Забруднення біосфери газоподібними речовинами його наслідки.

Аерозольне забруднення атмосфери. Аерозолі - це тверді чи рідкі частки, що знаходяться в зваженому стані е повітрі. Тверді компоненти аерозолей у ряді випадків небезпечні для організмів, а в людей викликають специфічні захворювання. В атмосфері аерозольні забруднення сприймаються у вигляді диму, туману, чи смогу. Середній розмір аерозольних часток складає 1-5 мкм.

Порушення озонового шару. Озон - одна з форм існування хімічного елемента кисню в земній атмосфері - його молекула складається з трьох атомів кисню 03, для утворення озону необхідно попереднє утворення вільних атомів кисню.

Зі збільшенням кількості атомарного кисню зростає і вміст озону в атмосфері. Однак з висотою збільшується й ультрафіолетова радіація, що руйнує озон швидше, ніж йде його утворення, тому концентрація озону в атмосфері починає зменшуватися. Виміри показують, що озон в атмосфері має шарувату структуру і його основна маса зосереджена в шарі на висоті 20 - 25 км, а починаючи з висоти 55 км, його концентрація активно зменшується, отже, озон присутній у тропосфері, стратосфері, мезосфері.

Використання фреонів продовжується, і поки далеко навіть до стабілізації рівня ХФВ в атмосфері. Так, за даними мережі Глобального моніторингу змін клімату, у фонових умовах - на берегах Тихого й Атлантичного океанів і на островах, далеко від промислових і густонаселених районів - концентрація фреонів у даний час зростає зі швидкістю 5 - 9% на рік. Вміст у стратосфері фотохімічно активних сполук хлору в даний час у 2-3 рази вищий в порівнянні з рівнем 50-х років, до початку прискореного виробництва фреонів.

Могутнім джерелом знищення озону є азотні добрива. Потрапляючи в ґрунт, такі добрива розпорошуються, при цьому деяка кількість молекул потрапляє в приземне повітря. Далі відбувається цілий ланцюжок процесів: турбулентність у приземному шарі повітря, перенос збагаченого азотними окислами газу в низькі шпроти, зворотній горизонтальний перенос газу в більш високі широти вже в стратосфері.

Розвиток цивілізації призводить до усе більших викидів хлорних сполук в атмосферу, і одну з провідних ролей у цьому процесі відіграють фреони (хлорфторвуглеродовмісні сполуки, такі як CFC1₃ CF₂Cl₂). Зростання виробництва фреонів триває величезними темпами (це виробництво холодильної техніки, аерозолей, пінопласті в і т.д.). їхнє надходження в атмосферу пов’язано з технологічними втратами.

Джерела: утворюється на основі збільшення вмісту СО₂ (оксиду вуглецю) в повітрі внаслідок: техногенних викидів в атмосферу; вирубування лісів; розширення пустель; зменшення рослинного покриву, внаслідок будівництва населених пунктів, промислових підприємств, шляхів, полігонів.

Водяна пара і СО₂ створює ефект парника – підвищує температуру приземного повітря. Енергія сонця випромінюється, поглинаючи інфрачервоне теплове випромінення земної поверхні і атмосфери. Підвищення в атмосфері СО₂ на 13 % - збільшує температуру на 0,5 ⁰ С.

 

Забруднення радіонуклідами

Особливого значення в умовах сучасного науково-технічного прогресу набула можливість використання ядерних перетворень якджерела електричної енергії. Ефективність атомної енергетики таінших джерел іонізуючого випромінювання у житті людини очевидна. Водночас розвиток цієї галузі створив потенціальну загро­зу радіаційного забруднення навколишнього середовища, шо надзвичайно небезпечно для людини і всього живого на Землі. Знанню фізичних і біохімічних механізмів впливу радіації на живу й не­живу природу є дуже важливим.

Радіоактивні речовини та іонізуюче випромінювання.

Такі хімічні елементи, як уран, радій, плутоній, каліфорній та деякі інші мають здатність до спонтанних перетворень, які спричинюють зміну їхнього атомного номера і маси атома. Ці перетворення супроводжуються потоком випромінювання високої енергії що складається з позитивно й негативно заряджених частин і короткохвильового електромагнітного випромінювання.

Іонізуючим випромінюванням називають будь-яке випромінювання, взаємодія якого з опроміненим середовищем спричинює створення в ньому з нейтральних атомів та молекул частинок, які несуть електричний заряд (іони, електрони, позитрони тощо).

Рівень радіаційного фону останнім часом зростає внаслідок роз­сіювання штучних радіонуклідів, збільшення промислових викидів у біосферу, надходження у навколишнє середовище продуктів зго­рання органічного палива, роботи транспортних засобів (наземно­го, підводного, повітряного), радіоелектронної побутової техніки, ви­користання атомної енергетики тощо. Випромінювання, зумовлене розсіюванням у біосфері штучних радіонуклідів, є штучним радіа­ційним фоном.