Б. Вольфганг Бенц і Вальтер Заннінг

Замислимося над тим, яку колосальну роль число 6 млн. уже не одне десятиліття грає в пропаганді. Дотепер була тільки одна спроба це число викрити. У 1991 р. авторський колектив під керівництвом професійного анти-антисеміта В.Бенца (він керує Берлінським інститутом досліджень антисемітизму) видав пухкий том під заголовком "Виміри смерті народу", де говориться, що в Третьому Рейху було знищено від 5,29 до 6,01 млн. жидів. А вісьмома роками раніше американець В.Заннінг у книзі "Вирішення" робить висновок, що на теренах німецького панування загинуло кілька сотень тисяч жидів.

Обидві книги проаналізовані Гермаром Рудольфом у його роботі, яка є загальнодоступною. Ми обмежимося лише коротким цитуванням з неї.

Щоб одержати число в 6 млн., Бенц і його команда вдаються до різних маніпуляцій, наприклад, до подвійної бухгалтерії, користуючись тим, що території під час Другої світової війни переходили з рук у руки. Рудольф розкрив подвійні підрахунки на 533193 жидів. Далі зовсім спокійно на рахунок німців заносяться сталінські чистки і депортації. У Польщі Бенц вважає вбитим кожного жида, що не повернувся туди після війни. Виходить так, нібито книга Леона Ірі "Exodus" взагалі не була написана.

На відміну від Бенца, Заннінг веде підрахунок з належною увагою. У своїй книзі, заснованій винятково на жидівських і союзницьких джерелах, він показує, що після 1945 р. 1,5 млн. жидів виїхало з Європи до Палестини, США, Південної Америки та Австралії. Але ці 1,5 млн. ще не вирішують всієї проблеми. Іншу її частину варто шукати в СРСР. Згідно з даними перепису, в 1939 р. у Совєтській державі проживало 3,02 млн. жидів. За даними перепису 1959 р., їх там було 2,267 млн. Однак усі сіоністи сходяться на думці, що ця цифра надто занижена. По-перше, кожен совєтський громадянин може за власним бажанням назвати свою національність, і більшість, якщо не всі, асимільованих жидів називають там себе "рускімі". По-друге, совєтський режим був зацікавлений у тому, щоб під історію "голокосту" підвести необхідну базу, і тому навмисно почав після війни занижувати число проживаючих у країні жидів. 1 липня 1990 р., тобто через багато років після початку масової еміграції совєтських жидів на Захід, "Нью-Йорк пост" писала, посилаючись на ізраїльських фахівців, про 5 млн. жидів, що живуть у СРСР.

Природний приріст цієї групи населення, в умовах зростаючої тенденції до асиміляції та низької народжуваності, навряд чи міг бути настільки великий. Адже виходить, що до еміграції там повинно було проживати 6 млн. жидів, тобто в 2,5 рази більше, ніж у 1959 р..

То що ж відбувалося насправді? 1939 рік. Після розділу Польщі величезний потік жидівських переселенців рушив на Схід. А з початком німецько-совєтської війни більшість жидів - згідно з Заннінгом 80% - були евакуйовані, і німці їх навіть в очі не бачили. У грудні 1942 р. Давид Бергельсон, секретар Жидівського антифашистського комітету, заявив у Москві: "Завдяки евакуації була врятована абсолютна більшість жидів, що жили на Україні, у Білорусії, Латвії та Литві. Відповідно до повідомлень, що надходили з Вітебська, Риги та ін. міст, захоплених фашистами, там залишалися лише поодинокі жиди". Таким чином, більша частина польського, прибалтійського жидівства була абсорбована в СРСР. Але, незважаючи на це, британо-американська комісія в лютому 1946 р., коли сотні тисяч польських жидів виїхали на Захід, повідомляла, що там ще проживає 800 тис. жидів.

Отже, що в такому випадку лишається учиняти з міфом про знищення жидів у ГК?

В. Дослідження К. Нордлінга

Шведський професор Карл Нордлінг узявся дослідити долю 722 названих в "Енциклопедії юдаїка" жидів, що жили під час Другої світової війни на теренах німецького панування. Він установив, що 44% з них емігрували до початку 1942 р., 13% померли, 35% не були зачеплені депортацією, інші були депортовані й інтерновані, але залишилися живі.

Якщо виходити з 4,5 млн. жидів, що жили на теренах німецького панування, то 13% від їхнього числа становить близько 600 тис.; Заннінг нарахував рівно півмільйона; англійський ревізіоніст Стефен Галлен - 750 тис. Так з мозаїчних камінців складається образ того, що було насправді.

Поза сумнівом, втрата 13% населення була жахливою трагедією для європейських жидів. Однак і в інших народів втрати були такі ж, або навіть більше.