Сильні і слабкі сторони основних конкурентів

Сфера діяльності	Сильна сторона	Слабка сторона
Маркетинг	· велика ринкова частка · декілька цільових ринків · високий рівень сервісного обслуговування · позитивний імідж	· невелика ринкова частка · один цільовий ринок · низький рівень сервісного обслуговування · негативний імідж
Виробництво	· висока якість товару · новітня технологія · низькі витрати виробництва	· низька якість товару · застаріла технологія · високі витрати виробництва
Фінанси	· низькі загальні витрати · мобільна структура витрат	· високі загальні витрати · нестача обігових коштів
Організація	· ефективна структура управління · довгострокові перспективи розвитку	· бюрократична структура управління · короткострокові перспективи розвитку
Кадри	· високий рівень професіоналізму · великий практичний досвід працівників	· неефективне стимулювання праці · недостатня кількість кваліфікованих кадрів

План виробництва. Виробнича програма. Головне завдання розділу – довести потенційним інвесторам, що ви будете спроможні реально виробляти необхідну кількість товарів в необхідні терміни та необхідної якості. При написанні розділу відповісти на такі запитання: де буде вироблятися продукція – на діючому чи новоствореному підприємстві? які для цього необхідні виробничі потужності і як вони зростатимуть у майбутньому? де і в кого буде закуповуватися сировина і матеріали? чи передбачається виробнича кооперація і з ким? чи можливе яке-небудь обмеження обсягів виробництва та поставок ресурсів? яке обладнання необхідне і де планується його закупити? як буде організовано контроль якості продукції?

Охорона навколишнього середовища. В розділі необхідно показати можливий вплив вашого виробництва на навколишнє природне середовище на даний час і в майбутньому. Опишіть, наскільки це виробництво екологічно небезпечне, як будуть утилізуватися відходи, чи можлива їх подальша переробка, чи не виникне проблем з утилізацією пакувальних матеріалів. Опишіть плани підприємства щодо зменшення можливого негативного впливу на навколишнє середовище, напрямки та терміни реалізації цих планів.

Організація та управління. В цьому розділі необхідно навестиорганізаційну структуру підприємства, яка буде визначати: хто і чим буде займатися, схему взаємодії всіх служб між собою, координацію і контроль їх діяльності. Доцільно обумовити питання оплати праці працюючих, взаємозв’язок рівня заробітної плати і результатів виробничої діяльності. Визначити перелік основних професій, спеціалістів, яких необхідно залучити до виробничої діяльності.

Фінансовий план. Обґрунтування потреби у фінансах. Цей розділ узагальнює попередні матеріали і представляє їх у цифровому (вартісному) вигляді. Кожна цифра повинна бути результатом ретельних підрахунків. Прогнози фінансових результатів діяльності підприємства на найближчі 3 роки зводяться у фінансовій формі «Звіт про прибутки та збитки», яка оформляється у вигляді таблиці.

Програма інвестування. В розділі необхідно викласти план отримання коштів для створення виробництва та дати відповідь на такі запитання: скільки взагалі необхідно коштів для реалізації даного проекту? звідки планується отримати ці кошти і в якій формі? коли можна очікувати повного повернення залучених коштів та отримання інвестором доходу від них? Відповіді на питання повинні ґрунтуватися на розрахунках, викладених у «Фінансовому плані».

Програма зменшення ризиків та страхування. В даному розділі розглядаються непередбачені обставини, які можуть виникнути у майбутньому, їх можливий вплив на стан роботи фірми, а також ті профілактичні заходи, які планується запровадити з метою зменшення негативного впливу цих факторів. До традиційних факторів ризику відносять: ринковий ризик втрати ринків збуту продукції; ризик конкуруючих технологій – технологія виробництва може застаріти; зовнішній ризик – непередбачені дії уряду, профспілок, субпідрядників, політичний ризик – необхідність отримання дозволів, ліцензій, квот і т.д.; ресурсний ризик – чи вистачить ресурсів підприємства та коштів на їх придбання для успішного завершення проекту; ризик капітальних вкладень – можливість втрати капіталу внаслідок інфляції, політики уряду чи інших факторій; ризик втрати майна – можливість повної втрати або пошкодження майна внаслідок пожежі, крадіжки, стихійного лиха і т. д.; ризик втрати часу – можливість збоїв та простоїв внаслідок різноманітних факторів; ризик невиконання зобов’язань – відповідальність перед покупцями, клієнтами, суспільством.

Крім організаційних заходів профілактики вищенаведених ризиків, розділ повинен містити також програму страхування від ризиків шляхом укладання угоди зі страховою компанією. Необхідно визначити суму фінансових витрат на здійснення заходів щодо страхування.

 

Обсяг 4-го розділу може складати 25–32% від загального обсягу роботи, або 21–25 сторінок друкованого тексту. Розроблений бізнес-план доцільно представити в додатках.

 

Висновки і пропозиції

 

Логічним завершенням курсової роботи є висновки. Головна їх мета – підсумки проведеної роботи. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням, які були зазначені у вступі.

У висновках необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми практичного характеру, а також конкретні рекомендації та пропозиції щодо їх усунення.

У висновках потрібно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів дослідження, викласти рекомендації з приводу удосконалення існуючої стратегії або розроблення нової.

У стислій формі, в логічній послідовності викладаються зроблені автором узагальнення – висновки конкретного характеру, які повинні бути покладені в основу доповіді при захисті курсової роботи. Крім того, висновки не повинні носити характер анотацій, а мають відображати узагальнення теоретичного і практичного характеру.

Головна вимога до заключної частини дослідження, тобто висновків, не повторювати зміст вступу і основної частини роботи. Обсяг висновків, як правило, складає 6–7% від загального обсягу роботи, або 4–5 сторінок друкованого тексту.

 

Список використаних джерел

 

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. У цій структурній частині курсової роботи зазначаються перелік всіх використаних джерел, якими користувався студент під час проведення дослідження. Необхідно зазначати не лише перелік літературних джерел, а й статистичних збірників і брошур, офіційних сайтів із всесвітньої мережі Інтернет і т.ін.

Матеріал у бібліографічному переліку може бути розташований у такому порядку: алфавітний порядок прізвищ перших авторів або заголовків (такий спосіб є найпоширенішим та універсальним); у хронологічному порядку або за порядком появи посилань у тексті (такий спосіб вважають у ВАК найдоцільнішим).

Для студентських курсових робіт доцільним є алфавітно-нумераційний порядок запису літературних джерел. Записи розташовують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або перших слів назв творів, записаних не на автора. Авторів, які мають однакові прізвища, записують у алфавітному порядку їхніх ініціалів. Праці одного автора розміщують за алфавітом перших букв назв його праць. Праці одного автора з однаковою назвою записують за хронологією.

Номер у списку літератури має відповідати лише одному джерелу. Список літератури має єдину наскрізну нумерацію від першого до останнього номера. Літерні додатки (а, б, в і т. ін.) до порядкових номерів не передбачені.

Основна вимога до укладання списку використаних джерел – однотипне оформлення і дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис творів друку. Список літератури оформлюється відповідно до державного стандарту України ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 (Бюлетень ВАК України, № 5, 2009). Приклад наведено у додатку В.

 

Додатки

 

Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Якщо додатки оформляють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований з першої прописної літери, справа. По правому краю рядка над заголовком пишеться слово «Додаток ­­___» і буква алфавіту, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. ін. Якщо додаток один, то позначається як додаток А.

Текст кожного додатка, за необхідності, може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому випадку перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад, рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А. 1) – перша формула додатка А. У додатки виносять допоміжну або проміжну інформацію, об’ємні таблиці, схеми, громіздкі економічні формули та розрахунки за ними, ілюстрації, документи бухгалтерської та фінансової звітності. Приклад наведено у додатку В.

Звітність підприємства

 

У цій структурній частині курсової роботи міститься первинна документація (статут підприємства, фінансово-облікова звітність, форма №1 «Баланс підприємства», форма №2 «Звіт про фінансові результати», форма №5).