Напряму підготовки 6.030103 Практична психологія

Діагностико-психокорекційна

ПРАКТИКА

для студентів ІV курсу

Напряму підготовки 6.030103 Практична психологія

 

Діагностико-психокорекційна практика проводиться у VІІІ семестрі.

Вид практики – виробнича.

Тривалість практики – 6 тижнів.

Основною метою діагностико-психокорекційної практики є ознайомлення з особливостями роботи практичного психолога, поглиблення і закріплення теоретичних знань, удосконалення навичок організації та виконання професійно-орієнтованих завдань, складовими яких є проведення психологічних досліджень (оцінка особистісних якостей, особливостей інтелектуального та емоційного розвитку, специфіки міжособистісної взаємодії), психокорекційних технік (внесення змін у розвиток окремих психічних процесів, нівелювання особистісної проблематики), вироблення умінь проведення консультативної, просвітницької та профорієнтаційної роботи.

Для виконання завдань діагностико-психокрекційної практики студенти направляються у центри практичної психології та соціальної роботи, притулки для неповнолітніх, центри зайнятості населення, центри соціальних служб для молоді, громадські організації, шкільні та дошкільні навчальні заклади.

Студенти ознайомлюються з системою психологічної служби в закладах різного типу (освітньо-виховних, медичних, юридичних, громадських, торгівельних, сфери послуг тощо), її структурою, основними нормативно-правовими документами, що регулюють діяльність психолога, специфікою і напрямками роботи.

Завдання практики:

1. Поглиблення та закріплення теоретичних знань, формування умінь застосовувати знання у професійно-орієнтованих завданнях.

2. Удосконалення вмінь проведення діагностичної та психокорекційної роботи.

3. Стимулювання професійного росту майбутніх психологів.

Особливості проходження

Зміст діагностико-психокорекційної практики

Зміст діагностико-психокорекційної практики визначений відповідно до основних видів діяльності практичного психолога: психодіагностичної, корекційно-відновлювальної, консультативної, розвивальної, просвітницької, навчальної та організаційно-методичної роботи.

За допомогою психолога організації (соціального працівника, менеджера з персоналу) студент-практикант формулює професійно-орієнтовані завдання. Наприклад, визначає коло психологічних чинників, що впливають на низьку працездатність працівників (вивчення особливостей динаміки професійно важливих якостей, умінь і навиків у звичайних умовах, дослідження функціональних станів працівників, особливостей мотиваційної сфери, індивідуальних властивостей особистості тощо).

В межах професійно-орієнтованого завдання студент-практикант самостійно або за допомогою практичного психолога (соціального працівника, менеджера з персоналу) розробляє відповідну програму діагностики вирішуваної проблеми (наприклад, найімовірніших чинників, що зумовлюють неефективну діяльність працівників, низькі показники працездатності).

Студент-практикант проводить групові та індивідуальні дослідження, формулює висновки.

Після інтерпретації результатів діагностики студент-практикант розробляє програмупсихологічної допомоги (наприклад, із метою підвищення рівня працездатності), яка може включати психокорекцій ну (обов’язково), консультативну, тренінгову та просвітницьку роботу практичного психолога.

Профорієнтаційна робота передбачає проведення окремого заняття у формі групової бесіди просвітницького характеру, психологічного тренінгу.

Ймовірний перелік

професійно-орієнтованих завдань:

– участь у здійсненні професійного відбору працівників;

– наявність внутрішньо групових та міжособистісних конфліктів;

– зниження показників рівня працездатності працівників (учбової успішності школярів);

– збільшення кількості виробничих/навчальних конфліктів;

– велика кількість виробничих помилок у діяльності;

– втрата інтересу до результатів професійної/навчальної діяльності (зміна ціннісних орієнтації, зниження мотивації);

– висока плинність кадрів.

Психодіагностична робота відповідно до закладу, де проходить практика, може здійснюватися за допомогою таких методів:

1. Діагностика особистісних характеристик:

– методика діагностики акцентуацій характеру К. Леонгарда;

– 16-факторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла;

– особистісний опитувальник Р. Кеттелла (дитячий варіант);

– методика дослідження особистості «Дім-Дерево-Людина»;

– шкала оцінки психічного розвитку дитини В. Манової-Томової (від 4 до 52 тижнів; від 1 до 3 років;

– методика «Психологічна група ризику – ПГР» (Л.А. Лєпіхова, В.О. Татенко);

– каузометрія (Є. Головаха, О. Кронік);

- тест інтелекту Д. Векслера (для дітей);

- методика «Малюнок сім’ї» (на вибір – інтерпретація за Г.Т. Хоментаускасом, за методом Л. Кормана, за кінетичним малюнком сім’ї Р. Бернсом);

- визначення рівня розумового розвитку за методикою ШТРР;

- методика діагностики акцентуацій характеру Х. Шмішека;

- методика діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса;

- методика «Незакінчені речення» (модифікація С.І. Подмазіна);

- методика діагностики готовності до навчання в школі дітей шестирічного віку (Н.М. Стадненко, Т.Д. Ілляшенко, А.Г. Обухівська).

2. Діагностика психічних станів:

– методика діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності і настрою (САН);

– методика «Особистісний опитувальник Бехтеревського інституту»;

– методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Даркі;

– методика діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга і Ю.Л. Ханіна;

– кольоровий тест М. Люшера;

– методика діагностики рівня невротизації Л.І. Вассермана;

– методика діагностики рівня емоційного вигоряння В.В. Бойка;

– експериментально-психологічна методика вивчення фрустраційних реакцій С. Розенцвейга;

– методика експрес-діагностики властивостей нервової системи за психомоторними показниками Є.П. Ільїна;

– методика експрес-діагностики рівня психоемоційної напруги О.С. Копіна, К.О. Суслова, Е.В. Заікіна.

3. Діагностика міжособистісних стосунків у колективі:

– методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі;

– методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда;

– методика «Q-сортування» В. Стефансона;

– методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса;

– методика діагностики між особистісних стосунків («соціометрія») Дж. Морено;

– методика вивчення особливостей спілкування школярів у класному колективі та комунікабельності як характерологічної риси особистості В.І. Абраменка, М.В. Левченка;

– методика оцінки психологічної атмосфери в колективі А.Ф. Фідпера;

– експрес-методика вивчення соціально-психологічного клімату в колективі О.С. Михалюка і А.Ю. Шалито.

4. Діагностика професійно важливих якостей працівників:

– опитувальник внутрішньої мотивації Р. Раяна (адаптація В.О. Климчука, О.Л. Музики);

– методика професійного самовизначення (тест Голландка);

– методика вивчення динаміки здібностей (МВДЗ) О.Л. Музики;

– карта дослідження особистості К.К. Платонова;

– методика діагностики особистості за допомогою психометричного тесту С. Деллінгера;

– методика вивчення професійно важливих якостей спеціалістів системи «людина-техніка»;

– малюнковий тест «Ділові ситуації» Н.Г. Хитрової;

– методика самооцінки ділових й особистісних якостей керівника (менеджера);

– методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса;

– методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач Т. Елерса;

– ергономічна контрольна карта.

В окремих випадках студенти-практиканти можуть розробляти анкети, які, наприклад, розкривають зовнішні і внутрішні мотиваційні фактори праці для конкретного виду діяльності. Анкета закритого типу може вивчати різні сторони праці: престиж, професійний зміст роботи, кар’єрні питання, соціальну та особистісну значущість, умови праці, особливості колективу тощо і містити шкалу оцінки за таким принципом:

Для того, щоб успішно навчатися професії психолога, я володію такими важливими уміннями:

а) аналізувати події у житті людей

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

б) вислуховувати людину

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

в) виділяти з прочитаного ключові ідеї

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

г) переконувати людей у доцільності певних дій

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

д) під час розмови ставити влучні запитання

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

е) відчувати ситуацію іншої людини (ставити себе на місце іншого)

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

є) проводити соціально-психологічні дослідження

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

 

Проведення індивідуальних досліджень включає проведення дослідження, обробку результатів, аналіз та інтерпретацію даних кожної методики, складання загальної психологічної характеристики досліджуваного і розробку рекомендацій.

Групові дослідження включають проведення дослідження, обробку результатів, аналіз та інтерпретацію даних.

Програма надання психологічної допомоги може включати:

– психокорекційні заняття;

– психологічне консультування (зазначити, коли і з ким проводилась консультація, коротко розкрити зміст);

– психологічну просвіту (вказати тему виступу і список використаної літератури);

– тренінгові заняття (ділова гра, мозковий штурм, групова дискусія, в яких зазначається мета, завдання, методи роботи, розробити критерії ефективності заняття).

Психокорекційні заняття проходять відповідно до спеціально розробленої програми. У професійно-орієнтованому занятті необхідно детально описати одну психокорекційну зустріч.

Студент-практикант розробляє проведення групових та індивідуальних психокорекційних занять, які можуть бути спрямовані на

1) вирішення проблем шкільної дезадаптації (проблема невротизації, низького поведінкового самоконтролю, недостатнього розвитку окремих психічних процесів);

2) подолання нав’язливих страхів і високої тривожності;

3) оптимізацію самооцінки у певних сферах життєдіяльності;

4) подолання комунікативних бар’єрів та високого рівня конфліктності;

5) нівелювання дисгармонії особистісного розвитку.

Психокорекційна робота розробляється й узгоджується спільно з керівником діагностико-психокорекційної практики, а також практичним психологом організації, і проводиться лише в присутності чи за прямої участі останнього.

Психокорекційна група може включати від 3 до 15 осіб.

Профорієнтаційне заняття відбувається у старших класах у формі просвітницької бесіди чи тренінгу з елементами психодіагностики.

Студент-практикант попередньо повинен:

1. Сформулювати мету заняття.

2. Сформулювати назву заняття (цікаву, яка відповідає меті).

3. Продумати конкретні завдання, які будуть вирішуватися на занятті: про що інформувати, що обговорити, які психологічні особливості діагностувати, що розвинути, сформувати, актуалізувати тощо.

4. Роздати агітаційні матеріали соціально-психологічного факультету.

5. Визначити структуру заняття (вступна, основна і заключна частини), вправи.

6. Описати використані вправи.

7. Оформити роботу за зразком

 

Профорієнтаційне заняття для учнів 10-11 класів

 

(тема)

Мета заняття:

Завдання:

1.

2.

Час заняття: 45 хвилин

Структура заняття:

№	Назва вправи	Час (хв.)	Матеріали

Зміст заняття

(описати вправи з вказівкою на інструкцію, інформаційними повідомленнями, питаннями і можливим напрямом обговорення)

Звітна документація

1. Щоденник проходження практики, який включає характеристику роботи студента-практиканта, підписана директором закладу і практичним психологом (або при відсутності у школі психолога – заступником директора з виховної роботи чи соціальним педагогом) та затверджена мокрою печаткою.

2. Програма діагностико-психокорекційноїпрактики, в якій керівником практики проставлені відмітки про виконання завдань.

3. Загальні відомості про організацію:

повна назва

адреса

телефон

Рекомендована література

1. Авторські програми з психології / Упоряд. О. Главник. – К.: Шкільний світ, 2002. – 112 с.

2. Адаптація дитини до школи / Упорядники: С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. – К.: Мікрос-СВС, 2003. – 111 с.

3. Анастази А. Психологическое тестирование. Кн.2. М.: Педагогика, 1982. – 294 с.

4. Анастази А., Урина С. Психологическое тестирование. – 7-е изд. – СПб.: Питер, 2003. – 688 с.

5. Афанасьева Н.В., Малухина Н.В., Пашнина М.Г. Профориентационный тренинг для старшеклассников «Твой выбор». – СПб.: Речь, 2007. – 366 с.

6. Байярд Р.Т., Байярд Д. Ваш беспокойный подросток. – М.: Просвещение, 1991. – 224 с.

7. Бакли Р., Кэйпл Дж. Теория и практика тренинга. – СПб.: Питер, 2002. – 352 с.

8. Биркенбиль Ф. Коммуникационный тренінг: Наука общения для всех. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. – 352 с.

9. Бишоп С. Тренинг ассертивности. – СПб.: Питер, 2001. – 208 с.

10. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике – СПб.: Питер, 2000. – 528 с.

11. Бурменская Г.В., Карабанова О.А., Лидерс А.Г. Возрастно-психологическое консультирование.– М.: Изд-во МГУ, 1990. – 136 с.

12. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник. – К.: Четверта хвиля, 2004. – 256 с.

13. Васьковская С.В., Горностай П.П. Психологическое консультирование: Ситуационные задачи. – К.: Вища школа, 1996. – 192 с.

14. Вачков И.В. Общие тренинговые методы. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие. – М.: Ось-89, 2000. – 224 с.

15. Выбойщик И.В., Шакуров З.А. Личностный многофакторный опросник Р. Кеттелла: Учебное пособие. – Челябинск: Изд. ЮУрГУ, 2000. – 54 с.

16. Геберт Д. Организационная психология. Человек и организация. / Пер. с нем. – Х.: Изд-во гуманитарный центр / О.А. Шипилова, 2006. – 624 с.

17. Горбунова В.В. Етичні та правові аспекти психологічних досліджень // Практична психологія соціальна робота. – 2005. – № 3. – С. 18-23.

18. Горностай П.П., Васьковская С.В. Теория и практика психологического консультирования. Проблемный подход. – К.: Наукова думка, 1995. – 128 с.

19. Гришин В.В., Лушин П.В. Методики психодиагностики в учебно-воспитательном процессе. – М.: ИКА «Москва», 1990. – 64 с.

20. Гришина Н.В. К вопросу о предрасположенности к конфликтному поведению // Психические состояния / Под. ред. А.А. Крылова и др. – Л., 1982. – С. 90-96.

21. Диагностика эмоционально-нравственного развития / ред. и сост. И.Б. Дерманова. – СПб.: Издательство «Речь», 2002. – 176 с.: ил.

22. Діагностика і корекція емоційних станів молодших школярів / Укладачі: Л.А. Лавренчук, Л.А. Скаковська, Є.С. Клєцова. – Житомир, 2002. – 47 с.

23. Документація психолога / Упорядник Т. Гончаренко. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 120 с.

24. Драгунский В.В. Цветовой личностный тест: практическое пособие. – М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2001. – 448 с., ил.

25. Дубровина И.В. и др. Рабочая книга школьного психолога. – М.: Просвещение, 1991. – 304 с.

26. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. – 2-е изд., перераб. – СПб.: Питер, 2001. – 400 с.

27. Иванова Е.М. Основы психологического изучения профессиональной деятельности. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 208 с.

28. Ильин Е.П. Методики изучения соотношения первой и второй сигнальных систем / Е.П. Ильин. Дифференциальная психофизиология. – СПб.: Питер, 2001. – С. 368-373.

29. Інтелектуальні здібності дитини / Упорядники: С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. – К.: Мікрос-СВС, 2003. – 96 с.

30. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. – Л.: Медицина, 1983. – С. 102-115.

31. Кипнис М. Тренинг креативности. – М.: Ось-89, 2005. – 128 с.

32. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – М.: Издательский центр «Академия», 2005. – 304 с.

33. Комплекс програм і методичних рекомендацій з організації і проведення педагогічної практики з психології / Л.В. Долинська, О.В. Скрипченко, Т.М. Лисянська та інші. – Київ: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2006. – 141 с.

34. Корекційна робота психолога / Упоряд. О. Главник. – К.: Шкільний світ, 2002. – 112 с. – (Психолог. Бібліотека. Вип. 3).

35. Коробко С.Л., Коробко О.І. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 416 с.

36. Кузікова С.Б. Теорія і практика вікової психокорекції: Навч. посіб. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 384 с.

37. Лєпіхова Л.А., Татенко В.О. Методика: «Психологічна група ризику – ПГР» // Психологія. Науково-методичний збірник. – К.: Освіта, 1993. – Випуск № 41.

38. Личко А.Е. Личностный опросник Бехтеревского института (ЛОБИ) // Личностный опросник Бехтеревского института // Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психодиагностике. – СПб.: Питер, 2007. – 688 с.

39. Ментс М. ван Эффективное использование ролевых игр в тренинге. – СПб.: Питер, 2001. – 208 с.

40. Методичні рекомендації по проведенню тренінг-курсу для підлітків з питань просвітницької роботи щодо здорового способу життя. – К.: Міленіум, 2002. – 48 с.

41. Многофакторная личностная методика Р. Кеттелла: Учебно-методическое пособие / А.Н. Капустина. – СПб.: Речь, 2007. – 100 с. (Серия: Практикум по психодиагностике).

42. Морено Я.Л. Социометрия: Экспериментальный метод и наука об обществе / Пер. c англ. – М.: Академический проект, 2001. – 384 с.

43. Музика О.Л. Теоретичні засади розробки методики вивчення динамічних механізмів розвитку творчих здібностей та тренінгу ціннісної підтримки особистісного росту // Науковий звіт про виконання ІІ етапу наукового проекту ДФФД 07.07.00092 «Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків». – Житомир, 2005. – С. 6-27.

44. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования. – СПб.: Питер, 2002. – 464 с.: ил.

45. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. Кн. 3: Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование с элементами математической статистики. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. – 632 с.

46. Овчарова Р.В. Практическая психология образования: Учеб. пособие для студ. психол. фак. университетов. – М.: Издательский центр «Академия», 2003. – 448 с.

47. Осадько О. Технології психологічного консультування. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 128 с.

48. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2005. – 512 с.

49. Основи психодіагностики. Навчальний посібник. – К.: Главник, 2006. – 144 с. – (Серія «Психологічний інструментарій»).

50. Перькова О.И., Сазанова Л.И. Интеллектуальный тренинг: учебно-методическое пособие для учителей и родителей. – СПб.: Речь, 2002. – 221 с.

51. Практикум з психодіагностики / Укладачі: Музика О.О., Остринська В.М., Остринський В.В. – Житомир: Видавництво ЖДУ ім. І. Франка, 1999. – 167 с.

52. Практикум по арт-терапии / Под ред. А.И. Копытина. – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – 448 с.

53. Практикум по возрастной и педагогической психологии / Под ред. А.И. Щербако­ва. – М.: Просвещение, 1987. – 232 с.

54. Професійно-орієнтовані завдання з психології: Навчальний посібник / За ред. О.Л. Музики. Навчальний посібник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. – 566 с.

55. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение. – М.: Изд-во: Институт практической психологии; Воронеж: НПО "МОДЭК", 1996. – 246 с.

56. Психодиагностика. Проблемы и исследования / Под ред. К.М. Гуревича. – М.: Педагогика, 1981. – 232 с.

57. Психодиагностика: Теория и практика / Под ред. Н.Ф. Талызиной. – М.: Прогресс, 1986. – 208 с.

58. Психологическая служба в вузе / Под ред. Н.М. Пейсахова. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1981. – 240 с.

59. Психологічна деонтологія: етичні кодекси: Хрестоматія / Уклад. В.О. Климчук. – К.: МАУП, 2005. – 88 с.

60. Психолого-педагогическая диагностика личности будущего учителя в системе профессиональной ориентации. / Под ред. В.Ф. Моргун. – К.: РУМК, 1990. – 64 с.

61. Робота психолога у закладах освіти. Збірник нормативних документів / Укладач: І.С. Загурська. – Житомир, 2001. – 58 с.

62. Рогов Е.И. Настольная книга школьного психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. – Кн. 1: Система работы психолога с детьми разного возраста. – 384 с.

63. Рогов Е.И. Настольная книга школьного психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. – Кн. 2: Работа психолога со взрослыми. Коррекционные приёмы и упражнения. – 480 с.

64. Розвивальні та корекційні заняття психолога / Упорядник Т. Гончаренко. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 120 с. – (Б-ка «Шк. світу»).

65. Розвиток пізнавальних процесів дитини / Упорядники: С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. – К.: Мікрос-СВС, 2003. – 112 с.

66. Рубинштейн С.Я. Методика Коса // Рубинштейн С.Я. Экспериментальные методики патопсихологии и опыт применения их в клинике. – М.: Апрель-Пресс, Издательство Института Психотерапии, 2004. – С.69-71.

67. Семинарские и лабораторные занятия по общей психологии и методические рекомендации к ним для преподавателей пединститутов и педучилищ / Сост. В.И. Абраменко, М.В. Левченко. – Киев: КГПИ, 1987. – 76 с.

68. Сидоренко Е.В. Мотивационный тренинг. – СПб.: Речь, 2001. – 234 с.

69. Сівак С. Скринінг шкільного життя. Методика комплексного психодіагностичного вивчення стану навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. – 72 с.

70. Собчик Л.Н. Методы психологической диагностики: Диагностика межличностных отношений. Выпуск 3. – М., 1990. – 48 с.

71. Собчик Л.Н. Методы психологической диагностики: Метод цветовых выборов модифицированный цветовой тест Люшера. Выпуск 2. – М., 1990. – 88 с.

72. Собчик Л.Н. Методы психологической диагностики: Стандартизованный многофакторный метод исследования личности. Выпуск 1. – М., 1990. – 76 с.

73. Тренинг для старшеклассников "Я в мире профессий" // Школьный психолог. – 2003. – № 48.

74. Фопель К. Психологические группы: Рабочие материалы для ведущего: Практическое пособие / Пер. с нем. 2-е изд., стер. – М. Генезис, 2000. – 256 с.

75. Фридман Л.М. и др. Изучение личности учащихся и ученических коллективов: Кн. для учителя / Л.М. Фридман, Т.А. Пушкина, И.Я. Каплунович. – М.: Просвещение, 1988. – 207 с.

76. Хлєбнікова Т. М. Ділова гра як метод активного навчання педагога: навчально-методичний посібник для викладачів, слухачів ІПО, директорів шкіл, керівників РУО. – Х.: Вид. группа «Основа», 2003. – 80 с. – (Серія «Бібліотека журналу «Управління школою»»; Вип. 7).

77. Худик В.А. Психологическая диагностика детского развития: Методы исследования. – К.: Освіта, 1992. – 220 с.

78. Шевандрин Н.И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности: Учеб. для студентов высш. учеб. зав. – 2-е изд. – М.: Гуманит. изд. центр ВАЛДОС, 2001. – 512 с.

79. Шумакова Н.Б., Щебланова Е.И., Щербо Н.П. Исследование творческой одаренности с использованием тестов П. Торренса для младших школьников // Вопросы психологии. – 1991. – №1. – С. 27-32.

80. Яценко Т.С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2006. – 382 с.

81. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. – 264 с.

 

Діагностико-психокорекційна

ПРАКТИКА

для студентів ІV курсу

напряму підготовки 6.030103 Практична психологія

 

Діагностико-психокорекційна практика проводиться у VІІІ семестрі.

Вид практики – виробнича.

Тривалість практики – 6 тижнів.

Основною метою діагностико-психокорекційної практики є ознайомлення з особливостями роботи практичного психолога, поглиблення і закріплення теоретичних знань, удосконалення навичок організації та виконання професійно-орієнтованих завдань, складовими яких є проведення психологічних досліджень (оцінка особистісних якостей, особливостей інтелектуального та емоційного розвитку, специфіки міжособистісної взаємодії), психокорекційних технік (внесення змін у розвиток окремих психічних процесів, нівелювання особистісної проблематики), вироблення умінь проведення консультативної, просвітницької та профорієнтаційної роботи.

Для виконання завдань діагностико-психокрекційної практики студенти направляються у центри практичної психології та соціальної роботи, притулки для неповнолітніх, центри зайнятості населення, центри соціальних служб для молоді, громадські організації, шкільні та дошкільні навчальні заклади.

Студенти ознайомлюються з системою психологічної служби в закладах різного типу (освітньо-виховних, медичних, юридичних, громадських, торгівельних, сфери послуг тощо), її структурою, основними нормативно-правовими документами, що регулюють діяльність психолога, специфікою і напрямками роботи.

Завдання практики:

1. Поглиблення та закріплення теоретичних знань, формування умінь застосовувати знання у професійно-орієнтованих завданнях.

2. Удосконалення вмінь проведення діагностичної та психокорекційної роботи.

3. Стимулювання професійного росту майбутніх психологів.

Особливості проходження