Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема . Структура мови. Системний характер будови мови. Синтагматичні та парадигматичні відношення у мові ( 2 години).
Мета. Ознайомити студентів з науковими поглядами на поняття «структура та система мови». Сформувати комплексне розуміння мови як системи. Розгорнутий план лекції 1. Структура мови. Мова як система систем. Система — це організована множина взаємопов'язаних елементів. Система має три ознаки: 1) множинність елементів (неможлива система із одного знака, система повинна складатися, як мінімум із двох знаків); 2) організованість знаків; 3) взаємопов'язаність знаків. Лінгвістичні та нелінгвістичні системи (годинник, Сонячна система, суспільство). Структура - це будова, розташування (структурна лінгвістика, структурне вивчення мови). Думка про синонімічність термінів структура і система. “Система — це цілісність, єдність, утворена складовими елементами. Структура — членування системи на складовві частини і певна їх організованість” (О. Мельничук). “ Система — це єдність однорідних взаємозумовлених елементів. Структура — єдність різнорідних елементів” (О. Реформатський). Чотири системи в межах мови: фонологічна, морфологічна, лексична, синтаксична (чотириповерхова структура). 2. Лінгвофілософська знакова теорія. Поняття знака у філософії. Знак — матеріально виражене умовне позначення будь-чогось. Співвідношення знака і речі. Річ і знак матеріальні. Не кожна річ може бути знаком. Три характерні властивості знака: матеріальне вираження (формальний бік знака, означуюче), закріплене значення (змістовий бік знака, означуване), діалектичний взаємозв'язок матеріального вираження і значення. Поняття філософського знака та лінгвістичного знака. Спільне й відмінне у розумінні поняття «знак» у філософії та лінгвістиці. Знаки у лінгвістиці не мають штучного взаємозв'язоку матеріального вираження і значення. Система може складатися із двох знаків і більше. Характерні ознаки лінгвістичного знака. Мова як знакова система. Мовні одиниці, які є знаками мови. Усі слова мови, а також інші мовні одиниці є знаками. Фонема – не знак мовної системи. 3. Основні рівні мови та одиниці, що їм відповідають. Одиниці мови: фонеми, морфеми, слова, речення.Ієрархічний характер мовної системи. 4. Поняття «мова» і «мовлення». Характер взаємозв’язків між мовою і мовленням. Співвідношення одиниць мови та мовлення. Функції фонеми: конститутивна (будівельна), перцептивна (сприйняття), сигніфікативна та дистинктивна (розрізнювальна - розрізняють інші одиниці). Функції морфеми: семасіолошічна, або семантична (розрізнює значення). Функції слова: номінативна (функція називання). Функції речення: комунікативна (функція спілкування).Чотири рівні в межах мови: фонологічний морфологічний, лексичний, синтаксичний (чотириповерхова структура).
5. Рівні мовної структури. Ієрархічний характер будови мовної системи. Роль у комунікативній функції мови кожного з рівнів мовної структури (фонетики, лексики, словотворення, морфології, синтаксису, стилів)? Час, причини і спосіб виступу одиниць мови у матеріально-ідеальному та суб’єктивно-об’єктивному аспектах. 6. Особливості вживання таких мовних одиниць мови, як звуки, слова, словосполучення і речення у мовленні. Перехід фактів мовлення у факти мови. Час і причини переходу. Спільне й відмінне у мовленні і в писемній мові, мовленні усному літературному та діалектному. Мовлення — це конкретне говоріння, усне чи письмове, і сприйняття (слухання або читання).Мова існує, реалізується, виявляє себе тільки в мовленні. Властивості мовленні: а) мовлення має лінійний характер; б) мовлення змінне і динамічне; в) мовлення індивідуальне, суб'єктивне; г) акт мовлення використовує певний набів мовних засобів із системи мови. Властивості мови: а) ієрархічна організація нелінійного характера; б) стала, статична і стабільна система; в) соціальне, суспільне об'єктивне явище; г) мова — складна лінгвістична система. Мова пов'язана з мисленням. Це не тотожні явища. Мова є інструмент, знаряддя мислення.Мислення впливає на мову, мислення відбивається в мові. Мова також впливає на мислення. 6. Синтагматичні відношення в мовленні (змінні, це здатність елементів різних рівнів мови сполучатися між собою) та парадигматичні відношення в системі мови (сталі, це щільні єдності, сукупність яких становить систему мови). 7. Розділи мовознавства. Основні розділи мовознавства: фонетика, фонологія, акцентологія, морфонологія, морфологія, лексикологія, семасіологія, етимологія, ономастика, лексикографія, деоиватологія, синтаксис, фразеологія, стилістика.
8. Синхронічний та діахронічний аспекти вивчення мови. Синхронія — це часовий зріз, стан мвои у певну історичну епоху. Діахронія — це рух мови у часі, мовний розвиток, історична посліджовність мовних змін.
Література А. Основна 1. Головин Б. К. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Б. К. Головин. – М.: Высшая школа, 1973. – С. 9 - 29. 2. Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / С. І. Дорошенко, П. С. Дудик. – К.: Вища шк.., 1974. – С. 24 – 29; 40 - 42. 3. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол..ф-тів ун-тів] / Ю. О. Карпенко. – К., Одеса: Вища шк., 1983. – С. 10 - 25. 4. Кодухов В. И. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / В. И. Кодухов. – М.: Просвещение, 1979. – С. 40 - 68. 5. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / К.: Академія, 2000. – С. 39 - 57. Додаткова 1. Кисленко Ю. І. Системна організація мови / Ю. І. Кисленко. – К.: Вища школа, 1997. – 248 с. 2. Панов Е. Н. Знаки, символы, языки / Е. Н. Панов. – М.: Высшая школа, 1980. – 240 с.
Питання для перевірки 1. Наведіть аргументи на користь того, що мова належить до знакових систем. 2. Як Ви розумієте поняття «система» і «структура» мови? 3. Перерахуйте основні мовні одиниці. У чому полягає функціональне навантаження кожного типу одиниць? Чому фонема не є знаком мови? 4. Які рівні виділяються у мовній системі і як вони організуються? 5. У чому полягає відмінність між синхронічним і діахронічним мовознавством? 6. Заповніть пропуски у таблиці «Структура мови»:
Модуль № 2. Лекція № 3.
|
||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 555; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.190.153.51 (0.007 с.) |