Cхема діагностики та лікування нокардіозу (Nocardiosis)

Епідеміологічний анамнез:

 

 

ні

так. Клінічні ознаки:

 

- первиний нокардіоз: легенева форма:поступовий початок із загальної слабості, головного болю, нічного потовиділення, періодичного підвищення температури до 37, 5-37,7^0С, згодом приєднується кашель, спочатку сухий, потім із гнійним харкотинням та прожилками крові; - незважаючи на лікування, стан хворого погіршується: температура сягає 39-40^0С, озноб змінюється жаром, а згодом – рясними потами, настає анемізація, астенізація; - характерне розповсюдження процесу на плевру, середостіння, перикард, грудну стінку з формуванням гнійних нориць. Генералізована форма:гематогенна дисемінація з первинного вогнища на тлі імунодефіциту; вторинні вогнища відсіву в інших органах (гнійний менінгоенцефаліт, панкреатит, увеїт), швидке наростання загальномозкової симптоматики (нестерпний головний біль, нудота, гіперкінези). Міцетома –хронічне ушкодження шкіри, підшкірної клітковини, кісток, частіше на стопах у вигляді інфільтратів, виразок, нориць. Вторинний нокардіоз:перебігає на тлі основного захворювання в дуже тяжкій формі з ураженням легень та генералізацією процесу

 

 

Н

 

 

 

 

так, нокардіоз. Верифікація діагнозу: ні

- мікроскопічний метод (знаходження нокардій у харкотинні, лікворі, виділеннях нориць, абсцесів); - посів матеріалу на середовище Сабуро, МПА

- диференціальний діагноз із туберкульозом та раком легенів, актиномікозом, гістоплазмозом, кокцидіоїдозом; шкірні форми – з лейшманіозом, сибіркою

 

 

ні

 

 

так

 

Лікування:

- базисна терапія: бактрим, сульфадимезин – за схемою протягом 2-3 місяців; - підтримувальна терапія: діафенілсульфон – за схемою; - препарати резерву: фаназил, фторхінолони, макроліди; - при гнійних ускладненнях (емпієма, абсцес та ін.) хірургічне лікування

 

 

 

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики; - нормалізація лабораторних показників

 

 

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями

 

 

Схема діагностики та лікування Омської геморагічної гарячки (Febris haemorrhagica sibirica)

Епідеміологічний анамнез:

 

 

 

так. Клінічні ознаки: ні

- гострий початок хвороби з ознобу, підвищення температури до 39-40 ^0С, загальної слабості, інтенсивного головного болю, болю у м’язах; - температура знижується на 7-10 добу до норми; - з 12-го дня з’являється геморагічний висип; - шкіра обличчя, шиї гіперемійована, склери ін’єковані; - носові кровотечі, кровотеча з ясен, легень, кишок, матки; - гіпотонія, глухість тонів серця; - дрібновогнищева пневмонія, бронхіт; ураження нирок; - ознаки менінгіту, менінгоенцефаліту; - лейкопенія, ШОЕ помірно прискорена, тромбоцитопенія

 

 

ні ні

 

так

 

так, Омська геморагічна гарячка. Верифікація діагнозу:

- вірусологічне дослідження (культивування вірусу на культурах тканин); - серологічне дослідження: РЗК (збільшення титру), РН; РДПА, РПГА, ІФА, ЕLISA; - ПЛР (визначення РНК)

 

 

так. Діагноз підтверджено: ні

- диференціальний діагноз із іншими геморагічними гарячками, сепсисом, пневмонією, лептоспірозом, капіляротоксикозом, грипом, серозними менінгітами

- визначення остаточного діагнозу із зазначенням форми, тяжкості, ускладнень

ні

 

 

Лікування:

- всі хворі підлягають обов’язковій госпіталізації; - дієта №13; - застосуваня гіперімунного імуноглобуліну; - за наявності ДВЗ-синдрому: гепарин, інгібітори протеаз, нативна свіжозаморожена плазма, курантил, гемостатики; - відновлення ОЦК, боротьба з ацидозом; - кортикостероїди (тяжкий перебіг); - гемодіаліз при недостатності нирок; - антибіотики при нашаруванні бактеріальної інфекції

:

 

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики; - нормалізація лабораторних показників

 

 

Диспансеризація:

- при легкій формі протягом 4 місяців, при середньотяжкій та тяжкій – до повного клінічного одужання. Частота обстеження 2-3 рази на рік (аналізи крові, сечі), один раз на півроку проба за Зимницьким)