Система та види адміністративних стягнень.

Адміністративне стягнення — це форма реагування держави (її органів) на порушення тієї чи іншої адміністративно-правової норми, захід адміністративної відповідальності у вигляді застосування до правопорушника адміністративного примусу.

Види адміністративних стягнень.

1. Попередження в письмовій формі.

2. Штраф - грошове стягнення.

3. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вилучення або безпосереднім об’єктом адм. правопорушення - примусове вилучення цього предмета з подальшою реалізацією і передачею вирученої суми колишньому власникові за відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

4. Конфіскація предмета; грошей, одержаних внаслідок вчинення адм. правопор. - примусова безоплатна передача цього предмета у власність держави.

5. Позбавлення спец. права (права полювання, керування трансп. засобами) - до 3 років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.

6. Виправні роботи - до 2 міс. за місцем постійної роботи особи і з відрахуванням до 20% її заробітку в доход держави.

7. Адм. арешт - до 15 діб і лише у виняткових випадках.

Систему адміністративних стягнень закріплено в ст.24 КУпАП, в якій їх перераховано з врахуванням зростання суворості:

 

- попередження (ст.26 КУпАП);

 

- штраф (ст.27 КУпАП);

 

- оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом правопорушення (ст.28 КУпАП);

 

- конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення (ст.29 КУпАП);

 

- позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (ст.30 КУпАП);

 

- громадські роботи (ст.31-1 КУпАП)

 

- виправні роботи (ст.31 КУпАП);

 

- адміністративний арешт (ст.32 КУпАП).

 

До осіб, які не є громадянами України,, може бути застосоване видворення за межі України. З перерахованих адміністративних стягнень конфіскація та оплатне вилучення в окремих випадках можуть застосовуватися як основні, так і додаткові стягнення, інші тільки як основні.

 

До органів, що розглядають справи про адміністративні правопорушення, належать:

– адміністративні комісії при виконавчих комітетах міських, районних у містах, селищних, сільських рад, які утворюються відповідними радами у складі голови, відповідального секретаря, членів комісії (у визначених законом комісіях посада відповідального секретаря є звільненою);

– виконавчі комітети селищних, сільських рад;

– місцеві суди (судді);

– органи внутрішніх справ;

– органи державних інспекцій та інші уповноважені державні органи (наприклад, митні).

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня його скоєння, а при триваючому правопорушенні – не пізніше як через два місяці з дня його виявлення

 

СУДОЧИНСТВО

 

Адміністративне судочинство - це діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ, тобто публічно-правових спорів, в яких хоча б однією стороною є суб'єкт публічної адміністрації. Такі спори виникають з приводу порушення органами державної влади прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

 

Розгляд справ у адміністративних судах здійснюється за правилами, що встановлює КАС. Зокрема, КАС регламентує:

 

- завдання адміністративного судочинства та принципи його здійснення;

 

- повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції;

 

- статус учасників судового адміністративного процесу - позивача, відповідача, третіх осіб, секретаря судового засідання, судового розпорядника, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, їхні права та обов'язки;

 

- поняття, види, правила оцінки доказів;

 

- види та порядок розподілу судових витрат;

 

- порядок та строки звернення до адміністративних судів;

 

- порядок здійснення адміністративного судочинства в адміністративних судах першої інстанції;

 

- види та вимоги до судових рішень адміністративного суду;

 

- особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ;

 

- порядок перегляду судових рішень;

 

- порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та інші питання.

 

Звданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

 

48. Залишення позовної заяви без розгляду; зупинення та закриття провадження у справі в
рамках адміністративного судочинства.

 

1. Суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо:

 

1) заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;

 

2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

 

3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;

 

4) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;

 

5) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;

 

6) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді;

 

7) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;

 

8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;

 

9) позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

 

Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі:

 

смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

 

злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була сто­роною у справі;

 

перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан;

 

неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розгля­дається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства;

 

призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених відповідними положеннями Кодексу.