Основні принципи коректувальної роботи.

1. Єдність діагностики і корекції.

2. Спрямованість роботи зверху "вниз" (розвиток вищих психічних функцій, за рахунок якого розвиватимуться елементарні психічні процеси).

3. Принцип нормативності (орієнтація на еталон розвитку на певному віковому етапі).

4. Робота в зоні найближчого розвитку дитини (по Л. С. Виготському).

5. Випереджаючий характер (активне формування того, що планується досягти в найближчій перспективі).

6. Принцип послідовності (кожне заняття містить ті завдання для самостійного виконання, які на попередньому виконувалися за допомогою практиканта- психолога).

7. Облік індивідуально-психологічних особливостей дитини, його інтересів, здібностей, якостей характеру [18].

Методи психокорекції: ігротерапія, арттерапія, психогімнастика, дидактичні і рухливі ігри.

 

Профілактичний (превентивне) напрям роботи. Реалізація превентивного напряму діяльності психологічної служби передбачає роботу по попередженню несприятливих умов в розвитку особистості, групи. Специфіка превентивної роботи полягає в тому, що вона починається тоді, коли ще немає особливих проблем в розвитку дитини або колективу. Психолог, вивчаючи умови індивідуального розвитку особистості, соціально-психологічні зміни в житті мікро- і макросоціумі, прогнозує можливість появи тих або інших ускладнень і проводить попереджувальну роботу.

Превентивний напрям передбачає:

1. Створення таких умов навчання і виховання, які б сприяли особовому розвитку дитини. Особлива увага приділяється початковому і перехідним етапам в шкільному житті (перший, п'ятий, дев'ятий і випускні класи). Виявляється допомога педагогам і батькам в успішній адаптації дитини до змін в соціальній ситуації, створенні сприятливого психологічного клімату в дитячому, педагогічному колективі і в сім'ї.

2. Роботу з дітьми "групи ризику", які схильні до дезадаптивному поведінки. Створення умов, які б зменшили б вірогідність виникнення у них відхилень в розвитку. У "групу ризику" можуть потрапити діти, які не готові до шкільного навчання, з розладами вищої нервової діяльності і ті, які перенесли психологічні травми.

3. Роботу з педколективом по профілактиці несприятливого психологічного клімату, перевтоми і стресів, синдрому професійного згорання. У рамках превентивного напряму передбачено консультування з батьками і учителями, тренінги, релаксаційна техніка [55].

Важливість психологічної освіти полягає в тому, що воно спрямоване на розширення меж представлень особи про власне "Я", про систему взаємин "людина - людина", "людина - суспільство", "людина - світ". Просвітницький напрям охоплює роботу з усіма учасниками навчально-виховного процесу: учнями, батьками, педагогами, адміністрацією закладу.

Форми роботи психологічної служби у напрямі психологічної освіти:

b. Бесіди (тематика пропонується психологом або визначається виходячи із запиту) з дітьми, педагогами, батьками.

c. Виступи на засіданнях психолого-педагогических семінарів.

d. Виступи, доповіді на засіданнях педагогічних рад.

e. Виступи, доповіді на батьківських зборах.

f. Виступи на психолого-педагогических консиліумах.

g. Інформаційне забезпечення роботи "Школи для батьків", "Батьківського лекторію".

h. Оформлення "Куточка психолога", періодичне оновлення інформації на нім.

Для виконання профілактично-просвітницької роботи студент - практикант повинен скласти плани -конспекти занять або виховних закладів, та провести їх згідно плану. При цьому він повинен враховувати вимоги до сучасного уроку.

Таблиця 2.6.

Недоліки практики уроку, що склалася, в школі	Вимоги до сучасного уроку
Захоплення плануванням окремого уроку без достаточного зв'язку з іншими, слабе знання типології уроків; а тому їх одноманітність; недооцінка особливостей кожного уроку; протис­тавлення творчості і програмно- методичних вимог.	Точне і творче виконання програмно- методичних вимог до уроку; гра-мотне визначення типу уроку, його місця в темі, розделі курсу в системі усередині-курсових зв'язків, бачення особливостей кожного уроку.
Слабке знання особи школяра і класних груп і, як наслідок, цього: неможливість спиратися на особливості учнів, необґрунтованість диференціації в навчанні, відсутність спрямованої роботи по ліквідації пропусків в знаннях.	Облік реальних навчальних можливостей учнів різного віку, рівня їх вихованості і розвитку, рівня сформованості класного колективу; облік інтересів, схильностей, потреб і запитів учнів; цілеспрямована ліквідація пропусків в знаннях.
Недооцінка спеціального продумування завдань уроку.	Продумування і рішення в един-стві завдань освіти (формування знань, спеціальних і загальноучбових умінь і навичок, пізнавальних здібностей, готовності до самоосвіти), виховання (формування світогляду, досвіду пра- вільної поведінки і спілкування, готов­ності до самовиховання) і психічного роз­витку інтелекту, уваги, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, мови, емоційно- вольової сфери) школярів; виділення най­важливіших домінуючих завдань уроку, їх конкретизація з урахуванням особли­востей і можливостей класу.
Шаблонна структура уроку (комбіно­ваний урок при одному і тому ж наборі структурних частин), прагнення до більшого накопичування оцінок і, як наслідок - перебільшення ролі опитування.	Вибір структури і темпу проведення уроку, що забезпечують успішне рішення поставлених завдань і раціональне використовування часу уроку.
Недостатня увага до застосування знань, відірванність теоретичних знань від їх використання.	Забезпечення практичної і профо­рієнтацією спрямованності навчаль-ного процесу, створення реальних можливостей застосування школя-рами отриманих знань, умінь.
Обмеженість арсеналу вибору методів навчання, одностороннє захоплення одними методами в збиток іншим або ж прагнення до різноманітності використовуваних методів заради самого різноманіття.	Розширення арсеналу вибору методів переважно за рахунок активних, інтенсивних; використання на уроці оптимального поєднання словесних, наочних і практичних, репродук­тивних і проблемно-пошукових мето­дів навчання, методів роботи під безпосереднім керівництвом вчителя і са-мостійной роботи школярів, методів стимулювання у учнів пізнавального відношення до вчення, почуття обов'язку, відповідальності, дісципліни і інших цінних мотивів навчання.
Слабкий розвиток групових і індивідуальних форм навчання, захоплення фронтальнимі формами навіть у тому випадку, коли вони неефектівни.	Здійснення на основі діагностики реальних навчальних можливостей диференційованого підходу до учнів 3 акцентом на застосування заходів диференційованої допомоги школя­рам з різним рівнем підготовки по предмету і відношення до вчення.
Односторонній підхід до диференціації навчання (диференціація об'єму і міри складності учбового матеріалу).	Формування у усіх учнів усвідомленого і активного відно­шення до своєї навчальної діяльності, навичок раціональної організації учбової праці; використання виховних і розвиваючих можливостей добре організованого навчання на уроці, контролю і оцінки знань, їх старанності.
Пасивна позиція частини школярів в навчальному процесі: несистемність у формуванні навичок раціональної організації учбової праці.	Спілкування з учнями на основі співпраці, опора в роботі на класний колектив, прагнення дієвого вихов-ного впливу особи самого учителя.
Слабкий облік особового чинника і сприятливих взаємин учителя і учнях в підвищенні якісті навчання.	Доцільне, раціональне і комплексне викорестання різних засобів навчання (підручників, наочних посібників, ТЗН, средств інформації і ЕОМ і так далі).
Недооцінка гігієнічних і естетичних умов навчання.	Визначення змісту і об'єму домашніх завдань з урахуванням часу, що має, без перевантаження учнів, при необхідності коментування сенсу і раціональної методики виконання завдання; прагнення до того, щоб навчання здійснювалось на уроці, а об'єм домашньої роботи по можливості скорочувався.
Нераціональне використування часу на уроці, відсутність установки на умову головного і як наслідок перевантаження учнів домашніми завданнями, що не розвивають пізнавальну активність і творчість, слабка, диференціація задань, відсут­ність необхідних пояснень по їх виконанню.	Чітке наслідування задуму плану уроку і одночасна готовність гнучко перебудовувати його хід при зміні навчальних ситуацій, переходити до реалізації запасних методичних варіантів. задачами, визначення найважливіших причин недоліків і успіхів; облік результатів самоанализу при плануванні насту пніх уроків.

При виконанні профілактично-просвітницької роботи студент - практикант може використовувати наступню схем.

Схема 2.1.