Охарактеризуйте методику глобального формування навиків читання.

Методика глобального читання рекомендована для дітей з помірною і тяжкою РВ, та для дітей з вадами слуху і сенсорними алаліками та РДА і за синдромом Дауна. Етапи:

1. Впізнавання слів;

2. Впізнавання фраз;

3. Впізнавання речень.

Вивчають теми соціально значимі для освоєння дитини в соціальному середовищі (використовують фото: члена сім ї, йдуть надписи і в ручну). Дітям показують слово написане в ручну і на карточці і зачитують його і поєднують слово з фото. В середньому над певною лексичною темою працюють 1 тиждень (за 1 т. дитина може освоїи 15 слів по певній темі). Потім вчать читати фрази: іменник+дієслово; ім..+прикм. Одне слово при цьому залишається однакове. Можна знаходити малюнки до заданої назви. До речення дають сюжетний мал..(придумати речення за мал.; логопед чит. складне речення, а дитина співвідносить з мал., або: склади речення зі слів за схемою відповідно до предметного мал. Не всі діти переходять на цей рівень).

 

Охарактеризуйте методику формування читання у старших дошкільників з порушенням мовлення за Каше.

Для дітей з ЗНМ 3-4 рівнів, дітей з ФФНМ.

Поетапність роботи:

1. Вивчення голосних букв і звуків.

Вивчають звуки- а, о, у, е, і, и не вивчаєься.

- розвиток уміння виділяти звук на початку слова.

- співвідношення звука і букви.

- придумування слів, де звук, буква стоїть на початку слова.

2. Вивчення приголосних звуків і букв.

Вивчають у такій послідовності: на початку, в кінці, в середині слова.

- вивчаються спочатку тільки ті звуки які вимовляються правильно (артикуляційноі акустично близькі звуки, подовжені звуки, проривні, складні за артикуляцією звуки).

3. Вивчення голосних звуків і букв, формування пропозицій ПГ, ПГП.

- вивчається голосний И.

- формування вміння виділяти другий голосний звук.

- складання з розрізної азбуки склади, слова.

- друкування букв,

- написання елементів букв, рукописних букв.

4. Звуко-буквенний аналіз слів, які включають тверді приголосні

Обсяг слова не більше 6 букв.

- слова типу ПГПГ

- слова зі збігом приголосних

- складання слів з розрізної азбуки.

5. Вивчення букв які позначають мякі звуки, (й) і проводиться звукобуквенний аналіз.

- формування читати тверді і мякі букви.

- проводиться звуко-буквенний аналіз слів, які мають пом’якшені чи мякі звуки.

- вивчення букв я, ю, є, ї, слова де ці звуки знаходяться у різних позиціях у слові.

6. Вивчення щ, ьо, йо.

Має бути сформована навичка хоча б поскладового читання.

Назвіть поетапність роботи спрямовану на подолання семантичного типу труднощів при читанні.

Роботу над покращенням розуміння змісту речення проводять у кілька етапів:

– розвивати розуміння змісту простого речення з прямим порядком слів,

- розвивати розуміння змісту простого речення з непрямим порядком слів.

- розвиток розуміння семантики часових конструкцій

- розвиток розуміння семантики порівняльних конструкцій

Завдання для розвитку фонематичного сприймання у дітей.

- повторення складів з певним звуком.

- повторення складових рядків з опозиційними звуками (па-ба).

- повторення слів з опозиційними звуками (пити-бити, шити-жити)

- виправлення допущених помилок логопедом

 

Завдання для розвитку зорово-просторового сприймання.

- розміщення малюнків на аркуші паперу за інструкцією логопеда.

- підбір необхідної букви за звуковим образом.

- виділення елементів букви.

- визначення букв, які складаються з подібних елементів.

 

 

Завдання для розвитку фонематичного уявлення.

- розрізнення малюнків, назви яких містять опозиційні звуки (коза-коса).

- придумати слова на заданий звук.

- визначення спільного звука у складах, у назвах малюнків.

Завдання для розвитку фонематичного аналізу.

- визначення місця звука у словах (на початку, в кінці, в середині)

- назвати кількість звуків, складів у слові.

- назвати наголошений склад, де він знаходиться.

- назвати лише голосні (приголосні) звуки у слові.

 

Завдання для розвитку фонематичного синтезу.

- утворення складу з двох звуків.

- утворення слова з окремих звуків або складів.

- до звука чи складу додати потрібний звук чи склад і назвати слово, яке утворилося (на початку, в кінці, в середині слова).

- додати до слова такий звук, щоб утворилось нове слово. (син-сини)

- до даного складу додати інший склад, щоб утворилось слово. (рі-чка, рі-пка)

 

Завдання для розвитку морфологічного аналізу.

а) визначити зайве слово: лиса, лисячий, лисий, лисенятко,; їжак, їжачок, їжа

б) відбір споріднених слів з групи слів; з вірша

в) підбір споріднених слів з опорою на запитання (слова: зелень, сіль, колір, лінощі; запитання Що робити? Що? Який?

г) підбір споріднених слів з опорою на лексичне значення заданих словоформ(слова: риба, море, м’ясо та картка зі зразком виконання завдання: Слово-предмет, Слово-ознака предмета, Слово, що означає професію.

д) підбір споріднених слів до певного слова

е) знаходження в словах спільного кореня, суфікса, префікса, закінчення. Прослухати слова та визначити в них спільну частину

ж) морфологічний розбір слова з використанням «пам’ятки»

Завдання для розвитку словника похідних слів.

1)Формування вмінь та навичок використовувати і власному мовленні суфікси та префікси:

а) для іменників – суфікси, що мають розмірно-оцінне значення –ок, -ц, -оч- к, - атко; суфікси зі значенням недорослості –ен, суфікси, що позначають особу – щик, - чик, -єць, - ар; суфікси, що позначають умістище – ник, -ниц, суфікси, що позначають виробника дії – тель(учитель), -ист, іст; суфікси, що позначають місце дії – альн.

б) для прикметників – суфікси означення якості, що є у предметі- н(шкільний), -ов, -ан, ян; - ат(горбатий), -ист(болотистий),, суфікси творення оцінних прикметників- еньк, -енн, -есеньк(здоровенький, малесенький)

в) для дієслів – префікси, що позначають просторові відношення(прибігти, прибігти)

г) завершеність дії(вимив)

2) утворення складних слів з опорою на вихідні пари слів та малюнки(зорі падають)

3) формування значення морфологічних одиниць мови шляхом порівняння значення твірного та похідного слова.

 

 

Завдання для формування граматичної словозміни.

а) розвиток умінь вживати іменники в однині та множині

б)розвиток умінь вживати прийменниково-відмінникові конструкції у словоссполученнях і реченнях (з опорою на малюнки, запитання)

в) розвиток уміння узгоджувати прикметники з іменниками в роді, числі, у словосполученнях та реченнях

г) розвиток уміння диференцііювати дієслова, які стоять в однині та множині теперішнього часу

д) розвиток уміння диференціювати дієслова минулого часу з родами(саша намалював, Саша намалювала)

е) формування словозміни за аналогією, подаю у зразку педагога.

 

Завдання для формування диференціацій частин мови.

передбачає завдання такого типу:

а) розрізнення іменників, прикметників, дієслів. Логопед читає ряд слів, які означають назви предметів (ознаки предметів, дій предметів), свідомо припускаючи «помилку». Учневі необхідно знайти її та виправити (плеснути в долоні), придумати своє слово; показати картку з відповідним завданням: Хто це? Який? Що робить?

б) перетворення слів з однієї частини мови в іншу (сніг-сніговий, льод-льодовий, гриб-грибний; вечеря-вечеряти, сніданок-снідати, крик-кричати)

в) закріплення знань про різні частини мови. Записати слова в 3 колонки.

г) визначення граматичної категорії слова у словосполученні. Знайти головне і залежне слово, показати відповідну картку (картки: прикметник + іменник, дієслово + іменник);

д) визначення граматичної категорії слів у реченні. Розбір речення за граматичними запитаннями; складання схеми речення.

 

Завдання для формування умінь правильно узгоджувати слова в реченні.

Робота проводиться на практичному рівні і одночасно охоплює відпрацювання структури і граматичного оформлення речення.

· Узгодження іменника з прикметником в роді і числі (спосіб зв’язку слів – узгодження)

а) назвати овочі чи фрукти і до кожної з назви підібрати означення; назвати домашніх тварин, птахів і підібрати відповідні означення.

б) учителем роздається по 2 малюнки, на яких зображено 2 предмети. За завданнями учителя учні повинні порівняти предмети за кольорами,за розміром, якісю та іншими ознаками.

в) учням пропонується описати якийсь предмет

г) До слів, що позначають ознаки предметів, підбрати слова, що позначають назви предметів: яскраве…, блакитне…, зелена…, твердий…, стигле…, темна.., кругле.

Після підготовчого періоду роботу продовжують у процесі складання словосполучень і речень:

а) Скласти речення за зразком, спираючись на малюнок предмета. Підібрати слово-ознаку до слова-назви чоловічого роду (мал.: мак; зразок: Червоний мак. Цвіте червоний мак.)

б) До слова-назви середнього роду підібрати відповідне слово-ознаку і скласти речення (Впало яблуко)

в) Послухати словосполучення. Назви слово-підмет, постав від нього запитання до слова-ознаки. Скласти речення (Посуд. Посуд (який?) чистий)

г) Прослухати речення. Накреслити схему речення. (Подули вітри. Листя облетіло).

Для закріплення знань використовувати такі завдання:

а) Дописати закінчення в словах(На столі стоїть блакит… кружка

б) Записати речення зі словами, поданими в дужках: Вітя їсть (свіжий) яблуко

в) Доповнити речення словами: Зранку світить…сонце.

г) Скласти речення з поданих слів: зелена, росла, на, галявині, ялинка.

2) Узгодження різних частин мови у різних відмінках (спосіб зв’язку – керування)

 

 

Завдання для поширення чи скорочення речення.

Поширення речень з опорою на наочність та без неї. Ці вправи сприяють збагаченню словникового запасу учнів, усвідомленню причинно- наслідкових зв”язків між словами в реченні, розвитку мовлення. Робота проводиться в такій послідовності:

а) поширеня речень за запитаннями без зміни порядку слів (селяни косили – Що? Де?)

б) Поширення речень за запитаннями зі зміною порядку слів (стояв туман – Де? Коли? Який?)

в) Поширення речень без запитань (Лід блищить. Листя опадає)

г) скорочення поширених речень шляхом відкидання деяких слів.

д) перетворення поширених речень у непоширені (На заході сонце горить променисто)

 

Завдання для формування зв’язку слів у реченні.

Учні мають засвоїти, що між словами в реченні існує смисловий і граматичний зв’язок. Усвідомити його допоможуть вправи на конструювання речень.:

· Логопед записує на дошці 2 ряди слів:

а) трава, парти, співати.

б) трава, клумба, рости.

Потім пропонує прочитати слова кожного рядка і подумати, чи можна об’єднати їх у речення. Вчитель має допомогти учням зрозуміти, що зі слів першого рядка скласти реченя не можна, бо між слова відсутній смисловий зв’язок. Аналізуючи другий рядок, діти переконуються, що слова легко об’єднати в речення, бо ними можна висловити думку. Вчитель, змінюючи форму слів, допомагає дітям скласти кілька речень. Клумба зросла травою. Травою клумба зросла. На клумбі росте трава. Трава виросла на клумбі.

· Серед поданих слів виберіть ті, які можна об’єднати за смислом, і складіть з ними речення.

а)У, сонцем, пісні, дощу, зацвіли, сказав, проліски.

б) Настала, слово, весела, яскрава, весна.

3) До кожного рядка слів доберіть за смислом ще по одному слову і складіть речення:

а) зібрали, урожай, колгоспники.

б) ми, рідну, землю, нашу.

4) З поданих слів скласти 2 речення: є, ми, багато. Будемо, цікавих, їх, книжок, читати, і, розуму, набиратись.

5) За допомогою питань встановіть зв’язки між словами речення:

Оленка вишиває рушничок

Встановлюємо зв’язок між головною парою: Оленка (що робить) вишиває; Вишиває (хто?) Оленка. І односторонній зв’язок між головними і залежними словами: Вишиває (що?) рушничок.