Поняття бюджетного дефіциту, причини виникнення і наслідки

Лекція 2.

 

1. Міжбюджетні відносини, їх регулювання. Фінансове вирівнювання.

2. Місцеві бюджети як основа фінансового забезпечення місцевого самоврядування (Романенко стор. 189 – 198; Теорія фінансів Федосов, Юрій – стор. 270 – 287)

3. Поняття бюджетного дефіциту, причини виникнення і наслідки

4. Економічна сутність і роль державного кредиту

5. Види і форми державного кредиту

6. Державний борг, його формування і обслуговування

 

1. Міжбюджетні відносини, їх регулювання. Фінансове вирівнювання.

Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, АРК та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених конституцією та законами (Бюджетний кодекс).

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих
повноважень. За напрямами взаємовідносини між бюджетами поділяються на вертикальні (між бюджетами різних рівнів) і горизонтальні (між бюджетами одного рівня). В Україні - тільки вертикальні. Доходи і видатки місцевих бюджетів окремих регіонів України мають досить значні відмінності. Якщо прогнозні доходи відповідного бюджету будуть недостатніми для фінансування розрахованого обсягу видатків, такому бюджету передбачається надання м/б трансфертів. Види м/б трансфертів:- базова дотація (трансферт, що надається з державного бюджету місцевим бюджетам для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій);- субвенції;- реверсна дотація (кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій);- додаткові дотації. У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:1) базова дотація;2) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання пільг, встановлених державою; 3) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;4) субвенція на виконання інвестиційних проектів;5) освітня субвенція;6) медична субвенція;7) субвенція на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження;8) субвенція на проекти ліквідації підприємств вугільної і торфодобувної промисловості та утримання водовідливних комплексів у безпечному режимі на умовах співфінансування (50 відсотків);9) інші додаткові дотації та інші субвенції.

Проблеми, що супроводжують м/б відносини в Україні:

— відсутність безпосереднього зв'язку між розмірами базових дотацій і основними макроекономічними показниками розвитку адміністративно-територіальних одиниць;

— у механізмі розрахунку базових дотацій не повною мірою враховується регіональна специфіка територій.

— субвенційний механізм залишається непрозорим, залежним від суб'єктивних чинників, внаслідок чого кошти безсистемно розподіляються по території країни, посилюючи тим самим диспропорції соціально-економічного розвитку

Однією з головних цілей державної регіональної фін. політики є зближення рівнів соц..-екон. розвитку територій, подолання горизонтальних і вертикальних фіскальних дисбалансів.

Під вертикальними фіскальними дисбалансами розуміють невідповідність між обсягами фін. ресурсів певного рівня влади, і обсягами завдань і обов'язків, які на нього покладаються. Вертикальний дисбаланс означає недостатність фін. ресурсів у певного рівня влади для забезпечення державних послуг у межах його завдань.

Методи усунення вертикальних дисбалансів:

- передання частини обов'язків із надання державних послуг від нижчого рівня влади, де виник фіскальний дисбаланс, до вищого рівня. Тобто зменшення кола обов'язків нижчого рівня влади.

- Запровадження на території, де виник фіскальний дисбаланс додаткових податків.

- Передання центральною владою частини своїх податків тому рівню, де виник вертикальний фіскальний дисбаланс.

- Надання центральною владою грантів, субсидій та трансфертів.

Горизонтальні фіскальні дисбаланси пов'язані з різними фін можливостями органів влади одного територіального рівня. Це невідповідність між обсягами фін ресурсів територіальної одиниці і обсягами завдань, які на неї покладаються і забезпечуються іншими територіальними одиницями того ж рівня. Горизонтальні фіскальні дисбаланси виникають тому, що:

- є бідні і багаті території

- деякі території мають більші потреби, ніж інші (більше дітей, пенсіонерів)

- в межах різних територій вартість державних послуг різна (в Києві і у сільській місцевості).

Методи усунення горизонтальних дисбалансів:

- надання базових дотації.

Тому виникає потреба у проведенні фінансового вирівнювання, спрямованого на нівелювання (у певних межах) таких відхилень, оскільки їх існування створює неоднакові умови для надання державними органами економічних, соціальних, адміністративних та інших послуг.

Фінансове вирівнювання — приведення витрат бюджетів (за економічною і функціональною класифікацією) у відповідність до гарантованого державою мінімального рівня соціальних послуг на одного мешканця, ліквідація значних диспропорцій у здійсненні бюджетних видатків у розрізі окремих територій. Фінансове вирівнювання – це усунення вертикальних і горизонтальних фіскальних дисбалансів.

Але враховуючи, що на сьогодні у нас не розроблені й законодавчо не визначені державні соціальні гарантії, то метою фінансового вирівнювання є наближення видатків місцевих бюджетів у розрахунку на одну особу наявного населення до середнього рівня видатків, який склався по країні.

Кінцевою метою вирівнювання видатків бюджетів органів місцевого самоврядування має бути забезпечення надання суспільних послуг населенню кожної територіальної громади на єдиному рівні, який гарантується законами країни.

Лекція 2.

 

1. Міжбюджетні відносини, їх регулювання. Фінансове вирівнювання.

2. Місцеві бюджети як основа фінансового забезпечення місцевого самоврядування (Романенко стор. 189 – 198; Теорія фінансів Федосов, Юрій – стор. 270 – 287)

3. Поняття бюджетного дефіциту, причини виникнення і наслідки

4. Економічна сутність і роль державного кредиту

5. Види і форми державного кредиту

6. Державний борг, його формування і обслуговування

 

1. Міжбюджетні відносини, їх регулювання. Фінансове вирівнювання.

Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, АРК та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених конституцією та законами (Бюджетний кодекс).

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих
повноважень. За напрямами взаємовідносини між бюджетами поділяються на вертикальні (між бюджетами різних рівнів) і горизонтальні (між бюджетами одного рівня). В Україні - тільки вертикальні. Доходи і видатки місцевих бюджетів окремих регіонів України мають досить значні відмінності. Якщо прогнозні доходи відповідного бюджету будуть недостатніми для фінансування розрахованого обсягу видатків, такому бюджету передбачається надання м/б трансфертів. Види м/б трансфертів:- базова дотація (трансферт, що надається з державного бюджету місцевим бюджетам для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій);- субвенції;- реверсна дотація (кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій);- додаткові дотації. У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:1) базова дотація;2) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання пільг, встановлених державою; 3) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;4) субвенція на виконання інвестиційних проектів;5) освітня субвенція;6) медична субвенція;7) субвенція на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження;8) субвенція на проекти ліквідації підприємств вугільної і торфодобувної промисловості та утримання водовідливних комплексів у безпечному режимі на умовах співфінансування (50 відсотків);9) інші додаткові дотації та інші субвенції.

Проблеми, що супроводжують м/б відносини в Україні:

— відсутність безпосереднього зв'язку між розмірами базових дотацій і основними макроекономічними показниками розвитку адміністративно-територіальних одиниць;

— у механізмі розрахунку базових дотацій не повною мірою враховується регіональна специфіка територій.

— субвенційний механізм залишається непрозорим, залежним від суб'єктивних чинників, внаслідок чого кошти безсистемно розподіляються по території країни, посилюючи тим самим диспропорції соціально-економічного розвитку

Однією з головних цілей державної регіональної фін. політики є зближення рівнів соц..-екон. розвитку територій, подолання горизонтальних і вертикальних фіскальних дисбалансів.

Під вертикальними фіскальними дисбалансами розуміють невідповідність між обсягами фін. ресурсів певного рівня влади, і обсягами завдань і обов'язків, які на нього покладаються. Вертикальний дисбаланс означає недостатність фін. ресурсів у певного рівня влади для забезпечення державних послуг у межах його завдань.

Методи усунення вертикальних дисбалансів:

- передання частини обов'язків із надання державних послуг від нижчого рівня влади, де виник фіскальний дисбаланс, до вищого рівня. Тобто зменшення кола обов'язків нижчого рівня влади.

- Запровадження на території, де виник фіскальний дисбаланс додаткових податків.

- Передання центральною владою частини своїх податків тому рівню, де виник вертикальний фіскальний дисбаланс.

- Надання центральною владою грантів, субсидій та трансфертів.

Горизонтальні фіскальні дисбаланси пов'язані з різними фін можливостями органів влади одного територіального рівня. Це невідповідність між обсягами фін ресурсів територіальної одиниці і обсягами завдань, які на неї покладаються і забезпечуються іншими територіальними одиницями того ж рівня. Горизонтальні фіскальні дисбаланси виникають тому, що:

- є бідні і багаті території

- деякі території мають більші потреби, ніж інші (більше дітей, пенсіонерів)

- в межах різних територій вартість державних послуг різна (в Києві і у сільській місцевості).

Методи усунення горизонтальних дисбалансів:

- надання базових дотації.

Тому виникає потреба у проведенні фінансового вирівнювання, спрямованого на нівелювання (у певних межах) таких відхилень, оскільки їх існування створює неоднакові умови для надання державними органами економічних, соціальних, адміністративних та інших послуг.

Фінансове вирівнювання — приведення витрат бюджетів (за економічною і функціональною класифікацією) у відповідність до гарантованого державою мінімального рівня соціальних послуг на одного мешканця, ліквідація значних диспропорцій у здійсненні бюджетних видатків у розрізі окремих територій. Фінансове вирівнювання – це усунення вертикальних і горизонтальних фіскальних дисбалансів.

Але враховуючи, що на сьогодні у нас не розроблені й законодавчо не визначені державні соціальні гарантії, то метою фінансового вирівнювання є наближення видатків місцевих бюджетів у розрахунку на одну особу наявного населення до середнього рівня видатків, який склався по країні.

Кінцевою метою вирівнювання видатків бюджетів органів місцевого самоврядування має бути забезпечення надання суспільних послуг населенню кожної територіальної громади на єдиному рівні, який гарантується законами країни.

Поняття бюджетного дефіциту, причини виникнення і наслідки

Показниками стану бюджету є:

рівновага доходів і видатків бюджету (баланс бюджету), такий стан вважається оптимальним, а його досягнення — найважливішим завданням бюджетного планування.

бюджетний профіцит (перевищення доходів над видатками бюджету),

бюджетний дефіцит (перевищення видатків над постійними доходами бюджету).

Наявність бюджетного дефіциту свідчить, що у плановому бюджетному році до бюджету включені такі видатки держави, які не мають грошового забезпечення. Таке явище є негативним. Однак бюджетний дефіцит не свідчить про незбалансованість бюджету у цілому, оскільки у процесі складання і затвердження бюджету визначаються необхідні джерела фінансування дефіциту. Показник бюджетного дефіциту свідчить проперевищення передбачених у бюджеті видатківнад постійними доходами, до яких відносять податки, збори й обов'язкові платежі, що відповідно до бюджетної класифікації вважаються доходами бюджету..

Показники дефіциту (як і профіциту) розраховуються під час складання бюджету, записуються окремим рядком у законі про Державний бюджет України на плановий рік. За результатами виконання бюджету такі показники розраховуються за спеціальною методикою і відображаються у звітності про виконання бюджету.

Фінансова теорія передбачає три класичних концептуальних підходи до збалансування державного бюджету, кожен з яких має характерні риси та економічні наслідки:

1) збалансування на щорічній основі; Якщо економіка країни увійшла у фазу падіння, ВВП скорочується, то автоматично зменшуються надходження податків, а державний бюджет набуває дефіцитних ознак. В умовах збалансування бюджету на щорічній основі держава змушена або збільшити податки, або обмежити власні видатки, або поєднати ці заходи. Оскільки перераховані заходи мають стримуючий характер, кожний з них зменшує ділову активність, сукупний попит, що погіршує коливання економічного циклу і збільшує обсяг дефіциту бюджету.

2) збалансування в ході економічного циклу; уряд балансує бюджет не щорічно, а в межах економічного циклу, реалізуючи при цьому засади антициклічної політики. Зокрема, під час падіння виробництва з метою стимулювання ділової активності і підприємництва держава зменшує податки і збільшує державні закупівлі (видатки), цілеспрямовано збільшуючи дефіцит. Протягом інфляційного піднесення держава підвищує податки і скорочує державні витрати, що дає можливість вилучити з обігу частину грошової маси, створити бюджетний надлишок, за допомогою якого можна буде покрити державні борги, що з'явилися в період спаду. За глибиною і тривалістю зростання та падіння цикли нееквівалентні між собою. Отже, у межах економічного циклу не досягається гармонії між надлишком і дефіцитом, внаслідок чого бюджет у цілому залишається незбалансованим.

3) збалансування на основі функціонування фінансів. передбачає підпорядкування збалансування як на щорічній, так і на циклічній основі питанням стабілізації та оздоровлення економіки. Ця концепція допускає можливість існування дефіцитного бюджету, якщо такий дефіцит є необхідною умовою стабілізації економіки.

Бюджетний дефіцит — дуже складне економічне явище, має різні вияви, характеризується розмаїттям причин, чинників і наслідків.

Розрізняють поняття стійкий дефіцит (існує в довгостроковому періоді) і тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету. Його ще називають касовим дефіцитом – нестача коштів бюджету в результаті незбігу термінів надходження доходів і здійснення видатків.

За формою прояву розрізняють відкритий бюджетний дефіцит (офіційно визнаний дефіцит у законі на відповідний рік) та прихований дефіцит. Прихований дефіцит пов’язаний зі свідомим завищенням планових обсягів доходів, включенням до складу доходів таких джерел, ЯКІ використовують не для фінансування планових видатків, а для покриття бюджетного дефіциту. Нагромадження заборгованості з виплати зарплат, інших видів виплат. Наявність прихованого дефіциту бюджету є негативним і небезпечним для суспільства явищем.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим. Вимушений дефіцит є наслідком стихійних лих, епідемій, воєн, економічної кризи, супроводжується дефіцитом фінансових ресурсів, якого уникнути неможливо. Свідомий дефіцит є результатом проведення дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни у розмірах державних витрат та сальдо бюджету.

За напрямами дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП. Дефіцитне фінансування інвестицій у цілому можна вважати позитивним явищем, оскільки воно передбачає активний вплив бюджету на економічні процеси у суспільстві. Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на фінансування поточних видатків, зокрема на соціальний захист населення, соціально-культурні заходи, оборону, управління. Таке витрачання коштів означає їхнє поглинання, що відображає пасивне реагування держави на складне фінансове становище у суспільстві.

У цілому основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є випередження темпів зростання бюджетних видатків порівняно зі зростанням доходів бюджету. Конкретні причини:

- надзвичайні обставини (війни, епідемії, стихійні лиха тощо);

- кризові явища в економіці, що супроводжується скороченням обсягів валового внутрішнього продукту;

- наявність значного тіньового сектору в економіці та низька податкова дисципліна;

- значне зростання і нераціональна структура бюджетних видатків;

- надмірне зростання соціальних видатків порівняно з темпами зростання валового внутрішнього продукту;

- надмірні витрати на утримання апарату управління, оборону та мілітаризацію економіки у мирний час;

- ігнорування та свідоме ухилення від виконання чинного законодавства суб'єктами фінансових відносин.

Для фінансування бюджетного дефіциту використовуються як інфляційні так і не інфляційні джерела.

Інфляційним джерелом фінансування дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті надання урядові позик центрального банку, купівлі центральним банком державних цінних паперів, а також завдяки додатковій емісії грошей.

Неінфляційні джерела суттєво не впливають на інфляційні процеси і включають:

- запозичення на внутрішніх і зовнішніх фінансових ринках,

- використання залишків бюджетних коштів,

- трансферти (у вигляді безоплатної і безповоротної фінансової допомоги),

- накопичення заборгованості (прострочення платежів за борги або куплені товари),

- підвищення податків.

Ще одним методом боротьби з бюджетним дефіцитом є секвестр видатків бюджету. Він вводиться у випадку перевищення граничного рівня дефіциту бюджету або значного скорочення доходів бюджету. Ящо за результатами квартального звіту про виконання Державного бюджету України (бюджетів Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів) має місце недоотримання надходжень бюджету більше ніж на 15 відсотків від суми, передбаченої розписом бюджету на відповідний період.

С еквестр видатків бюджету – це пропорційне скорочення видатків з усіх статей бюджету (крім захищених) протягом часу, що залишається до закінчення поточного бюджетного року., Скорочення видатків здійснюють шляхом пропорційного зниження витрат на 5, 10% і так далі щомісячно по усіх (окрім захищених) статтях бюджету.

Світова фінансова наука неоднозначно п ідходить до оцінки наслідків впливу бюджетного дефіциту на соціально-економічні процеси у суспільстві. Бюджетний дефіцит у цілому як особливе фінансове явище не обов'язково є негативним і надзвичайним. Сьогодні у світі практично немає жодної держави, яка б не стикалася з бюджетним дефіцитом. Він може мати і позитивний вплив на економіку, за умови направлення дефіцитних коштів на інвестування з метою подальшого збільшення ВВП. Крім того, дефіцит бюджету означає збільшення доходів у суб’єктів господарювання і населення (отримувачів бюджетних коштів), що стимулює зростання купівельної спроможності і розширення виробництва. А це веде до зростання податкових надходжень.

Однак більшість теоретиків і практиків світу схиляються до думки, що бюджетний дефіцит має негативний вплив на соціально-економічні процеси у суспільстві. Зростання бюджетного дефіциту спричиняє посилення інфляційних процесів. Для фінансування дефіциту залучаються емісія і позики, що веде до розладу грошово-кредитної системи, зростання внутрішнього і зовнішнього боргу. До того ж хронічна дефіцитність потребуватиме збільшення податків у майбутньому, що означає перекладання економічного тягаря на майбутні покоління.