Тема 16. Психологічні засади запобігання екстремальних виробничих ситуацій

 

Особистість –завжди головне;

людська особистість повинна

бути міцною, ніби скеля,

адже на ній все будується

І.С. Тургенєв

1. Поняття про екстремальні ситуації та їх причини.

2.Деякі психологічні особливості та тактики поведінки людини в екстремальних виробничих ситуаціях.

3.Психологічні засоби запобігання екстремальних ситуацій.

4.Психологія поведінки людини у натовпі. Методи запобігання масовій паніці.

 

Ключові слова: екстремальна ситуація, психогенні чинники, натовп, паніка, панічний натовп.

 

Розвиток механізації та автоматизації, впровадження ЕОМ у всі галузі виробництва, транспорту, енергетики та сільського господарства призводить до вивільнення людини від тяжкої фізичної праці, але водночас збільшується напруженість її психічної діяльності. Довга і висока розумова, емоційна напруженість працівника, несприятливий психологічний мікроклімат, конфлікти у колективі можуть негативно вплинути на стан людини, викликати інформаційні неврози, стреси, психосоматичні захворювання. Стихійні лиха, соціальні негаразди, техногенні катастрофи, пожежі, деякі виробничі ситуації (діяльність в умовах жорсткої конкуренції, необхідність швидко закінчити роботу в стислі терміни, виправити допущені помилки тощо) вимагають від фахівців певних особистісних психологічних якостей та вмінь поводження в так званих екстремальних ситуаціях (від лат. extremus – крайній). Зазначимо, що негативні психологічні впливи на трудову діяльність людини спричиняють екстремальні ситуації, психогенними чинниками яких можуть бути:

- монотонна робота;

- немотивована зміна режиму трудової діяльності;

- порушення ергономічних вимог до обладнання робочого місця;

- фізичні і психічні травми;

- десинхронізація діяльності;

- зміна або обмеження інформаційного простору;

- загроза життю;

- самітність в результаті групової ізоляції;

- аварії, катастрофи;

- панічні настрої тощо.

Кожен з вище вказаних психогенних чинників може викликати у людини зниження працездатності, незвичайні психічні стани, почуття страху, загальної паніки, стрес, а в деяких випадках – афекти, неврози і реактивні психози. Характеризуючи ці стани, слід зазначити, що описані явища викликаються ситуаціями, які в психолого-педагогічній літературі називають “складними”, “особливими”, “емоціогенними”, “критичними”, “надзвичайними”, “гіперстресовими”, “екстремальними”. З нашої точки зору, найбільш відповідним є термін “екстремальна ситуація”, бо в такому випадку зрозуміло, що мова йде не про звичайні, нормальні умови діяльності, а про такі, які суттєво від них відрізняються. Екстремальність може створюватися не тільки “максималізацією” дії, але й її “мінімізацією”, прикладом якої може бути сенсорна ізоляція людини або групи людей в процесі арктичних, космічних досліджень.

У XX столітті людство зіткнулося і прагне пояснити таке явище як психічна травматизація людини в результаті військових дій і як її наслідок психічні бойові втрати. Так, в американській армії серед двох мільйонів солдатів, які приймали участь у першій світовій війні, 159 тисяч стали нездатними до бойових дій у зв’язку з психічними розладами. При цьому кількість вбитих склала близько 116 тисяч, поранених – 204 тисячі. З.Фрейд, пояснюючи це явище, великого значення надавав таким екстремальним чинникам як страх, переляк, несподіваність.

Екстремальні ситуації можна класифікувати як такі, що виникають раптово (наприклад, раптова загроза безпеці життєдіяльності) та такі, виникнення яких відбувається повільно, але неминуче призводить до психологічних криз, стресів, конфліктів, психічних хвороб, загрози життю тощо. Приведемо декілька прикладів. Так, відомий полярник Є.К.Федоров пише, що "в маленьких колективах складаються своєрідні взаємовідносини. Дріб'язкова причина, можливо манера розмовляти або сміятися, - здібна іноді викликати зростання роздратованості і сварку" ("Полярные дневники”). У 1898 р. невелике судно “Бельжіка” у зв’язку з складною льодовою ситуацією залишилось на зимівлю біля берегів Антарктиди. У своїй роботі “ В полоні білого магніту” Г. Вілле описує психологічну атмосферу на судні: “Ніч, яка буде продовжуватися 186 днів, занурила “Бельжіку” у безмовність, темряву забуття. Тільки зірки невтомно кружляють над полюсом. Припинився усілякий зв’язок із зовнішнім світом. Вісімнадцять осіб, які знаходилися на судні, всіляко намагаються забезпечити терпимі умови для зимівлі. Але нічого доброго з цього не виходить. У закопчених каютах, які слабко освітлюються керосиновими лампами, поселилось незадоволення, пригніченість, подразливість, котрі заважають взаємній довірі, отруюють атмосферу”. В умовах описаної групової ізоляції, викликаної екстремальними обставинами, один матрос у стані психозу перестрибнув через борт і назавжди зник у сніговій пустелі, другий ледве не вбив сокирою Р. Амудсена, який був штурманом на судні.

Останнім часом зусилля психологів у вивченні поведінки людей в екстремальних ситуаціях особливо активізувались. Так, Ю.І.Рись, В.Є.Степанов, В.П. Ступницький описують різні тактики поведінки людей в екстремальних виробничих ситуаціях. Проаналізуємо їх.

Об’єктивно-продуктивна (логічна) тактика. Людям, які дотримуються цієї тактики, властиві чітке сприйняття обставин, конкретні уявлення про свої можливі дії в непередбачених виробничих ситуаціях. Вони самокритичні, добре знають свої позитивні якості і недоліки, розуміють та вірно визначають своє місце і роль у системі трудових відносин. Здійснюючи управління персоналом в екстремальних ситуаціях, вони не бояться брати відповідальність на себе, швидко адаптуються і знаходять раціональні шляхи виходу зі складного положення. Діють цілеспрямовано, доцільно, послідовно, що сприяє мінімалізації моральних та соціально-економічних втрат, які виникають як наслідки екстремальних ситуацій.

Суб’єктивно-продуктивна (псевдологічна) тактика характеризується безапеляційністю суджень керівника, висуненням недостатньо обґрунтованих гіпотез виходу з екстремальних ситуацій і впертому наполяганні на їх правильності. При псевдологічній тактиці думки інших співробітників практично не враховуються. При прийнятті рішень керівники такого типу спираються, в основному, на суб’єктивний досвід, довіряючи в більшій мірі інтуїції, ніж логіці розвитку подій. Для них характерні імпульсивні, поспішні, непродумані в деталях дії, завищена самооцінка.

Особи, яким властиві непродуктивні тактики, відрізняються шаблонністю, пасивністю поведінки, розгубленістю в ситуаціях, які вимагають рішучості дій, особистої відповідальності, самостійності. В екстремальних ситуаціях такі люди ненадійні, вони найчастіше віддають перевагу самоспасінню, піддаються паніці, страху.

Екстремальні виробничі ситуації можуть спричиняти сильні психотравмуючі дії, створювати сильний дестабілізуючий ефект, негативно впливати на професійну діяльність та функціональний стан людини, про що свідчать вище приведені приклади. Реальна небезпека аварії, катастрофи можуть викликати як непатологічні (психоемоційні, фізіологічні) реакції працівників, так і пограничні реактивні, психічні стани (психогенії). Для перших характерною є психологічна адекватність реакцій людини:

- пряма залежність міри їх прояву від складності ситуації;

- невелика тривалість;

- збереження працездатності працівника;

- можливість спілкування з оточуючими;

- критична оцінка своєї поведінки;

- свідомий пошук виходу зі складного положення.

Для психогенних розладів властивими є хворобливі стани, які заважають продуктивній міжособистісній взаємодії і цілеспрямованим діям для вирішення екстремальної виробничої ситуації. У складних випадках можлива паніка, розлади свідомості, психопатологічні реакції неадекватного характеру (неврози, реактивні психози та ін.), несвідомі масові дії (ефект натовпу) тощо. У таких ситуаціях вирішального значення для нормалізації поведінки персоналу набувають авторитет керівника і його чіткі, послідовні дії, спрямовані на подолання несвідомих, панічних реакцій людей.

Яким чином можна підвищити надійність дій персоналу в екстремальних ситуаціях? В першу чергу, слід здійснювати системний професійний відбір персоналу з урахуванням психологічної сумісності. Професійна придатність може визначатися під час медичного і психологічного обстеження. Для працівників певних професій необхідним є постійний контроль їх фізичного та психічного станів. Необхідно також психологічно готувати керівників і персонал до дій в екстремальних виробничих ситуаціях: проводити відповідні тренінги, консультації, практичні заняття тощо. Слід спрямовувати працівників на постійне професійне самодіагностування та розвиток у собі якостей, які забезпечать надійність поведінки в екстремальних ситуаціях.

Як приклад, приведемо пам’ятку, яку написав космонавт Володимир Лєбєдєв перед польотом у космос (у авторській редакції):

«Помни:

1. Если Толя будет не прав, найди в себе силы первым протянуть ему руку; если же сам будешь не прав, найди в себе силы признать это первым.

2. Помни, что твой товарищ своим трудом и жизнью заслужил уважение. У него есть хорошая семья, друзья, люди, которые в него верят.

3. В любых ситуациях сдерживай себя, не допускай резких слов и поступков.

4. Успех полета зависит от нас обоих, и только по работе двоих будут оценивать нас как космонавтов, так и как людей" (Лебедев В. Дневник космонавта // Наука и жизнь, 1984.- №4, с. 66; №9, с. 75).

Встановлено, що негативні зміни в організмі менше виражені у тренованих, професійно досвідчених і підготовлених до подолання перешкод фахівців. Тому, керівнику слід звертати увагу на виховання у кожного члена колективу особливих психологічних якостей, які б дозволяли адекватно діяти в разі виникнення екстремальних ситуацій, що містять:

- всебічний розвиток вольових якостей (цілеспрямованості, активності, ініціативи, дисциплінованості, самовладання, витримки, наполегливості);

- формування особливих якостей психологічної надійності (стійкості до тривалого напруження організму, готовності до негайних дій у випадку небезпеки, ризику);

- розвиток здатності до максимальної мобілізації особистісних можливостей та самоконтролю організму;

- набуття досвіду подолання перешкод під час роботи в екстремальних умовах.

У процесі професійної діяльності слід загострювати і підтримувати у людей почуття особистої відповідальності, вимагати виконання ними вимог щодо безаварійної експлуатації техніки. Ефективним засобом профілактики негативних емоційних станів є загально-організаційні заходи, які підвищують емоційну стійкість організму до несприятливих умов діяльності, забезпечують раціональний режим праці та відпочинку, повноцінного сну. Для оптимізації психологічного і фізичного самопочуття співробітників істотне значення має правильний з ергономічної точки зору добір кольорів службових приміщень, режим освітлення та опалення, "живі" куточки.

 

Пам’ятайте, що екстремальну ситуацію легше попередити, ніж вирішувати.

У зв’язку з цим розглянемо психологічні аспекти поведінки людей у натовпі.

Натовп можна характеризувати як тимчасове об’єднання великої кількості людей, що мають безпосередній контакт між собою та майже ідентично реагують на певні стимули. Поведінка особистості у натовпі зазвичай змінюється. Вона значно відрізняється від тієї, котра типово властива людині. Це пов’язано з цілою низкою чинників. У натовпі, в оточенні великої маси людей у індивіда підвищується емоційне сприйняття усього, що він бачить чи чує, зростає схильність до навіюваності, різко зменшується здатність до критичного осмислення інформації. Стаючи часткою натовпу, людина часто перестає усвідомлювати себе особистістю, в ній починає переважати несвідоме, а також бажання здійснити навіювані ідеї. У натовпі реалізується феномен, який Е.Фромм назвав „втечею від свободи” - тобто у індивіда виникає особливе почуття: не лише психологічне ототожнювання себе з іншими людьми, а й фізична єдність з ними, ідентифікація себе з великою кількістю людей. Сила натовпу передається окремій людині, заспокоює її страхи, призводить до відмови людини від індивідуальної свободи та пов’язаної з нею індивідуальної відповідальності. Належність людини до натовпу може посилити або навпаки послабити емоційну напругу. Це виявляється у святкуванні особистих і сімейних подій, різноманітних народних гуляннях, карнавалах, релігійних святах.

Ще одним важливим феноменом натовпу є підвищення афективності кожного окремого індивіда. Дослідник Г.Лебон виокремлював такі найголовніші характеристики натовпу:

а) зрівняння всіх. Наслідком цього є однорідність натовпу, що пояснюється ідеєю колективного несвідомого. У натовпі люди керуються лише несвідомими уявленнями, однаковими для всіх, а уявлення на рівні свідомості, що визначають індивідуальні розбіжності між людьми, пригнічуються та зникають;

б) за інтелектом натовп значно нижчий, ніж індивіди, що його утворюють. Натовп схильний до швидких переключень уваги, легко та некритично сприймає будь-які чутки, піддається впливу гасел, закликів лідерів;

в) у натовпі людина здатна на акти насильства, жорстокості, вандалізму, до яких за інших умов не вдалася б;

г) висока емоційність та імпульсивність натовпу. Вони зумовлені дією таких механізмів як:

- анонімність натовпу. Участь у скупченні багатьох людей створює в індивіда почуття особистісної безвідповідальності, оскільки кожен вважає, що будь-які дії будуть віднесені до натовпу, а не до кожного окремо;

- зараження, що зумовлює розповсюдження єдиного психічного стану серед індивідів, котрі опинилися в натовпі;

- навіювання. Спрямовує поведінку натовпу, проявляється у некритичному сприйнятті індивідом стимулів та закликів до дій, здатності до вчинків, які суперечать його свідомості, характеру, звичкам. Люди у натовпі однаково здатні проявляти як агресію, так і захоплення.

У сучасній соціальній психології - є декілька класифікацій натовпів. За ступенем активності натовп поділяють на пасивний, активний, агресивний.

Характерна ознака " пасивного натовпу " - відсутність (прихованість) емоційного збудження. За таких умов люди не можуть спільно діяти, вони слабко пов’язані між собою інформацією. Люди спокійно очікують на щось, або хаотично і відносно незалежно один від одного пересуваються (натовп людей на вокзалі тощо).

" Активний натовп " - це натовп, що перебуває у стані емоційного збудження, яке породжує психологічну готовність людей діяти спільно.

В цьому натовпі міцнішають зв’язки між людьми, інтенсивнішає обмін інформацією та ін.

" Агресивний натовп " характеризується високим рівнем емоційного збудження, внутрішньої і зовнішньої активності. З часом у цьому натовпі з’являється новий стан, пов’язаний з накопиченням психічного напруження людей, відчуттям відчаю, гніву тощо. Головною особливістю агресивного натовпу є деструктивна, руйнівна поведінка щодо предметів і людей.

За характером поведінки розглядають чотири основні різновиди натовпу: випадковий, експресивний, конвенційний та діючий.

Виникнення випадкового натовпу пов’язане з інтересом до певної події.

Так, випадковий натовп можна спостерігати на місці дорожньо-транспортної пригоди. Він складається із зацікавлених перехожих, які затрималися на деякий час. Можна спостерігати " емоційне кружляння " - переповідання по колу однієї й тієї ж розповіді з додаванням до неї своїх емоцій та поглядів на ситуацію. Така ситуація може зберігатися після від’їзду винуватців аварії.

Експресивний натовп - це сукупність людей, яка відверто і голосно висловлює свої емоції: радість, гнів, відчай, горе. Одним з різновидів експресивного натовпу є екстазичний натовп, що може виникати під час релігійних обрядів, карнавалів, концертів музикальних кумирів, коли їх учасники сумісними діями доводять себе до стану шаленства. У такому натовпі людей об’єднують спільні почуття.

" Конвенційний натовп " складається з людей, що поєднуються спільними інтересами та до певного моменту дотримуються низки правил та норм. Прикладом конвенційного натовпу можуть бути групи болільників - "фанатів" футбольних команд, які підтримують своїх кумирів на стадіонах. Дії такого натовпу легше прогнозувати, коригувати.

У соціальній психології особлива увага приділяється дослідженню явищ, які відбуваються в діючому натовпі. Різновидами діючого натовпу є агресивний, здирницький, бунтівний та панічний натовпи. Дії натовпу часто спричинені ненавистю до когось необхідністю рятуватися від небезпеки, прагненням оволодіти якимись цінностями або станом екстазу.

Панічний натовп (від грец. Рап - бог лісів, покровитель отар і чабанів, який мав жахливий зовнішній вигляд і своїм гнівом наводив страх на людей) утворюється як результат природної реакції людей на реальну або тільки можливу загрозу, яка підігрівається чутками та плітками.

Паніка є одним з найбільш важливих видів поведінки натовпу. Паніка - це своєрідний психологічний стан, що виникає як наслідок дефіциту або надлишку інформації стосовно якоїсь ситуації та знаходить вихід в імпульсивних діях. Паніка виникає, коли порушується зв’язок між лідерами натовпу і присутніми. У людей зникає відчуття масової сили і непоборності, кожен залишається наодинці з небезпекою і діє, незважаючи на інших. Виникнення паніки, як екстремальної психологічної ситуації, найчастіше пов’язане з дією сильного стресу (вибух, пожежа, аварія, серія словесних сигналів про небезпеку тощо).

Виникає паніка у чисельних групах, місцях масового скупчення людей. Передумовою її є некерований страх, спровокований реальною або уявною загрозою. Людям, які переживають панічний стан властиві розгубленість, хаотичність у діях, неадекватність поведінки загалом. Безпосереднім приводом до паніки є певні стимули, які повинні бути або дуже інтенсивними або невідомими людям раніше. Першою реакцією на такий стимул є потрясіння, сприймання ситуації як кризової. Потрясіння спричиняє збентеження.

Необхідність оперативного прийняття рішення заважає логічному осмисленню кризової ситуації і породжує страх. Цей переляк сіє нездорові настрої в оточенні індивіда, що у свою чергу підсилює його переляк.

Паніка є породженням багатьох умов і чинників:

- загальна психологічна атмосфера тривоги і невпевненості великої кількості людей (передпанічна атмосфера);

- наявність чуток, що збуджують і стимулюють паніку;

- ініціювання паніки засобами масової інформації, соціальними, політичними подіями;

- особисті якості людей, наявність панікерів - людей, схильних до паніки або психічно хворих;

- збіг обставин.

Запобігти паніці та зупинити її можуть такі системні дії:

- ефективне керівництво соціальними групами, що є передумовою довіри до дій лідера або групи лідерів та інформації, яка надходить від нього;

- чітка поінформованість людей про обставини, що спричинили ускладнення ситуації, регулярне інформування про її розвиток;

- рішучі, інтенсивні дії лідерів, здатні вивести людей із шоку, потрясіння.

У момент виникнення паніки ефективним засобом протидії може бути рішуче переконання в необхідності зберігати спокій і рівновагу. Необхідно регулювати діяльність осіб, які не піддалися паніці, демонструвати їх поведінку як приклад виходу із панічного стану. Іноді ефективно застосувати надсильний подразник (в армійський практиці використовується попереджувальний постріл). Так, відомо, що в роки першої світової війни солдати втечею реагували на вигук "Газ", не чекаючи його дійсної появи.

З метою впливу на панічну поведінку натовпу необхідно в першу чергу знизити інтенсивність емоційного зараження, посилити вплив на психіку конкретної особистості. Прикладом таких дій може бути поведінка групи психологів, які випадково опинилися на масовому мітингу на зимовому велодромі в Парижі. Поспішаючи до виходу, люди вчинили штовханину і виникла паніка. Психологи зрозуміли, що незабаром може статися трагедія і почали ритмічно скандувати:"Не штовхай!". За ними це гасло почали повторювати інші і паніка припинилася. Схожий випадок стався під час пожежі, яка виникла на виставці у паризькій Гранд-опера. Панічний натовп, змітаючи все на своєму шляху, ринувся до дверей. Перешкоджаючи трагедії, декілька глядачів другого ярусу почали викрикувати слова національного гімну. Його знайомі слова зупинили публіку. Прибулих пожежників театр зустрів дружним виконанням гімну, до якого приєдналися і рятівники. А потім присутні були організовано евакуйовані.

Потрапивши у натовп, пам'ятайте!

1. Кращі ліки для боротьби зі страхом - це конкретні дії, які відвернуть увагу від небажаних емоційних переживань.

2. Перед тим, як поборотись за щось у толокнечі, подумайте чого воно варте у порівнянні з тим, що можна втратити!

3. Не виявляйте зайвої цікавості до незнайомих речей та випадкових подій.

4. Подбайте про те, щоб простору навколо вас було достатньо для вільного пересування і уникайте скупчень, адже ризик отримати травму дуже великий.

5. Тримайтесь на відстані від стін, навісів та інших споруд, міцність яких не заслуговує довіри.

Бажано пам’ятати, що дії натовпу характерна загальна психологічна напруженість - “колова реакція”, коли хвилювання та збудження набуває форми кола. Люди при цьому дзеркально відображають настрої, емоції один одного і таким чином інтенсифікують їх. Там, де колективне збудження надзвичайно велике і поширене серед великої кількості людей, є ймовірність виникнення “соціально-психологічної інфекції” (термін Л.Д. Столяренко, С.І. Самигіна): порівняно швидкого, іноді вибухового поширення настрою, бажань і дій людей (фінансова паніка, хвиля псевдопатріотичної істерії, конфлікти в стадії екстремізації тощо). Поведінка таких агресивних та експресивних натовпів у більшості випадків залежить від поведінки лідерів, їх здібностей до навіювання та керівництва. Загалом же перебування людини у подібному натовпі становить небезпеку для її фізичного та психічного здоров’я.

 

1. Запропонуйте психофізіологічну оцінку поведінки людини в екстремальних ситуаціях.

2. Які чинники можуть викликати екстремальну виробничу ситуацію?

3.Які існують механізми впливу на панічну поведінку людей?

 

1. У моряків існує афоризм: "Флот однією ногою стоїть на морі, а іншою на гуморі". Поясніть афоризм, приведіть приклади позитивного впливу гумору на поведінку людей в екстремальних ситуаціях.

2. У своїй роботі "Экстремальная психология" В Лєбєдєв, спираючись на дослідження Ткаченко, приводить такі дані: " На соту добу промислового вилову риби за Південним полярним колом 90% моряків стали учасниками конфліктів. На 150-ту добу плавання варіант відповіді "Інколи дію так, щоб нашкодити недоброзичливцю” – вибрали 20,5% моряків, тоді як на початку рейсу так не відповів ніхто. В той же час 21% моряків вказали на бажання “ударити ту чи іншу людину". Як психологічно пояснити ці явища? Як їм запобігти?

3. Вставте слова та речення в розповідь. Продовжить розповідь та арґументуйте свої думки.

"Економіст В.І.Терещенко розповідає, як на одному американському заводі, де виготовлялися дрібні деталі електронних приладів, стіни приміщення мали червоно-оранжевий колір. На виробництві був дуже великий відсоток браку, причину якого не могли пояснити. Запросили психологів - консультантів, які запропонували досить дивні речі: перефарбувати стіни в світлий салатовий колір. Порада була виконана і...............".

4. Запропонуйте методи запобігання афективних станів людини в екстремальних ситуаціях.

▼

На процес діяльності в екстремальних умовах особливо впливає така риса особистості як готовність до ризику. За думкою американських вчених Г. Ховта та Я. Стонера, людина, яка прагне ризикувати в одній ситуації, буде намагатися ризикувати і в інших випадках. Вони вважають, що людей можна розподілити за двома типами: “ризикові” та “обережні”. Перші здібні впливати на інших, прагнуть до лідерства в групах, мають високий рівень домагань. “Обережні” вважають за краще бути підлеглими. Вони більш консервативні і в більшості випадків нерішучі.

Прагнення до ризику визначається спрямованістю особистості на досягнення успіху або уникнення невдачі. Ця спрямованість знаходить прояв у поведінці і взаємовідносинах особистості з людьми, які потрапили у екстремальні ситуації. Схильність до невиправданого ризику іноді може стати передумовою до нещасних випадків, травматизму. Готовність до ризику визначається судженнями, діями і поведінкою людини. Вибір варіанту поведінки в умовах небезпеки визначається такими міркуваннями:

- оцінювання виграшу, якого можна досягнути при конкретному варіанті поведінки;

- оцінювання шансів на успіх або порятунок;

- оцінювання ймовірності невдачі при зробленому виборі варіанту поведінки;

- оцінювання міри небезпеки (наприклад, втрати авторитету або поваги оточуючих);

- оцінювання міри необхідності здійснення вибору.

Кожне з оціночних суджень повинно спиратися на аналіз ситуації і своїх можливостей. Так, наприклад, шанси на успіх можуть оцінюватися людиною у зв’язку з її можливістю контролювати ситуацію, коригувати свою поведінку в ній, попереджувати негативні наслідки зробленого вибору тощо. Однак поведінка людини в екстремальній ситуації залежить не тільки від об’єктивних умов, але й від міри адекватного відображення цих умов у її свідомості.

 

Проаналізуємо Вашу схильність до ризику (за методикою Т. Шуберта).

1) Підготуйте лист для запису відповідей за зразком:

_______________ Вік _______________ Стать

 

№ запитання	ТАК	Скоріше “так”, ніж “ні”	Важко сказати	Скоріше “ні”, ніж “так”	НІ
...

2) Дайте відповідь на запитання, поставте знак “+” у ту колонку, яка відповідає Вашій відповіді.

 

Опитувальник Шуберта

1. Чи перевищили б Ви встановлену швидкість, щоб надати необхідну допомогу тяжко хворій людині?

2. Чи погодилися б Ви за високу заробітну плату прийняти участь в небезпечній, дуже довгій подорожі?

3. Чи стали б Ви на шляху небезпечного злодія, що втікає?

4. Чи змогли б Ви їхати на підніжці вантажного поїзда, який іде зі швидкістю 100 км/год?

5. Чи можете Ви на другий день після безсонної ночі нормально працювати?

6. Чи стали б Ви вбрід переходити дуже холодну річку?

7. Чи змогли б Ви позичити другу велику суму грошей, не знаючи напевно, що він їх поверне?

8. Чи зайшли б Ви разом з приборкувачем до клітки з левом при запевненні, що це безпечно?

9. Чи могли б Ви під чиїмось керівництвом підійнятися на високу фабричну трубу (навіть, якщо там є безпечні сходинки)?

10. Чи змогли б Ви без тренування керувати парусним човном?

11. Чи ризикнули б Ви схопити за вуздечку коня, котрий швидко біжить?

12. Чи змогли б Ви їхати на велосипеді після того, як випили 250 г горілки?

13. Чи змогли б Ви стрибнути з парашутом?

14. Чи змогли б Ви при необхідності здійснити подорож потягом без квитка від Києва до Хабаровська?

15. Чи змогли б Ви здійснити автотурне, якби за кермом сидів Ваш знайомий, котрий зовсім недавно був учасником важкої дорожньої пригоди?

16. Чи змогли б Ви з 10-метрової висоти стрибнути на тент пожежної машини?

17. Чи змогли б Ви, аби позбавитися від хронічної хвороби піти на складну, небезпечну операцію?

18. Чи змогли б Ви стрибнути з підніжки вантажного поїзда, який рухається зі швидкістю 50 км за годину?

19. Чи змогли б Ви разом з іншими семи особами піднятися в ліфті, котрий розрахований тільки на п’ять осіб?

20. Чи змогли б Ви із зав’язаними очима за велику винагороду перейти вулицю із жвавим рухом?

21. Чи стали б Ви виконувати небезпечну для життя роботу, якби за неї пообіцяли високу заробітну платню?

22. Чи змогли б Ви доторкнутися до електричного проводу з високою напругою, якби Ваш керівник запевнив Вас, що він без струму?

23. Чи змогли б ви після 10 чарок горілки (по 50 г) обчислювати відсотки?

24. Чи змогли б Ви після деяких попередніх пояснень самостійно керувати гелікоптером?

25. Чи змогли б Ви, маючи квитки, але без грошей та їжі здійснити подорож потягом з Києва до Хабаровська?

 

Інтерпретація результатів

Підрахуйте тільки позитивні відповіді:

За відповідь “так” – 2 бали.

За відповідь “скоріше так, ніж ні” – 1 бал.

Якщо в результаті Ви отримали 0 балів, можна стверджувати, що Ви ніколи не ризикуєте.

0-16 балів – людина має невелику схильність до ризику.

17-33 - середня схильність до ризику.

34-50 – висока схильність до ризику.

 

Проаналізуйте ситуацію, описану в одній із газет: “Двоє друзів, Іван та Петро, поверталися додому зі шкільного вечора. Раптом вони почули голосний крик, який долітав зі ставу. Підбігши, друзі побачили двох хлопчиків, один з яких тонув у ополонці, другий намагався йому допомогти, але сковзався на льоду і ось-ось міг потрапити до льодової пастки. Іван закричав і кинувся до села. Петро роздягнувся, скрутив одяг у мотузку, яку кинув хлопцю в ополонці. Той вибрався на лід. Потім Петро по-пластунськи підповз до хлопчика, який знаходився на льоду і допоміг йому вибратися на берег. Другий хлопчик зміг вибратися на берег сам.”

1) Що виявила ця ситуація?

2) Охарактеризуйте психологічні особливості поведінки Петра та Івана в екстремальній ситуації.

3) Які риси характеру Петра допомогли запобігти нещастю?

&

Доберіть із літературних джерел приклади поведінки людей у екстремальних ситуаціях. Поясніть їх дії.

 

 

¨

1.Бандурка А.М., Бочарова С.П., Е.В. Землянская. Психология управления. – Харьков, 1998. – с. 372-413.

2.Лебедев В.И. Экстремальная психология. Учебник. – М. – ЮНИТИ.- 2001.- с.336-367.

3.Орбан - Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Посібник. - К.: Академвидав, 2003.

4.Психологія: Навч. посібник /За наук. ред. О.В. Винославської. - Київ: Фірма "ІНКОС", 2005. - с. 329-345.

5.Рысь Ю.И., СтепановВ.Е., Ступницкий В.П. Психология и педагогика. Учебное пособие для студентов вузов. – М.,1999.- с. 187-199.

 

Для додаткового читання

1.Ольшанський Д.В. Психология масс. - С.-П.: Питер. - 2001.

2.Черний Николай. Массовая паника как научное явление //Еженедельник "2000". - 24.11. 2006. - с. 5.