При ідентифікації вірусу сказу

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА СКАЗУ

1. Загальна характеристика вірусу.

2. Загальна характеристика хвороби. Епізоотична ситуація в Україні.

3. Відбір патологічного матеріалу при підозрі на сказ. Підготовка патологічного матеріалу до лабораторного дослідження.

4. Схема лабораторної діагностики при ідентифікації вірусу сказу.

5. Характеристика окремих стадій лабораторної діагностики:

· методика постановки реакції імунофлуоресценції;

· методика проведення світлової мікроскопії;

· методика проведення біопроби (стандартний варіант та його модифікації).

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІРУСУ

Поширений у всьому світі. Належить до родини рабдовірусів, рід - Lyssavirus. РНК-вмісний оболонковий вірус із спіральним типом симетрії. Має форму стерженя з обрубаним кінцем. Відомо 4 серотипи вірусу сказу, близьких в імунобіологічному відношенні.

Фізичні фактори діють таким чином: низька температура консервує вірус, підвищені (більше 60°С) - вбивають за 5-10 хв. сонячне світло - за 5-7 діб. Окремі дезинфектанти вбивають за 5-10 хв. (карболова кислота, формалін. 5% соляна кислота). Стійкий до гниття, в такому матеріалі гине лише через 1 5 днів.

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРОБИ

Сказ - гостра інфекційна хвороба, яка характеризується ураженням центральної нервової системи і закінчується летально. Вірус вражає нервову систему теплокровних тварин. Збудника інфекції передають собаки, кішки, дикі тварини, певні види кажанів.

Середній інкубаційний період хвороби триває 1 -3 тижня, але в деяких випадках -може продовжуватись декілька місяців (до року). Тривалість інкубаційного періоду визначається місцем та силою укусу, кількістю та вірулентністю вірусу, який потрапив до рани, резистентністю покусаної тварини. За 10 днів до появи клінічних ознак захворювання у тварин слюна містить вірус.

Джерело інфекцій - хворі тварини, які передають вірус під час укусу. Хижаки можуть заражатись після поїдання головного та спинного мозку трупів хворих тварин.

Клінічними ознаками хвороби є збуджений стан, порушення зору, підвищення чутливості до світла, звуків. Агресивність, слинотеча. Може спостерігатись і атиповий (паралітичний) розвиток хвороби (особливо у ВРХ). Патанатомічні зміни в органах - не специфічні. У собак в шлунку можуть зустрічатись інородні предмети.

 

У більшості областей України епізоотична ситуація цього зооантропонозу залишається надзвичайно складною. Спостерігається тенденція до збільшення захворювання на сказ серед котів, собак, лисиць та великої рогатої худоби. Питома вага у загальній кількості зареєстрованих випадків сказу в 1999 році становила серед котів 21 %. собак - 16,7%. лисиць - 30,3%, ВРХ - 27,6%. В більшості областей основним джерелом інфекції є червона лисиця, к-ть хворих на сказ лисиць збільшилась в Україні в 2 рази.

 

ВІДБІР ПАТОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ ПРИ ПІДОЗРІ НА СКАЗ

Розтин підозрюваних на сказ тварин в польових умовах не проводиться.

Всі роботи з патматеріалом та хворими тваринами проводять в засобах захисту (халати з нарукавниками, гумові рукавички, резинові чоботи, захисна маска або окуляри).

В лабораторію направляють:

· трупи дрібних тварин (оброблені інсектицидами),

· від середніх та великих тварин - голову з двома шийними хребцями.

Патматеріал такого виду повинен бути упакований в пластикові мішки, потім - в ящики, заповнені вологопоглинаючим матеріалом, просоченим дезинфектантом (карболка, формалін).

Зразки нервової тканини розтирають із стерильним піском. Додають фізрозчин, відстоюють 30-40 хв. Потім відбирають рідину над осадом і додають до неї 500 ОД антибіотика. Витримують при 20 °С 30-40 хв.

 

 

Патологічний матеріал

(головний та спинний мозок, підщелепні слинні залози)