Другим засобом релігійного виховання дітей може слугувати богослужіння

· Св. Іван Златоуст говорить, що душа дитини є чистою від усіх страстей, вона не пам’ятає образ і до кривдників підходить, як до друзів, так як би нічого взагалі не сталося: “скільки б мати не карала своє дитя, воно все одно шукає її, і більш за все любить її. Подай їй царицю в діадемах: вона не дасть їй перевагу перед матір’ю, котра буде зодягнута в убогу одежу; але ще більше буде жадати бачити свою матір, ніж царицю в багатій одежі. Своє вона відрізняє від чужого не по убозтву або по багатству але по любові... Ось чому і Христос сказав: таких бо є царство небесне, щоб ми по свобідній волі робили те, що діти роблять по природі”.

 

№3 Билет

1Психологія в контексті духовної освіти.

Для кожного пастора психологія дуже важлива. Він повинен розуміти та бачити людину. Знати чого хоче, бути гнучким в установках, мати стереотипний підхід. Психологія псих-душа, логос-слово. Потрібно розуміючи людину з точки зору психології, але пізнавати душу через Слово Боже. Розуміти категорії: людина, індивід, особистість. Важливе також пізнання людини на засадах христоцентризму. В контексті дух. освіти в психології важливе поняття моралі. Розуміючи все це дух. освіта за допомогою психології може покращити пастора.

Проблема «душі» залишалась досить актуальною у психологічній науці. Початок її розв'язання поклав у XVII ст. Р. Декарт, який ототожнював душу зі свідомістю, поставив проблему взаємодії між душею та тілом як психофізіологічну проблему діяльності двох незалежних субстанцій. У наступні століття, особливо в кінці ХІХ і на початку ХХ ст., психологи підняли нові питання щодо «душі», які вирішувались по-різному: експериментальна психологія розглядала душу й тіло як (емпіричний) певний паралелізм (Г. І. Челпанов); позитивізм спирався виключно на досвід, на синтез знання засобами різних наукових дисциплін (О. О. Богданов); інтуїтивістична, персоналістична психологія розглядала душу не як предмет науки, а об'єкт віри (О. І. Вознесенський, М. О. Лоський, С. Л. Франк).

2. Основні етапи в розвитку психології.

1-й етап - донаукової (міфологічної) психології - коли панували анімістичні уявлення про душу; наука про душу, наявністю якої пояснювали все незрозумілі явища у житті.Материалистические філософи давнини Демокріт,Лукреций, Епікур розуміли душу людину, як різновид матерії, як тілесне освіту, утворене з кулястих, малих акціонерів та найбільш рухливих атомів.Философ-идеалист Платон розумів душу людину, як щось божественне, відмінне від тіла. Душа, перш ніж потрапити в тіло людини, існує осторонь у цьому світі, де пізнає ідеї — вічні і незмінні сутності. Потрапивши у тіло, душа починає згадувати побачене до народження.Идеалистическая теорія Платона,трактующая тіло і психіку як самостійних і антагоністичних початку, поклала основу всіх прийдешніх ідеалістичних теорій. Великий філософ Аристотель у своєму трактаті “Про душі” виділив психологію як своєрідну область знання і набутий вперше висунув ідею нероздільності душі, й живого тіла.

2-й етап - філософської психології - коли психологія становила собою частину філософії, об'єднана з нею спільним методом (цей період протягся від античності до XIX ст.);\ датність думати, відчувати, бажати назвали свідомістю. Основний метод вивчення вважалося спостереження людини за собою і опис фактів. Основне завдання психології цьому етапі — ставити експерименти і стежити, які можна безпосередньо побачити, саме: поведінка, вчинки, реакції людини.

Билет 5

1 Теоретико-методологічною основою психології є філософія. Без філософії психологія не могла б створювати власну методологію, робити необхідні теоретичні узагальнення. У той самий час філософія використовує результати психологічних досліджень при побудові наукової картини світу. Психологія тісно пов’язана з логікою. Логіка, як і психологія, вивчає людське мислення.

Із суспільними науками (історією, соціологією, літературознавством, юридичними і політичними науками тощо) психологію поєднує те, що вони потребують даних про природу соціально-психологічних явищ, особливостей індивідуальної і групової поведінки людей, закономірностей формування навичок,, міжособистісних стосунків тощо. В свою чергу, психологія досліджує функції, які виконує психіка у суспільних стосунках людини.

Природознавство (біологія, фізіологія, та ін.) поглиблює уявлення про психіку, доводить вивчення її механізмів до фізіологічного, біохімічного рівнів.

Медичним наукам, зокрема, психіатрії, психологія може допомогти в діагностиці захворювань, розумінні “внутрішньої картини” хвороби. На основі медицини, педагогіки, психології виникли шкільна гігієна, медична психологія, нейропсихологія та ін. Знання психології сприяє спілкуванню лікаря з пацієнтом, пропаганді медичних знань.

2 Пастирська опіка підлітків потребує знання психофізіологічних особливостей розвитку організму людини в цей період. К. Левін розглядає підлітковий період як соціально-психологічне явище, зв'язує психічний розвиток особистості підлітка зі зміною його соціальної позиції. Поведінка підлітка визначається маргінальністю його положення (він не належить до жодного положення, але піддається впливу людей які належать і до того, і до того положення). На шляху переходу із дитячого світу в дорослий, підліток не належить повністю ні до того, ні до іншого. В зв’язку з такими особливостями розвитку в людини підлітка можуть виникнути нові питання що до віри і самого себе в такому випадку пастир повинен відповісти на ці питання на зрозумілому для підлітка рівні.

 

 

Билет 6

1 "Особистість - людина як носій свідомості" (К. К. Платонов).

Особистість — це не суто психологічне поняття, і вивчається вона всіма суспільними науками — філософією, соціологією, етикою, педагогікою та ін. Розумінню природи особистості сприяють література, музика, образотворче мистецтво.

Категорія особистості посідає в сучасних наукових дослідженнях і в суспільній свідомості одне з центральних місць. Завдяки категорії особистості постають можливості для цілісного підходу, системного аналізу та синтезу психологічних функцій, процесів, станів, властивостей людини.

У психологічній науці не існує загальноприйнятого визначення природи особистості.

Важливим теоретичним завданням психологічної науки є розкриття психологічних засад тих психологічних властивостей, які характеризують людину як індивіда, особистість та індивідуальність.

2 Юність - це досить тривалий період життя людини від 14-15 до 25 років, який поділяють на ранню та пізню юність. Рання юність охоплює період від 14-15 до 18 років.

Соціальна ситуація розвитку зумовлюється підготовкою старшокласника до вступу в самостійне життя, який полягає у виборі професії, у визначенні подальшого життєвого шляху (продовжити навчання, створити сім'ю, розпочати трудову діяльність тощо). Звідси - найбільш актуальною особистісною проблемою старшокласника є здійснення життєвого самовизначення, яке б дало йому в майбутньому змогу повною мірою реалізувати себе в праці, громадському житті, у сім'ї.

Психічний розвиток у ранній юності - це та необхідна основа, яка дозволяє людині свідомо й обґрунтовано здійснити вибір подальшого життєвого шляху відповідно до своїх можливостей та індивідуальних особливостей. Перевірка правильності зробленого життєвого вибору, а у деяких випадках і його зміна триває у другій половині юнацького віку. Виходячи з цього, можна сказати, що основна задача пастиря в цьому випадку – це психологічна і моральна підготовка людини до вступу в доросле життя.

БІЛЕТ №7