Давність у цивільних правовідносинах

 

 

12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

 

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата

юридичних наук

 

Науковий керівник

Ромовська Зорислава Василівна

доктор юридичних наук, професор

ЛЬВІВ – 2003

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………………. 4

РОЗДІЛ 1. Давність у цивільних правовідносинах як правова категорія …… 12

1.1. Історія інституту давності в цивільних правовідносинах…………………….... 12

1.2. Поняття та види давності в цивільних правовідносинах……………………….. 26

1.2.1. Сутність і поняття позовної давності………………………………………….... 37

1.2.2. Сутність і поняття набувальної давності……………………………………….. 48

1.2.3. Сутність і поняття давності примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку……………………………………………………………………………….... 56

Висновки до розділу 1 ………………………………………………………………….. 66

РОЗДІЛ 2. Позовна давність ……………………………………………………….. 71

2.1. Сфера застосування норм про позовну давність…………………………………..71

2.2. Імперативність і диспозитивність у визначенні та застосуванні норм про позовну давність…………………………………………………………………………………….79

2.3. Правові наслідки спливу позовної давності…………………………………........ 88

Висновки до розділу 2 ………………………………………………………………….. 99

РОЗДІЛ 3. Набувальна давність ………………………………………………….. 102

3.1. Сфера застосування норм про набувальну давність……………………………..102

3.2. Умови набувальної давності………………………………………………………107

3.3. Виникнення права власності за набувальною давністю……………………….. 119

Висновки до розділу 3 ……………………………………………………………….. 124

РОЗДІЛ 4. Давність примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку………………………………………………………………………………... 127

4.1. Сфера застосування норм про давність примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку…………………………………………………………………127

4.2. Тривалість та перебіг строків давності примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку……………………………………………………………….. 131

4.3. Правові наслідки спливу строків давності примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку………………………………………………………………... 148

Висновки до розділу 4 ……………………………………………………………….. 164

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………………….166

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………… 176

ВСТУП

 

 

Актуальність теми. Незалежність України, зумовлене цим будівництво власної системи законодавства стало поштовхом до бурхливого розвитку вітчизняної правничої науки, зокрема цивілістичної. Українська цивілістична думка, коріння якої сягають минулих століть, покликана відповісти на цілий ряд актуальних для сьогодення проблем. До їх числа належать проблеми давності в цивільних правовідносинах.

Світова цивілістика, аналізуючи поняття давності в цивільних правовідносинах, послуговується такими категоріями як: позовна, погашувальна та набувальна давність, а також давність примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку. В радянській цивілістичній доктрині питання давності розглядалися крізь призму позовної давності і частково набувальної.

Окремі положення про позовну давність, які були висловлені в роботах вчених-правників М.Я. Кирилової, І.Б. Новицького, О.С. Іоффе, М.П. Ринга та інших багато років тому, не відповідають реаліям сьогодення та потребують перегляду.

Зважаючи на панування в літературі радянського періоду презумпції „державної власності”, вважалось недоцільним вести мову про набувальну давність. Ще у 1950 році в кандидатській дисертації З.І. Меєрзона заперечувалася необхідність запровадження цього інституту. В подальшому на рівні монографічних робіт та періодичних статей професорів Ю.К. Толстого, С.І. Вільнянського та В.А. Рясенцева досліджувалися лише окремі аспекти набувальної давності: необхідність її запровадження, умови та правові наслідки настання. Проте ці та інші питання, зокрема, щодо сфери застосування норм про набувальну давність, перебіг її строків, співвідношення із позовною давністю, моменту виникнення права власності за набувальною давністю тощо, є малодослідженими.

Проблема давності примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку традиційно розглядалась у курсі цивільного процесуального права, а сама давність ототожнювалася з процесуальним строком. Зараз не викликає сумніву її матеріально-правова природа, хоча з цієї точки зору давність примусового виконання не досліджувалася.

В Цивільному кодексі України, який прийнято 16 січня 2003 року, міститься цілий ряд нових нормативно-правових приписів щодо позовної давності; запроваджено поняття „набувальної давності”. Це поняття також є у Земельному кодексі України, прийнятому 25 жовтня 2001 року. Крім того, Закон України „Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року встановлює строки давності пред’явлення виконавчих документів до виконання.

Все це обумовлює актуальність теми, за якою виконана кандидатська дисертація.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає загальній темі науково-дослідної роботи кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка „Проблеми удосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в європейське співтовариство”, затвердженій наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка від 1.07.2002 року № 11/74.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення правових знань про сутність, види та особливості регулювання різних видів давності і на цій основі започаткувати створення інституту давності в цивільних правовідносинах.

Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити такі завдання:

– уточнити умови еволюції інституту давності в цивільних правовідносинах;

– виокремити характерні особливості інституту давності в цивільних правовідносинах і на їх основі сформулювати її поняття;

– виявити правову природу давності в цивільних правовідносинах та класифікувати її види;

– розмежувати поняття „мета” та „передумови” запровадження давності у цивільних правовідносинах;

– визначити сферу застосування та правові наслідки спливу позовної давності;

– визначити сферу застосування норм про набувальну давність, а також її умови, початок перебігу, тривалість, правила переривання і зупинення та правові наслідки спливу набувальної давності;

– визначити сферу застосування норм про давність примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку, а також правила перебігу та правові наслідки її спливу.

Об’єктом дослідження є інститут давності у цивільних правовідносинах.

Предмет дослідження – цивільно-правові закономірності становлення, функціонування та розвитку інституту давності в цивільних правовідносинах.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. Діалектичний метод пізнання супроводжував весь процес дисертаційного дослідження і дозволив розглянути тенденції розвитку інституту давності в цивільних правовідносинах. Методи аналізу та синтезу використовувалися у зв’язку з формулюванням понять давності в цивільних правовідносинах, позовної, набувальної давності та давності добровільно невиконаного обов’язку. В роботі використано також інші методи, зокрема: історико-правовий (при дослідженні історії інституту давності в цивільних правовідносинах), формально-юридичний (при аналізі змісту актів цивільного законодавства та практики їх застосування), порівняльно-правовий (при порівнянні цивільного законодавства Україниіз законодавством інших держав та міжнародно-правовими актами) інші.

Теоретичною базою дослідження стали праці таких українських та російських вчених-цивілістів як: Агарков М., Богдан Й., Васьковський Є., Вільнянський С., Грибанов В., Дністрянський С., Дзера О., Довгерт А., Енгельман І., Іоффе О., Кирилова М., Коссак В., Криволапов Б., Луць В., Масевич М., Мейєр Д., Новицький І., Огоновський О., Пушкар Є., Ринг М., Ромовська З., Рясенцев В., Сибільов Д., Синайський В., Скловський К., Тертишніков В., Тертишніков Р., Толстой Ю., Фурса С., Харитонов Є., Черепахін Б., Чепіга Т., Шевченко Я., Шершеневич Г., Штефан М., Щербак С., Щербина В., Яворська О. та ін. Автором також проаналізовано праці Амельченко М., Афанасьєва В., Кравцова М., Михайленко О., Печеного О., Погрібного С., Притики Д., Смітюха А., Хотинської О., Фокія Б., Цапенка М. та інших вітчизняних вчених, які присвячені питанням давності в цивільних правовідносинах. Крім того, використано праці іноземних вчених-юристів, зокрема, Вагацуми С. і Аріїдзумі Т., Dabkowski P., Еннекцеруса Л., Кіппа Т., і Вольфа М., Koziol H., Janeczko E., Farnsworth E., Морандьєра Ж., Санфіліппо Ч. ін.

Емпіричною базою дослідження є матеріали судової практики вирішення цивільних та господарських спорів щодо застосування правових норм про різні види давності в цивільних правовідносинах. В роботі також використано матеріали виконавчих проваджень районних відділів Державної виконавчої служби у м. Львові.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в сучасному українському правознавстві монографічним дослідженням, яке започатковує теорію інституту давності в цивільних правовідносинах як інституту цивільного права.

У результаті проведеного дослідження сформульовані такі основні положення, котрим, як видається, притаманні елементи наукової новизни і які виносяться на захист:

– уточнено умови еволюції інституту давності в цивільних правовідносинах;

– виокремлено характерні особливості інституту давності в цивільних правовідносинах і на їх основі сформульовано поняття давності;

– виявлена правова природа давності в цивільних правовідносинах;

– проведено класифікацію погашувальної давності;

– розмежовані поняття „мета” та „передумови” запровадження давності у цивільних правовідносинах;

– встановлено, що позовною давністю, поряд з правом на позов, погашується більш об’ємне право – „право на захист”;

– визнано за доцільне розширити сферу застосування норм про позовну давність;

– виявлено, що заяву про застосування позовної давності може зробити будь-яка сторона в спорі, а не лише відповідач;

– встановлено, що право на захист припиняється з моменту набрання законної сили рішення суду про відмову в позові зі спливом позовної давності;

– визначено перелік об’єктів, які не можуть набуватися за набувальною давністю, та перелік суб’єктів, які можуть бути набувачами;

– проаналізовані умови набувальної давності, встановлені у ст. 344 Цивільного кодексу України; їх вивчення дало підстави зробити висновок про необхідність змін у законодавчому визначенні поняття «добросовісне заволодіння чужим майном»; переглянуто положення щодо початку перебігу, тривалості, переривання та зупинення строків набувальної давності;

– встановлена матеріально-правова природа давності примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку;

– запропоновано доповнити Закон України „Про виконавче провадження” новою статтею, що містила б перелік вимог, на які не поширюється давність примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку; цей перелік вимог повинен співпадати з переліком вимог, на які не поширюється позовна давність;

– обгрунтована позиція, згідно з якою тривалість давності примусового виконання повинна залежати не від виду рішення, яке підлягає примусовому виконанню, а від виду матеріального цивільного права, що має бути примусово реалізоване;

– запропоновано застосовувати норми про наслідки спливу строків давності примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку диспозитивно, тобто лише за заявою боржника;

– визнано за доцільне встановити можливість визнання поважними причин пропущення строків давності пред’явлення до примусового виконання будь-яких рішень про захист, що підлягають примусовому виконанню;

– висловлена пропозиція не поновлювати строк давності примусового виконання добровільно невиконаного обов’язку, а визнавати причини його пропущення поважними і допускати рішення до примусового виконання;

– встановлено, що повноваження щодо визнання причин пропущення строків для пред’явлення виконавчих документів до виконання поважними треба надати Державній виконавчій службі України, в особі державних виконавців;

– запропоновано викласти статтю 23 Закону України „Про виконавче провадження” в новій редакції.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані при викладанні таких навчальних дисциплін: „Цивільне право”, „Сімейне право”, „Міжнародне приватне право”, „Виконавче провадження”, а також при підготовці підручників, навчальних посібників, коментарів до законодавчих актів тощо. Висновки і положення дисертації можуть бути корисними в подальших дослідженнях інституту давності в цивільних правовідносинах і для науки цивільного права вцілому.

Теоретичні положення та практичні рекомендації, сформульовані у роботі, можуть бути використані у законотворчій діяльності, при вирішенні судових спорів, що виникають у зв’язку із застосуванням правових норм про різні види давності, а також у практиці державних виконавців.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка.

Окремі положення дисертаційного дослідження оприлюднено на таких конференціях, семінарах та сесіях: 1) Звітна наукова конференція Львівського університету за 1998 рік (м. Львів, 13–16.02.1999 р.); 2) Науково-практична конференція „Становлення правової держави: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (м. Запоріжжя, 8.12.2000 р.); 3) VІІ регіональна науково-практична конференція „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 13–14.02.2001 р.); 4) Конференція „Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 28.02.2001 р.); 5) Дванадцята наукова сесія Наукового Товариства ім. Шевченка. Правнича комісія. (м. Львів, 15–16.03.2001 р.); 6) Регіональна міжвузівська наукова конференція молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Львів, 20.04.2001 р.); 7) Міжнародний науково-методичний семінар „Римське право і сучасність” (м. Одеса, 21.12.2001 р.); 8) VІІІ регіональна науково-практична конференція „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 13–14.02.2002 р.); 9) 5-та Звітна наукова конференція професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 22–23.04.2002 р.); 10) Всеукраїнська науково-практична конференція „Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування в сучасний період” (м. Хмельницький, 14–15.05.2002 р.); 11) Міжнародна наукова конференція студентів і аспірантів „Актуальні проблеми розвитку правової системи сучасного суспільства” (м. Мінськ, Республіка Білорусь), 29–30.10.2002 р.); 12) Всеукраїнська наукова конференція „Сімейний кодекс України – інтеграція до європейського законодавства” (м. Львів, 15.11.2002 р.); 13) ІХ регіональна науково-практична конференція „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 13–14.02.2003 р.); 14) Семінар для суддів та працівників Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку „Захист корпоративних прав інвесторів в світлі нового Цивільного кодексу України” (м. Львів, 16–18.04.2003 р.).

Публікації. За результатами роботи опубліковано сімнадцять статей, вісім з них у фахових виданнях, що входять до затверджених ВАК України наукових видань.

Структура роботи. Структура дисертації зумовлена завданнями та логікою дослідження. Вона складається з: вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел, який налічує 221 найменування. Обсяг дисертації без списку використаних джерел становить 175 сторінок.