З метою організації дезінфекції та обліку хворого на коросту до санепідемстанції надсилають про хворого повідомлення встановленої форми.

Заповнюється карта епідемічного обстеження вогнищ корости.

Огляд контактних осіб. Хворих на коросту лікують одним із зазначених методів, а контактним особам, не уражених коростою, проводять одноразове лікування. У разі виявлення корости у дітей, які відвідують дитячі заклади, проводять огляд персоналу.

Диспансерне спостереження за особами, що перехворіли на коросту, з повторним оглядом через 3-4 тижні.

Білизну кип'ятять, прасують гарячою праскою, матраци виставляють на мороз.

Необхідно посилити роботу щодо активного виявлення корости серед населення.

Активно виявляти джерело інфікування коростою.

8. Забезпечити 100% профілактичне лікування осіб, які контактували з хворими на коросту.

Проводити повну дезобробку і дезінфекцію протягом першої доби.

Проводити просвітницьку роботу серед населення.

Організовувати і проводити методичні семінари, в тому числі на конференціях Асоціації дерматовенерологів і косметологів, для лікарів-інтерністів, дерматологів і відповідальних за лікування корости в районах, містах, областях.

 

 

КЛІЩІ (Іксодові)

 

Кліщі, дрібні членистоногі тварини. Звичайні розміри кліщів — 0,5-1 міліметр. Через малі розміри більшість видів кліщів (а їх нараховується сотні тисяч видів) невідомі пересічній людині. Недобру репутацію мають кровососи — іксодові кліщі, розмір яких до 5 мм, а дорослі самиці, харчуючись на теплокровних тваринах можуть розростатись до 2 см. Рідко зустрічаються в наш час дрібні (до 0,5 мм) кліщі, що паразитують під шкірою тварин та людини — коростяний свербун. Чисельні види кліщів живуть в ґрунті та прілому листі та відіграють важливу роль у вторинній переробці органічної рослинної речовини. Багато видів проживають на рослинності, в траві, на деревах. Ці кліщі створюють особливі угрупування. Частина видів рослиноїдна, харчується соком рослин, інші види хижі, їх жертви — рослиноїдні кліщі, таке інше.

 

На відміну від деяких інших членистоногих, кліщі мають тіло з однієї частини, не поділене на видимі частки. Голова, тулуб та черевце можна тільки умовно виділити, здогадуючись про їх межі за характерними поперечними рядами щетинок, щитами, що додатково армують поверхню тіла, розташованими на спині, недалеко від передньої частини тіла, очами, тощо. Так само, як найближчі родичі, деякі кліщі виділяють павутину та можуть формувати захисні пологи над колонією, використовують слину як отруту для полювання та для зовнішнього переварювання їжі. Для циклу розвитку кліщів характерна невелика кількість стадій, від одної до іншої кліщ переходить линяючи та покидаючи свою зовнішню хітинову оболонку. Здебільшого кліщі відкладають яйця, з них вилуплюються личинка, яка, підростаючи, проходить одну, дві або три стадії німфи, після чого линяє у дорослого кліща — самицю чи самця.

Зазвичай кліщі живуть неподалік від людей. Особливо багато їх у лісах, розташованих уздовж річкових долин, і на пасовиськах. Пік їхньої активності - травень-червень, але остерігатися кусак потрібно протягом усього літа.

Покриви тіла в деяких видів кліщів м'які, в інших вони місцями ущільнені, тобто тверді щитки. Вони дихають через трахеї, що відкриваються назовні стигмами. Розміри кліщів від 2 мм і більше, тіло вони мають сплющене, не розчленоване, овальне. Зазвичай самка більша за самця, іноді в кілька разів. Ситі кліщі, що насмокталися крові, набувають форми кулі та значно збільшуються в розмірах. Забарвлення - від яскраво-жовтих до темно-коричневих тонів. Голодний хитрун виповзає на кущ чи на високу травинку, підстерігає жертву і пікірує на неприкриті одягом частини тіла.

Багато хто з представників світу кліщів живиться кров'ю. Саме тому вони є переносниками збудників інфекційних хвороб. Існує поняття "кліщові інфекції", яке охоплює всі інфекційні захворювання, збудники яких передаються кліщами. Кліщі паразитують на сільськогосподарських (коровах, вівцях, козах, конях, верблюдах), хатніх (собаках, кішках) і диких (гризунах, зайцях, їжаках і інших) тваринах, що служать тимчасовим резервуаром вірусу.