Методи визначення вартості грошової одиниці

Оскільки існують дві складові концепції вартості грошей в часі, відповідно, існують і два способи визначення і нарахування відсотків.

Декурсивний спосіб нарахування відсотків – спосіб при якому відсотки нараховуються в кінці кожного інтервалу нарахування. Їхня величина визначається, виходячи з величини капіталу, що надається. Відповідно декурсивна відсоткова ставка (позиковий відсоток) представляє собою виражене у відсотках відношення суми нарахованого за певний інтервал доходу до суми, що є на початок даного інтервалу.

(2.1)

У фінансових розрахунках перший показник ще називається “відсотковою ставкою”, “відсотком”, “ставкою відсотку”, “нормою прибутку”, “дохідністю”.

Антисипативний (попередній) спосіб нарахування відсотків – це спосіб, при якому відсотки нараховуються на початку кожного інтервалу нарахування. Сума процентних грошей визначається, виходячи з нарощеної суми. Відсотковою ставкою буде відношення суми доходу, що виплачується за певний інтервал, до величини нарощеної суми, одержаної по закінченні цього інтервалу (у відсотках).

(2.2)

Визначена таким чином відсоткова ставка називається (в широкому смислі слова) обліковою ставкою, дисконтом або антисипативним відсотком.

Очевидно, що обидві ставки взаємопов’язані, тобто, знаючи один показник, можна розрахувати інший:

або

 

У світовій практиці декурсивний спосіб найбільш розповсюджений. У нас – антисипативний, особливо в періоди високої інфляції. При рівності позичкового відсотку та облікової ставки, нарощення початкової суми в другому випадку (антисипативний спосіб) йде швидше, тому в літературі часто можна зустріти твердження, що декурсивний спосіб більш вигідний для позичальника, а антисипативний – для кредитора. Але це справедливо лише для невеликих відсоткових ставок.

При антисипативному способі нарахована відсоткова сума доходу розраховується з нарощеної за певний інтервал суми. Відсотки нараховуються на початку інтервалу нарахування, а позичальник отримує суму за мінусом відсоткових грошей. Така операція називається дисконтуванням за обліковою ставкою. Дисконт – доход, тобто різниця між розміром кредиту та сумою, що підлягає видачі.

Наприклад, клієнт взяв у банку кредит на 10 млн. грн. на рік. Облікова ставка 10%.

Отже, банк нараховує відсоткових грошей 10 млн. грн. × 0,1 = 1 млн. грн. і видасть клієнту лише 9 млн. грн. Через рік боржник поверне банку 10 млн. грн. (усю суму боргу).

Тобто облікова ставка застосовується до кінцевої суми боргу, базою для нарахування відсотків є кінцева сума боргу, а базою для нарахування відсотків за ставкою відсотків – початкова сума боргу, тому сума відсоткових грошей, нарахованих за обліковою ставкою, буде більшою від нарахованої за ставкою відсотків.

Наприклад, якщо б у попередній умові при наданні кредиту банк використав ставку відсотків 10%, то видавши ті 9 млн. грн., через рік банк вимагав би у боржника 9 млн. 900 тис. грн.

(9×0,1 = 0,9 млн. грн. = 900 000 грн. відсотки)