Орієнтовний зразок оформлення тексту лекційного заняття

Дисципліна «Методика соціально-педагогічної роботи

В територіальній громаді»

Змістовий модуль І. Теоретичні основи методики соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді

Тема 1. Сучасні підходи до розуміння громади

Лекція 1. Сучасні підходи до розуміння громади

Мета вивчення: познайомити з ключовим поняттям дисципліни «громада», надати характеристику та визначити параметри цього поняття; викликати інтерес до вивчення дисципліни.

Навчальний час: 2 год.

Обладнання: опорні схеми, таблиці

План лекції (навчальні питання):

1. Визначення поняття «громада» у працях зарубіжних науковців

2. Визначення поняття «громада» у вітчизняних дослідженнях

3. Характеристики та параметри громади

Література:

1. Батанов О. В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні. Монографія / Батанов О. В. – К., 2001. – 260 с.

2. Варда Я. Острови надій: розробка стратегій локального розвитку / Варда Я., Клосовські В. – Івано-Франківськ: Нова зоря, 2003. – 312 с.

3. Воловодова Е. О социокультурной специфике субъектности территориальной общины: организационный аспект / Воловодова Е., Касперович А. // Социология: теория, методы, маркетинг. – №1. – 2004. – С. 103-119.

4. Громада як осередок соціальної роботи з дітьми та сім'ями: Метод, матеріали для тренера / О. В.Безпалько та інші; Під заг. ред. І. Д. Звєрєвої. – К.: Наук. світ, 2004. – 69 с.

5. Демидова Т. Е. Сравнительный анализ форм работы в общине в зарубежных странах / Демидова Т. Е. // Российский журнал социальной работы. – 1997. – №2. – С. 156-157.

6. Иваненков С. П. Проблемы социализации современной молодежи. Изд. 2-е, дополненное. Монография / Иваненков С. П. – СПб, 2003. – 420 с.

7. Капська А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю / Капська А. Й. – К.: УДЦССМ, 2001. – 220 с.

8. Климанська Л. Громада в системі громадянського суспільства / Климанська Л., Софин О. // Реформування соціальних служб в Україні: сучасний стан та перспективи: Зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф. / За ред. Неллі Ничкало, Бреда Мак Кензі. – Львів-Вінніпег: Видавнича фірма "Малті-М". – Львів, 2003. – С. 78-81.

9. Кокарев И. Соседские сообщества: путь к будущему России / Кокарев И. – М.: Прометей, 2001. – 248 с.

10.Лавриченко Н. М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси / Лавриченко Н. М. – К.: ВІРАІНСАЙТ, 2000. – 444 с.

11.Найденова Л. А. Соціально-психологічні феномени створення територіальних спільнот / Найденова Л. А. // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – №6. – С. 19-22.

12.Семигіна Т. Робота в громаді: практика й політика / Семигіна Т. – К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2004. – 180 с.

13.Скуратівський В. А. Соціальні системи та соціологічні методи дослідження: Навч. посібник / Скуратівський В. А., Шевченко М. Ф. – К.: Вид-во УА-ДУ, 1998. – 188 с.

14.Титаренко Г. М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності / Титаренко Г. М. – К.: Либідь, 2003. – 376 с.

15.Ткачук А. Ф. Населення чи громада? Або як впливати на місцеву владу / Ткачук А. Ф. – К.: Інститут громадянського суспільства, 2003. – 73 с.

16.Яркина Т. Ф. Гуманизм как теоретико-методологическая основа социальной педагогики / Яркина Т. Ф. – М.: РАО, 1997. – 68 с.

17.Oxfогd Аdvаnсеd Lеаrner's Dictionary of Current English. A. S. Hornby. Fourth edition // chief editor A. P. Cowie Oxfогd Univ Press 1995. – 1580 р.

Ключові поняття: громада, спільність, спільнота, самоврядування.

Основний зміст

Питання 1. Визначення поняття «громада» у працях зарубіжних науковців

Розглядаючи сутність громади як соціального феномену, доцільно, в першу чергу, звернутися до тлумачення цього терміну зарубіжними науковцями, зокрема до літератури з проблем розвитку англійської та американської моделей соціальної роботи, в якій значна увага приділяється визначенню змісту терміну "громада".

Поняття "громада" походить із соціологічного тезаурусу і вживається з метою опису соціальних взаємин у межах груп населення або територіальних одиниць. Чимало соціологів намагалися проаналізувати концепцію громади, формулюючи численні дефініції. Як засвідчує вивчення різноманітних довідкових та словникових джерел, сьогодні спостерігається полісемія у визначенні сутності та характеристики громади. Підтвердженням цього може бути визначення із Оксфордського тлумачного словника А.С.Хорнбі, в якому громада – це група людей, що об'єднана спільним походженням, расою, соціальним станом, релігійними переконаннями та місцем проживання – районом, населеним пунктом тощо, де розташована низка соціальних інститутів: сім'я, школа, церква, організації сфери дозвілля та медицини [17, с.233].

В соціології громада переважно розглядається як спільнота – об'єднання людей з метою соціальної взаємодії. В основі утворення й функціонування соціальних спільнот лежать різноманітні чинники, особливості, ознаки: суспільний поділ праці, сфера й характер діяльності, стабільність інтересів, потреб, цілей, завдань; походження, культури, менталітет. Термін "спільність" підкреслює асоціативний, сумісний, спільний характер життєдіяльності людей, які об'єднані на основі певних спільних рис і ознак, зв'язків, що обумовлює багатоманітні форм соціальних спільностей [13, с.43].

Громада – це групова соціальна спільнота, члени котрої поділяють єдину територію, об'єднані повсякденними регулярними стосунками. Вона відрізняється від інших спільнот індивідуальністю та емоційністю внутрішніх зв'язків, що обумовлюється родовими, сусідськими та товариськими взаємостосунками, культурою, замкнутістю системи.

Сьогодні громада не є лише фізичною територією або скупченням мешканців, вона існує завдяки соціальному перетину психологічних, побутово-економічних та юридичних засад [11, с.20]. За твердженням Р.Шеффера та інших сучасних американських авторів, термін "місцева спільнота" означає групу людей у природному навколишньому середовищі з географічними, політичними і соціальними кордонами та досить розвинутим спілкуванням один з одним. Таке спілкування може бути не завжди активним, але воно має бути явним. Люди або групи взаємодіють на певній території для досягнення спільних цілей [1].

Спільнота тому й спільнота, що всі її члени мають у чомусь спільні погляди, смаки, звички, вірування, настанови, способи поведінки як свідомі, так і неусвідомлювані. До усвідомлюваних компонентів традиційної світобудови, представлених спільнотою, або усвідомлюваних лише частково, фрагментарно, відносять певні схильності, симпатії-антипатії, пристрасті. Усвідомленими компонентами є передусім спільні моральні орієнтири, норми, правила, звичаї, що мотивують поведінку людей[14,с. 224].

Значна кількість дуже різних спільнот, які ми спостерігаємо в реальному житті, є результатом різноманітних інтересів людей та форм їх задоволення. Притому одна особа може входити одночасно до різних спільнот.

Сьогодні в соціології існує кілька моделей спільноти. Перша модель – "часткова спільнота" – формується на основі згуртування індивідів із специфічними особистими інтересами. В цій моделі увага акцентується на задоволенні індивідуальних інтересів. При цьому спільнота відіграє роль особливого інструменту для задоволення і розгортання цих інтересів. Індивіди мають право вибирати ту спільноту, часткою якої вони б хотіли бути [8, с.79]. Саме модель "часткової спільноти" лежить в основі громад за інтересами.

Друга модель спільноти базується на концепції Мак-Айвера, яку він виклав у праці "Спільнота" (1917 р.). В основі цієї спільноти лежить прагнення загального добробуту та задоволення інтересів для всіх, причетних до неї. Характерними для таких спільнот є елемент суб'єктності – здатність до самостійного (автономного) відтворення на власній соціокультурній основі різних способів, форм, засобів соціальної активності, спрямованої на задоволення потреб людей [3, с.108]. Така модель спільноти більш характерна для етнічних, релігійних, територіальних громад.

Громаду у значенні спільноти, як і багато чого іншого в суспільних науках, неможливо визначити однією лаконічною формулою. Це своєрідна соціологічна конструкція, яка має різні форми, розміри, місцезнаходження, по-особливому структурована.

В інших соціологічних підходах громада розглядається як локальна соціальна система, що складається з сукупності елементів, які знаходяться в певних зв'язках і взаємовідносинах, утворюють єдине ціле та здатні міняти свою структуру [13,с.19]. Розглядаючи громаду саме з таких позицій, Маргарет Стейсі зазначає, що однією із суттєвих характеристик громади є сукупність взаємопов'язаних соціальних установ, що охоплюють всі аспекти соціального життя – сімейного, релігійного, правового тощо, які існують в певній географічній місцевості [12].

Американські теоретики наголошують на тому, що "громада – це група індивідів або сімей, члени якої поділяють певні цінності, мають спільні інтереси, або користуються послугами тих самих служб та організацій чи живуть в одній місцевості" [12].

Р.Уоррен, досліджуючи особливості функціонування громад в Америці, зазначає, що до їх визначення треба підходити з п'яти різних поглядів, беручи за основу один з них:

♦ структурний (політико-правовий погляд на громаду);

♦ соціально-психологічний (культурні зв'язки, цінності, взаємини);

♦ люди та територія (екологічний або демографічний погляд на громаду);

♦ процеси діяльності (підхід на основі аналізу різних видів діяльності в громаді);

♦ функціонування соціальної системи (розгляд громади як такої, що виконує функції відтворення і споживання, процесів соціалізації, соціального контролю, взаємодопомоги тощо).

Разом з цим Р.Уоррен наголошує, що громада є, перш за все, організацією соціальних стосунків, які дають можливість людям брати участь у діяльності, що необхідна для їх виживання та розвитку.

Англійський дослідник Р.Нісбет стверджує, що "громада – це всі форми взаємодій, які характеризуються високим рівнем особистої близькості, емоційною глибиною, моральною прихильністю, соціальною згодою, тривалістю в часі" [5, с.156]. Запропонований підхід до розуміння громади є досить неоднозначним, бо згідно перелічених автором характеристик як громаду можна визначати родину або дружній колектив людей.

Англійці С.Шонберг та Р.Розенбаум, досліджуючи дієздатність місцевих спільнот зазначають, що вони є життєздатними тоді, коли жителі об'єднуються з метою впливу на різноманітні аспекти місцевого соціального порядку [9, с.33]. Життєздатність таких спільнот обумовлюється кількома чинниками, провідними серед яких є:

♦ завдання підтримання і поліпшення якості життя, збереження середовища, утримання в належному порядку загальної власності, озеленення, робота з дітьми та молоддю тощо;

♦ визначення лідерів, які володіють навичками громадської роботи і здатні повести за собою інших людей, щоб відстояти інтереси своєї спільноти;

♦ визначення бажаного майбутнього своєї спільноти, вплив на політику місцевої адміністрації щодо рішень, які є важливими для життя місцевої спільноти;

♦ задоволення потреб різних категорій членів своєї спільноти і попередження конфліктів інтересів серед них;

♦ наявність ініціативної групи, яка налагоджує конструктивні взаємостосунки з усіма життєзабезпечуючими службами (комунальними, освітніми, медичними тощо) на території місцевої спільноти.

Американський дослідник Скот Пек також значну увагу приділяє виокремленню характеристик справжньої громади, як сукупності людей, що живуть разом у такий спосіб, який визнає і підтримує їхню "спільну єдність". На його думку, такими характеристиками с включення кожного індивіда в життя громади, прийняття спільних рішень шляхом досягнення консенсусу, враховуються індивідуальні особливості та сильні сторони кожного члена громади, в ролі лідера може бути кожен із членів громади [4, с. 42].

Директор канадського Центру навчання з питань розвитку громади Джуді Боп пропонує в контексті діяльності в межах громади, спрямованої на покращання здоров'я і добробуту окремих осіб і сімей, а також громад, в яких вони мешкають, термін "громада" розглядати стосовно будь-якої групи людей, які встановлюють сталі взаємини між собою з метою вдосконалення самих себе та світу, в якому вони живуть [4,с.34].

Відступити від структурного підходу до громади пропонував також Д.Кларк. Він вважав, що головним у громаді є психологічні зв'язки між її членами, що ґрунтуються на психологічній ідентифікації людей між собою.

На думку польських науковців Я.Варди та В.Клосовські, основними ознаками територіальних громад як людських спільнот є: приналежність до території з абсолютно визначеними межами; відокремленість місця проживання, що дозволяє виділити його в окреме місто, селище, село; постійність проживання; відображення населеного пункту в адміністративно-територіальному устрої держави [2, с.42].

На підставі аналізу поданого вище теоретичного матеріалу можна зробити висновок, що у зарубіжній літературі підходи до визначення громади розподіляються по групах на основі трьох сукупностей значень: громада як група людей у певній географічній місцевості; громада як сукупність відносин та взаємовідносин; громада як спільнота, спроможна до колективних дій.

Питання 2. Визначення поняття «громада» у вітчизняних дослідженнях

У вітчизняній історії термін "громада" має досить давні коріння. За часів Київської Русі її синонімами були верв, мир, село. Як своєрідні громади функціонували в західних землях православні братства. Але найбільш активно в українських письмових джерелах ХУ-ХІХ ст. згадується селянська громада з її звичаєвим правом та своєрідними традиціями соціальної підтримки бідних і знедолених.

Як зазначав український вчений Омелян Терлецький на початку XX століття, "чоловік не може жити одинцем і він живе громадою. Але живучи так мусить подбати про організацію цієї громади, бо тільки у зорганізованій громаді може бути лад і порядок. Приклад цього можемо знайти не тільки в людському життю, оглядаючи зорганізовані громади людей, але це видко теж у звірів, птахів і, навіть, комах, які живуть громадами".

Інтерес до громади як суб'єкта суспільних відносин в 90-х роках минулого століття був обумовлений, перш за все, розбудовою громадянського суспільства в Україні, що знайшло своє відображення в ст.1 закону "Про місцеве самоврядування в Україні" (1997). У ньому територіальна громада – це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Сьогодні законодавче визначення територіальної громади багатьма вітчизняними соціологами, політиками та правознавцями вважається дещо формальним вже хоча б тому, що проста сукупність мешканців населеного пункту, не поєднаних жодними іншими інтересами, не може становити ефективну громаду. Мешканці населеного пункту, формально отримавши визначення "територіальної громади" за формою, навряд чи одразу ж можуть стати нею за суттю. Громада повинна мати, крім спільного простору проживання, ще й цілий ряд інших спільних інтересів: інфраструктуру, потребу в послугах певної якості та їх задоволення, відчувати свою визначальну роль у виробленні місцевої політики тощо. А все це набуває обрисів і починає працювати не відразу, для цього потрібно аби мешканці громади відчували свою організованість, тобто щоб у громаді існували певні елементарні інститути громадянського суспільства: осередки політичних та громадських організацій, формальні чи неформальні об'єднання громадян за різними ознаками: соціальними, віковими, територіальними тощо [15, с.3].

Громада є свого роду соціальним Інститутом, побудованим на територіальній спільності та соціально-економічному становищі, що виступає регулятором суспільного життя населення.

Аналізуючи сутність територіальної громади як основи місцевого самоврядування, О.Батанов зазначає, що "територіальна громада – це складна "кумулятивна" форма суспільної організації, сукупність людей асоційованих на публічних засадах у межах певної території та об'єднана різноплановими ознаками системного характеру (демографічний, територіальний, правовий, політичний, економічний, професійний, мовний, релігійний тощо) [1, с.57]. Це об'єднання, яке не виключає право людини на індивідуальність, окреме житло та дозвілля, консолідує зусилля багатьох для досягнення усіма бажаного результату.

Отже, коли мова йде про територіальну громаду, то завжди постає питання про її границі. Згідно існуючого в нашій державі адміністративно-територіального устрою більшість дослідників з проблем місцевого самоврядування як різновид територіальної громади виокремлюють: село, селище, район, місто, мікрорайон у місті, квартал, вулицю, багатоквартирний будинок [1, с.77].

Як слушно зазначає І. Кокарєв, досить складно створити дієздатну громаду на території великого міста. Тому, на його думку, доцільно зосередитися на розвитку сусідських громад, які переважно створюються за місцем проживання людей і є складовою, але самостійною системою місцевого самоврядування, частиною міста, фрагментом міської культури [9, с.9]. В основу створення таких сусідських громад мають бути покладені спільні інтереси людей, що проживають близько один від одного або окремі проблеми місцевого рівня, які створюють труднощі чи незручності для життєдіяльності людей.

Всебічне уявлення про особливості тієї чи іншої територіальної громади можна отримати на основі її соціального паспорту, до складу якого відносять такі показники:

♦ географічний (площа, природні особливості, екологічний стан);

♦ демографічний (чисельність населення, його віковий та тендерний склад),

♦ соціальний (соціальні групи, їх ознаки та спрямування);

♦ економічний (особливості ринку праці, зайнятість населення, рівень безробіття, кількість людей, що проживають за межею бідності);

♦ політичний (політична структура, недержавні організації, наявність лідерів, особливості протестних форм поведінки людей);

♦ освітньо-культурний (загальноосвітні заклади, вищі навчальні заклади, позанавчальні заклади, особливості організації доззвіллєвої сфери);

♦ ризики (проблеми, небезпеки, що є в попередніх сферах).

Проте, в умовах сьогодення характеристика громади лите за територіальною ознакою на думку соціологів та політологів є примітивно спрощеною. В громадянському суспільстві територіальна громада за своєю сутністю має становити таку спільність людей, яка спрямована на вирішення локальних проблем. Саме така місцева спільнота в результаті спільних взаємних комунікацій об'єктивно спроможна виробляти характерні інтереси та реалізовувати їх на місцевому рівні. Вона має бути здатна до саморозвитку, самоорганізації та саморегуляції, покликана здійснити якісну трансформацію як самої себе, так і всього суспільного організму в цілому. її багаторівневість детермінована диференційованістю за інтересами, потребами, духовно-ціннісними орієнтаціями кожного її члена і соціальних груп.

З позицій синергетичного та соціокультуриого підходів територіальна громада є відкритою самоорганізуючою соціальною системою, носієм певної соціокультурної специфіки. Як колективний суб'єкт діяльності вона складається, в свою чергу, з інших суб'єктів – індивідуальних (окремі активні жителі) і колективних (недержавні некомерційні громадські організації, сусідські групи та інші мікроструктури). Ці суб'єкти розглядаються в якості структурних елементів громади. Вони взаємодіють як між собою, так і з іншими суб'єктами, які діють на території громади (державні структури, влада, бізнес). В процесі взаємодії між ними може складатися та чи інша система взаємозв'язків – горизонтальних (суб'єкт-суб'єктних) або вертикальних (суб'єкт-об'єктних) – і взаємостосунків – рівноправних (партнерських) чи стосунків залежності та підпорядкування [3, с.108].

Можна стверджувати, що територіальна громада виникає та змінюється в результаті використання її членами, які керуються тими чи іншими цінностями в межах певної системи їх взаємозв'язків, взаємодій та стосунків, різних способів, форм, засобів соціальної активності.

Окрім характеристики громади на основі соціологічних та політико-правових підходів, існує ще визначення сутності громади у соціально-педагогічній теорії.

В площині соціальної роботи з дітьми та молоддю А.Капська розглядає громаду як один із чинників соціального впливу на особистість, проміжну ланку між макросистемою суспільства в цілому і мікросистемою сімейної і особистісної підтримки [7, с.202].

Такий підхід до трактування громади, звичайно, може мати місце в соціально-педагогічній діяльності. Проте, більш доцільно розглядати громаду як різновид соціального середовища соціалізації особистості, що знаходить своє підтвердження в роботах науковців з проблеми соціалізації та соціального виховання [6; 10; 14].

Питання 3. Характеристики та параметри громади

Громада як соціальне середовище, являє собою конкретне поле соціальної діяльності та відносин, де формуються і реалізуються потреби й можливості особи, де кожна людина безпосередньо включається в процес життєдіяльності суспільства. Соціалізація індивіда, в переважній більшості, розглядається як процес входження у світ конкретних соціальних зв'язків та інтеграції особистості в різні типи соціальних спільностей через культуру, цінності, норми, на основі яких формуються соціально значимі риси особистості. Соціальність людини – це результат діяльності самого індивіда за допомогою діяльності оточуючих людей [6, с.66].

Отже, цінності, настанови, звичаї, закони та все інше, що створює наші соціальні реальності, конструюється в міру взаємодії одне з одним, покоління за поколінням, день за днем. Іншими словами, спільноти (зокрема громади) конструюють "лінзи", крізь які їхні члени інтерпретують світ. З точки зору основних ідей соціально-конструктивістського світогляду буденний досвід кожного окремого "Я" виникає та існує в безперервному взаємному обміні з досвідом інших членів спільноти [14,с 226-227].

Шведські вчені В.Чинаках, Я.Лерстедт, американець Г.Валер вважають, що провідним завданням соціалізації є формування в особистості життєвої компетентності. На їх думку, вона розвивається в таких сферах, як навчання, робота, культура, політика, навколишнє середовище, екологія. В якості інструментів формування життєвої компетентності вчені виокремлюють загальну освіту, професійну підготовку, виховання в сім'ї, в громаді, засоби масової інформації. В запропонованому переліку громада визначається як важливий фактор у соціальному становленні особистості [16, с. 19].

С.Іваненков в теорії соціалізуючого середовища виокремлює три найвагоміших фактора соціалізації: речовинно-предметний, соціально-інституціональний та інформаційний (засоби масової інформації) [6,с.125-126]. Другий фактор є одним із найбільш значимих саме у територіальній громаді, в якій поряд з традиційними соціальними інститутами сім'єю, школою, медичними та правовими установами, в умовах сьогодення покликані до життя нові інституції. Мова йде про громадські організації, різноманітні соціальні служби, соціально-реабілітаційні центри, які мають забезпечувати необхідні умови для позитивної соціалізації особистості.

Базуючись на факторній моделі соціалізації А.Мудрика, можна говорити про функціонування громади на мікро- та мезорівнях соціального середовища.

За умови, що однією з провідних характеристик громади є територія, в залежності від типу поселення можна говорити про сільську, міську громаду, громаду мікрорайону великого міста як про мезорівень соціального середовища. За тією ж територіальною ознакою сусідську громаду можна визначати як мікрорівень соціального середовища.

Характеристика громади за спільністю інтересів (культурних, релігійних, професійних тощо) та взаємозв'язків її членів дає підстави також визначати громаду як мікрорівень соціального середовища. Прикладами такої громади можуть бути професійні колективи, об'єднання дітей та молоді за інтересами, об'єднання батьків для спільного вирішення проблем.

В сучасній практиці соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю як професійна діяльність по реалізації різних напрямів соціальної політики переважно здійснюється в умовах територіальної громади як локальної системи мезорівня соціального середовища. Параметрами такої системи можна виокремити:

♦ природньо-економічні особливості території;

♦ соціокультурні традиції населення;

♦ групи людей за гендерно-віковими характеристиками;

♦ сукупність соціальних інституцій (навчальні та позанавчальні заклади, соціальні служби, спеціалізовані служби, соціокультурні заклади, медичні установи, діяльність яких спрямована на розвиток і соціальну підтримку дітей та молоді);

♦ органи місцевого самоврядування;

♦ громадські організації.

Саме ці параметри вказують на особливості та відмінності численних територіальних громад, що, в свою чергу, обумовлює і особливості процесу соціалізації людей, які проживають на її території. Об'єктивність процесу соціалізації має ту специфіку, що він відбувається як суб'єктивна діяльність і співдіяльність агентів та інституцій суспільного життя. Рушієм такої співдії є відповідні соціальні потреби, які мають системний характер і реалізуються як множина індивідуальних та інституційних запитів [10, с.19]. Це, в свою чергу, й обумовлює особливості соціально-педагогічної роботи в громадах різного типу, оскільки ця діяльність, перш за все, спрямована на створення сприятливих умов соціалізації, всебічного розвитку особистості, задоволення її культурних і духовних потреб чи відновлення соціально схвалених способів життєдіяльності людини

Вивчення особливостей соціальних проблем та потреб в громадах різного типу, з однієї сторони, сприяє уніфікації напрямів соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім'єю в громаді (соціальна профілактика негативних явищ, соціальна підтримка дітей, що залишилися без батьківського піклування, формування здорового способу життя людей тощо), а, з іншої, потребує врахування місцевих умов, соціальних запитів конкретної громади, що, в свою чергу, вимагає диференціації та індивідуалізації видів соціальної допомоги та соціальних послуг в межах різних громад.

Питання для самостійної роботи:

1. Як визначається громада у працях зарубіжних науковців?

2. Охарактеризуйте територіальну громаду в Україні.

3. Проаналізуйте різні підходи до трактування громади.

4. В чому їх спільне та відмінне?

 

 

Структурно-логічна схема до теми

"Сучасні підходи до розуміння громади"

Підходи до розуміння громади

 

Соціологічний Громада розглядається як спільнота чи соціальна система

Політико-правовий Громада – суб’єкт місцевого самоврядування

Соціально-педагогічний Громада – фактор соціалізації, мезорівень соціального середовища

 

Базові характеристики	Пояснення
Спільні ознаки	Територія. Інтереси. Віросповідання. Цінності. Етнічне походження.
Мережа взаємовідносин	Члени громади взаємодіють між собою на різних рівнях: політичному, побутовому, дозвілєвому, професійному
Спільність дій	Люди усвідомлюють потреби та проблеми своєї громади й об'єднуються для їх задоволення та розв'язання

Додаток Б

Орієнтовні зразки планів проведення практичних занять