки, прислів'я; використовувати видові та родові узагальнюючі поняття (посуд, овочі, рослини, тварини).

Активізувати словник дошкільників за допомогою ігор, вправ, розгляду іграшок, предметів, читання художніх дитячих творів, усної народної творчості.

Уточнювати розуміння дітьми часових, просторових понять, слів з переносним значенням, фразеологічних виразів.

У світі звуків.

Уточнювати, закріплювати правильну вимову приголосних звуків рідної мови, домогтися правильної вимови шиплячих та звука р.

Розвивати мовне дихання, фонематичний слух, інтонаційну виразність мовлення за допомогою ігрових вправ, чистомовок, скоромовок.

Залучати дітей до звукового аналізу слів, визначення кількості звуків у слові, інтонаційного виділення певного звука в іграх, вправах.

Формування знань про те, що слова складаються зі звуків, звучать по-різному, звуки вимовляються в певній послідовності, слова бувають короткими і довгими.

Визначати перший і останній звук у слові, придумувати слова з відповідним звуком. Закріпити поняття «звук», «слово».

Дитяча граматика.

Продовжувати навчати дітей узгоджувати слова в роді, числі та відмінку.

Вживати складні граматичні форми: невідмінювані іменники; слова, що вживаються в однині чи множині, збірні іменники; складні дієслівні форми (одягати, ходити, класти, возити та ін.).

Стимулювати дитяче словотворення (хліб – хлібниця, сіль – сільничка).

Розвивати чуття мови, увагу до граматичних помилок, навички самокорекції, самоконтролю і взаємоконтролю в іграх та ігрових дидактичних вправах.

Вживати, дотримуючись правильного порядку слів, різні типи речень: розповідні, питальні, окличні; прості, поширені зі сполучниками, прийменниками.

Сходинки спілкування.

Спілкування з дорослими. Вступати в невимушену розмову з дорослими на запропоновані теми: «Знайомство»; «У колі друзів»; «У колі сім'ї»; «У дитячому садку»; «Ранок»; «Вечір»; «У магазині»; «В їдальні». Самостійно звертатись із запитаннями, проханнями до дорослих, називаючи їх на ім'я та по батькові. Вживати ввічливу форму звертання Ви. Вітатись та прощатися з дорослими – працівниками дитячого садка, дякувати за виявлену увагу, допомогу.

Вміти слухати мовлення дорослих, не перебиваючи їх і не втручаючись у розмову старших. Своєчасно відповідати на запитання дорослих, вести діалог на запропоновану гему.

Спілкування з однолітками. Самостійно вступати в невимушену розмову з дітьми, підтримувати запропоновану тему розмови, звертатись із запитаннями до інших, відповідати на запитання інших дітей.

Уміти вести колективний діалог (троє-п'ятеро дітей) як у невимушеній розмові, так і під час організованих занять, застосовуючи вербальні та невербальні засоби спілкування, засоби інтонаційної виразності. У тактовній формі виявляти відмову, незгоду.

Невербальні засоби спілкування. Навчити дитину виконувати фізичні вправи для розвитку загальної та дрібної моторики, мімічних м’язів (під керівництвом педагога); познайомити з емоційними станами – страх, злість, здивування, їх мімічними проявами; сприймати дотиком емоційні стани на рельєфних зображеннях (піктограмах), обличчі педагога, інших дітей, власному обличчі за мімічними проявами (ізольовано та в ситуації спілкування); називати їх; описувати емоційні стани вербально; пояснити дитині взаємозв’язок між емоційним станом та причиною його виникнення; сприймати, розуміти значення та правильно відтворювати прості жестові рухи (я відповім; постукати в двері; показати на щось; оплески; добре; «ну –ну» (сваритися); великий – маленький); чути і відрізняти голосові характеристики голосу (силу, висоту, швидкість); співвідносити інтонаційні характеристики мовлення з характером, настроєм казкового персонажу.

Культура спілкування. Продовжувати вчити дошкільників культури спілкування: розмовляти спокійним, лагідним тоном, дивлячись в очі співрозмовникові, без сторонніх жестів та рухів. Вживати ввічливі форми: доброго ранку, добрий день, добрий вечір, доброго здоров'я, прошу тебе (Вас), дозвольте, будь ласка, смачного.

Зв'язне мовлення.

Продовжувати розвивати усне зв'язне мовлення. Вчити переказувати невеликі казки та оповідання, відомі дітям чи вперше почуті, використовуючи окремі виражальні засоби творів, виразно передавати мовлення персонажів.

Складати невеликі розповіді-описи про іграшки, предмети, живі об'єкти за зразком та запитаннями вихователя.

Спонукати дітей складати короткі розповіді-описи знайомих іграшок, включати елементи порівняння за зовнішніми ознаками, надавати розповіді емоційного забарвлення («З усіх іграшок мені найбільше подобається...»), вносити елементи передбачення («Із цією іграшкою я міг би так гратися...»).

Спільно з вихователем складати сюжетні розповіді з п'яти-шести речень.

Результати освітньої та корекційно-розвивальної роботи: дитина:

- вживає слова, що означають усі частини мови;

- добирає і вживає синоніми, антоніми, узагальнюючі поняття;

- використовує у власному мовленні та під час переказів, розповідей прислів'я, приказки, загадки, образні вирази;

- правильно вимовляє шиплячі, звук р та слова відповідно літературних норм української мови;

- виділяє перший і останній звуки в слові, інтонаційно виділяє заданий звук у слові, добирає слова із заданим звуком;

- приймає участь в організованих вихователем діалогах: вихователь – дитина, дитина – дитина, груповий діалог;

- вживає форми ввічливості без нагадування вихователя;

- вміє самостійно складати розповіді з п'яти-восьми речень описового та сюжетного характеру;

- самостійно близько до тексту переказує знайомі дитячі твори;

- складає під керівництвом дорослого розповіді з власного досвіду;

- має чіткі уявлення про емоційні стани, причини їх виникнення та мімічні прояви;

- сприймає емоційні стани в ситуації спілкування, розуміє причиново-наслідкові взаємозв’язки між емоційним станом та дією;

- відтворює мімічні рухи основних емоційних станів;

- сприймає та розуміє значення основних жестів, відтворює їх;

- вміє керувати власним голосом;

- використовує міміко-жестові засоби спілкування в грі, спілкуванні, на заняттях;

- доброзичливо ставиться до інших дітей та дорослих, охоче взаємодіє в спільній діяльності.

Третій рік навчання

Старша група (6-й рік життя)

Освітні завдання: навчальні: вчити правильно вимовляти усі звуки рідної мови; вчити класифікувати та групувати предмети за видовими та родовими ознаками; вчити самостійно добирати антоніми, синоніми, порівняння, утворювати споріднені слова; вчити складати речення, дотримуючись правильної послідовності слів у реченні, складів та звуків у словах, визначати голосні, м'які та тверді приголосні звуки; вчити визначати наголос; вчити називати на ім’я та по батькові співробітників дитячого садка; вчити самостійно, послідовно і логічно складати розповіді-описи та творчі розповіді, сюжетні оповідання (до 10 речень) з опорою на наочність та по пам’яті; вчити вільно переказувати літературні твори; вчити передавати інтонацією характер, емоційний стан казкового персонажа.

виховні: виховувати бажання вступати у взаємодію, спілкування з однолітками, дорослими, співпрацювати з іншими в колективній діяльності, приймати та адекватно виконувати правила гри; виховувати турботливе ставлення, емпатію по відношенню до інших.

корекційно-розвивальні: розвивати вміння невимушено вести діалог на запропоновані теми, використовуючи традиційні мовленнєві репліки та штампи; розвивати навички розуміння значення вербальних понять, якими позначається емоційний стан; формувати вміння з допомогою дотику впізнавати та називати емоційний стан; формувати вміння описувати вербально мімічно-експресивні прояви, пояснювати їх причиново-наслідкову дію, називати декілька вербальних еталонів характеристик емоційних станів; формувати вміння відтворювати основні жести, формувати уявлення про їх призначення та використання.

1. У світі слів.

Уточнювати та активізувати словник дітей відповідно до тем попередніх років навчання. Збагачувати словник новими словами за темами:

Навчати використовувати слова, що означають назви якостей, властивостей, матеріалу різних предметів та речей; добирати синоніми, порівняння, слова з протилежними значеннями – антоніми (сухий - мокрий, світлий - темний), споріднені слова (ліс - лісовий - лісовик).

Ознайомити дітей з багатозначними словами (кує зозуля; кує коваль).

Навчати використовувати слова різного типу творення (синьоокий, темно-синій) складноскорочені слова (універсам, універмаг), словосполучення (український народ, пори року).

Розширювати словник приказками, прислів'ями, образними виразами з художніх творів, узагальнюючими родовими поняттями другого порядку (квіти, дерева – рослини; одяг, взуття, меблі – речі), словами та фразами, що вживаються в переносному значенні.

Вчити розуміти фразеологічні вирази (з ніг до голови; аж за вухами лящить; ллє, як з відра; як з гуски вода).

У світі звуків.

Вчити дітей розрізняти звуки мовні і немовні. Мовить тільки людина.

Ознайомити дошкільників з реченням з двох-трьох слів (Дощ падає. Собака гавкає. Пташки співають. Машина їде швидко. Івась гарно читає).

Учити правильно інтонувати та позначати умовними фішками голосні та приголосні звуки. Слова бувають різні: короткі і довгі (кінь, клоун, верблюд, конструктор). Визна­чати послідовність звуків у односкладових словах (на, но, ми).

Формувати навички робити звуковий аналіз слів типу рак, жук; інтонувати та позначати відповідними фішками м'які приголосні з м'яким знаком та голосним і (сіль, тінь, ліс, дім); викладати фішками одно-, двоскладові слова (сон, кит, мило, жаба); визначати послідовність звуків у словах зі збігом голосних (клоун, радіо); приголосних на початку, у кінці, в середині слова (стіл, слон, міст, парк, качка, лампа).

Ознайомити з поняттям «склад». Визначати одно-, дво-, трискладові слова. Ознайомити з наголосом.

Викладати фішками трискладові слова з відкритими і закритими складами (корова, сорока, калина, робітник, коробка) та користуватися схемами при визначенні звуків у цих словах.

Спонукати усно визначати звуки – без використання схем і фішок.

Закріплювати в спеціальних іграх навички інтонування та звукового аналізу слів різної складності.

Широко використовувати скоромовки, чистомовки, загадки, вір­шики, фонетичні вправи для розвитку в дітей фонематичного слуху.

3. Дитяча граматика.

Вдосконалювати граматичну правильність усного мовлення. Виховувати критичне ставлення до граматичних помилок.

Вправляти у вживанні важких граматичних форм – невідмінюваних іменників, дієслівних форм, прислівників, числівників, а також слів з чергуванням приголосних звуків.

Спонукати дітей до утворення нових граматичних форм, а саме: за допомогою суфіксів (кіт – котик; рука – ручка – рученька – ручище; картопля – картоплина; кричати – крикнути), префіксів (йти – вийти, зайти, прийти, зійти; казка – приказка), порівняльного ступеня прикметників (довгий, довший, найдовший; гарний – кращий, найкращий, якнайкращий, щонайкращий), від іменників (вихователь – виховувати), від дієслів (лікувати – лікар, кричати –крикун).

Вчити користуватись наголосом при зміні слів (лялька – ляльки, ляльок). Вживати та утворювати різні типи речень; з однорідними членами із з'єднувальною голосною і та без неї, з узагальнюючим словом, з вставними словами, вигуками, звертаннями, сполучниками адже, немов, ніби, наче, як.

Сходинки спілкування.

Спілкування з дорослими. Привчати виявляти ініціативу в спілкуванні з дорослими, звертатися з різного типу звертаннями. Підтримувати розмову, запропоновану дорослим.

Вчити вести діалог на запропоновані теми: «У транспорті»; «У бібліотеці»; «Запрошення в гості, до кінотеатру та ін.»; «Привітання»; «Зустрічі на вулиці»; «Новачок у групі».

Привчати вітатися та прощатися з дорослими, батьками дітей своєї групи, розмовляти лагідним тоном, ввічливо, дотримуючись засобів інтонаційної виразності та відповідних форм ввічливості, використовуючи невербальні форми спілкування.

Бути стриманим та ввічливим, розмовляючи з незнайомими дорослими.

Спілкування з однолітками. В спілкуванні з однолітками бути взаємно ввічливим, тактовним, використовувати інтонаційні засоби виразності та вивчені форми ввічливості. Розмовляти спокійним, лагідним тоном, не кричати, не перебивати товариша, не втручатись у розмову інших дітей. Уникати грубих, зневажливих слів.

Засвоїти та вживати самостійно ласкаво-лагідні форми звертання (Марійко, Катрусю, Іванку, Михайлику).

Вміти будувати різні форми діалогу між двома-чотирма дітьми на пропозицію вихователя як на занятті, так і у відповідних життєвих ситуаціях.

Невербальні засоби спілкування. Удосконалювати вміння дітей правильно виконувати фізичні вправи, мімічну гімнастику; узгоджувати рухи з музикою, дотримуючись темпоритму вправи. Повторити та закріпити уявлення та практичні навички сприймання, розуміння, відтворення основних емоційних станів (радість, сум, спокій, страх, злість, здивування). Познайомити з емоційними виразами цікавості, провини, зневаги на рельєфних піктограмах; навчити визначати причину появи певних емоційних станів. Закріплювати вміння сприймати, розуміти та відтворювати жестові рухи, використовувати їх в грі, спілкуванні, навчанні (жести: так; погано; прислухатися; тонкий – товстий; високий – низенький). Ознайомити з поняттям “поза”, навчити сприймати і розуміти значення пози людини. Закріплювати уявлення: про інтонаційні характеристики мовлення людини; про передачу настрою, емоційного стану інтонацією голосу. Закріплювати вміння сприймати інтонаційні характеристики голосу (силу, висоту, темпоритм). Закріплювати навички адекватної міжособистісної взаємодії з однолітками та дорослими. Виховувати ввічливе, доброзичливе ставлення до оточуючих.

Культура спілкування. У громадських місцях, на вулиці розмовляти спокійно, тихо, не привертати до себе уваги інших.

Навчитися розмовляти невимушено, вільно, без напруження, тактовно, виразно, переконливо, додержуючись правильної пози, міміки (лагідна усмішка, ласкавий погляд та ін.), не допускати зайвих жестів і рухів.

Уміти своєчасно змінювати емоційний тон розмови відповідно до ситуації спілкування: спокійно-лагідний, переконливий, прохальний, наказовий, пояснювальний та ін.

Вживати форми ввічливості: доброго дня Вам (тобі), вітаю тебе (Вас), день добрий, доброго здоров'я, на добраніч, вибачте, будь ласка.

4. Зв'язне мовлення.

Вчити дітей логічно і послідовно будувати розповідь, без повторів і довгих пауз, дотримуватися структури залежно від типу монологічного висловлювання (розповідь, опис, міркування).

Формувати художню виразність дитячого мовлення (вживати образні слова, епітети, порівняння).

Розвивати вміння зв'язно, послідовно і зрозуміло переказувати художні твори, передавати діалог дійових осіб, характеризувати персонажів, використовувати в переказі епітети, порівняння, образні вирази.

Вміти за завданням вихователя переказати твір, близько до тексту, частинами, вибірково.

Удосконалювати вміння дітей складати детальні й цікаві розповіді-описи; розвивати у дітей пояснювальне мовлення, вміння складати описові загадки. Заохочувати ділитися власними переживаннями, знаннями в розповідях та діалогах.

Навчати складати сюжетні розповіді за аналогією до змісту літературного твору, на запропоновану вихователем тему, за набором іграшок (ігровою ситуацією); дотримуватися структури сюжетної розповіді, зазначаючи місце і час дії, даючи коротку характеристику дійових осіб.

Заохочувати дітей до виконання під час розповіді нескладних творчих завдань: придумувати події, які передують почутим зі слів вихователя або є продовженням їх змісту, включати нові образи в знайомі літературні сюжети чи придумувати нові події з літературними персонажами.

Привчати дітей помічати цікаві сюжети, виразність мовлення своїх товаришів.

5. Підготовка до письма.

Розвивати дрібні м'язи пальців та п'ясті руки, тактильну чутливість (визначати центр, середину аркуша паперу), просторові уявлення (ліворуч, праворуч, вгорі, внизу).

Вправляти дітей у різних видах штрихування готових контурів: прямими лініями (геометричні фігури, будиночок, кошик, ваза, відро), похилими лініями (овочі, фрукти, листки), уривчастими короткими лініями (геометричні фігури, предмети овальної та прямокутної форми), напівовалами (жолудь, слива, вишня, абрикос, кукурудза, шишка), крапками (овочі, фрукти), змішане штрихування.

Результати освітньої та корекційно-розвивальної роботи: дитина:

- правильно вимовляє усі звуки рідної мови;

- класифікує та групує предмети за видовими ознаками;

- самостійно добирає синоніми, антоніми, порівняння, утворює споріднені слова;

- складає речення, дотримуючись правильної послідовності слів у реченні, складів та звуків у словах, визначає голосні, м'які та тверді приголосні звуки; правильно визначає в словах наголос;

- веде невимушено діалог (пояснювальний, розповідний, оцінювальний) і на запропоновані теми, використовуючи традиційні мовленнєві репліки та штампи: різні форми діалогу

- знає і називає на ім’я та по батькові вихователів групи. інших працівників дитячого садка;

- самостійно, послідовно і логічно складає розповіді-описи та творчі розповіді, сюжетні оповідання (10-15 речень) з опорою на наочність та по пам’яті;

- розуміє значення вербальних понять, якими позначається емоційний стан;

- розуміє та називає емоційний стан;

- називає та відтворює основні жести, знає їх призначення та використання;

- передає характер, емоційний стан казкового персонажа інтонацією голосу, жестами, пантомімічними засобами;

- виявляє бажання вступати у взаємодію, спілкування з однолітками, дорослими;

- співпрацює з іншими в колективній діяльності, приймає та адекватно виконує правила гри;

- вміє висловлювати турботливе ставлення, емпатію по відношенню до інших.

Четвертий рік навчання

(7-й рік життя)

Освітні завдання: навчальні: вчити правильно вимовляти усі звуки рідної мови; класифікувати та групувати предмети за видовими та родовими ознаками; самостійно добирати антоніми, синоніми, порівняння, утворювати споріднені слова; вчити складати речення, дотримуючись правильної послідовності слів у реченні, складів та звуків у словах, визначати голосні, м'які та тверді приголосні звуки, наголос; вчити називати на ім’я та по батькові вихователя та інших співробітників дитячого садка; вчити самостійно, послідовно і логічно складати розповіді-описи та творчі розповіді, сюжетні оповідання (до 10 речень) з опорою на дидактичні матеріали та по пам’яті; вчити вільно переказувати літературні твори; передавати інтонацією характер, емоційний стан казкових персонажів;

виховні: виховувати бажання вступати у взаємодію, спілкування з однолітками, дорослими, співпрацювати з іншими дітьми в колективній діяльності, приймати та адекватно виконувати правила гри; виховувати турботливе ставлення, емпатію по відношенню до інших;

корекційно-розвивальні: розвивати навичку невимушено вести діалог на запропоновані теми, використовуючи традиційні мовленнєві репліки та штампи; розвивати навички розуміння значення вербальних понять, якими позначається емоційний стан; формувати вміння з допомогою дотику впізнавати та називати емоційний стан; формувати вміння словесно описувати мімічно-експресивні прояви, пояснювати їх причиново-наслідкову дію, називати декілька вербальних еталонів характеристик емоційних станів; формувати вміння відтворювати основні жести, мати уявлення про їх призначення та використання.

1. У світі слів. Уточнювати та активізувати словник дітей відповідно до тем попередніх років навчання. Збагачувати словник новими словами за темами: «Народні вироби»; «Українські обряди та традиції»; «Морально-етичні взаємини між людьми»; «Дорожній рух»; «Запрошуємо в гості»; «Доброзичливі сусіди»; «Спорт»; «Професії моїх батьків», "Моя Україна".