Тема 4. Урахування особливостей темпераменту людини у трудових відносинах

Божевільний скаржиться,

що люди не знають його,

мудрець скаржиться,

що не знає людей

Конфуцій

 

1.Темперамент як біологічний фундамент особистості.

2.Психологічні характеристики темпераменту.

3.Вплив темпераменту людини на індивідуальний стиль трудової діяльності та спілкування.

4.Вимоги до організації трудової діяльності на засадах психологічної сумісності.

Ключові слова: темперамент, холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік, індивідуальний стиль діяльності, психологічна сумісність.

 

На фоні загальнолюдських фізичних і психічних особливостей у кожної людини помітно вирізняються притаманні лише їй індивідуальні особливості, які впливають на її життя, поведінку, діяльність. Індивідуальні особливості будови тіла - це конституція організму, його фізіологічні процеси: гуморальні, ендокринні, нервові. У кожному окремому організмі ці процеси відбуваються своєрідно, хоча здебільшого у всіх людей вони мають багато спільного, що зумовлюється антропогенезом, тобто походженням і розвитком людини.

Психічні індивідуальні особливості виявляються в різній швидкості реакцій, у порогах чутливості, властивостях уваги, пам’яті, у спостережливості, кмітливості, інтересах тощо. Індивідуально-психологічні особливості - це неповторна своєрідність психіки кожної людини. Природною передумовою індивідуальних особливостей людини є передусім спадкові та вроджені біологічні особливості будови та функцій організму.

Темперамент (від лат. tempero –змішувати в належних співвідношеннях) — це біологічний фундамент особистості, який базується на властивостях нервової системи, пов'язаний з будовою тіла та обміном речовин в організмі людини. Темперамент успадковують, а тому зусилля людини мають спрямовуватися не на його корінну зміну, а на те, щоб знати його особливості та використовувати його позитивні якості у відповідній діяльності і нівелювати негативні сторони. Темперамент визначає стиль поведінки людини та способи організації нею своєї діяльності. Основна причина різної поведінки у людей - у їхньому темпераменті, тобто у динамічних особливостях психіки (темп, ритм, інтенсивність, швидкість психічних процесів). Темперамент – індивідуально-психологічна характеристика особистості, яка виявляється у силі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу психічних процесів.

Ідея зв’язку особливостей темпераменту з анатомо-фізіологічними властивостями нервової системи одержала експериментальне підтвердження в дослідженнях академіка І.П.Павлова. Він встановив залежність типу темпераменту від трьох основних типологічних ознак: сили, зрівноваженості та рухливості нервової системи. Проведеними дослідженнями були визначені властивості (типи) темпераменту та встановлена їх залежність від особливостей нервової системи:

1-й тип — сильний, неврівноважений, рухливий (холерик);

2-й тип — сильний, врівноважений, рухливий (сангвінік);

3-й тип — сильний, врівноважений, інертний (флегматик);

4-й тип — слабкий, неврівноважений, малорухливий (меланхолік).

Кожний компонент типу нервової системи має свої особливості.

Сильний впливає на високу працездатність у тривалій і напруженій роботі. Втрачена сила швидко поновлюється. У складних, екстремальних ситуаціях людина тримає себе в руках, не втрачає бадьорості, емоційного тонусу, не реагує на слабкі впливи, не звертає уваги на дрібниці, і вони її не відволікають.

Врівноважений сприяє спокійній та зібраній поведінці у будь-яких збудливих обставинах; без зусиль затамовує непотрібні і неадекватні бажання, відганяє зайві думки; працює рівномірно, без випадкових злетів і падінь.

Рухливий здатний швидко і адекватно реагувати на зміни в ситуації, легко відмовляється від напрацьованих, але вже непотрібних стереотипів і швидко набуває нових навичок, адаптується до нових умов і людей; емоції швидко з'являються і мають яскравий прояв; здатний миттєво запам'ятовувати, має прискорений темп дій і мови.

Залежно від змісту та умов врівноваженість і рухливість нервової системи (темпераменту) людини виявляються по різному, відіграють позитивну або негативну роль. Коли необхідна значна працездатність, витривалість, краще виявляє себе сильний тип нервової системи, а де потрібно виявити співчутливість, лагідність, там краще впорається слабкий тип нервової системи.

Основним чотирьом типам нервової системи відповідають чотири “класичні” типи (за Гіпократом та Галеном) темпераментів: сангвінік, холерик, флегматик та меланхолік. Характеристики людей із відповідними типами темпераментів подано у таблиці 4.

Не можна говорити про кращий чи гірший темперамент, адже на все є подвійна міра: недоліки людини— це продовження її достоїнств. У абсолютному вигляді "чистих" темпераментів майже не зустрічається: практично існують певні пропорції, “суміші” темпераментів.

Таблиця 4

Характеристика темпераментів

- легка пристосовуваність до умов, що змінюються; - високий супротив труднощам життя; - рухливість; - товариськість; - широке коло знайомств; - часта зміна прихильностей; - активність і працездатність; - швидке переключення на нову роботу; - здібності до перенавчання; - висока продуктивність діяльності; - схильність до лідерства; - оптимістичність; - поверховість у сприйнятті людей і явищ; - млявість і кволість за відсутності зовнішніх стимулів	Е К С Т Р А В Е Р С І Я	- підвищена збудливість; - велика життєва енергія; - недостатнє самовладання; - невитриманість; - неврівноваженість; - різкість; - поривчастість рухів; - захопленість новими справами при недостатній витриманості; - змінність настрою від злету до падіння; - нетерпимість; - запальність; - галасливість
	С		Х
Емоційна стабільність		Емоційна нестабільність
	Ф		М
- низька чутливість та емоційність; - повільність; - врівноваженість; - впертість; - терплячість; - витриманість; - самовладання; - витривалість; - висока працездатність; - інертність; - надійність у дружбі; - несхильність до змін оточення; - вузькість кола спілкування; - хороша опірність сильним і тривалим подразникам	І Н Т Р О В Е Р С І Я	- висока чутливість; - песимізм; - емоційна ранимість; - пасивність; - загальмованість; - інертність; - сльозливість та образливість; - боязкість; - тривожність; - невпевненість у собі; - нерішучість; - невиразність міміки та рухів; - настороженість до всього нового; - ніяковість у присутності нових людей; - чутливість до людини; - схильність до рефлексії, емпатії; - багатство асоціативного внутрішнього світу

 

Особливості людей різних типів темпераментів суттєво впливають на їхнє "ставлення" до часу та вияв емоцій (Д.І. Дзвінчук). Кожний тип темпераменту має свої особливості щодо сприйняття часу: сангвініки і холерики недооцінюють час, їм його завжди не вистачає, вони постійно поспішають і... запізнюються; флегматики переоцінюють час, тому не поспішають; меланхоліки точно оцінюють часові інтервали.

Особливість проявів емоційності полягає в тому, що людина з певним типом темпераменту має індивідуальну схильність реагувати на ситуацію переважно однією з вроджених емоцій:

сангвінік — народжується схильним до позитивних емоцій;

холерик — має схильність до гніву;

флегматик — не схильний до бурхливого прояву почуттів, а потенційно тяжіє до прояву позитивних емоцій;

меланхолік — особливо схильний до реакції страху.

Наведені ознаки основних типів темпераментів суттєво вплива­ють на сприйняття ситуації та поведінку конкретної людини.

Якщо діяльність людини відбувається в умовах, які можна вважати нормальними, то залежність між рівнем досягнень, тобто кінцевим результатом певного етапу діяльності, і особливостями темпераменту відсутня. Незалежно від рухомості чи інертності нервових процесів індивіда в нормальній (не екстремальній) ситуації результати діяльності в цілому будуть однаковими, але спосіб здійснення цієї діяльності (індивідуальний стиль діяльності) буде різним. Так, наприклад, спостереження показують, що холерики на перших етапах нової незнайомої діяльності проявляють підвищену активність, але здійснюють при цьому велику кількість помилок. Потім вони “напрацьовують” власний стиль діяльності і кількість помилок зменшується. Флегматики зазвичай спочатку мало активні, їх діяльність непродуктивна, але після формування індивідуального стилю ефективність їх праці суттєво підвищується.

Слід звернути увагу на те, що темперамент не визначає здібностей і обдарованості людини. Талановиті люди зустрічаються однаково часто при кожному типі темпераменту. Якщо проаналізувати темпераменти видатних письменників і поетів, то у О.С. Пушкіна можна виявити яскраві риси холеричного темпераменту, у О.І. Герцена – сангвінічного, у М.В.Гоголя – меланхолічного, у І.О. Крилова – флегматичного.

У той же час темперамент може стати джерелом конфліктів і напруження у взаємовідносинах людей. Наприклад, батько і дитина мають різні темпераменти: батько як сангвінік — швидкий, рухливий, експресивний, а донька — флегматик. При таких обставинах досить велика ймовірність того, що батько буде постійно засмучуватися і обурюватися повільністю, інертністю своєї дитини, знервовуючи її і себе. І все це тому, що донька успадкувала темперамент матері. Ті ж самі якості своєї дружини батько може сприймати як позитивні (спокій, врівноваженість, терплячість, самовладання, надійність тощо). Цей приклад цікавий тим, що водночас доводить: один і той самий темперамент одним і тим самим суб'єктом може сприйматися з протилежних позицій.

Враховуючи особливості різних типів темпераментів, для оптимізації умов діяльності (в тому числі і трудової):

1. Перед сангвініком необхідно безперервно ставити нові і, якщо є можливість, цікаві завдання, які вимагали б від нього зосередженості і напруження; його необхідно постійно залучати до активної діяльності і систематично заохочувати його зусилля.

2. Діяльність холерика слід контролювати якомога частіше; в роботі з ним неприпустимі різкість і невитриманість, оскільки це може викликати бурхливу реакцію у відповідь. Водночас будь-який негативний вчинок холерика має бути вимогливо і справедливо засуджений (краще через певний час після його здійснення). Щодо холерика негативну оцінку припустимо застосовувати в дуже енергійній формі та настільки часто, наскільки це необхідно для поліпшення його роботи або навчання.

3. Флегматика необхідно залучати до активної діяльності і зацікавлювати, він потребує систематичної уваги, його неприпустимо швидко переключати з одного виду діяльності на інший.

4. У взаємовідносинах з меланхоліком неприпустимі не тільки різкість, але й підвищений тон, іронія; про його негативний вчинок, провину краще поговорити наодинці. Для меланхоліка вкрай необхідним є прояв особливої уваги, вчасна оцінка його успіхів, рішучості та волі; негативну оцінку слід вико­ристовувати з великим застереженням, пом'якшуючи її негативні дії.

В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність діяльності суттєво підсилюється, бо попередньо засвоєні форми поведінки стають неефективними, необхідна додаткова енергетична або динамічна мобілізація організму, аби впоратися з несподіваними чи дуже сильними впливами — подразниками.

У практичній діяльності щодо носіїв різних типів темпераменту доцільно користуватися такими формулами:

1 ."Довіряй, але перевіряй", тому що сангвінік має: активне відношення до трудової діяльності, колективізм. Його “плюси” — життєрадісність, захопленість, чуйність, товариськість; “ мінуси” — схильність до зазнайства, розкиданість, легковажність, поверховість, надтовариськість, ненадійність; переоцінка своїх можливостей, схильність до обіцянок, які не завжди виконуються.

2. "Ні хвилини спокою", тому що холерик має: “ плюси ” — енергійність, захопленість, ініціативність, пристрасність, рухливість, цілеспрямованість. “ Мінуси ” холерика — запальність, неврівноваженість, агресивність, невитриманість, нетерплячість, конфліктність, схильність до афектів, швидке “охолодження” до роботи, яка вимагає довгочасних зусиль.

3. "Не підганяй", тому що для флегматика характерні: “ плюси” — врівноваженість, постійність, терплячість, самовла­дання, надійність. “ Мінуси” флегматика — деяка загальмованість, " товстошкірість ", сухість, консерватизм, неможливість працювати в режимі дефіциту часу. Його не треба підганяти, він сам розрахує свій час і добросовісно зробить справу.

4. "Не нашкодь", тому що у меланхоліка: “ плюси” — висока чутливість, м'якість, людяність, доброзичливість, тактовність, здатність до співчуття, емпатії, схильність до творчої діяльності. “Мінуси” меланхоліка — низька працездатність, швидка втомлюваність, тривожність, вразливість, замкненість, сором'язливість, песимізм. На меланхоліка не можна підвищувати голос, надто тиснути, давати різкі та жорсткі вказівки, оскільки він надто чутливий до інтонації і дуже вразливий.

Важливо вміти організувати спільну діяльність людей, враховуючи особливості їх темпераментів. Без детальних урахувань специфіки кожної індивідуальності, можна виходити з того, що більш ефективною буде робота в парах, укомплектованих за формулами:

 

1) холерик + сангвінік;

2)

Х С Ф М

сангвінік + меланхолік;

3) меланхолік + флегматик;

(при виконанні робіт, які не є

жорстко регламентованими

у часі)

4) сангвінік + флегматик.

 

Рис. 9. Робота в парах

 

Організовуючи трудову діяльність у виробничому колективі, за будь-яких умов необхідно знайти можливість плідної реалізації особливостей кожного темпераменту, наприклад, за допомогою кооперації, взаєморозуміння та взаємодоповнення між людьми. Ось, приклад, як може спрацювати принцип "взаємодоповнення": у робочій парі працюють флегматик і сангвінік. Першому можна доручити роботу довготривалого характеру, другому — оперативного. У цьому випадку можна очікувати позитивного результату тому, що їх сумісна діяльність буде відповідати їхнім інтересам та індивідуальним психологічним особливостям.

Дослідженнями Б.М.Теплова, В.Д.Небиліцина, Є.А.Голубєвої доведено, що на грунті однакових властивостей вищої нервової діяльності можна сформувати різні динамічні особливості особистості: у слабкого типу нервової діяльності - силу дій, у неврівноваженого - врівноваженість, у інертного - рухливість. Вправи допомагають досягти певного рівня гальмування, слабкості, інертності, але позитивні дії не усувають вродженої слабкості, неврівноваженості або інертності нервової діяльності.

За екстремальних умов звичне здебільшого втрачає свою силу і вступають у дію природні особливості типу нервової системи, притаманної людині - слабкість, гальмування, збудливість, які виявляються у стопорному стані, безпорадності, втраті самообладнання.

 

1. Охарактеризуйте темперамент як властивість особистості. Дайте визначення темпераменту. Чи існують "чисті" темпераменти?

2. Розкажіть про основні типи темпераменту. Приведіть з художньої літератури приклади “класичних” типів темпераменту.

3. В чому виявляються особливості співвідношення темпераменту та успішності трудової діяльності людини?

4. Приведіть приклади особливостей поведінки людей різного темпераменту в однакових виробничих ситуаціях (за результатами практики на виробництві).

5. Чи можна виховати (перевиховати) темперамент людини в процесі трудової діяльності? Роздуми аргументуйте.

6. Чи вмієте Ви розпізнавати тип темпераменту за зовнішніми (візуальними) ознаками? Продемонструйте своє вміння.

7. Чи хотіли б Ви змінити власний темперамент? У чому він Вам допомагає, а коли заважає?

 

1. Які типи темпераменту характеризує така поведінка? Запропонуйте види діяльності, де тип темпераменту людини буде оптимально реалізованим.

а) Ірина Василівна – енергійна, активна, працездатна. З відвідувачами свого відділу – контактна. Її рухи швидкі та жваві, міміка – виразна, мова – швидка, емоційна. У трудовій діяльності організована. Здібна швидко переключатися з одного виду роботи на інший. Прагне до частої зміни вражень, реакція на події швидка. Має схильність до дещо завищеної самооцінки.

б) Сергій Петрович працює завідувачем відділу технічної інформації. Він уважно вислуховує відвідувачів і колег, дає ґрунтовні відповіді на всі запитання. В роботі не поспішає, рухи уповільнені. У спілкуванні витриманий, уникає конфліктів. Всі завдання керівництва виконує вчасно та якісно, хоч часом потребує їх детального пояснення.

в) Наталя Вікторівна в недалекому минулому закінчила університет і за призначенням приїхала працювати до великої агрофірми. До колективу науково – дослідницької лабораторії довго пристосовувалася. Тепер спокійно підкоряється всім вимогам колективу, завжди виконує прохання колег. У конфліктних ситуаціях, що іноді спалахують у жіночому колективі, займає пасивну позицію, відмовчується. На зауваження завідувача і колег реагує хворобливо, інколи плаче. Мрійлива. Може довго із захопленням розглядати осінній пейзаж за вікном.

г) Віктор Михайлович працює маркетологом. Рухливий. Міміка виразна, мова та жести швидкі. Швидко засвоює все нове. Очолює футбольну команду підприємства. Береться за всі справи, але не завжди доводить їх до кінця. Запальний, швидко переходить від гніву до сміху.

2. Виберіть, які з перерахованих особливостей характеризують сангвініка, меланхоліка, холерика, флегматика: енергійність, тривала працездатність, підвищена активність, гарячковість, терпіння, стриманість, повільність рухів та мови, дуже швидка зміна почуттів і настрою, виразність міміки та пантоміміки, гіперсензитивність, збуджений стан, швидке пристосування до нових обставин, пригніченість та розгубленість при невдачах, поверхневість у сприйнятті людей і явищ, високий самоконтроль, тривожність.

▼

Критично оцініть ефективність методики "Визначення формули темпераменту" (за В.А.Козаковим) щодо власного типу темпераменту та зробіть висновки.

Найчастіше у людях поєднуються ознаки всіх типів темпераментів, але якийсь проявляється сильніше, а інші - не так яскраво. Для з’ясування пріоритетів спробуйте відповісти на запитання за шкалою: 10 - повна згода; 0 - повне заперечення (тобто щось із низки балів 10,9,8,7,6,5,4,3,2,1,0).

 

1. Перед якоюсь важливою для мене подією я починаю нервувати.

2. Я працюю нерівномірно, уривками.

3. Я швидко переключаюся з однієї справи на іншу.

4. Якщо треба, я можу спокійно чекати.

5. Мені потрібні співчуття і підтримка, особливо при невдачах і труднощах.

6. З рівними я нестриманий і запальний.

7. Мені неважко зробити вибір.

8. Мені не треба стримувати свої емоції, це відбувається само собою.

 

Підрахуйте вагу кожного типу темпераменту: сангвінік (С) = 3+7 (запитання), холерик (Х) = 2+6 (запитання), флегматик (Ф) = 4+8 (запитання), меланхолік (М) = 1+5 (запитання).

У формулах цифри необхідно замінити балами за відповіді на запитання за показниками (від 1 до 8). Побудуйте формулу темпераменту. Для цього розташуйте літери, що позначають певний тип (С, Х,Ф,М) за рангом (вагою): перше місце - найбільша вага, далі менша і т.д.

Приклад. З кожного запитання отримано балів:" 1" - 2; "2" - 8; "3" - 8;

"4"- 3; "5" - 6; "6" - 5; "7" - 10; "8" - 6.

Вага типів темпераменту: С = 8 +10=18; Ф =3+6=9; Х =8+5=13; М = 2+6=8.

Отже, формула темпераменту: Т= С+Х+Ф+М, тобто сангвінічно- холеристичні ознаки суттєво переважають флегматично - меланхолічні, але всі ознаки наявні.

1. Після визначення темпераменту претендентів у вас є реальні можливості вибору персоналу. Необхідні лінійні та функціональні менеджери (керівники) та виконавці. Який темперамент більше відповідає лінійному керівнику? Який функціональному? Що запропонувати холерику, меланхоліку? Обґрунтуйте свій вибір.

2. Чому темперамент суттєво впливає на професійну діяльність людини? Наведіть приклади, обґрунтуйте Ваші міркування.

3. Чи завжди динаміка поведінки людини адекватно характеризує її темперамент?

 

¨

1. Дзвінчук Д.І. Психологічні основи ефективного управління. Навч. посібник. – К., 2000.- с. 107 – 129.

2. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. Навч. посібник. – К., 2001.– с. 78–101.

3. Ліфарєва Н.В. Психологія особистості: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – с.87-109.

4. Психология и педагогика /Под. ред. Радугина А.А.- М., 1997.-с.84 - 95.

5. Филиппов А.В., Липинский В.К., Князев В.Н. Производственная социология, психология и педагогика.- Москва, 1989. - с.19 – 35.

Для додаткового читання

1. Коломинский Я.Л. Человек: психология.- М., 1986.- с.205-220.

2. Мерлин В.С. Очерк теории темперамента. – М.: Просвещение, 1964.

3. Русалов В.М. О природе темперамента и его месте в структуре индивидуальных свойств человека //Вопр. психологии. - 1985. - №2.

4. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. – М., 1984.

5.Теплов Б.М. Психология индивидуальных различий. - М.: Педагогика, 1985.

 

Тема 5. Характер. Акцентуації характеру та їх прояви у трудових відносинах

 

Посієш слово — пожнеш дію;

посієш дію — пожнеш звичку;

посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю.

Народне прислів’я

1. Характер людини і його структура.

2. Властивості характеру.

3. Акцентуації характеру. Їх вплив на взаємовідносини у трудовому колективі.

4. Засоби регуляції напружених взаємовідносин у трудовому колективі.

Ключові слова: характер, структура характеру, властивості і риси характеру, акцентуації характеру.

 

У формуванні ефективних виробничих відносин, у всіх видах діяльності велике значення має характер людини.

Характер (грец. — карбування, відбиток) — це сукупність сталих індивідуальних рис особистості, які формуються і проявляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки. Отже, характер є сукупністю певних рис особистості. Кожна риса характеру є рисою особистості, але далеко не кожна рисаособистості є рисою характеру.

Для того, щоб стати рисою характеру, риса особистості має бути:

- досить виразною;

- тісно пов'язаною з іншими рисами характеру в єдине ціле;

- систематично виявлятися в різних видах діяльності, типових ситуаціях, обставинах спілкування.

Характер як одна з істотних особливостей психічного складу особистості є цілісним утворенням, що характеризує людське "Я" як єдність окремих елементів.

Існує декілька підходів до класифікації елементів характеру, в основі яких є виокремлення за певною ознакою їхніх рис. В основу однієї з таких класифікацій покладено відношення людини до певних аспектів діяльності та відповідні риси характеру:

відношеннядо праці є однією з найістотніших рис характеру людини. Важливі риси ставлення до праці — працелюбство, схильність до творчості, старанність, відповідальність, ініціативність, наполегливість або протилежні риси: пасивність, безвідповідальність, лінощі тощо;

відношення до інших людей, колективу, суспільства виникає в контактах між особистостями і зумовлюється суспільними умовами життя, які складаються історично і виявляються в колективі. Важливі риси ставлення до інших людей — товариськість, альтруїзм, чуйність, уважність, колективізм чи замкненість, презирство, індивідуалізм та ін.

відношення до самої себе позитивне або негативне - залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе — самоповага, гордість, самокритичність або са­молюбство, зрозумілість, самовпевненість, егоїзм та ін.

відношення до речей — акуратність, бережливість, щедрість, неохайність, недбалість, скупість тощо.

За іншою класифікацією виділяють такі риси характеру:

а) риси, які характеризують вчинки людей щодо вибору цілей діяль­ності і спілкування, наприклад — ощадливість, раціональність;

б) риси, які характеризують дії, спрямовані на досягнення цілей, — наполегливість, цілеспрямованість, послідовність тощо;

в) риси, які безпосередньо пов'язані з темпераментом і характеризують особливості дій, вчинків, поведінки загалом, — інтроверсія-екстраверсія, витриманість-імпульсивність, тривожність, ригідність тощо.

У структурі характеру потрібно виокремлювати зміст і форму. Зміст характеру особистості визначають суспільні умови життя та виховання. Вчинки людини завжди чимось мотивуються, на когось або на щось спрямовуються. Але за формою наміри і прагнення реалізуються по різному. Це залежить і від обставин, ситуацій, в яких перебуває людина, і від властивостей її характеру, а особливо від темпераменту. Темперамент впливає на форму прояву характеру, своєрідно забарвлюючи ті або інші його риси. Так, наполегливість у холерика виражається в активній діяльності, у флегматика – в зосередженому обміркуванні. Холерик трудиться енергійно, жагуче, а флегматик – методично, не поспішаючи. З іншого боку, і сам темперамент в певній мірі дещо "перебудовується" під впливом характеру: так, людина із сильним характером може в певній мірі коректувати деякі негативні сторони свого темпераменту. Необхідно зважати також на зв’язок та взаємообумовленість рис характеру і здібностей. Розквіт здібностей пов’язаний з умінням наполегливо переборювати труднощі, не розгублюватися під впливом невдач, працювати організовано, виявляти ініціативу. Зв’язок характеру і здібностей виражається й у тім, що формування таких рис характеру як працьовитість, ініціативність, рішучість, організованість, наполегливість відбувається в тій же сфері діяльності людини, у якій формуються і її здібності. Наприклад, у процесі праці, як основного виду діяльності, розвивається, з одного боку, здатність до праці, а з іншого – працьовитість як риса характеру.

З точки зору аналізу відносин між людьми інтерес представляє теорія акцентуацій особистості (акцентуацій характеру) К. Леонгарда, тому зупинимося на цій проблемі детальніше. Риси особистості поділяють на дві групи: основну і додаткову. Основних рис значно менше, але вони є стрижнем особистості і визначають її розвиток, адаптацію та психічне здоров'я. Якщо ступінь вираженості основних рис високий, то вони накладають відбиток на особистість у цілому, а при несприятливих соціальних умовах можуть зруйнувати структуру особистості.

Особистості, у яких основні риси мають занадто високий ступінь виразності (крайні варіанти норми), К. Леонгард назвав акцентуйованими. Ці особистості не є патологічними. Вони мають як потенційні можливості соціально позитивних досягнень, так і соціально негативні потенції (наприклад, можливість виникнення психопатій). Деякі "акцентуйовані особистості" можуть постати у негативному світлі, оскільки життєві обставини були несприятливими, але під впливом інших обставин вони могли б досягти неабияких успіхів. Проте надмірно складні умови, які викликають акцентованість рис особистості, частота їх повторення можуть спричинити невротичні, істеричні та інші патологічні реакції. Акцентуйованість рис характеру виявляється лише за певних умов. За інших - люди з такими рисами діють спокійно, без напруження.

Акцентуйованість рис характеру може сформуватися, під впливом життєвих обставин, специфіки контактів у колективі, недоліків виховання, проте, як свідчать дослідження, засадовими стосовно них є своєрідні вроджені індивідуальні особливості, що й створюють ґрунт для виникнення акцентуації за відповідних соціальних умов.

К.Леонгард виокремив декілька типів "акцентуйованих особистостей", які поділив на групи за принципом акцентуації властивостей характеру або властивостей темпераменту. До акцентуації рис характеру було віднесено демонстративний, педантичний, стійкий і неврівноважений типи. Акцентуаці ї за темпераментом — це гіпертимний, дистимічний, тривожно-боязливий, циклоїдний, афективно-екзальтований, емотивний, екстравертований та інтровертований типи.

Розглянемо психологічні особливості “акцентуйованих” особистостей та визначимо засоби їх урахування в трудових відносинах.

1. Демонстративний тип характеризується швидкістю встановлення контактів, підвищеною здатністю до витіснення із свідомості неприємних фактів і подій, власних помилок і недоліків, що знаходить прояв у неправдивості, фантазуванні, удаванні. Характерні також авантюризм, егоїзм, пихатість, надмірна демонстрація зовнішніх якостей, "утеча в хворобу" і т.п., якщо не задоволена потреба у визнанні. Ці особи прагнуть, зазвичай, постійної уваги до себе, часто видають бажане за дійсне, лукаві, легко пристосовуються, артистичні, обдаровані багатою фантазією, схильні до істерії, посилення і нестійкості емоційних реакцій. Їх пригнічує замкнене коло спілкування, монотонна робота. Для реалізації можливості соціально позитивних досягнень бажана трудова діяльність, пов’язана із змінними короткочасними контактами (артистична, діяльність у сфері реклами і т.п.)

2. Педантичний тип. Характерні ознаки: підвищена ригідність, інертність психічних процесів, нездатність до витіснення травмуючих переживань. Люди цього типу надзвичайно вимогливі до себе і оточуючих, до якості роботи, до дотримання слова. Часто страждають під тягарем відповідальності. Завжди вагаються, недовірливі, підозріливі, турбуються про своє здоров'я. Небалакучі, тихі, легко бентежаться і червоніють, довго переживають невдачу. Поважають логіку, раціоналізм, систематизацію, навіть на шкоду інтуїції, почуттям. Люблять прискіпливо аналізувати свої думки, почуття, вчинки, що інколи призводить до неадекватного сприйняття реальності.

Акцентуацію педантичності "нормалізують" заняття мистецтвом, що посилює емоції і багатозначність сприйняття, робота, яка надає відчуття незалежності (наприклад “вільний художник”, інженер ЕОМ тощо). “Педанти” чудово виконують функції архівних працівників, бібліотекарів, бухгалтерів, провізорів та ін.

3. Стійкий (ригідний) тип характеризується надмірною стійкістю афекту зі схильністю до формування паранойяльних і надцінних ідей. Характерні також підвищена підозріливість, образливість, стійкість негативних переживань, прагнення домінувати над іншими, відторгнення чужих думок і, як наслідок, конфліктність. Акуратні, цілеспрямовані, самолюбиві, докладають значні вольові зусилля задля досягнення намічених цілей, прагнуть до авторитету і влади. Люди такого типу не схильні до зміни місця роботи. Їх краще пристосовувати до “паперових” функцій: діловодства, бухгалтерії, професій, які потребують точних вимірювань.

4. Для неврівноваженого (збудливого) типу характерна підвищена імпульсивність, конфліктність, послаблений контроль за бажаннями і збудженнями. Дратівливі, постійно уникають труднощів, часто гніваються і лютують. На вигляд - похмурі, в розмові обговорюють лише те, що "лежить" на поверхні, відповідаючи сухо. Схильні до проявів збудливо-нудотного настрою, в'язкості мислення, конфліктності. Можуть позитивно проявити себе в фізичній праці, атлетичних видах спорту, сферах “людина – техніка”, "людина-природа". Процес самовиховання слід орієнтувати на формування витримки і самоконтролю.

5. Гіпертимному типу притаманна така особливість як підвищений фон настрою у поєднанні із жадобою діяльності, оптимізмом, підприємливістю і високою активністю. Характерна тенденція - не доводити розпочате до кінця. Самооцінка трохи завищена, "гіпертим" легко прощає свої помилки і недоліки, свою провину, як правило, перекладає на інших. У той же час ці люди не злопам'ятні. Не дуже надійні: багато обіцяють, мало роблять. Мають веселу вдачу, люблять зміну місць, широке коло спілкування, нові враження. Притягують до себе людей, навкруги них "кипить" життя, повно задумів та ідей. Погано переносять самотність, монотонну роботу, умови жорсткої дисципліни, обмеження у спілкуванні. “Гіпертимів” бажано залучати до організаторської діяльності, професій, орієнтованих на спілкування (робота у відділах менеджменту та маркетингу, організація спортивних змагань, театральних вистав тощо).

6. Дистимічний тип — протилежність гіпертимному, характеризується зниженням основного фону настрою (інколи до субдепресії), песимізмом, фіксацією на сумних сторонах життя, емоційною загальмованістю. Ситуації, які вимагають бурхливої діяльності, порушують життєвий ритм людини дистимічного типу. Оптимальною є трудова діяльність, яка не вимагає широкого кола спілкування (інженер ЕОМ, фізик-теоретик, бухгалтер, провізор та ін.).

7. Циклоїдний тип характеризується зміною гіпертимних і дистимічних фаз, тобто фази гарного і поганого настрою змінюють одна одну з різними періодами. “Циклоїди” гостро сприймають невдачі у трудовій діяльності. У конструюванні відносин з представниками циклотимічного типу слід бути надзвичайно тактовними та витриманими, бо вони схильні до маніакально-депресивних психозів, суїциду. Оптимальними варіантами трудової діяльності є сфера “людина-природа” (агроном, лісник, еколог, іхтіолог, рибовод та ін.). Протипоказана діяльність пов’язана з керівництвом людьми та прийняттям відповідальних рішень.

8. Тривожно-боязливому типу властиві схильність до страхів, підвищена боязкість і полохливість, висока самокритичність, низька комунікабельність, мінорний настрій. Для таких людей характерна також висока вразливість, загострене почуття власної неповноцінності, нерішучість, схильність до "самозанурення", постійні сумніви і тривалі розмірковування. Протипоказаними є професії, які вимагають прийняття відповідальних та швидких рішень (керівництво людьми, лікар-хірург, диспетчер авіаліній тощо).

9. Афективно-екзальтований тип — це тип "тривоги і щастя". Особи цього типу легко переходять у захоплення від радісних подій і у відчай — від сумних. Їм до смаку розваги, життєва насолода. Почуття обов'язку і вищі цінності формуються важко. Їм потрібен систематичний, але не жорсткий контроль протягом усього життя. Вони схильні до невротичних реакцій, депресії. Можуть чудово проявити себе у сфері мистецтва, художніх видах спорту, в професіях типу “людина-природа”, “людина-художній образ”.

10. Емотивний тип близький афективно-екзальтованому. Але емоційні особи реагують не так бурхливо, а їх емоції розвиваються не так швидко. Вони відрізняються особли