Діагностика конкурентоспроможності підприємства (метод заснований на теорії ефективної конкуренції)

Порівняльна діагностика конкурентоспроможності П-суперників

Для оцінки можуть бути вик і такі методи:

1.м. рангів

Гуртується на визначенні місця П-конкурентів за кожним об’єктом оцінки шляхом ранжування значень окремих показників.

2. м. балів (зважена та незважена оцінка)

3. м. еталону (графічний)

фото

 

Експрес-діагностика промислово-виробничого потенціалу підприємства

Для експрес оцінки рівня ПВП достатньо розглянути 3-5 ключових узагальнюючих показників, оцінки складової ПВП.

Методика визначення ПВП включає такі етапи:

1. Визначення рівня ПВП та їх характеристика

Рівень ПВП високий (А) – П перебуває у стані абсолютної рівноваги за всіма складовими відповідно до всіх критеріїв оцінки

Рівень – середній – В – П успішно існує в бізнесі, однак є труднощі які додаються, оскільки працюють механізми адаптації

Рівень – низький – С – наявність хронічних порушень більшості параметрів усіх функціональних складових, неефективне використання усіх видів ресурсів.

2. Розробка узагальнених і часткових показників оцінки ефективності використання ПВП за видами (основні і оборотні засоби, трудові ресурси)

3. Визначення порогових значень показників, перерахованих у пункті 2, з урахуванням ПВП згідно з пунктом1.

Для експрес-оцінки рівня ПВП, як правило, визначають такі показники та їх порогові значення:

Оцінка стану виробничої складової

· Знос ОЗ

· Співвідношення коефіцієнтів оновлення ОЗ і вибуттяОЗ

· Фондовіддача

Оцінка стану матеріальної складової:

· Частка змінних витрат у собівартості продукції

· Співвідношення зміни цін на сировину і зміни цін на продукцію

· Матеріаловіддача(відношення чистого доходу до матеріальних витрат у собівартості прод.

Оцінка стану кадрової складової:

· Співвідношення коеф. Обороту прийому і коеф. Обороту вибуття

· Професійний склад кадрів, оцінюється на підставі експертної оцінки

· Зміна виробітку 1го працівника

4. Надання кожному значенню показника шо потрапив у первний інтервал, визначений в пункті3, бальної характеристики. Найбільший бал поивнен відповідати найсприятливішому інтервалу, найменший – найкритичнішому. Шкала значень:

Коеф рівня ПВП А – 10 балів

КОеф рівня ПВП В – 6 юалів

Коеф рівня ПВП С – 2 бали

5. Надання інтервалам, визначеним в пункті3 бальних значень. П-во можна зарахувати до розряду з високим, середнім або низьким рівнем ПВП по визначеним теоретично комбінаціям.

Порогові значення бальної шкали:

Рівень ПВП А – 26-30балів

Рівень ПВП В – 14-22 бали

Рівень ПВП С – 6-14 балів

Оцінка ділової активності П

Ділова активність — це комплексна характеристика, яка втілює різні аспекти діяльності підприємства, а тому визначається системою таких критеріїв, як місце підприємства на ринку конкретних товарів, географія ділових відносин, репутація підприємства як партнера, активність іноваційно-інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність. Таким чином, ділова активність може характеризуватись динамікою показників ефективності виробничо-господарської діяльності в цілому. Позитивна динаміка цих показників сприятиме зміцненню фінансового стану підприємства.

 

"Золоте правило" економіки підприємства передбачає додержання умови, за якої темпи зростання прибутку підприємства мають перевищувати темпи зростання обсягів продажу, а останні повинні бути вищими за темпи зростання активів (майна).

 

Це співвідношення можна відобразити формулою

 

 

 

де Тп, Трп, Та — темпи зростання прибутків, обсягів реалізації продукції і активів.

 

Щодо фінансів "золоте правило" диктує умови підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, вкладених у засоби, фонди й оборотні кошти. Показники оборотності оборотного капіталу в цілому та окремих його елементів, дохідності капіталу, авансованого у виробництво, дають змогу оцінити ділову активність підприємства. Чим вищі показники оборотності капіталу, тим більші обсяги продажу та прибутку досягне підприємство і тим вище його ділова активність.

Позначення:

ЧРП — чистий обсяг реалізованої продукції;

З — вартість запасів;

Дз — середнє значення дебіторської заборгованості (розраховується як середньоарифметичне значення дебіторської заборгованості на початок і кінець звітного періоду);

Кз — середнє значення кредиторської заборгованості;

П — прибуток (операційний, від звичайної діяльності до оподаткування або чистий);

С — собівартість реалізованої продукції;

НА — необоротні активи.

 

SWOT-аналіз П

Кожна організація (підприємство) має на ринку певні переваги і наділена недоліками. SWOT-аналіз (strength, weaknesses, opportunities and threats) - дає змогу виявити ті сильні і слабкі сторони, які потребують найбільшої уваги і зусиль з боку підприємства. Перед початком SWOT-аналізу комплексно зосереджуються на ймовірних загрозах і можливостях, що постають перед виробником. Після цього слід з'ясувати, які загрози є найбільш імовірними і які ризики вони здатні спричинити. Саме вони потребують найбільшої уваги і концентрації зусиль з метою їх усунення.

Оцінюючи можливості, слід зважити на їх потенційну привабливість і ймовірність їх реалізації, а також те, чи заплановані вигоди можуть перевершити ймовірні втрати внаслідок реалізації можливостей. Іноді можливості несуть в собі як велику привабливість, так і великий ризик. Залежно від ситуації один і той самий фактор здатний бути як загрозою, так і можливістю.

Метою SWOT-аналізу не є з'ясування всіх сильних і слабких сторін, це надто складно і не забезпечує досягнення ефективності. Підприємство повинно зосередитися на тих із них, які можуть стати ключовими факторами успіху чи провалу, а надто широкий перелік нівелює те, що є найважливішим.

Узагальнити ситуацію на підприємстві і на ринку, побачити шанси та загрози SWOT - аналіз допомагає через визначення слабких і сильних сторін підприємства і його конкурентів. Процес такого аналізу охоплює три етапи: ідентифікацію сильних і слабких сторін; ідентифікацію шансів і загроз та відображення їх з точки зору слабких і сильних сторін підприємства; пошук можливості діяти на межі відповідних характеристик підприємства і його конкурентів.

Ідентифікація сильних і слабких сторін підприємства полягає в оцінюванні окремих елементів маркетингу-мікс (маркетингових факторів успіху). Для адекватного відображення ситуації такий аналіз повинен використовувати дані попереднього аналізу; здійснюватись послідовно представниками різних підрозділів; доповнюватися думкою клієнтів, аналітиків, консультантів, експертів.

Сильні і слабкі сторони оцінюють стосовно конкурентів та умов зовнішнього середовища. У пошуку сильних і слабких сторін можна використати певну систему критеріїв (Товар, Ціна, Дистрибуція, Просування, Персонал, Організація маркетингу на підприємстві, Клієнти, Репутація підприємства, Ринок, частка, географічне охоплення)

Застосуванню SWOT-аналізу повинен передувати аналіз з використанням поширених у розвинутих країнах методів PEST і PRESTCOM. Одержаною з їх допомогою ринковою інформацією послуговуються для з'ясування шансів і загроз підприємству на ринку.

Аналіз PEST (political, economic, social, technological factors) полягає в ідентифікації й оцінюванні політичних, економічних, соціально-культурних, технологічних чинників.

Метод PRESTCOM (regulatory, competitione, organizational market factors) охоплює аналіз регуляційних, конкурентних, організаційних, ринкових чинників. Він дає змогу побачити загальні чинники (як у країні,, так і на міжнародному ринку), які впливають на діяльність підприємства, встановити основні тенденції, на які потрібно звернути увагу при проектуванні стратегії і в поточній діяльності

Кожній відзначеній змінній чинників надається відповідна оцінка (найкращим вважають використання альтернативної оцінки в межах від -5 до +5), доповнена детальним описом найважливіших змін. Це є передумовою існуючої ситуації, прогнозування можливих змін на ринку в найближчий період. Якщо підприємство оперує на глобальному ринку, потрібно проаналізувати кожний регіон.

Ідентифікація шансів і загроз розпочинає аналіз ринкового середовища, оскільки саме на ринку найвідчутніше проявляються сильні і слабкі сторони підприємства. При цьому слід мати на увазі, що шанси залежать від сильних сторін підприємства, а загрози - від слабких.

Вибір послідовності аналізу залежить лише від аналітика: у стабільному середовищі його починають із підприємства; у нестабільному - з аналізу його особливостей, щоб побачити підприємство у нових умовах.

Аналіз середовища передбачає вивчення його на макрорівні (політичне, культурне, економічне, правове, технологічне) і мікрорівні (постачальники, споживачі). За будь-яких умов аналіз має бути адаптований до потреб підприємства, сфери його діяльності.

Після ідентифікації змін визначають, які з них трактувати як шанси, а які - як загрози: ті, які сприяють розвиткові - шанси, а ті, що створюють проблеми, - загрози. Аналізують передусім ті, що обіцяють найбільші позитивні і негативні результати. Особливої уваги потребують абсолютно нові зміни, щодо яких важко спрогнозувати результат. Шанси і загрози потрібно аналізувати з точки зору майбутнього; сильні і слабкі сторони - з огляду на актуальну ситуацію.

Аналіз сприяє пошуку розв'язання проблем на межі кожного шансу і загрози, а також проблем, пов'язаних з кожною слабкою і сильною стороною. Після розгляду всіх можливостей діяльності може виявитися, що не всі шанси підприємство здатне використати і не всі можливості можуть бути реалізовані. За результатами такого аналізу підприємство повинно визначитись, які шанси використати, а які ні; які сильні сторони використовувати активніше, а які не вартують великих зусиль; які загрози ліквідувати, яких уникати, які перетворити на шанси; які слабкі сторони залишити, які ліквідувати, які перетворити на сильні тощо.

Якісно здійснений маркетинговий аналіз повинен спиратися на результати маркетингових досліджень; визначати сильні і слабкі сторони підприємства і його товарів на фоні конкурентів; концентруватись на найважливіших шансах і загрозах; ідентифікувати різні реальні можливості діяльності; відповідати своїм змістом і процедурно методологічним вимогам.

 

Майно П та його аналіз

Вартість бізнесу — це вартість діючого підприємства або вартість 100% корпоративних прав у діловому підприємстві.

Необхідність оцінки вартості підприємства виникає в основному у таких випадках:

• під час інвестиційного аналізу у ході прийняття рішень про доцільність інвестування коштів у те чи інше підприємство, у т. ч. при здійсненні операцій М&А (поглинання і приєднання);

• у ході реорганізації підприємства (мета оцінки — визначення бази для складання передавального чи розподільного балансу, а також для встановлення пропорцій обміну корпоративних прав);

• у разі банкрутства та ліквідації підприємства (оцінка проводиться з метою визначення вартості ліквідаційної маси);

• у разі продажу підприємства як цілісного майнового комплексу (мета оцінки — визначення реальної ціни продажу майна);

• у разі застави майна та при визначенні кредитоспроможності підприємства (мета оцінки — визначити реальну вартість кредитного забезпечення);

• у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної спроможності (оцінка вартості майна проводиться з метою розрахунку ефективності санації);

• під час приватизації державних підприємств (метою оцінки є визначення початкової ціни продажу об'єкта приватизації).

Оцінка вартості підприємства, його майна належить до найскладніших питань фінансів підприємств. Особливо відзначаються оцінка вартості підприємства як цілісного майнового комплексу та оцінка корпоративних прав суб'єкта господарювання, якщо дані права не котируються на біржі. Хоча вартість підприємства інколи може дорівнювати ринковій вартості його активів, слід розуміти, що ці поняття є різними. У першому випадку йдеться насамперед про вартість, що може бути створена в результаті функціонування бізнесу.

Оцінка підприємства здійснюється, як правило, на базі ринкової вартості — ймо- вірної суми грошей, за яку можливі купівля-продаж об'єкта оцінки на ринку.

Фінансовий стан П і його стабільність значною мірою залежать ві того, яке майно є в розпорядженні П, в які активи вкладено капіталі який дохід вони йому приносять.

Активи П:1 необоротні А (основні засоби, нематеріальні А, довгострокові фін вкладення, незавершене будівництво)

3. Виртати мабутніх періодів

4. Оборотні А (запаси, дебіторська заборг, короткострок фін вкладення, гршові кошти)

У літературних джерелах, нормативних актах наводяться численні принципи, яких слід дотримуватися при здійсненні оцінки вартості підприємства.

До основних з них слід віднести такі:

• принцип заміщення — полягає в тому, що покупець не заплатить за об'єкт більше, ніж існуюча мінімальна ціна за майно з аналогічною корисністю;

• принцип корисності — зводиться до того, що об'єкт має вартість лише тоді, коли він є корисним для потенційного власника (корисність може бути пов'язана з очікуванням майбутніх доходів чи інших вигод);

• принцип очікування — інвестор, плануючи вкладати кошти в об'єкт сьогодні, очікує отримати грошові доходи від об'єкта в майбутньому;

• принцип зміни вартості — говорить про те, що вартість об'єкта оцінки постійно змінюється в результаті зміни внутрішнього стану та дії зовнішніх факторів;

• принцип ефективного використання — полягає в тому, що з усіх можливих варіантів експлуатації об'єкта обирається той, що забезпечує найефективніше використання його функціональних характеристик, а отже, приносить найбільшу вартість;

• принцип розумної обережності оцінок — зводиться до того, що під час оцінки оцінювач повинен критично (із розумним упередженням) ставитися до всієї інформації, що стає йому відомою від адміністрації об'єкта оцінки, і, по можливості, перевіряти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел;

• принцип альтернативності оцінок — полягає у необхідності використання різних методів оцінки та порівняння показників вартості, отриманих у результаті застосування альтернативних методів.

 

Фінансова Б

індекс обсягів вир-ва – залежно від конюктури ринку, але не нижче 1

динаміка прибутку – стабільна, без стрибків

розмір заборгованості – такий, що забезпечує кредито- та платоспроможність

частка на ринку – з урахуванням попиту, але без скорочення

частка держ інвестицій у ВВП – 20-55%

рентабельність – залежно від галузі від 10-50%

капіталовкладення – постійне зростання

довгострокові кредити – мають переважати

 

Соціальна безпека – це система суспільно-економічних заходів, які спрямовані на матеріальне забезпечення працівників, покращення якості життя та умов праці.

Основним завданням планування соціальної безпеки на підприємстві є розробка і здійснення системи заходів, що забезпечує гармонійні та всебічні підвищення якості життя персоналу підприємства в побуті і якості умов трудової діяльності.

Планування соціальної безпеки являє собою частину техніко-економічного планування, так як в ході складання плану соціального розвитку вирішуються техніко-економічні завдання - підвищення продуктивності праці, організація робочого місця, удосконалюється оплата праці, забезпечується якість роботи та продукції і т.д.

Якісна особливість планування соціальної безпеки, обумовлена самим об'єктом (всебічне і гармонійний розвиток особистості та колективу), вимагає додаткової та специфічній інформації та нормативів: даних про соціальне та віковому складі працюючих, про їх запити і схильностях, освіті, кваліфікації, взаємини в колективі.Така інформація може бути отримана лише в результаті конкретних соціологічних досліджень, які виконуються за особливим програмами і методам.

Для отримання інформації про планування соціальної безпеки використовують наступні методи:

- безпосереднє спостереження за колективом та діяльністю його громадських організацій, бесіди з робітниками і керівниками;

- вивчення службової документації та матеріалів громадських організацій, що характеризують соціальну структуру працівників, ступінь задоволення матеріальних і культурних потреб;

- анкетне опитування та інтерв'ювання з метою з'ясування думок працівників та їх пропозицій з різних питань соціального життя колективів. Структура анкет і метод обробки даних вибирається за рекомендаціями соціологічних служб;

- соціальний експеримент, мета якого - перевірити можливості здійснення та ефективність рекомендацій, вироблених в результаті аналізу зібраної інформації;

- статистичний аналіз масових даних

 

Соціальна Б

мін. з/п – має забезпечувати прожитковий мінімум

середня з/п – співвідношення мін і сер з/п 1/3

к-сть працівників з/п яких менша від прожиткового мінімуму – постійно скорочувана або зведена нанівець

заборгованість по виплаті з/п - відсутня

витрати сім’ї працівника на харчування – менше від 505 доходу

темпи скорочення персоналу – не білше 8-10% на рік

тривалість роб тижня – 35-40 год

Оцінка ЕБП у світовій практиці здійснюється на основі системи індикаторів. Вимоги до величини індикатора чи умов його дії не мають обов’язкового характеру, а лише констатують такий стан, коли П має найстабільніше економічне становище.

 

 

Діагностика конкурентоспроможності підприємства (метод заснований на теорії ефективної конкуренції)

Конкурентоспроможність підприємства означає наявність у нього переваг порівняно з конкурентами у масштабах певного галузевого ринку. Тому КП – відносне поняття, оскільки його можна визначити тільки на основі порівняння окремих характеристик П з характеристиками аналогічних фірм.

КП нерозривно пов’язана з впровадженням змін.

Основні підходи до оцінки КП:

1. Метод, заснований на теорії ефективної К

2. Підхід пов'язаний з рівнем КПродукції

3. Метод, заснований на основі теорії конкурентної переваги

4. Метод бенчмаркінгу

Метод, заснований на теорії ефективної К

Згідно з цією теорією найбільш конкурентоспроможними є П, де найкраще організована робота всіх розділів і служб. В основі методу лежить оцінка 4 групових показників К:

1. Показники ефективності виробничої діяльності (ЕВ)

1.1 витрати на 1цю продукції, 1.2 фондовіддача, 1.3 рентабельність продукції, 1.4 продуктивність праці

2. показники ефективності фінансової діяльності (ЕФ)

2.1 коеф автономії, 2.2 к. платоспроможності, 2.3 к.абсолютної ліквідності 2.4к. оборотності оборотних коштів

3. показники рентабельності збутової діяльності (ЕЗ)

3.1 рент продаж, 3.2 коеф затовареності готової продукції (обсяг нереалізованї продукції/обсяг продажу), 3.3 коеф використання виробничої потужності, 3.4 коеф ефективності реклами (витрати на стимулювання/приріст прибутку від стимулювання)

4. показник К товару і його оцінка

Етапи розрахунку Коефіцієнта К (за даним методом)

1. переведення одиничних показників К у відносні величини, для чого їх порівнюють з базовими, за які приймаються: середньогалузеві показники, пок. конкуруючого П.

Для переведення показників у відносні величини вик 15-бальна шкала: 5-гірший показник, 10 – рівень базового, 15 – кращий за базовий.

2. розрахунок критеріїв К

ЕВ= 0,31(1.1)+0.19(1.2)+0,4(1.3)+0,1(1.4)

ЕФ= 0,29(2.1)+0,2(2.2)+0,36(2.3)+0,15(2.4)

ЕЗ= 0,36(3.1)+ 0,29(3.2)+0,21(3.3)+0.14(3.4)

КТ – якість товару, яка визн комплексним методом

3. рохрахунок Коефіцієнта КП

ККП= 0,15ЕВ+0,29ЕФ+0,23ЕЗ+0,33КТ

Коеф вагомості кожного критерію і показника розраховується експертним шляхом.

Цей метод зручний для оцінки К виробничого П. Але експертна оцінка показників вагомості кожного коеф не може вважатися абсолютно достовірною.

 

 

2. Діагностика конкурентоспроможності П (метод,заснований на теорії конкурентних переваг)

Конкурентоспроможність підприємства означає наявність у нього переваг порівняно з конкурентами у масштабах певного галузевого ринку. Тому КП – відносне поняття, оскільки його можна визначити тільки на основі порівняння окремих характеристик П з характеристиками аналогічних фірм.

КП нерозривно пов’язана з впровадженням змін.

Основні підходи до оцінки КП:

· Метод, заснований на теорії ефективної К

· Підхід пов'язаний з рівнем КПродукції

· Метод, заснований на основі теорії конкурентної переваги

· Метод бенчмаркінгу

Зовнішня конкурентна перевага- перевага у властивостях товару, яка створює цінність для покупця внаслідок повнішого задоволення його потреби. Ця перевага збільшує «ринкову силу» П, тому воно може збільшити ціну продажу вище за пріоритетного конкурента, який не володіє такою перевагою.

Внутрішня конкурентна перевага – перевага П у витратах вир-ва, яка створює цінність для виробника внаслідок вищої його продуктивності. Вона забезпечує П більшу стійкість до зниження ціни продажу, яка нав’язана ринком, та вищу рентабельність (співвідношення витрат на одиницю продукції П до його пріоритетного конкурента).

Показником потенційних переваг П вважається частка ринку, яка йому належить (визн за кількістю продукції або за її вартістю.) Залежно від значення співвідношення частки ринку у кількісному і вартісному виразі, визн у якому ціновому сегменті працює П: менше1 – низький сегмент, =1 – середній, більше 1 – високий сегмент.

Конкурентоспроможність П визначається в2 аспектах: зовнішній (оцінка позиції компанії на ринку) і внутрішній (оцінка показників діялності П)

Аналіз стану компанії:

1.Стратегічні показники діяльності (по рокам) – частка ринку, збільшення обсягу продаж, чистий прибуток, дохідність акцій

2.SWOT-аналіз

3.Оцінка конкурентної сили (порівняння КФУ)

4. Висновки про стан П порівняно з конкуренами

5. Головні стратегічні проблеми, які мають бути вирішені. Для цього потрібно враховувати:

Чи прийнятна стратегія П для галузі, наскільки діюча стратегія відповідає КФУ галузі у майбутньому, чи хороший захист пропонує стратегія проти 5 конкурентних сил, які сильні і слабкі сторони стратегії, чи потрібні додаткові дії, щоб покращити конкурентну позицію фірми.