Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Ресурси форми та механізм політичної владиСтр 1 из 3Следующая ⇒
Ресурси форми та механізм політичної влади
Основними формами політичної влади є: - панування; - політичне керівництво; - управління. Панування — це абсолютне чи відносне підкорення одних людей (соціальних груп) іншим. Форми політичної влади розрізняють і за критерієм головного суб´єкта правління. До них належать: · монархія — єдиновладне (абсолютне чи з конституційним обмеженням) спадкоємне правління однієї особи (монарха); · тиранія — одноосібне деспотичне правління внаслідок насильницького захоплення влади; · аристократія — влада кращих, тобто верхівкової, знатної, привілейованої групи; · олігархія — влада небагатьох багатих; · тимократія — особлива форма олігархії, за якою державна влада належить привілейованій більшості, яка володіє високим майновим цензом, часто — військовою силою; · теократія — влада церкви; · охлократія — влада натовпу, що спирається не на закони, а на миттєві настрої та примхи юрби, яка часто піддається впливові демагогів, стає деспотичною і діє тиранічне; · демократія — влада народу на основі закону та забезпечення прав і свобод громадян. Сучасні дослідники виокремлюють ще владу партократії (партійної верхівки, номенклатури), бюрократії (панування вищого державного чиновництва, засилля надцентралізованості й заформалізованості в державі), технократії (вирішальний вплив у суспільстві здійснює науково-технічна еліта; панування технологічного мислення). Політична влада втілюється через механізм владних відносин. Польський політолог Єжи Вятр запропонував таку його структуру: - наявність у владних відносинах не менше двох партнерів; - волевиявлення володаря здійснюється у вигляді певного акту, який передбачає санкції за непідкорення його волі; - обов´язкове підкорення тому, хто здійснює владу; - соціальні норми, що закріплюють право одних видавати акти, інших — їм підкорятися (правове забезпечення). Такий механізм владних відносин, чітко працюючи, забезпечує оперативність і дієвість взаємозв´язку суб´єкта і об´єкта, реалізацію функцій. Такими функціями є: 1. Інтегративна (полягає в об´єднанні соціально-політичних сил суспільства); 2. Регулятивна (спрямовує політичну волю мас на регулювання життєдіяльності суспільства, правотворчість);
3. Мотиваційна (формування мотивів політичної діяльності, передусім загальнозначущих); 4. Стабілізуюча (націленість на стійкий розвиток політичної системи, громадянського суспільства). Вдосконалення і демократизація політичного управління передбачає пошук нових способів реалізації влади і певні вимоги до неї. З огляду на це російський політичний мислитель Іван Ільїн (1882—1954) сформулював шість аксіом державної влади: 1. Державна влада не може належати нікому, крім тих, хто має правове повноваження. 2. Державна влада в межах кожного політичного союзу повинна бути одна. 3. Влада має здійснюватися людьми, які відповідають високому етичному й політичному цензу. Влада без авторитету гірша, ніж явне безвладдя. 4. Політична програма володарюючих може передбачати лише заходи, які мають загальний інтерес. 5. Політична програма влади має охоплювати заходи і реформи, які реально можна втілити в життя. 6. Державна влада принципово пов´язана розподільчою справедливістю. Однак влада має право і зобов´язана відступати від неї тоді, коли цього вимагає національно-духовне буття народу.
Ресурси форми та механізм політичної влади
Основними формами політичної влади є: - панування; - політичне керівництво; - управління. Панування — це абсолютне чи відносне підкорення одних людей (соціальних груп) іншим. Форми політичної влади розрізняють і за критерієм головного суб´єкта правління. До них належать: · монархія — єдиновладне (абсолютне чи з конституційним обмеженням) спадкоємне правління однієї особи (монарха); · тиранія — одноосібне деспотичне правління внаслідок насильницького захоплення влади; · аристократія — влада кращих, тобто верхівкової, знатної, привілейованої групи; · олігархія — влада небагатьох багатих; · тимократія — особлива форма олігархії, за якою державна влада належить привілейованій більшості, яка володіє високим майновим цензом, часто — військовою силою; · теократія — влада церкви; · охлократія — влада натовпу, що спирається не на закони, а на миттєві настрої та примхи юрби, яка часто піддається впливові демагогів, стає деспотичною і діє тиранічне;
· демократія — влада народу на основі закону та забезпечення прав і свобод громадян. Сучасні дослідники виокремлюють ще владу партократії (партійної верхівки, номенклатури), бюрократії (панування вищого державного чиновництва, засилля надцентралізованості й заформалізованості в державі), технократії (вирішальний вплив у суспільстві здійснює науково-технічна еліта; панування технологічного мислення). Політична влада втілюється через механізм владних відносин. Польський політолог Єжи Вятр запропонував таку його структуру: - наявність у владних відносинах не менше двох партнерів; - волевиявлення володаря здійснюється у вигляді певного акту, який передбачає санкції за непідкорення його волі; - обов´язкове підкорення тому, хто здійснює владу; - соціальні норми, що закріплюють право одних видавати акти, інших — їм підкорятися (правове забезпечення). Такий механізм владних відносин, чітко працюючи, забезпечує оперативність і дієвість взаємозв´язку суб´єкта і об´єкта, реалізацію функцій. Такими функціями є: 1. Інтегративна (полягає в об´єднанні соціально-політичних сил суспільства); 2. Регулятивна (спрямовує політичну волю мас на регулювання життєдіяльності суспільства, правотворчість); 3. Мотиваційна (формування мотивів політичної діяльності, передусім загальнозначущих); 4. Стабілізуюча (націленість на стійкий розвиток політичної системи, громадянського суспільства). Вдосконалення і демократизація політичного управління передбачає пошук нових способів реалізації влади і певні вимоги до неї. З огляду на це російський політичний мислитель Іван Ільїн (1882—1954) сформулював шість аксіом державної влади: 1. Державна влада не може належати нікому, крім тих, хто має правове повноваження. 2. Державна влада в межах кожного політичного союзу повинна бути одна. 3. Влада має здійснюватися людьми, які відповідають високому етичному й політичному цензу. Влада без авторитету гірша, ніж явне безвладдя. 4. Політична програма володарюючих може передбачати лише заходи, які мають загальний інтерес. 5. Політична програма влади має охоплювати заходи і реформи, які реально можна втілити в життя. 6. Державна влада принципово пов´язана розподільчою справедливістю. Однак влада має право і зобов´язана відступати від неї тоді, коли цього вимагає національно-духовне буття народу.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 70; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.139.70.131 (0.008 с.) |