Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Обстеження дітей з дизартрією, встановлення діагнозу.
Обстеження будується на загальному системному підході, розробленому у вітчизняній логопедії, з урахуванням специфіки описаних вище мовленнєвих і немоленнєвних порушень, загального психоневрологічного стану дитини і віку. Чим менша дитина і чим нижчий загальний рівень її мовленнєвого розвитку, тим більше значення в діагностиці має аналіз немовленнєвих порушень. В даний час на основі оцінки немовленнєвих порушень розроблені прийоми ранньої діагностики дизартрії. Найбільш частим першим проявом дизартрії є наявність псевдобульбарного синдрому, перші ознаки якого можна відзначити вже у новонародженого. Це — слабкість крику або його відсутність (афонія), порушення смоктання, ковтання, відсутність або слабкість деяких вроджених безумовних рефлексів (смоктального, пошукового, хоботкового, долонно-рото-головного). Крик у таких дітей тривалий час залишається тихим, погано модульованим, нерідко з носовим відтінком, іноді у вигляді окремих схлипувань, які проводяться у момент вдиху. Діти мляво смокчуть, при смоктанні захлинаються, синіють, іноді молоко витікає з носа. У важких випадках діти в перші дні життя взагалі не беруть груди, їх годують через зонд, зустрічається і порушення ковтання. Дихання поверхневе, нерідко прискорене і аритмічне. Ці порушення поєднуються з асиметрією обличчя, підтіканням молока з одного кута рота, відвисанням нижньої губи, що перешкоджає захопленню соски або соска. У міру росту дтини все більше виявляється недостатня інтонаційна виразність крику, голосових реакцій. Звуки гуління, лепету відрізняються одноманітністю і появою в пізніші терміни. Дитина тривалий час не може жувати, кусати, давиться твердою їжею, не може пити з чашки. Вроджені безумовні рефлекси, які були пригнічені в період новонародженості, виявляються в значній мірі, утрудняючи розвиток довільної артикуляційної моторики. У міру зростання дитини в діагностиці дизартрії все більшого значення починають набувати мовленнєві симптоми: стійкі дефекти звуковимови, недостатність довільних артикуляційних рухів, голосових реакцій, неправильне положення язика в порожнині рота, його насильницькі рухи, порушення голосоутворення і мовленнєвого дихання, затримка мовленнєвого розвитку.
Особливу складність представляє діагностика стертих або мінімальних проявів дизартрії. Основні критерії діагностики: • наявність слабко виражених, але специфічних артикуляційних порушень у вигляді обмеження об'єму найбільш тонких і диференційованих артикуляційних рухів, зокрема недостатність загинання кінчика язика вгору, а також асиметричне положення витягнутого вперед язика, його тремор і неспокій в цьому положенні, зміни конфігурації; • наявність синкінезій (рух нижньої щелепи при русі язика вгору, рухів пальців рук при мовленнєвих рухах); • сповільнений темп артикуляційних рухів; • труднощі утримування артикуляційних позицій; • труднощі в перемиканні артикуляційних позицій; • стійкість порушень звуковимови і труднощі автоматизації поставлених звуків; • наявність просодичних порушень. В ряді випадків у діагностиці мінімальних проявів дизартрії допомагають функціональні проби. Проба 1. Дитину просять відкрити рот, висунути язик вперед і утримувати його нерухомо по середній лінії і одночасно стежити очима за предметом, що переміщається в бічних напрямах. Проба є позитивною і свідчить про дизартрію, якщо у момент рухів очей відмічається деяке відхилення язика в цю ж сторону. Проба 2. Дитину просять виконувати артикуляцій рухи язиком, поклавши при цьому руки на її шию. При найбільш тонких диференційованих рухах язика відчувається напруга шийної мускулатури, а іноді і видимий рух із закиданням голови, що свідчить про дизартрію. Діагноз ставиться спільно лікарем і логопедом. Важливо правильно описати мовленнєві і немовленнєві прояви дизартрії, відзначити особливості загального мовленнєвого розвитку, визначити рівень мовленнєвого розвитку, а також дати якісну характеристику структурі дефекту, відзначивши, чи є у дитини дефект тільки фонетичним або фонетико-фонематичним. У шкільному віці відмічається вплив мовнорухового дефекту на писемне мовлення, наявність фонематичної або артикуляційно-акустичної дисграфії. У мовленнєвій картці дитини з дизартрією, разом з клінічним діагнозом, який ставить лікар, відображаючи по можливості і форму дизартрії, необхідний логопедичний висновок, заснований на принципі системного підходу до аналізу мовленнєвих порушень.
Наприклад: 1. Псевдобульбарная дизартрія. Фонетичний недорозвиток мовлення. 2. Псевдобульбарная дизартрія. Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення. У школяра може бути такий варіант: псевдобульбарная дизартрія. Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення. Артикуляторно-акустична дисграфія. 3. Псевдобульбарная дизартрія. Загальний недорозвиток мовлення (III рівень). При обстеженні дітей з дизартрією особлива увага звертається на стан артикуляційної моторики у спокої, при мімічних і загальних рухах, перш за все артикуляційних. При цьому відмічаються не тільки основні характеристики самих рухів (їх об'єм, темп, плавність перемикання, виснажуваність і т. д.), але і точність і відповідність рухів, стан м'язового тонусу в мовленнєвій мускулатурі, наявність насильницьких рухів і оральних синкінезій. Стан моторики артикуляції співвідноситься із загальними моторними можливостями дитини, наголошуються навіть незначні рухові розлади. Для диференціальної діагностики дизартрії і дислалії необхідно зіставити вимову звуків в словах при назві дошкільником картинок, школярем при доповненні слів і речень, а також при читанні відображено услід за логопедом в словах і ізольовано в звуках і зіставити ці дані з особливостями спонтанної вимови. Логопед визначає характер порушень артикуляційних рухів, що приводять до неправильної звуковимови. Найбільш частими порушеннями при дизартрії є: недостатній підйом кінчика язика, порушена швидкість в утворенні змикання, неправильні структури, використовувані в контакті, недостатня напруга, коротка тривалість контакту, сповільнення, ослаблення або вихід з контакту, неправильний напрямок повітряного потоку. Запис кінетичного аналізу Фонетичні помилки Кінетичний аналіз в — б недостатнє натягнення губ в — ч ковзання губ замість ковзання язика б — м слабке скорочення м'якого піднебіння п — ф слабке скорочення м'язів губ Подібна оцінка дозволяє визначити моторний механізм порушеної звуковимови і обґрунтувати диференційовані прийоми артикуляційної гімнастикми і масажу. Порушення звуковимови оцінюються залежно від характеру комунікаційного матеріалу, швидкості вимови і ситуації спілкування. Вони зіставляються з особливостями фонематичного сприймання і звукового аналізу. Важливо відзначити, чи визначає дитина порушення звуковимови в чужому і у власному мовленні, як віддиференційовує на слух нормально і дефектно вимовлені нею звуки (у словах, складах і ізольовано). Обстеження лексико-граматичного боку мовлення проводиться загальноприйнятими в логопедії прийомами. Логопедичне обстеження дозволяє виявити структуру і важкість фонетико-фонематичного порушення, зіставивши його з тяжкістю ураження артикуляційної і загальної моторики, а також загальним психічним і мовленнєвим розвитком дитини.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 470; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.213.110.162 (0.018 с.) |