Схема діагностики та лікування дисбактеріозу (Disbacteriosis)

Епідеміологічний анамнез:

- застосування антибіотиків та інших антибактеріальних препаратів, гормонів; часті ГКІ; гострі та хронічні захворювання органів травлення, гастродуоденальної і гепатобіліарної систем з порушенням процесу травлення, з наявністю синдрому мальабсорбціі (панкреатити, ентерити, коліти, хронічний гастрит зі зниженою секрецією); імунодефіцитні стани (первинні або вторинні); - алергози; інструментальні та хірургічні втручання

 

 

 

ні

так. Клінічні ознаки:

- латентна форма:гіповітаміноз, схильність до запорів, метеоризм, повторні простудні захворювання, астеновегетативні розлади, алергічні прояви. - Маніфестна (локальна) форма:дистрофічно-запальний процес товстої кишки (коліт), дискінетичний синдром, диспепсичний синдром. - Розповсюджена форма:клініка ентероколіту, синдром мальабсорбції, схуднення. Загальні ознаки: гарячка, відсутність апетиту, нудота, блювання, біль у животі, зниження маси тіла

 

 

 

 

так, дисбактеріоз. Верифікація діагнозу: ні

- бактеріологічне дослідження калу, харкотиння, слизу з ротоглотки; копрограма; ректороманоскопія

 

так. Діагноз підтверджено:

 

так

- всебічне обстеження для з’ясування причини виникнення синдрому дисбактеріозу, виключити кишкові інфекційні захворювання, особливо спричинені умовно-патогенними мікроорганізмами (т.зв. опортуністичну інфекцію)

 

 

Лікування:

- легкі форми лікують амбулаторно, середньотяжкі та тяжкі в стаціонарі; дієта № 4 з використанням молочнокислих сумішей; переглянути антибактеріальну терапію; відновлення нормального біоценозу шляхом застосування біопрепаратів (біфідумбактрин, лактобактрин, біфікол, біфіформ, лактовіт); корекція імунітету (вітаміни, імуномодулятори); ферментні препарати (мексаформ, мексаза); десенсибілізувальна терапія

 

 

Одужання: виписування

	- зникнення клінічної симптоматики; - покращання показників бактеріологічного дослідження калу

 

 

 

Диспансеризація:

- здійснюють лікарі відповідного фаху, частіше гастроентерологи

 

Схема діагностики та лікування дифтерії (Diphtheria)

Епідеміологічний анамнез:

 

ні

так. Клінічні ознаки:

- початок хвороби гострий, помірні явища інтоксикації, біль у горлі незначний; при огляді зіва: застійна неяскрава гіперемія з ціанотичним відтінком слизової; мигдалики набряклі, на їх поверхні суцільні білуваті з перламутровим відтінком фібринозні нальоти, які виходять за межі мигдаликів, поширюються на дужки, язичок, м’яке піднебіння; погано знімаються шпателем, при цьому підлегла слизова оболонка кровоточить (“симптом кров’яної роси”); дифтерійна плівка тоне у воді, не розтирається між шпателями; через 15-20 хв. після змащування 2 % розчином телуриту калію плівка чорніє; реґіонарні лімфовузли збільшені, помірно болючі

н ннннннн ні

 

так, дифтерія. Верифікація діагнозу:

- мікроскопія мазка із зіва та носа; - бактеріологічне дослідження мазка із зіва та носа; - РНГА з антигеном Corinebacterium diphtheriae, ІФА; ПЛР

 

ні

 

так так. Діагноз підтверджено: ні

- диференціальний діагноз із ангінами, інфекційним мононуклеозом, скарлатиною, псевдотуберкульозом, ангінозно-бубонною формою туляремії, грибковим ураженням мигдаликів, аденовірусною інфекцією, гострим лейкозом та агранулоцитозом, хімічними та термічними опіками

- визначення тяжкості, поширення процесу, характеру нальоту, типу збудника, ускладнень

 

 

Лікування:

 

 

- антитоксична протидифтерійна сироватка (10000-150000 ОД); - антибіотики (бензилпеніцилін, цефалоспорини, макроліди); - дезінтоксикаційна терапія; - глюкокортикостероїди; - симптоматична терапія

 

Одужання: виписування

- зникнення клінічних симптомів; негативні результати двох бактеріологічних досліджень слизу із зіва та носа на збудника дифтерії з дводенним інтервалом

 

Диспансеризація:

- реконвалесценти перебувають під наглядом лікаря КІЗу; вони звільняються від занять спортом і важкої фізичної праці протягом 3-6 міс.; за наявності ускладнень спостереження у кардіолога і невропатолога протягом року

 

Схема діагностики та лікування доброякісного лімфоретикулоьзу (Lymphoretikulosis behigna)

Епідеміологічний анамнез:

 

ні

 

так. Клінічні ознаки:

- на шкірі (в ділянці вхідних воріт інфекції) - первинний афект; папула запального характеру з невеликим гнійним фокусом у центрі, де в подальшому може утворитися невелика виразка (зберігається протягом 1-1,5 місяців); хвороба починається поступово, з появи первинного афекту, ознобу, гарячки, головного болю, гарячковий період 1-2 тижні, температура тіла неправильного типу; реґіонарний лімфаденіт; збільшення печінки і селезінки зберігається до 2 тижнів; може бути плямисто-папульозний висип, іноді еритема на шкірі тулуба або нижніх кінцівок, що зникає через 1-2 тижні; частіше хвороба має гострий перебіг; ускладнення - міокардит, неврит, мієліт, енцефаліт, серозний менінгіт, тромбоцитопенічна пурпура, абсцес селезінки

н ннннннн ні

 

 

ні

 

так, доброякісний лімфоретикульоз. Верифікація діагнозу:

так

- серологічна діагностика (РЗК зі спорідненим орнітозним або гомологічним антигеном методом парних сироваток - збільшення титру антитіл у 4 рази і більше); ІФА, ПЛР; внутрішньошкірна алергічна проба з гомологічним антигеном, ущільнення шкіри (папула) розмірам 5 мм та більше, результати досліджень позитивні з 30-го дня хвороби; у крові – нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво

 

так. Діагноз підтверджено: ні

- диференціальний діагноз із содоку, шкірно-бубонною формою туляремії, інфекційним мононуклеозом, лімфогранулематозом, туберкульозом лімфатичних вузлів

- визначення остаточного діагнозу із зазначенням тяжкості, перебігу, ускладнень

 

 

Лікування:

 

- госпіталізація хворих: при нагноєнні лімфатичних вузлів, з ускладненим та тяжким перебігом; етіотропна терапія: тетрациклін - 0,2-0,3г ×4 р на день до 5-го дня нормальної температури тіла, доксициклін, цефалоспорини; патогенетична терапія: протизапальні, десенсибілізувальні препарати, при тяжкому перебігу – глюкокортикостероїди; фізіотерапія на уражені (без нагноєння) лімфовузли (УВЧ, діатермія); при нагноєнні лімфатичних вузлів – хірургічне втручання

 

 

 

Одужання: виписування

- зникнення клінічних симптомів; нормалізація лабораторних показників

 

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями