Гимнастика у програмі Олімпійських ігор.

Спортивна гімнастика незмінно входить у програму Олімпійських ігор, займаючи у ній одна з центральних місць.

Щоправда, гімнастична програма найперших Ігор сучасності (1896) трохи вирізнялася від нинішніх Олімпіад. 18 гімнастів, що представляють в Афінах 5 країн, змагалися окремими видах багатоборства: у звичних нам вправах (крім вільних), а й у групових вправах на паралельних брусах і перекладині й у лазіння по канату. Панування родоначальників гімнастики – німців – в усіх проявах програми практично безроздільним.

Першим на історії абсолютним чемпіоном Олімпійських ігор по спортивної гімнастики став у 1900 француз Гюстав Сандра. Першість серед команд в окремих видах багатоборства на Олімпіаді у Парижі не розігрувалося.

На Іграх 1904 у програмі змагань серед гімнастів з'явився ще один незвична дисципліна: вправи з булавами. Як відомо, переважна більшість учасників Олімпіади у Сент-Луїсі представляли США. Отож беззастережний успіх американців на гімнастичному помості був цілком передбачуваним.

На наступних двох Олімпіадах був рівних італійцю АльбертоБралья. На Іграх 1912 до свого титулу абсолютного чемпіона він додав також «золото», завойоване у складі збірної Італії командному заліку.

Змагання з окремих видів гімнастичного багатоборства знову з'явилися торік у олімпійської програмою вже після Першої Першої світової – на Іграх 1924.

Чотири роки в олімпійському турнірі з гімнастики вперше взяли участь жінки. Щоправда, таку Олімпіаду гімнастки знову пропустили – й з 1936 брали участь у них постійно. Примітно, що у програму олімпійського турніру 1936 по жіночої гімнастики входили і вправи на паралельних брусах. НаОлимпиаде-48 жінки виконували обов'язкові вправи на кільцях. Певний час у програмі олімпійського турніру по жіночої гімнастики входили і групові вправи з різними предметами (булава, м'яч тощо.), пізніше які є складовою художньої гімнастики. На Іграх 1952 в формулу змагань з жіночої гімнастики внесли суттєва зміна: спортсменки вперше виступили водночас у індивідуальному заліку (на чотирьох снарядах). У нинішньому вигляді олімпійська програма по жіночої гімнастики остаточно визначилася у 1960 (Чоловіки розігрують нагороди за схемою 6+1+1 з 1936).

У командному заліку історія олімпійських турнірів з гімнастики бо й немає рівних жіночої збірної СРСР стали, 10 разподнимавшейся на вищий щабель п'єдесталу пошани. У чоловіків найчастіше інших перемагали команди СРСР і Банк Японії – по 5 раз.Четирежде святкувала перемогу чоловіча збірна Італії – щоправда, це було до Другої світової війни.

Звання абсолютного чемпіона Олімпійських ігор вважається вищим титулом у спортивній гімнастики. Видатна радянська гімнастка Лариса Латиніна домоглася унікального досягнення. У його колекції 18 олімпійських нагород (їх 9 золотих: 6 отримано у власному і трьох в командному змаганнях). Повторити, – а, тим паче, перевершити, – цей рекорд поки що не нікому з олімпійців. 7 золотих медалей (все – в індивідуальному заліку) завоювала чеська гімнастка ВіраЧаславска (>Одложикова). Стільки ж «золота» (і навіть 5 срібних і трьох бронзових медалі) в колекції нагород МиколиАндрианова. (Андріанов і Латиніна – два найтитулованіших історія світової гімнастики спортсмена.) Інший наш гімнаст ОлександрДитятин на Олімпіади-80 встановив іще одна своєрідний рекорд, завоювавши 8 – з 8 можливих – нагород: в командному заліку, в «абсолюті» в окремих видах багатоборства (3 золотих, 4 срібних і одну бронзова медалі).

Гідно завершив «радянську добу» в олімпійської гімнастики ВіталійЩербо: виступаючи наИграх-92 у складі об'єднаної команди країн СНД, він завоював 6 золотих медалей.

>Гимнастика у Росії

Самобутня система фізичного виховання, здавна що склалася у Росії, містила масу різноманітних вправ гімнастичного характеру. Ідеї всебічного, зокрема й фізичного, виховання, які великий вплив громадські думка, містилися поглядів полководця А.В. Суворова (1799-1880), педагогаК.Д. Ушинського (1824-1876). Власне гімнастика, як фізичного виховання, утвердилася лише наприкінці XVIII століття, як у 1774 року за наказом Катерини II було включено до програми всухомлинском кадетському корпусі.

У 30-ті рр. в XIX ст. гімнастика було запроваджено навчання військ гвардії, а 50-ті рр. і всієї російської армії, у випуску програми середніх навчальних закладів. У 1855 р. у Санкт-Петербурзі відкрилигимнастическо-фехтовальний зал, де офіцери, а й за плату і всі бажаючі, могли займатися гімнастикою. Військовим відомством організується ряд курсів ("кадрів"), готували викладачів гімнастики для армії, яким надавалося право викладати її у навчальних закладах: гімназіях і дійсних училищах.

Також у 1875 р. Військове відомство посилаєученого-анатома, лікаря, і педагога професораП.Ф.Лесгафта, відомого своїми розробками області фізичного виховання, у країни Західної Європи з вивчення досвіду гімнастики. Результатом відрядження стала розробка й обгрунтування вітчизняній науковій системи гімнастики,вннедрение їх у практику фізичного виховання.